Дата документу: 28.09.2011

Справа № 2-906/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     28 вересня 2011 року                                                                                  м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., при секретарі: Ведмедьовій В.В.,  за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши у   відкритому судовому засіданні у залі суду  у м.Запоріжжі    цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5  про відшкодування   матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовами  до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої  злочином, вимоги яких в ході розгляду справи були уточнені, вказавши наступне.  06.11.2009 року приблизно о 07-40 год. ОСОБА_5, керуючи автобусом «Мерседес-Бенц-412 ДПЕ», р.н. НОМЕР_1 в районі будинку № 143 по пр.Леніна у м.Запоріжжя скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, в результаті чого вона загинула. ОСОБА_6 була матір'ю позивача ОСОБА_3 та дружиною ОСОБА_4 Вироком  Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 25.08.2010 року ОСОБА_5 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України  і йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі  з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.  На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 був звільнений від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі  з випробуванням  строком на 2 роки.  Вироком суду на користь кожного з позивачів стягнуто моральну  шкоду у розмірі 50 000 гривень. Ухвалою  апеляційного суду  Запорізької області  від 20.10.2010 року  вирок суду  скасовано в частині  цивільного позову. Позивач  ОСОБА_3 зазначає, що внаслідок протиправних дій Відповідача їй було заподіяну матеріальну  шкоду  у розмірі  6 550 гривень та  моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі  150000 гривень. Позивач ОСОБА_3  зазначає, що відповідач ОСОБА_5 в ході досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи відшкодував у рахунок матеріальної шкоди 1000 гривень  та у рахунок моральної шкоди  3 500 гривень та просить стягнути з Відповідача ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі  5 550 гривень, моральну шкоду у розмірі 146 500 гривень та витрати на правову допомогу. Позивач  ОСОБА_4 зазначає, що внаслідок протиправних дій Відповідача йому було заподіяну матеріальну  шкоду  у розмірі  16 002 гривень та  моральну шкоду, яку позивач оцінює у розмірі  150000 гривень, в ході досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи Відповідач  відшкодував у рахунок матеріальної шкоди 4000 гривень та у рахунок моральної шкоди  2 500 гривень та просить стягнути з Відповідача ОСОБА_5 матеріальну шкоду у розмірі  12 002 гривень, моральну шкоду у розмірі 147 500 гривень та витрати на правову допомогу.

У судовому засіданні  Позивачі  та  їх представник адвокат ОСОБА_1  підтримали позовні вимоги у повному обсязі, на підставах, викладених у позовних заявах, просять  позов задовольнити  у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2  у судовому засіданні пояснила, що  Відповідач визнає позовні вимоги частково, вважає, що на користь позивача ОСОБА_3   підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі  164 грн. 78 коп., проти позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди заперечує у повному обсязі та вважає, що права Позивача не були порушені  та вона не може вимагати стягнення моральної шкоди.  Позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної  шкоди Відповідач визнає на суму  240 гривень, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди - на суму 2 500 гривень, в іншій частині проти позовних вимог заперечує на підставах,  викладених у  письмових запереченнях на позови.

Суд, заслухавши пояснення сторін,  дослідивши матеріали справи,  з’ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються,  як на підставу своїх вимог і заперечень,  приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.  11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних осіб,   поданим відповідно до ЦПК України,  в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих  сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Судом встановлено, що 06.11.2009 року приблизно о 07-40 год. ОСОБА_5, керуючи автобусом «Мерседес-Бенц-412 ДПЕ», р.н. НОМЕР_1 в районі будинку № 143 по пр. Леніна у м.Запоріжжя скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, в результаті чого вона загинула. ОСОБА_6 була матір'ю позивача ОСОБА_3 та дружиною  позивача ОСОБА_4

Вироком  Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 25.08.2010 року ОСОБА_5  визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та притягнутий до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові  для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

          Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом  підвищеної небезпеки  є діяльність, пов"язана  з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для осіб, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана  джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою, яка на відповідній правовій  підставі  володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого  створює підвищену небезпеку.

          Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа,  яка завдала шкоди смертю потерпілого,  зобов'язана відшкодувати особі,  яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 1193 ЦК України, вина потерпілого  не враховується у разі  відшкодування додаткових  витрат, передбачених  ч. 1 ст. 1195 ЦК України, у разі відшкодування  шкоди, завданої смертю годувальника та у разі  відшкодування витрат на поховання.

Позивач ОСОБА_3 зазначає,  що  на організацію поховання та ритуальні послуги нею сплачено 5247 грн.  та в обґрунтування позовних вимог в цій частині надала квитанцію  від 08.11.2009 року на суму 4717 грн. (а.с.21),   договір- замовлення № 1 від 07.11.2009 року та квитанцію  на суму 530 грн. 51 грн.  (а.с.23).

Саме в цій частині суд вважає доведеними позовні вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди і саме дана сума у розмірі 5247 грн. підлягає відшкодуванню. Однак, беручи до уваги, що ОСОБА_5  сплатив ОСОБА_3 1 000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, що підтверджується розпискою від 16.07.2010 року (а.с.92), суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_5  на користь ОСОБА_3  4 247 гривень в рахунок відшкодування витрат  на поховання.

Крім того, позивач ОСОБА_3 зазначає,  що вона розмістила оголошення у газеті з метою встановлення свідків ДТП та сплатила за надання оголошення 25 грн.,  а також  зверталась до ДП ГПІ «Запоріжгражданпроект» з метою  виконання розрахунку і дослідження  розміру фундаменту  пам’ятника, за що нею було сплачено  1278 грн. На підтвердження даних обставин суду надані  кошторис на виконання робіт, накладна, акт прийому- передачі виконаних робіт і квитанція про оплату (а.с. 20, 29-32). Суд вважає, що   позовні вимоги  ОСОБА_3  про  стягнення суми у розмірі 1278 грн. за проведення розрахунку розміру фундаменту  під пам’ятник  та витрат щодо  розміщення оголошення  в газеті «Запорізька правда» у розмірі  25 грн. не підлягають задоволенню,  оскільки   ст.1201 ЦК України не передбачено стягнення цих витрат.

Позивач ОСОБА_4  просить стягнути з відповідача  матеріальну шкоду   у розмірі 12002 гривні, з них  7000 гривень - на придбання та установку пам'ятника, витрати на поминальні обіди  на загальну суму 7569 грн.,  та  витрати по оформленню могили на кладовищі у розмірі 1173 грн. На  підтвердження даних витрат позивач надав суду  квитанції  від 09.11.2009 року  на суму 3934 грн. та рахунок - фактуру (а.с.50), та  квитанція і рахунок - фактуру від 23.11.2009 року (а.с.52), квитанцію на суму 1173 грн. від 07.11.2009 року (а.с.49); квитанції від 23.11.2009 року та від 12.03.2010 року на загальну суму  7880 грн. (а.с.55).

Суд вважає, що не підлягають стягненню з Відповідача сума  у розмірі 3635 гривень, яка була сплачена позивачем ОСОБА_4 за поминальний обід 23.11.2009 року, оскільки ці витрати не відносяться до витрат на поховання.

Суд вважає доведеною  та такою, що підлягає відшкодуванню Позивачу ОСОБА_4 у відповідності до ст. 1201 ЦК України суму  у розмірі  12367 гривень, що складається з витрат на установку пам’ятника та на поминальний обід в день поховання.

З урахуванням того, що  Відповідач ОСОБА_5  частково відшкодував позивачу матеріальну шкоду у розмірі 4000 гривень, що підтверджується розписками (а.с.86, 88, 89), його позовні вимоги про відшкодування  матеріальної шкоди підлягають задоволенню на суму 8 367 гривень.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою  щодо членів сім’ї,  близьких родичів.

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України  моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи,  якщо завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

                  Суд враховує, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є близьким родичами загиблої,  смерть матері та дружини  ОСОБА_6 стала для позивачів тяжкою втратою, оскільки померла була  рідною та близькою для них людиною. Позивачі в рамках кримінальної справи були визнані потерпілими від скоєного відповідачем злочину, ними був пред’явлений цивільний позов. Беручи до уваги, що смерть ОСОБА_6 заподіяна в результаті винних дій відповідача, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачам моральної шкоди. При визначенні розміру  моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивачів, суд бере до уваги характер і ступінь моральних страждань, завданих позивачам смертю близької людини,  можливість відновлення їх немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках і не можливістю їх відновлення, також суд бере до уваги,  що   скоєний відповідачем злочин відноситься до категорії злочинів,  вчинених з необережності.

Виходячи з засад розумності та справедливості,  суд оцінює моральну  шкоду, яка була заподіяна Відповідачем позивачам  у розмірі 50000 гривень кожному з позивачів. Беручи до уваги,  що відповідачем ОСОБА_5  Позивачу ОСОБА_3 була  частково сплачена моральна шкода у розмірі 3 500 гривень, стягненню на її користь підлягає 46 500 гривень. Беручи до уваги,  що відповідачем ОСОБА_5  Позивачу ОСОБА_4  було  частково сплачено відшкодування  моральної шкоди у розмірі 2 500 гривень, стягненню на його користь підлягає 47 500 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на правову допомогу, суд керується положеннями Постанови КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590
 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», відповідно до положень якої  граничний розмір витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні у цивільних справах, якщо компенсація сплачується за рахунок іншої сторони, не перевищує суми, яка обчислюється виходячи з того, що стороні виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи. З  квитанцій, які  містяться у матеріалах  кримінальної справи (  том 2, а.с. 51,  81) про плату позивачами  юридичних послуг, наданих   адвокатом ОСОБА_7 неможливо встановити який обсяг роботи   виконано  та скільки часу витрачено на надання правової допомоги, розрахунку матеріали справи не містять. З цих підстав суд відмовляє позивачам у стягнення витрат на правову допомогу, сплачених за даними квитанціями на суму 1250 гривень кожним з позивачів.  Під час розгляду судом цивільної справи інтереси позивачів представляє адвокат ОСОБА_1, позивачами надано квитанції про оплату правової допомоги у розмірі 1750 грн. (ОСОБА_4) та на суму 1850 грн. (ОСОБА_3), однак беручи до уваги, що розрахунку витраченого робочого часу позивачами не надано, суд  відмовляє з цих підстав у стягненні суми  витрат на правову допомогу.

Керуючись  ст. ст. 10, 60, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -

                                                В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги  ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5  про відшкодування   матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 46 500 гривень  та матеріальну шкоду у розмірі  4 247 гривень, а всього  50 747 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 47 500 гривень  та матеріальну шкоду у розмірі  8 367 гривень, а всього 55 867 гривень.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                                           Калюжна В.В.