УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/7035/11
Категорія
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Шевчук А.М.,
суддів: Заполовського В.Й., Павицької Т.М.
при секретарі судового засідання Жовновській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу
за апеляційною скаргою головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених коштів, -
встановила:
22 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та недоплати коштів, передбачених ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, стягнути з відповідача на його користь доплату до пенсії непрацюючим пенсіонерам в сумі 31 702 грн. 80 коп. за період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року та зобов’язати відповідача перерахувати належні йому кошти в сумі 31 702 грн. 80 коп. на управління Пенсійного фонду для виплати їх йому.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу допомогу, передбачену ст.39 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 01.01.2008 року по 01.01.2009 року. В решті позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просить скасувати постанову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, має статус потерпілого 3 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні гарантованого добровільного відселення. (а.с.6,7,8,14).
За ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення –три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення –дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю –одна мінімальна заробітна плата.
Проте, передбачена Законом доплата позивачу не призначалася і не виплачувалася(а.с.14).
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підлягає застосуванню саме ст. 39 Закону, а не підзаконні нормативні акти, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
За таких обставин, суд правомірно виходив з того, що головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як орган якому делеговано повноваження щодо таких виплат, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 39 Закону, але на порушення зазначених вимог таких нарахувань і виплат не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Посилання головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в апеляційній скарзі на те, що воно є неналежним відповідачем суперечить чинному законодавству.
Разом з тим, суд не врахував ту обставину, що доплата до пенсії за проживання в зоні гарантованого добровільного відселення позивачу взагалі не призначалася і не виплачувалася, але всупереч цій обставині зобов’язав відповідача здійснити перерахунок того, що навіть не було призначене. В апеляційній скарзі відповідач не виклав обставин, які б ставили під сумнів право позивача на одержання доплати до пенсії або правових підстав для відмови позивачу у призначенні таких виплат, тому колегія суддів апеляційної інстанції виходить за межі доводів апеляційної скарги та покладає на відповідача обов’язок здійснити призначення доплати до пенсії, а не перерахунок (ст.195 КАС України).
Крім того, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла на час звернення до суду) вимоги підлягають задоволенню з 22 жовтня 2008 року – в межах річного строку.
Тому постанова суду підлягає скасуванню в частині зобов’язання вчинити певні дії з ухваленням в цій частині нової постанови щодо дій та початку періоду.
Керуючись ст.ст.195-198,202,205,207 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 липня 2010 року скасувати в частині зобов’язання вчинити певні дії та ухвалити в цій частині нову постанову.
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити призначення та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановленої на час виплати, за період з 22.10.2008 року по 01.01.2009 року.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2006 року по 21.10.2008 року у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді