Справа № 2-6104/11

 РІШЕННЯ  

іменем України

 23.12.2011

Деснянський районний суд міста Києва

в складі головуючого судді                Бабко В.В.

при секретарі            Ткаченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно,

В С Т А Н О В И В:

          ПАТ КБ „ПриватБанк” звернувся до суду з позовною заявою про звернення стягнення на заставлене майно, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем був укладений  кредитний договір, внаслідок невиконання вимог якого виникла заборгованість в сумі 17704,93дол.США, і тому позивач просив звернути стягнення на заставлене майно, шляхом передачі його в заклад позивачу та продажу останнім.  

          В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши повно та  всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

          Судом встановлено, що 13.03.2007р. між ПАТ КБ „ПриватБанк” та відповідачем укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 13209,29 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 13.03.2014р.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором 13.03.2007р. було укладено договір застави, відповідно до якого відповідач передав в заставу автомобіль.

          Умови кредитного договору відповідач виконував  неналежним чином,  внаслідок чого станом на 09.08.2011 року виникла заборгованість в загальному розмірі 17704,93 доларів США.,що за курсом НБУ 7.97 за 1дол.США складає 141126,00грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори. Оскільки сторони  уклали договір, вони набули взаємних прав та обов’язків.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

          У відповідності до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем)  зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, як що інше не встановлено законом.

          Згідно ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на викладене, вимога позову щодо звернення стягнення на заставлене майно є законною та обґрунтованою.

Разом з тим, вимога позову про передачу заставленого майна в заклад позивачу шляхом його вилучення у відповідача – не підлягає задоволенню, оскільки у відповідності до п. 17.10 договору застави майна у випадку порушення зобов’язання заставодавцем, тобто відповідачем, зобов’язання за кредитним договором, заставодавець зобов’язується передати предмет застави заставодержателю (позивачу) в заклад за актом прийму-передачі, що підписується сторонами. Стороною позивача не надано суду підтвердження,  що така вимога висувалась до відповідача та відповідач відмовився передати предмети застави в заклад, а тому підстав для примусового вилучення предметів застави суд не вбачає.

У відповідності до ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернено стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договорами, укладеними між сторонами, передбачено, що реалізація предмету застави за вибором заставодержателя, здійснюється будь-яким із способів: через прилюдні торги, в тому числі з правом укладення заставодержателем договором купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця; через аукціон; через комісійні магазини; через біржу; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі  з правом укладення заставодержателем договором купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця; іншим незабороненим законом способом.

Статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» регламентується реалізація предмета забезпечувального обтяження  за рішенням суду. Названою статтею передбачено, що обтяжувач, який  звертається  до  суду  з  вимогою   звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження,  зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду  письмово  повідомити всіх обтяжувачів,  на  користь  яких  встановлено  зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у  справі  про  звернення  стягнення  на предмет забезпечувального обтяження. У разі задоволення судом позову про  звернення  стягнення  на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис  рухомого  майна,   за   рахунок   якого   підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи     щодо  забезпечення    збереження    предмета забезпечувального обтяженняабо передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;  4) спосіб  реалізації  предмета  забезпечувального  обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням  однієї  з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет  та  розмір вимог інших обтяжувачів,  на користь яких   встановлено  зареєстроване   обтяження,   які   підлягають задоволенню з вартості предметазабезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його  подальшої  реалізації  на   публічних   торгах   у  порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу напублічних торгах у порядку, встановленому законом.  Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження  на  публічних  торгах  повністювиконатизабезпеченуобтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених  обтяжувачем  у  зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для  припинення  реалізації  предмета  забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Враховуючи, що стороною позивача у відповідності до ст. 60 ЦПК України не надано суду обґрунтування того, чому  реалізація предмета застави повинна бути здійснена шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, не надано підтвердження, що знайдено конкретного покупця, тому суд не вважає за обґрунтоване встановлювати такий спосіб реалізації заставленого майна.

На підставі ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду в розмірі 1531,26грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 224-227 ЦПК України, ст. ст. 526, 590, 591 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позов ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2про звернення стягнення на заставлене майно - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ПАТ Комерційний банк „ПриватБанк”  заборгованість за кредитним договором від 13.03.2007року  кошти в розмірі 17704,93 доларів США.,що за курсом НБУ 7.97 за 1дол.США складає 141126,00грн. та на відшкодування понесених судових витрат 1531,26грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а саме: автомобіль DAEWOO - Lanos, рік випуску 2007р., № кузова/шасі –НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.   

В задоволенні інших вимог позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя