Судове рішення #21092303

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа №2034/2-4271/11                                                             Головуючий

№ 22-ц/2090/285/2012р.                                                            1 інстанції –Назаренко О.В.

Категорія: відшкодування шкоди                                                  Доповідач – Сащенко І.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня  2012 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого              –Сащенко І.С.

суддів                      –Овсяннікової А.І.      

                                   –Довгаль Г.П.

при секретарі             –Москаленко Е.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення    Харківського   районного суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року  по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,  -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, просив  стягнути з відповідача на його користь матеріальні збитки в сумі 20583,86 грн., витрати на проведення експертного дослідження, судові витрати, а також моральну шкоду в сумі 10000 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що в результаті ДТП автомобілю MITSUBIHI PAJERO SPORT держ. НОМЕР_1 були спричинені механічні пошкодження. Відповідно до проведеного експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного ТОВ «Радар-1»вартість матеріального збитку становить 20583,86 грн., вартість дослідження 550 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не з’явився.

Рішенням Харківського   районного суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

           Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_3  подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду  скасувати позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.   Зазначив, що матеріалами справи повністю підтверджена шкода, спричинена йому та вина відповідача у її спричиненні.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, вважає, що скарга підлягає задоволенню.  

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження вини відповідача в скоєнні ДТП.

З вказаним висновком колегія суддів апеляційного суду погодитись не може виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2010 року на 2 кілометрі під’їзної дороги до аеропорту з боку м. Києва, на перехресті, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобілів CHERY AMULET держ. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 та MITSUBIHI PAJERO SPORT держ. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

Відповідно до висновку спеціаліста №000185 від 24.09.2010 року, виконаного ТОВ «Радар-1», матеріальний збиток, спричинений власнику автомобіля MITSUBIHI PAJERO SPORT держ. НОМЕР_1 складає 20583,86 грн. ( а.с. 12 ), вартість проведення дослідження, сплачена позивачем 550 грн. ( а.с. 23 ). Згідно пояснень представника позивача в судовому засідання апеляційного суду, пошкоджений автомобіль до цього часу не відремонтовано.

У відношенні ОСОБА_4 працівниками ДПС складено протокол про порушення ст. 124 КУпАПП, за результатами розгляду якого постановою Харківського районного суду Харківської області від 25.05.2011 року останній був визнаний винним у вчиненні правопорушення, провадження у справі закрито на підставі ст. 38 КУпАПП ( а.с. 27 ).

Постановою апеляційного суду Харківської області від 29.06.2011 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 постанову Харківського районного суду Харківської області від 25.05.2011 року змінено. Виключено з резолютивної частини постанови вказівку про визнання ОСОБА_4 винним в скоєнні цього правопорушення ( а.с. 28 ).

Згідно висновків судової автотехнічної експертизи №92 від 31.01.2011 року, проведеної на підставі ухвали суду в ході розгляду адміністративної справи, дії водія автомобіля CHERY AMULET ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 16.11 ПДР України та знаходились з технічної точки зору, в причинному зв’язку з ДТП. Вирішити питання щодо відповідності дій водія автомобіля MITSUBIHI PAJERO SPORT ПДР України та наявності або відсутності причинного зв’язку з подією ДТП експертним шляхом не виявилося можливим (матеріали адміністративної справи №2034/3-3/11 а.с. 40 –42).

Крім зазначеного, вина ОСОБА_4 в настанні події ДТП підтверджується дослідженими судовою колегією протоколом огляду місця ДТП, схемою місця ДТП (матеріали адміністративної справи №2034/3-3/11 а.с. 2 - 3), згідно яких ОСОБА_4, керуючи автомобілем CHERY AMULET та рухаючись по другорядній дорозі не надав перевагу автомобілю MITSUBIHI PAJERO SPORT під керуванням ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі.

Вказані документи складені працівниками ДПС на місці події, підписані сторонами та понятими, при цьому ніяких зауважень від учасників, в тому числі від ОСОБА_4 не надійшло.

Судова колегія не бере до уваги посилання відповідача в судовому засіданні апеляційного суду про те, що вина повністю лежить на позивачі ОСОБА_3 через недозволено велику швидкість руху автомобіля під його керуванням, оскільки вказане твердження нічим не підтверджено. Відсутні документальні та інструментальні дані про швидкість руху автомобілів до ДТП.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача коштів на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, витрат з оплати проведення автотоварознавчого дослідження та судових витрат підлягають задоволенню.

Вимоги в  частині стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди задоволенню не   підлягають.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивачем та його представником не надано суду доказів на підтвердження спричинення такої шкоди.

З огляду на наведене,  у відповідності до п., п. 1, 3, 4 ч. 1  ст. 309,  п. 2 ст. 307   ЦПК України   рішення суду першої інстанції  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 1, 3, 4; 313, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 –задовольнити.

Рішення    Харківського   районного суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року –скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди 20583,86 грн., витрати за проведення дослідження 550 грн., судові витрати –30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 211,33 грн. державного мита, а всього –21369,70 грн.

В іншій частині –відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено  безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація