АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц/2090/14/2012р. Головуючий1 інстанції –Лосєва Д.А.
Категорія:про стягнення заборгованості Доповідач –Сащенко І.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2012 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого –Сащенко І.С.
суддів –Овсяннікової А.І.
–Довгаль Г.П.
при секретарі –Москаленко Е.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Харківської філії відкритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2009 року ВАТ Всеукраїнський акціонерний банк в особі Харківської філії ВАТ «ВіЕйБі Банк» звернулося до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що між банком та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту від 17.12.2007 року № 115/07 на суму 209500 доларів США з кінцевим строком повернення 17 грудня 2017 року зі сплатою 14 відсотків річних.
В свою чергу ОСОБА_3 взяв на себе зобов’язання повернути кредит та сплатити нараховані відсотки відповідно до встановленого графіку.
Посилаючись на неналежне виконання кредитних зобов’язань відповідачем, позивач просив стягнути з нього заборгованість, яка складала 1856363,06 грн. та судові витрати по справі в сумі 1730 грн.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.03.2009 року позовні вимоги банку задоволено в повному обсязі –стягнуто з відповідача на користь ВАТ «ВіЕйБі Банк»1856363,06 грн.
Ухвалою суду від 27.10.2009 року заочне рішення скасовано за заявою відповідача.
Представник позивача надав суду заяву про слухання справи у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з’явився.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2010 року позов банку задоволено. Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1856363,06 грн. та судові витрати по справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог банку відмовити в повному обсязі. Вказав, що при постановленні рішення судом не взято до уваги вимоги Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», а також листів та Положень, прийнятих на цей рахунок Національним Банком України.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 17 грудня 2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір згідно умов якого банком надано кредит у розмірів 209500 доларів США для купівлі нежитлових приміщень офісного типу загальною площею 221,5 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с. 7 –10 ).
Відповідно до ч. 2 ст. 192 та ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов’язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти –це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Така ліцензія у банку мається.
Суд обґрунтовано згідно положення закону та обставин справи дійшов висновку про законність надання відповідачем позивачу кредиту в іноземній валюті.
Посилання апелянта на несправедливість умов іпотечного договору про покладання на позичальника ризику знецінення національної валюти як на для скасування рішення суду першої інстанції також є помилковим, оскільки відповідно до п. 3 ст. 3 та ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, ця вимога закону виконана банком перед укладенням кредитного договору, що підтверджується підписом позичальника на договорі та додатку до договору №1.
Крім того, діючим законодавством не передбачено стабільного курсу долара США.
На підставі викладеного посилання ОСОБА_3 на ненадання банком інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту в гривні, зокрема, щодо ціни, як на підставу для відмову в задоволенні позовних вимог банку, також є необґрунтованими.
Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.
Оскільки за заявою ОСОБА_3 ухвалою суду від 19.12.2011 року йому було відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення, судова колегія вважає за необхідне стягнути судовий збір на користь держави.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 –відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2010 року –залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 928,18 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді