АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа №2018/2-1323/11/14
Провадження№ 22ц/2090/626/2012р. Головуючий 1-ї інстанції –Чередник В.Є.
Категорія : договірне. Доповідач - Шевченко Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.
при секретарі - Давшан А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа –ПНХМНО ОСОБА_6 про визнання недійсним договору комісії та купівлі-продажу квартири, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, доповненим в процесі судового розгляду справи, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору комісії та купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 26 грудня 2008 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом, за умовами якого вона отримала 108 800 доларів США під зобов'язання повернути вказану суму рівними частками не пізніше 26.12.2009 року.
13.02.2009 року та 14.01.2010 року до цього договору було внесено зміни, за умовами яких вона отримала позику у сумі 135 400 доларів США та 217 400 доларів США відповідно, зі строком повернення не пізніше 13 01.2011 року.
В забезпечення зобов'язань за договором позики 26 грудня 2006 року між нею та відповідачем було укладено договір іпотеки, а також в цей же день додатково і договір комісії з ОСОБА_4 на продаж її квартири № 7 за вказаною адресою. 04.01.2011 року їй випадково стало відомо про те, що квартира була куплена ОСОБА_5, однак ні звіту комісіонера, ані грошей нею до теперішнього часу не отримано.
Посилаючись на те, що договір комісії, а відповідно і договір купівлі-продажу квартири укладені з грубим порушенням Закону України «Про нотаріат», просила визнати їх недійсними, оскільки уклавши договір іпотеки на спірну квартиру, вона знаходилась під забороною відчуження.
Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 –ОСОБА_7 проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.
Представник відповідача ОСОБА_4 –ОСОБА_8 також заперечував проти позову, обґрунтовуючи тим, що жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачами тих чи інших дій ОСОБА_1 в своєму позову не надала.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку ОСОБА_1 такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи, оскільки через неявку ОСОБА_1 колегія суддів неодноразово відкладала розгляд справи. Враховуючи, що ОСОБА_1 не отримує на пошті рекомендовану кореспонденцію, якою їй направлялись повістки про явку в суд, про місце та час розгляду справи в телефонному режимі була повідомлена її представник ОСОБА_2
Відповідно п.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсними договору комісії, укладеного 26.12.2008 року між нею та ОСОБА_4 на продаж квартири АДРЕСА_2, а також договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладеного 16 липня 2010 року між ОСОБА_9, як «комісіонером»та ОСОБА_5, позивачка посилалася на те, що спірна квартира на той час перебувала в заставі, а тому не могла бути відчужена.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з неспроможності відповідних доводів та відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.
Доказів того, що нотаріус при здійсненні своїх дій допустила будь-які порушення норм чинного законодавства, суду надані не були.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не навела належних доказів, які б підтверджували незаконність укладення спірних договорів, та підстав, з яких можна б було визнати їх недійсними.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, встановленим у ході судового розгляду, а також вимогам чинного законодавства.
Так, судом встановлено, що 26 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом, за умовами якого вона отримала 108 800 доларів США під зобов'язання повернути вказану суму рівними частками не пізніше 26.12.2009 року (а.с.19-20). В цей же день у забезпечення своєчасного повернення суми боргу, між сторонами було укладено договір іпотеки, відповідно якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 належну їй квартиру АДРЕСА_3 (а.с.15-17). Одночасно 26 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір комісії на продаж квартири АДРЕСА_3 (а.с.11-12).
16 липня 2010 року по договору купівлі-продажу ОСОБА_9, як «комісіонер»на підставі договору комісії продав квартиру АДРЕСА_2, ОСОБА_5 (а.с.13-14).
При посвідченні договору купівлі-продажу 16 липня 2010 року нотаріусом перевірялась наявність заборон та обтяжень на спірну квартиру. Проте, враховуючи письмову згоду кредитора і «іпотекодержателя»ОСОБА_3 на укладення договору купівлі-продажу (п.7 Договору купівлі-продажу), порушень чинного законодавства при оформленні договору купівлі-продажу не допущено.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і по справі постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до положень статті 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати по цивільних справах,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 –ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді