КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.02.2012 № 54/105
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Авдеєва П.В.
суддів: Куксова В.В.
Коршун Н.М.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 – представник за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця”
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2011 року
у справі №54/105 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Міського комунального підприємства „Енергоресурс”
до Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця”
про стягнення 19 721,96 грн.,
В С Т А Н О В И В :
В березні 2011 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 19 721,96 грн. заборгованості за послуги центрального теплопостачання за період з січня 2008р. по грудень 2010р. та судових витрат.
У процесі розгляду даної справи позивачем, в порядку ст.22 ГПК України, було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 28026,16 грн. заборгованості за послуги центрального теплопостачання за період з жовтня 2008р. по березень 2010р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.2011р. у справі №54/105 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” на користь Міського комунального підприємства „Енергоресурс” 28026,16 грн. боргу, 280,26 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що жодних договірних відносин між позивачем та ним не існує. Крім того, апелянт зазначає, що у службових приміщеннях, розташованих за адресою: м.Жмеринка, вул..Б.Олійника, 1, використовуються прилади електрообігріву.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпеку експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно із ч.2 ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
У відповідності до ст.19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Основними обов’язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України „Про теплопостачання”).
Стаття 1 указаного Закону містить поняття балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу), яким є власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
З листів №836 від 25.12.2008р., №ЕЕ-0223 від 24.02.2009р., №336 від 27.02.2009р., №116-ЕЕ-3 від 06.03.2009р., №44-ЕЕл3 від 03.02.2010р., №78-ЕЕл-3 від 06.03.2009р. вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір, предметом якого є постачання теплової енергії у приміщення за адресою: м.Жмеринка, вул..Б.Олійника,1.
Як свідчать матеріали справи та не оспорюється сторонами договір на постачання теплової енергії не укладався.
07.04.2011р. позивачем було складено акт технічного обстеження внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, з якого вбачається, що приміщення за адресою: м.Жмеринка, вул..Б.Олійника, 1, від теплової мережі не відключене з огляду на неможливість його відключення, враховуючи перебування у ньому інших споживачів, які уклали з позивачем відповідні договори на послуги з централізованого теплопостачання, що встановлено рішенням Господарського суду м.Києва від 29.06.2011р. у справі №17/214, яке набрало законної сили.
Фактичне користування приміщенням за адресою: м.Жмеринка, вул..Б.Олійника, 1, відповідачем не заперечується.
Відповідно до ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Провочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ст.202 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем послуг з теплопостачання до приміщення за адресою: м.Жмеринка, вул..Б.Олійника, 1, та користування відповідачем зазначеним приміщення, у останнього, на підставі вказаних норм закону, виникло зобов’язання з оплати вартості фактично наданих позивачем послуг з теплопостачання.
За період з жовтня 2008р. по березень 2011р. позивачем передано відповідачу теплову енергію на суму 28026,16 грн.
Відповідно до п.21 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Поставною Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. (далі-Правила), у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого опалення-з розрахунку за 1 м2 опалюваної площі (об’єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
Згідно з наданим позивачем розрахунку опалювальна площа приміщення фактично становить 76,788 м2, для розрахунку вартості спожитої теплової енергії позивачем береться площа 62,4 м2.
Розміри тарифів, згідно з якими позивачем здійснювалось нарахування вартості спожитої теплової енергії, встановлювались рішеннями Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області.
З метою оплати відповідачем вартості спожитої енергії позивачем направлялись відповідачу рахунку-фактури, копії яких містяться в матеріалах справи.
У відповідності до п.18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Вартість послуг з централізованого теплопостачання відповідачем позивачу не сплачена. В зв’язку з чим, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 477 від 12.10.2010р. з вимогою сплатити заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання.
Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, оплату заборгованості не здійснив.
Станом на час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за послуги централізованого теплопостачання за період з січня 2008р. по березень 2011р. включно становить 28026,16 грн.
Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості. Також, не надано контррозрахунку суми заборгованості.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 28026,16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції дотримано положення ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання „Південно-Західна залізниця” на рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2011 року у справі №54/105 залишити без змін.
3. Матеріали справи №54/105 направити до Господарського суду м.Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Авдеєв П.В.
Судді Куксов В.В.
Коршун Н.М.