ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "14" лютого 2012 р.                                                                                    Справа № 13/234  

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддіДемидової А.М.,

суддівКоваленко С.С. (доповідач), Воліка І.М.

розглянувши касаційну скаргу ТОВ "С-Проект"

напостанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.11р.

у справі№ 13/234 господарського суду міста Києва

за позовомТОВ "С-Проект"

доАТ "5-й Київський авторемонтний завод"

третя особаТОВ "Тандем-Авто"

простягнення 1479577,04 грн.

За участю представників сторін

від позивача           ОСОБА_1 дов.,

від відповідача       ОСОБА_2 дов.,

від третьої особи   ОСОБА_3 дов.

ВСТАНОВИВ:

      Рішенням господарського суду міста Києва від 16.06.2011 року у справі           № 13/234 (головуючий суддя Курдельчук І.Д., судді Кирилюк Т.Ю., Спичак О.М.) позов ТОВ “С-Проект” до АТ “5-й Київський авторемонтний завод”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ “Тандем-Авто” про стягнення заборгованості 1479577,04 грн. задоволено частково. Стягнуто з АТ “5-й Київський авторемонтний завод” на користь ТОВ “С-Проект” 1409000 грн. –боргу, 154217,95 грн. – штрафу,  71859 грн. –збитки від інфляції, та три проценти річних в сумі 58019,92 грн. В іншій частині позову відмовлено.

      Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 року у справі № 13/234 (судді Лобань О.І., Федорчук Р.В., Ткаченко Б.О.) рішення господарського суду міста Києва від 16.06.2011 року скасовано повністю. Прийняте нове рішення суду, яким в позові товариства з обмеженою відповідальністю “С-Проект” до акціонерного товариства “5-й Київський авторемонтний завод” про стягнення 1479577,04 грн.  відмовлено.

        Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ТОВ "С-Проект" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

        Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду  України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних  підстав.    

         Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач, уклавши з відповідачем договір підряду № 10/08 від 22.07.2008 року на ремонт дільниці кузовних робіт площею 1500 кв.м через місяць уклав аналогічний договір підряду № 14/08 від 25.08.2008 року на ті ж площі з TOB “Тандем-Авто”. В договорі підряду № 10/08 від 22.07.2008 року, визначено, що строк закінчення ремонтних робіт для AT “5-й Київський авторемонтний завод” є 22.10.2008 року, що співпадає з фактичним закінченням ремонтних робіт TOB “С-Проект” для TOB “Тандем-Авто”.

        Вказане підтверджується актом № 3 здачі виконаних ремонтних підрядних робіт за жовтень 2008 року. Інших актів виконаних робіт між TOB “С-Проект” та TOB “Тандем-Авто”підписано не було і фактично ремонтних робіт на території приміщення дільниці кузовних робіт позивачем не велось.

       Так, при проведенні звірки всіх актів здачі (прийому) виконаних підрядних робіт по ремонту приміщення дільниці кузовних робіт площею 1500 кв.м, наданих TOB “С-Проект” AT “5-й Київський авторемонтний завод” та TOB “Тандем-Авто” встановлено, що однакові види робіт значаться як у актах виконаних робіт AT “5-й Київський авторемонтний завод”, так і в актах TOB “Тандем-Авто”, які були повністю оплачені останнім.

        Суди встановили, що AT “5-й Київський авторемонтний завод” та TOB “Тандем-Авто” разом сплатили TOB “С-Проект” за ремонтні роботи кузовного цеху кошти у розмірі 3065000,02 гривень, з яких AT “5-й Київський авторемонтний завод” сплатило 1100000 грн., а TOB “Тандем-Авто” –1965000,20 грн.

         Крім того, суди встановили, що враховуючи виявлені допущені позивачем відступи від договору підряду, на виконання вимоги ч. 1 ст. 853 ЦК України, листом № 89 від 29.04.2009 року відповідач направив відповідачу відмову від підписання акта № 3 прийому виконаних робіт за листопад місяць 2008 року до договору підряду № 10/08 та пропозицію провести спільну перевірку фактично виконаних робіт між ТОВ “С-Проект”, TOB “Тандем-Авто” та AT “5-й Київський авторемонтний завод” за договорами підряду № 10/08 від 22.07.2008 року та № 14/08 від 25.08.2008 року. Проте, на запропоновану пропозицію відповідача, позивач відповіді не надав, трьохсторонню перевірку між сторонами проведено не було.

        За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутні правові підстави вимагати у відповідача сплатити грошові кошти у сумі 1409070 грн. Крім цього, як встановив суд попередньої інстанції, за вказані роботи по спірному договору № 10/08 від 22.07.2008 року  TOB “Тандем-Авто” вже сплатило грошові кошти в повному обсязі.

        Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, взяв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи № 12151/12152 від 22.10.2010 року проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз і на ньому обґрунтовував свої висновки.

         Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

       Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умова не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

       Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання)(ст. 610 Цивільного кодексу України.

       Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

        На підставі викладеного, суд апеляційного інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення вказаного позову, оскільки роботи, які виконувались по договорам № 10/08 та № 14/08 проводилися у одному приміщенні.

       Таким чином, апеляційний суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції від 16.06.2011 року, прийняте після  неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також з не правильним застосуванням норм матеріального права, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення суду, яким в позові ТОВ “С-Проект” до АТ “5-й Київський авторемонтний завод” про стягнення заборгованості 1479577,04 грн.  слід відмовити.

           Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції, судова колегія Вищого господарського суду України не може погодитись з огляду на таке.

         Так, суд попередньої інстанції як на одну з підстав відмови в задоволенні в позову посилався на те, що Відповідачем не підписано акт № 3 приймання виконаних робіт за договором № 10/08, за яким виникла заборгованість на суму 1409000,00 грн.

   Відповідно до вимог ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняту роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і вразі виявлення допущених у роботі відступлень від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

  Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем та відповідачем було погоджено та підписано акт № 1 виконаних підрядних робіт за липень 2008 року. та акт № 2 виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року. Проте Акт № 3 приймання-передачі виконаних підрядних робіт до Договору № 10/08 Відповідач не підписав, не надавши мотивованої відмови, та не провів розрахунки з Позивачем за виконані роботи, у зв’язку з чим   Позивач 17.04.2009 р. цінним листом № 345 направив уточнені акти виконаних робіт, у тому числі і акт № 3.

  Відповідач заперечуючи проти акту № 3 у відповідь посилався на завищений обсяг вивезеного сміття та на те, що договором обумовлене виконання підрядних робіт на площі 1500кв.м., а у акті вказано про розбирання риштувань площею 1400кв.м., а отже відмова в підписанні акту № 3, на думку судової колегії, є необґрунтованою і не може вважатися підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

        Крім цього, суд апеляційної інстанції, взявши до уваги факти щодо обсягу виконаних робіт, встановлені у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 148/15 від 13.05.2011 року, в оскаржуваній постанові дійшов висновку, що за роботи по Договору № 10/08 від 22.07.2008 року Позивачу сплатило кошти в повному обсязі товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-Авто»(Третя особа).

        Проте, судова колегія як і суд першої інстанції, вважає що вказаний висновок судової будівельно-технічної експертизи № 148/15 від 13.05.2011 року не можна вважати належним і допустимим доказом у справі з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 даного кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, судову експертизу, призначену ухвалою суду першої інстанції від 12.01.2011 року було доручено провести судовим експертам Київського судового експертно-консультаційного центру «Будівельник»професору Ярмоленко М.Г. та доценту Козовенку А.М.

 Натомість висновок КСЕКЦ «Будівельник»№ 148/15 правомірно не брався місцевим господарським судом до уваги, оскільки дане судово-експертне дослідження виконане експертом Любарець О.П. як свідчить п. 1 Резолютивної частини висновку та додаток «Обсяги...», а доручено було проведення експертизи Ярмоленко М.Г. та Козовенку А.М.

Крім того, даний Висновок № 148/15 був підписаний ОСОБА_4, хоча дана особа також не була призначена для проведення експертизи і навіть не входить до штатного складу експертів КСЕКЦ «Будівельник», що підтверджується наявним в матеріалах справи Наказом № 01/15 від 16.07.2007 р.

  До того ж, висновок КСЕКЦ «Будівельни껴рунтується на припущеннях судових експертів, що суперечить вимогам «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», якою на експерта покладено обов'язок провести повне дослідження, дати об'єктивний та обґрунтований висновок, жодних припущень експертний висновок не повинен містить, всі факти викладені в висновку повинні бути обґрунтованими та доведеними.

  Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції в своєму рішенні належним чином мотивував відхилення висновку № 148/15.

В свою чергу, суд попередньої інстанції, в порушення норм процесуального права, обґрунтовуючи відмову в задоволенні позовних вимог, невірно посилався на висновок КСЕКЦ «Будівельник»№ 148/15.

Таким чином, беручи до уваги викладене, висновки апеляційного господарського суду  про відмову в задоволенні позовних вимог, в порушення вимог ст.43 ГПК України не грунтуються на встановлених обставинах справи та не відповідають дійсності та вимогам норм  матеріального права, що регулюють  спірні правовідносини.

Разом з тим, касаційний суд не знаходить підстав для скасування правильного по суті рішення місцевого господарського суду, висновки якого про задоволення позовних вимог грунтуються на встановлених обставинах справи і не суперечать нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, постанова апеляційного суду як незаконна й необгрунтована підлягає скасуванню, а рішення суду  першої інстанції є законним і підлягає залишенню без змін.

    На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 ,  1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -   

                                         П О С Т А Н О В И В:    

1.          Касаційну скаргу ТОВ "С-Проект" задовольнити.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.11р. по справі № 13/234 скасувати.

3.          Рішення господарського суду м. Києва від 16.06.11р. по справі № 13/234 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                    А.М. Демидова                               

Суддя                                   С.С. Коваленко                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Суддя                            І.М. Волік