ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

18 жовтня 2006 р.

№ 7/22

             Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:     

    

     Головуючого  -                                                     Полякова Б.М.                                                                       

     Суддів-                                                                 Ткаченко Н.Г.                                    

                                                                                   Черкащенка М.М.

            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу   Відкритого  акціонерного товариства “Оріана”

на  рішення  господарського суду Івано-Франківської області   від   05.05.2006 р.  по справі №7/22 за позовом  Відкритого  акціонерного товариства “Оріана” до Закритого акціонерного товариства “Меркурій Холдінг Групп”   про визнання договору недійсним., -

 

                                            В С Т А Н О В И В:

Позивач  -   ВАТ  “Оріана”  30.01.2006 р.   звернувся з позовом до господарського суду Івано-Франківської області  до   ЗАТ   “Меркурій Холдінг Групп”   про  визнання недійсним  договору оренди нежитлових приміщень від 10.12.2003 р.  

Рішенням господарського суду Івано-Франківської   області    від 05 травня 2006  р. по справі  №7/22   /суддя    Кишинський М.І./  в задоволенні  позовних вимог було відмовлено.

 

В касаційній скарзі  позивач - Відкрите  акціонерне товариство “Оріана”  просить скасувати рішення  господарського суду Івано-Франківської   області    від 05 травня 2006  р.,  посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм  матеріального та процесуального права, і прийняти нове судове рішення по справі, яким позов задовольнити.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г.,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, і було встановлено судом,  між  ЗАТ   “Меркурій Холдінг Групп”   та ВАТ “Оріана”   10.12.2003 р.  був укладений договір   оренди нежитлових приміщень для здійснення будівельних робіт в м. Калуші, терміном до 31.12.2009 р. Відповідно до умов даного договору орендарю передбачено право викупу переданих приміщень за залишковою вартістю протягом дії даного договору.

Рішення господарського суду першої інстанції,  яким відмовлено в  задоволенні позовних  вимог, мотивовано тим, що спірний договір не посвідчений нотаріально, поскільки на момент укладання даний не потребував нотаріального посвідчення так само, як і державної реєстрації в органах БТІ;

- посилання позивача на те, що відповідно до ухвали господарського суду Івано-Франківської   області    від 04.06.2003 р., якою заборонено органам управління ВАТ “Оріана”  передавати нерухомість  в оренду без погодження с судом, органи управління ВАТ “Оріана” не мали достатніх повноважень для укладання даного договору не приймається до уваги, поскільки даною ухвалою заборонено передавати в  оренду майно, балансова вартість якого складає понад 1%  балансової вартості активів боржника. В даному випадку балансова вартість орендованих приміщень є меншою ніж один відсоток балансової вартості активів боржника;

- вартість майна, що передана за спірним договором оцінена відповідною експертною установою, а отже, посилання позивача на те, що варітсть майна занижена, не приймається до уваги, так як дана експертна установа діяла відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав і професійну  оціночну діяльність”;

-  порушень Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна не має, поскільки відповідачем –ЗАТ “Меркурій Холдінг Групп”    орендоване майно використовується  за призначенням зазначеним в договорі і сторонами правомірно застосовано ставку орендної плати 5%, що передбачена методікою.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що поскільки позивач, в порушення вимог ст.33 ГПК,  не надав суду належних доказів в підтвердження  своїх вимог та заперечень щодо недійсним договору оренди   нежитлових приміщень від 10.12.2003 р., то і підстав для задоволення позову не має.

Але з такими  висновками суду погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства  рішення суду  є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Так,  суд першої інстанції,  належним чином  не  з’ясував  дійсні обставини справи,  не дав   належної оцінки  всім  зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином законодавчо не обґрунтував свої висновки.

Відповідно до ст.10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”,  істотними умовами договору оренди є:

об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

термін, на який укладається договір оренди;

орендна плата з урахуванням її індексації;

порядок використання амортизаційних відрахувань;

відновлення орендованого майна та умови його повернення;

виконання зобов'язань;

відповідальність сторін;

страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди;

Господарським судом Івано-Франківської області   не досліджені фактичні обставини, стосовно відповідності договору оренди   нежитлових приміщень від 10.12.2003 р.,   вищезазначеним вимогам, а саме:  відсутність в спірному договорі розміру орендної плати; не досліджені питання стосовно вартості майна, установленої експертною установою (ТОВ Експертно-Консалтингова фірма “ЕкаЗахід”); та стосовно того, що спірний договір оренди   нежитлових приміщень не був засвідчений нотаріально, та не був зареєстрований в органах БТІ.  

Спірний договір був укладений 10.12.2003 р., під час дії ЦК України (в редакції 1963 р.),  але п.4 Прикінцевих положень ЦК України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до п.9 Прикінцевих положень ЦК України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.  Строк дії спірного договору визначений до 31.12.2009 р.

Згідно з п.2 ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст.794 ЦК України Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.  

Крім того, в матеріалах справи  відсутні оригінали чи належним чином засвідчені копії договору оренди   нежитлових приміщень від 10.12.2003 р.

 

Відповідно до ст.38 ГПК України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В порушення вимог ст. 84 ГПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року N 11 “Про судове рішення” Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 24 квітня 1981 року N 4, від 25 грудня 1992 року N 13, від 25 травня 1998 року N 15, оскаржуване судове рішення  суду від 05.05.2006 р. належним чином не мотивоване та законодавчо не обґрунтоване.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, рішення  господарського суду Івано-Франківської області   від   05.05.2006 р.  по справі №7/22    не можна визнати як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід  врахувати вище викладене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.             

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 –11112, господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                         П О С Т А Н О В И В:    

         Касаційну скаргу Відкритого  акціонерного товариства “Оріана” задовольнити частково.   

 Рішення  господарського суду Івано-Франківської області   від   05.05.2006 р.  по справі №7/22 скасувати, справу направити на новий розгляд  до суду першої інстанції.

Головуючий -                                                                 Б.М. Поляков

Судді -                                                                               Н.Г. Ткаченко                                                                                                                                                                                                                              

         

                                                                                                  М.М.Черкащенко