Охтирський міськрайонний суд Сумської області    

                            Справа № 1-14/2012

ПОСТАНОВА

"16" лютого 2012 р.           м. Охтирка.

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі

головуючого судді                    -          Сидоренка Р.В.,

при секретарі                    -          Зубатовій І..В.,

за участю прокурорів          -          Ворфоломеєвої Н.П., Кононової Л.Ф., Вінніченка О.М.,

захисника підсудного, адвоката -          ОСОБА_1,

розглянувши матеріали кримінальної справи по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Харківської області, смт. Золочів, громадянина України, українця, із вищою юридичною освітою, одруженого, судді у відставці, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 органами досудового слідства обвинувачується у тому, що він 29 січня 2010 року в період часу із 12:00 до 13:00 год., перебуваючи в своєму службовому кабінеті за адресою: Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Комсомольська, 13, діючи всупереч вищевказаних норм Конституції України та КпАП України, не провівши фактичного судового засідання, ігноруючи принципи й функції адміністративного судочинства, увійшов у позаслужбові стосунки з ОСОБА_3, запропонувавши останньому різні умови розгляду по суті адміністративного матеріалу відносно останнього за ч. 1 ст. 130 КпАП України, який надійшов на розгляд до суду 27.01.2010 р..

Під час цієї розмови суддя ОСОБА_2, діючи умисно, із корисливих мотивів, в інтересах ОСОБА_3, використовуючи надану йому владу, а також використовуючи позаслужбові стосунки з ОСОБА_3, пообіцяв останньому розглянути адміністративний матеріал по суті та за скоєне ОСОБА_3 правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України, накласти на останнього стягнення у вигляді мінімального штрафу за санкцією вказаної статті без застосування більш суворого покарання, передбаченого санкцією цієї статті.

Після цього суддя ОСОБА_2, використовуючи надану йому Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про статус суддів», Законом України «Про судоустрій України»владу, 29.01.2010 р. виніс рішення (постанову), відповідно до якого визнав ОСОБА_3 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, і наклав на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн. без застосування більш суворого покарання, передбаченого санкцією цієї статті.

Пізніше, як зазначає орган досудового слідства, 03 лютого 2010 р., суддя ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір на отримання хабара, перебуваючи в приміщенні Золочівського районного суду, Харківської області за адресою: Харківська область, Золочівський район, смт. Золочів, вул. Комсомольська, 13, діючи умисно, із корисливих мотивів, під час розмови з ОСОБА_3 досяг домовленості з останнім про передачу йому 8-9.02.2010 р. в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області хабара в розмірі 300 доларів США за винесене ним 29.01.2010 р. рішення (постанову) без застосування до ОСОБА_3 більш суворого покарання, передбаченого санкцією ст. 130 КпАП України.

10 лютого 2010 р. близько 15:00 год. суддя Золочівського районного суду Харківської області ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинним намір на отримання хабара в розмірі 300 доларів США, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету, розташованого в будівлі названого суду за адресою: Харківська область, смт. Золочів, вул. Комсомольська, 13, діючи умисно, із корисливих мотивів, в інтересах ОСОБА_3, отримав від останнього в якості хабара гроші в сумі 300 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 2402 грн. 79 коп., за винесене ним 29.01.2010 р. рішення (постанову), відповідно до якого ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2550 грн. без застосування більш суворого покарання, передбаченого санкцією цієї статті, після чого був затриманий співробітниками правоохоронних органів на місці злочину.

Підсудний ОСОБА_2 винність свою у вчиненні вказаного злочину не визнав. Стверджує, що він не отримував хабара за розгляд адміністративної справи відносно ОСОБА_3, його дії працівниками правоохоронних органів навмисно кваліфіковані неправильно з метою покращення своїх показників по роботі.

Під час судового розгляду підсудним та його захисником були заявлені клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування із причин неповноти та неправильності досудового слідства.

Зокрема, як зазначають підсудний та його захисник у заявлених клопотаннях, з наявності підстав для притягнення до відповідальності інших осіб. Дану підставу обґрунтовують тим, що ОСОБА_3 5.02.2010 року звернувся до відділу СБУ у Харківській області із заявою про домовленість із суддею ОСОБА_2 на отримання хабара в розмірі 300 доларів США за розгляд відносно нього адміністративної справи за ст. 130 ч. 1 КпАП України. 8.02.2010 року слідчим прокуратури ОСОБА_4 відносно судді ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ст.ст. 14, 368 ч. 2 КК України. В подальшому, на думку підсудного та його захисника, слідчі прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з письмової згоди заступника прокурора області О. Анпілогова організували провокацію хабара, виступили організаторами давання хабара. У подальшому слідчим Ярмак В.М. були незаконно винесені постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, як відносно хабародавця ОСОБА_3, так і відносно слідчих прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою приховування, як вважають, вчинених останніми злочинів. Зазначають, що до вказаних протиправних дій вчинених підлеглими причетний і бувший прокурор Харківської області Синчук В.Л., який направляв подання про дачу дозволу на обшук та зміну підсудності розгляду цього подання.

Також у клопотанні підсудний та його захисник зазначили, що в березні 2010 року ОСОБА_2 були направлені заяви до Генеральної прокуратури про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. 383 ч. 2 КК України. Із відповіді начальника слідчого відділу прокуратури області М.І. Желякова (№ 06/3-5293-10 від 29.03.10) видно, що «звернення … долучено до матеріалів вказаної справи та викладені доводи будуть перевірені слідчим шляхом».

31.05.2010 року ОСОБА_2 була направлена заява до Генеральної прокуратури про вчинені злочини працівниками Харківської обласної прокуратури та ОСОБА_3 До теперішнього часу перевірка заяви та прийняття рішення, як того вимагає ст. 97 КПК України, не проведена. Із відповіді заступника прокурора області О.Анпілогова видно, що «рішення в порядку ст. 97 КПК України стосовно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 369 КК України буде прийнято в ході проведення досудового слідства по вищевказаній кримінальній справі».

Але вищевказані заяви в матеріалах справи відсутні, рішення по заявах не прийняті. Тобто, вказівки начальника слідчого відділу та заступника прокурора області О.Анпілогова, який був куратором слідства, не виконані, що є порушенням ст.ст. 114, 114-1 КПК України.

Також підсудний та його захисник вбачають наявність ознак злочину у діях співробітників правоохоронного органу безпосередньо під час затримання підсудного у приміщенні Золочівського районного суду Харківської обл. у порушення ст. 126 Конституції України.

Крім того, підсудний та його представник вбачають наявність підстав для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв’язку з грубим порушенням досудовим слідством норм КПК України. Як зазначають, ряд слідчих дій проводилось у той час, коли Постановою судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.02.2010 року зупинено проведення слідчих дій. Через це 9.07.2010 року суддею ОСОБА_2 разом з адвокатом направлена заява до прокуратури Харківської області про вчинення злочину, передбаченого ст. 382 КК України. Однак перевірка заяви проведена не була і не винесено ніякого рішення згідно ст. 97 КПК України. Ознайомлення з матеріалами справи 25.02.2011 року, а точніше - їх фотографування, відбувалося коли обвинувачений ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні. Після часткового ознайомлення зі справою в лікарні в той же день, 25.02.2011 року, ним надіслано слідчому Ярмак К.Б. клопотання згідно ст. 221 КПК України. 28.02.2011 року, як зазначають, ним надіслано ще одне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, так як після фотографування значну частину матеріалів справи прочитати було неможливо. В порушення ч. 3 ст. 221 КПК України слідчим не винесена ніяка мотивована постанова по даним клопотанням. Також зазначили, що 23.07.2010 року ОСОБА_2 та його захисник подали заяву слідчому Ярмак К.Б. про самовідвід слідчого, але ця заява так і не була розглянута і ніякої відповіді від слідчого отримано не було.

Також, на думку підсудного і його захисника, було суттєво порушено право на захист так як провадження по справі було проведено російською мовою без згоди на це ОСОБА_2 Процесуальні документи виконані російською мовою в т.ч. постанова про притягнення як обвинуваченого та обвинувальний висновок. Заяви про своє бажання чи згоду на ведення справи російською мовою не надавав.

Захисник підсудного у своєму клопотанні додатково звернув увагу суду на поведінку хабародавця, свідка по зазначеній справі, ОСОБА_3. Зазначає, що дослідженими матеріалами справи встановлено у діях зазначеної особи наявності ознак провокації хабара. Це, зокрема, дістало свій вияв у тому, що ОСОБА_3 здійснював запис розмов з підсудним за допомогою заздалегідь приготованого ним диктофону, всіляко провокував суддю на отримання хабара, про що свідчать досліджені матеріали справи (висновок фоноскопічної експертизи, зміст фонограми). У матеріалах кримінальної справи відсутні відомості про те, коли саме було заведено оперативно-розшукову справу відносно ОСОБА_2, які законні підстави були для проведення ОРД і в яких документах вони містилися, які саме обмеження прав і недоторканості судді застосовувались на цей час і з застосуванням яких саме технічних засобів, на який строк було заведено оперативно-розшукову справу. Відсутність можливості дослідження зазначеного є суттєвим порушенням права на захист підсудного. Захисник також звернув увагу суду на незаконність дій слідчого та працівників правоохоронного органу під час проведення обшуку, що на його думку, ставить під сумнів допустимість отриманих під час цього доказів. Також захисник зазначає про те, що під час досудового слідства не було проведено експертизу оперативних відео та звукозаписуючих пристроїв а тому не встановлено умов та технології отримання відео і звукозапису на диску DVD –RW №794/ ГВ «К», а отже, не вирішено питання про те, чи одночасно проводився запис звуку та зображення у відео фонограмі. У судовому засіданні вирішити зазначене питання немає можливості. Захисник також звернув увагу на неможливість судом 1 інстанції з’ясувати законність і дотримання вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»

У судовому засіданні підсудний та його захисник доводи клопотання підтримали у повному обсязі.

Прокурор висловила думку про те, що немає будь-яких підстав для направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування. Зокрема зазначила про те, що доводи підсудного та його захисника щодо дій слідчих вже були предметом розгляду судів. Оперативно розшукові заходи проводились у межах оперативно-розшукової справи, яка є законною. Інші ж доводи являють собою оцінку наявних у справі доказів і не можуть бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

Вислухавши думку учасників процесу та проаналізувавши матеріали справи суд, вважає, що клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий, особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Суд вважає, що всупереч вимогам ст. 22, 64 КПК України під час досудового слідства поверхово та неповно були досліджені обставини які мають значення для правильного вирішення даної кримінальної справи та не можуть бути усунуті в ході судового слідства, що унеможливлює постановлення як обвинувального, так і виправдувального вироку щодо підсудного.

В порушення ст. 22 КПК України слідчим не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.

Зокрема, матеріалами кримінальної справи встановлено що 5.02.2010 року ОСОБА_3 звернувся до відділу СБУ у Харківській області із заявою про домовленість із суддею ОСОБА_2 на отримання хабара в розмірі 300 доларів США за розгляд відносно нього адміністративної справи за ст. 130 ч. 1 КпАП України. 8.02.2010 року слідчим прокуратури ОСОБА_4 відносно судді ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ст.ст. 14, 368 ч. 2 КК України. 09.02.2010 р. ця кримінальна справа прийнята до провадження слідчим з особливо важливих справ прокуратури Харківської області ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 48). Після цього слідчі прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_5, направили до суду подання про дачу дозволу на обшук від 8.02.2010 р. погоджене з заступником прокурора Харківської області О.В. Анпілоговим та окреме доручення до УСБУ в Харківській області про помітку та вручення ОСОБА_3 суми хабара, що «вимагається»у нього, склавши про це відповідний протокол, організацію зустрічі з використанням спеціальних технічних засобів з контролю, фіксації та документування розмов. Планування операції по можливому затриманню судді ОСОБА_2 В подальшому 10.02.2010 р. дане доручення було виконане співробітниками СБУ у Харківській обл. Зокрема було задокументовано факт зустрічі ОСОБА_3 із суддею ОСОБА_2 проведено обшук в службовому кабінеті судді, в службовому приміщенні вказаного суду, а також особистий обшук судді. У ході обшуку на першому поверсі у холі суду з лівого боку від входу на підлозі під радіаторами системи опалення було виявлено та вилучено три купюри номіналом по 100 доларів США, у службовому кабінеті судді вилучено Сімейний Кодекс України та системний блок комп’ютера. Також було зроблено змиви з рук судді.  

11.02.2010 р. щодо судді Золочівського районного суду Харківської області ОСОБА_2 за фактом отримання хабара посадовою особою, яка займає відповідальне положення, за ознаками злочину, передбаченого ст. 368 ч. 2 КК України старшим слідчим слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_4 була порушена кримінальна справа №18100008-Д1. (т. 1 а.с. 32-33) Зазначеною постановою ст. слідчий ОСОБА_4 відповідно до ст. 26 КПК України кримінальні справи №18100008 та 18100008-Д1 об’єднав в одне провадження і присвоїв єдиний номер 18100008. Дану справу він прийняв до свого провадження та приступив до розслідування.

Також 11.02.2010 р. начальником слідчого відділу прокуратури Харківської області по цій справі створена слідча група, до складу якої включені старший слідчий слідчого відділу ОСОБА_4 і слідчий з особливо важливих справ прокуратури області ОСОБА_5, якого було призначено старшим слідчої групи (т. 1 а.с. 121-122)

22.06.2010 р. кримінальну справу прийнято до провадження старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Харківської області Ярмаком К.Б. у провадженні якого зазначена кримінальна справа перебувала до закінчення досудового слідства.

6.10.2010 р. слідчим Ярмаком К.Б. була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за фактом передачі хабара за ч. 3 ст. 369 КК України (у редакції статті Закону, що діяла на той час). Висновок слідчий мотивував тим, що ОСОБА_3 подав заяву про вже завершену передачу хабара у розмірі 100 доларів США в березні 2009 року судді ОСОБА_2 до порушення кримінальної справи та подав заяву про готування судді ОСОБА_2 до вчинення злочину, а саме –отримання хабара в розмірі 300 доларів США до передачі предмету хабара та порушення кримінальної справи. (а.с. 132-134 т. 2) Також 6.10.2010 р. слідчим була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно працівників УСБУ в Харківській обл. та ВБОЗ ГУМВС України в Харківській обл. за відсутністю в їхніх діях ознак злочину передбаченого ст. 370 КК України встановивши, що співробітники правоохоронних органів діяли в рамках оперативно-розшукової справи, відповідно до вимог Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Згідно з відповіддю начальника відділу прокуратури Харківської обл. порушень вказаного закону при вивченні оперативно розшукової справи не виявлено. (а.с. 135-137 т. 2). 6.10.2010 р. слідчим була винесена постанова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно судді ОСОБА_2 по ст. 6 п. 2 КПК України за ст. 368 КК України по факту отримання хабара в березні 2009 року. (а.с. 138-140 т. 2). 6.10.2010 р. слідчим була винесена постанова про відмову у порушенні кримінально справи відносно слідчих прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по ст. 6 п. 2 КПК України за ст. 370 КК України. Слідчим не встановлено наявність у діях останніх ознак свідомого створення обставин та умов що зумовлюють пропонування та одержання хабара, з метою викриття того, хто дав або взяв забара.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 КК України (у редакції статті Закону, що діяла на той час), особа яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара, або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те що сталося до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.

З огляду на викладене у суду викликає сумнів законність винесеної постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за фактом передачі хабара по ч. 3 ст. 369 КК України, оскільки з матеріалів справи встановлено, що останній звернувся із заявою до правоохоронного органу вказавши на факт отримання хабара суддею ОСОБА_2 у березні 2009 р. та про його намір отримати хабар за винесення необхідного рішення по адміністративній справі відносно нього у майбутньому. Однак у порушенні кримінальної справи за першим фактом органом досудового слідства було відмовлено, факт вимагання хабара суддею ОСОБА_2 матеріалами справи не підтверджується (див. заява ОСОБА_3 до правоохоронних органів, його пояснення та покази на досудовому слідстві та під час судового засідання, покази судді ОСОБА_2), кваліфікуюча ознака «вимагання хабара»у вину підсудному ОСОБА_2 не вмінюється. Тобто, матеріалами справи достовірно встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до правоохоронного органу до передачі предмету хабара. Однак даним обставинам слідчий, який приймав рішення про відмову у порушенні кримінальної справи належної оцінки не дав.

В п. 9 Постанови Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 вказано, що давання й одержання хабара тісно пов’язані умислами осіб, які вчинюють ці злочини. Тому ці справи повинні розслідуватись та розглядатись у суді разом, так як це негативно впливає на всебічність, повноту і об’єктивність дослідження і вирішення справи, як того вимагає ст. 26 КПК України.

Постанова слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування (п. 4 Постанови Пленуму ВС України № 2 від 11.02.2005 року)

Крім того, суд приймає до уваги доводи підсудного та його захисника та вважає сумнівними з точки зору законності дії працівників прокуратури які направивши до суду подання про надання дозволу на обшук у приміщенні суду та особисто судді, окреме доручення до УСБУ в Харківській області про проведення оперативно технічних дій стосовно судді ОСОБА_2, сприяючи передачі предмету хабара останньому.

Також у суду викликає сумнів законність дій слідчого прокуратури ОСОБА_5, який у дорученні до УСБУ в Харківській області про проведення оперативно технічних дій стосовно судді ОСОБА_2 зазначив про вимагання останнім хабара у заявника ОСОБА_3, хоча, як зазначено вище, з матеріалів кримінальної справи цього не витікає.

Відповідно до п. 11, 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво»дії особи, яка сприяла у вчиненні злочину тому хто дав чи одержав хабар, або організувала цей злочин, або підбурила до його вчинення, належить кваліфікувати як співучасть у даванні чи одержанні хабара. У діях особи, яка у зв’язку з вимаганням хабара перш ніж його дати, звернулась до органів влади з метою викрити вимагача, складу злочину немає. Свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування чи одержання хабара, з метою викрити того, хто його дав або одержав (провокація хабара), є закінченим злочином з моменту вчинення зазначених дій незалежно від того чи було дано або одержано хабар. Якщо з цією ж метою службова особа організувала давання чи одержання хабара, підбурювала до цього того, хто його дав або одержав, або сприяла їм у цьому, її дії слід розцінювати як ще й співучасть у хабарництві та додатково кваліфікувати за відповідними частинами ст. 27, 369, чи ст. 27, 368 КК України. Отже, ч. 3 ст. 369 КК України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка дала хабар, але не передбачає звільнення від кримінальної відповідальності організаторів, пособників, підбурювачів.

З огляду на викладене постанова слідчого від 6.10.2010 р. про відмову у порушенні кримінальної справи відносно слідчих прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по ст. 6 п. 2 КПК України за ст. 370 КК України є сумнівною з точки зору законності її винесення. Щодо наявності або відсутності у діях зазначених осіб ознак злочинів передбачених ст. 364; 366; 27, 368; 27, 369 КК України будь-якого процесуального рішення не прийнято взагалі.

Відповідно до ст. 119 КПК України якщо розслідування особливо складної справи доручається декільком слідчим, то про це зазначається у постанові про порушення справи або виноситься окрема постанова. Один із цих слідчих призначається старшим, він приймає справу до свого провадження і безпосередньо керує діями слідчих. Постанова про призначення у справі декількох слідчих оголошується обвинуваченому.

Таким чином, старший слідчої групи слідчий з особливо важливих справ прокуратури Харківської області ОСОБА_5 виконував ряд слідчих дій не прийнявши кримінальну справу до свого провадження. Відомості про оголошення на той час підозрюваному ОСОБА_2 постанови про призначення у справі декількох слідчих у справі відсутні. Отже, зазначеними діями було істотно порушено право на захист підозрюваного, оскільки останній був позбавлений ряду процесуальних прав, як-то, наприклад, за наявності підстав заявити відвід слідчому чи слідчим.

Із доданих підсудним ОСОБА_2 суду письмових матеріалів вбачається що в березні 2010 року ОСОБА_2 були направлені заяви до Генеральної прокуратури про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. 383 ч. 2 КК України. Із відповіді начальника слідчого відділу прокуратури області М.І. Желякова (№ 06/3-5293-10 від 29.03.10) видно, що «звернення … долучено до матеріалів вказаної справи та викладені доводи будуть перевірені слідчим шляхом».

31.05.2010 року ОСОБА_2 була направлена заява до Генеральної прокуратури про вчинені злочини працівниками Харківської обласної прокуратури та ОСОБА_3 До теперішнього часу перевірка заяви та прийняття рішення, як того вимагає ст. 97 КПК України, не проведена. Із відповіді заступника прокурора області О.Анпілогова видно, що «рішення в порядку ст. 97 КПК України стосовно ОСОБА_3 по ч. 1 ст. 369 КК України буде прийнято в ході проведення досудового слідства по вищевказаній кримінальній справі».

Але вищевказані заяви в матеріалах справи, що надійшла до суду, були відсутні, рішення по заявах не прийняті. Тобто, вказівки начальника слідчого відділу та заступника прокурора області О.Анпілогова, який був куратором слідства, не виконані, що є порушенням ст.ст. 114, 114-1 КПК України.

Дана неповнота носить істотний характер та є такою, що не може бути усунутою в ході судового слідства, тому є всі підстави для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Під час проведення додаткового розслідування органам досудового слідства необхідно:

1. Вирішити питання про скасування постанов про відмову в порушенні кримінальних справ відносно ОСОБА_3 по ч. 3 ст. 369 КК України та співробітників прокуратури Харківської обл.

2. Вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

3. Провести інші необхідні та можливі слідчі дії для всебічного, повного та об’єктивного розслідування зазначеної справи.

У зв’язку з необхідністю вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення до кримінальної відповідальності осіб Харківської обласної прокуратури об’єктивне проведення досудового слідства працівниками Харківської обласної прокуратури неможливе, а тому необхідно вирішити питання про зміну підслідності згідно ст. 117 КПК України.

Разом із тим, суд вважає, що наявність (як про це зазначають підсудний та його захисник) або відсутність ознак злочину у діях співробітників правоохоронного органу безпосередньо під час затримання підсудного у приміщенні Золочівського районного суду Харківської обл. у порушення ст. 126 Конституції України, проведення слідчих дій поза межами строків досудового слідства, з підстав порушення слідчим їхнього права на ознайомлення з матеріалами справи в повному обсязі, не вирішення клопотань за результатами ознайомлення з матеріалами справи та з підстав суттєвого порушення права на захист так як провадження по справі було проведено російською мовою без згоди на це ОСОБА_2, не можуть бути підставою для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 281 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України повернути прокурору Харківської області на додаткове розслідування, з підстав зазначених у мотивувальній частині зазначеної постанови.

2.          Копії даної постанови надіслати прокурору, підсудному, захиснику.

3.          Запобіжний захід підсудному ОСОБА_2 залишити попередній –підписку про невиїзд.

На постанову протягом 7 діб із дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Сумської області.

Суддя Охтирського міськрайсуду в Сумській обл.Р. В. Сидоренко