У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Перегінець Л.В.
Суддів: Горблянського Я.Д., Меленко О.Є.
секретаря Балагури М.О.
з участю представників апелянта Солоп В.П., Череп М.І.,
представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Колективного підприємства «Легенда» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.12.2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Колективного підприємства «Легенда» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.12.2011 року частково задоволено позов ОСОБА_4 до Колективного підприємства «Легенда» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Вирішено поновити ОСОБА_4 на посаді директора Колективного підприємства «Легенда» та стягнути з Колективного підприємства «Легенда» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12300 грн. та 500 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Не погодившись з таким рішенням, КП «Легенда» подало апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування суттєвих обставин справи. Зокрема, посилається на те, що спір виник в межах корпоративних відносин у зв’язку з усуненням уповноваженим органом товариства члена виконавчого органу (директора) від виконання ним обов’язків, що передбачено ст.99 ЦК України, а тому застосування судом при цьому норм Кодексу законів про працю України, на думку апелянта є помилковим. Крім того, апелянт вказує на те, що впродовж тривалого часу позивач економічно необґрунтовано витрачав кошти колективного підприємства, що
_____________________________________________________________________________
Справа №2/0907/970/2011 Головуючий у І інстанції Островський Л.Є.
Провадження №22ц/0990/359/2012 Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
Категорія 52
і стало основною причиною для його звільнення. Суду було представлено документальні докази, які вказують на втрату довіри зі сторони засновників до керівника, які суд безпідставно не взяв до уваги. Просить апеляційну скаргу задоволити, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.12.2011 року скасувати, а в позові відмовити
У засіданні апеляційного суду представники апелянта, доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів.
Представник позивача доводи апеляційної скарги не визнала, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просить в задоволенні скарги відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що згідно рішення зборів засновників КП «Легенда» від 19.03.2010 року оформленого протоколом № 23 та Наказом КП « Легенда» № 21 від 19.03.2010 року ОСОБА_4 звільнено з посади директора підприємства на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України внаслідок винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника (а.с.59).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не був особою, яка безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, тому до нього не могла бути застосована норма п.2 ч.1 ст.41 КЗ пП. З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку вчинення винних дій працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, займав посаду директора КП «Легенда». Відповідно до п.6.11 Статуту КП «Легенда», затвердженого протоколом зборів засновників №18 від 17.08.2009 року, директор є виконавчим органом підприємства (а.с.77). Статутом визначено порядок його призначення, коло обов»язків та порядок здійснення контролю за його діяльністю.
З огляду на фактичні обставини у справі та виходячи з аналізу норми ст.41 Кодексу, правильним є висновок про те, що позивач не був особою до безпосередніх трудових обов’язків якої входило обслуговування грошових або товарних цінностей та у зв»язку з безпосередніми винними діями якої виявлено втрати підприємства в розумінні п. 2 ст.41 КЗпП України з підтвердженням такого факту у встановленому порядку, тому звільнення останнього з підстав втрати довіри є необгрунтованим.
Посилання апелянта на те, що спірні правовідносини виникли в межах корпоративних прав підприємства, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки звільнення позивача відбулося в порядку передбаченому Кодексом законів про працю України.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено коло спірних правовідносин та дано правову оцінку діям відповідача, відповідно правомірно винесено рішення про поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки зважаючи на обставини звільнення, характер та обсяг немайнових втрат, визначений судом розмір є обгрунтованим.
Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 307,308,313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Колективного підприємства «Легенда» відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.12.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Перегінець Л.В.
Судді: Горблянський Я.Д.
Меленко О.Є.