АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________________________________
Справа №2-1039/11/06 Головуючий
№ 22-ц/2090/282/2012 1 інстанції –Золотарьва Л.І.
Категорія: припинення договору Доповідач –Сащенко І.С.
іпотеки
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2012 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого –Сащенка І.С.
суддів –Овсяннікової А.І.
–Бездітка В.М.
при секретарі –Москаленко Е.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2011 року по справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи –ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про припинення договору іпотеки, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2010 року до суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_3 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи –ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6 про припинення договору іпотеки.
В обґрунтування позову вказала, що 05 лютого 2007 року між ОСОБА_5 та банком було укладено договір №CNL 700/512/2007, згідно якого банк надав третій особі 50000 доларів США строком на 10 років до 05.02.2017 року під 13,99 % річних з погашенням відповідно графіку.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та банком був укладений договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_7 та ОСОБА_3 передали в іпотеку банку трьохкімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1
06.07.2009 року між ОСОБА_5 та банком була укладена додаткова угода №1, відповідно п. 3.2 якого на період з 05.10.2009 року до кінця строку дії кредитного договору була збільшена процентна ставка до 14,34%.
Просила припинити договір іпотеки, виключити з Державного реєстру іпотек запис №131 від 05.02.2007 року, а із Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис про заборону відчуження вищеназваної квартири.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача, треті особи в судове засідання не з’явилися.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, з підстав невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, постановити нове про повне задоволення позовних вимог.
Вказував, що позивачка не давала своєї згоди на підвищення процентної ставки, тобто, позивачем були порушені вимоги ст. 19 Закону України «Про іпотеку».
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Іпотека є окремим видом застави, видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ч. 1 ст. 575 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно зі ст. 573 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про іпотеку», застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Статті 1, 18 Закону України «Про іпотеку»визначають, що сторонами договору іпотеки за загальним правилом є іпотекодавець як особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем, та іпотекодержатель як кредитор за основним зобов'язанням. Також іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель як особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Правовий статус майнового поручителя передбачений ст. 11 Закону України «Про іпотеку», у відповідності з якою майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Разом з цим, згідно зі ст. 4 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, які передбачені договором або законом.
Звернення до суду із позовом про припинення зобов’язання, в тому числі шляхом розірвання договору, передбачено ст. 651 ЦК України, яка передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Правовим наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань сторін. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).
Таким чином, зобов’язання припиняється лише у випадках, прямо передбачених законом та за наявності обставин, з якими законодавство пов’язує можливість припинення зобов’язання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про припинення договору іпотеки суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та відсутності для цього підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що 05 лютого 2007 року між ОСОБА_5 та банком було укладено договір №CNL 700/512/2007, згідно якого банк надав третій особі 50000 доларів США строком на 10 років до 05.02.2017 року під 13,99 % річних з погашенням відповідно графіку. Договором передбачена можливість зміни та коригування процентної ставки за користування кредитом ( а.с. 11 –14 ).
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та банком був укладений договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_7 та ОСОБА_3 передали в іпотеку банку трьохкімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 В договорі зазначено, що ним забезпечені всі зобов’язання боржника перед іпотекодержателем по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями кредитного договору, який забезпечено іпотекою ( а.с. 7 –10 ).
За таких обставин висновок суду про відсутність підстав для припинення оспорюваного договору є обґрунтованим і доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що внесення змін до кредитного договору потягло за собою зміну розміру відповідальності майнового поручителя, а відтак є підставою для припинення договору іпотеки судовою колегією не приймаються.
Внесення змін до основного договору не тягне за собою припинення договору іпотеки, оскільки обсяг відповідальності іпотекодавця обмежується вартістю предмета іпотеки, а не всього його майна.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести до неправильного вирішення справи, підстав для скасування судового рішення немає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 –відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2011 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: