К О П І Я

  Справа №2-96/11

       РІШЕННЯ

                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року                                                                                                   м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого                                                                                судді                  Іваніної Ю.В.,

при секретарі                                                                                                 Ємець А.М.,

за участю позивача                                                                                        ОСОБА_1,

представника позивача                                                                             ОСОБА_2,

відповідача                                                                                                   ОСОБА_3,  

представника відповідача                                                                             ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу №2-96/11 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на Ѕ частину будинку та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, треті особи –ОСОБА_5, ОП «ЗМБТІ», приватні нотаріуси Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та ОСОБА_7  -   

                                                              В С Т А Н О В И В:  

В січні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із первісним позовом до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_5, орендне підприємство «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання Ѕ частини житлового будинку та грошових коштів сумісною власністю, визнання договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним, визнання права власності на ј частину будинку, припинення права власності на ј частину будинку у спільному майні та визнання права власності, розділ сумісного майна та грошових коштів подружжя, поновлення процесуального строку.        

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 09.10.1996 року вона та ОСОБА_8 почали проживати однією сім’єю, вести спільне господарство. Вони спільно проживали у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належала позивачу ОСОБА_1 та її доньці ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. Шлюб між ОСОБА_8 та позивачем було укладено 15.06.2002 року, а 05.03.2008 року –його було розірвано заочним рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя. Під час спільного проживання з ОСОБА_8, а саме: 10.05.2001 року, ними було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2, посвідчений ОСОБА_7 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, зареєстрований в реєстрі за №3105. За вказаним вище договором купівлі-продажу ОСОБА_8 та ОСОБА_1 отримали у власність кожен по Ѕ частині житлового будинку. Разом з тим, право власності за ОСОБА_8 на Ѕ частину спірного будинку було зареєстровано лише тому, що останньому було необхідно зареєструвати за цією адресою приватне підприємство. Кошти на придбання зазначеного будинку внесені особисто позивачкою в сумі 3500 доларів США, які остання отримала за договором позики у ОСОБА_10 у сумі 1500 доларів США, у ОСОБА_11 у сумі 1300 доларів США, у ОСОБА_12 у сумі 1000 доларів США. Отримані у позику грошові кошти були повернуті нею особисто своєчасно та у повному обсязі після продажу квартири (АДРЕСА_1), яка належала їй та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. У зв’язку із тим, що вказана вище квартира належала ОСОБА_5, яка на той час була неповнолітньою, та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, остання була змушена в подальшому подарувати першій Ѕ частину придбаного житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.  

Крім того, позивачка зазначила, що нею за період шлюбу з ОСОБА_8 спільно було придбано автомобіль ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, який ОСОБА_1 просила залишити у власності відповідача та врахувати вартість цього автомобіля при поділі майна подружжя.

12.02.2002 року ОСОБА_8 перереєстровано сумісне приватне підприємство «Саліан», оформлене на ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_2. Від діяльності вказаного вище підприємства в період сумісного проживання та ведення спільного господарства з 1996 року, а також в період шлюбу, з 15 червня 2002 року по 05 березня 2008 року, був отриманий прибуток, який залишився у відповідача ОСОБА_8 на розрахунковому рахунку № НОМЕР_3 у Запорізькій філії АКБ «Укрсоцбанк». На вказаному підприємстві вона виконувала функції бухгалтера, а отже має право на Ѕ частину прибутку підприємства за весь вказаний вище період.

Із посиланням на викладені вище обставини та приписи ст.ст. 60, 61, 63, 69 СК України, ст.ст. 215, 217, 236, 267, 328, 365, 368, 372, 392 ЦК України позивач просила суд:             

1. Визнати Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, зареєстровану на ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 10 травня 2001 року, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за № 1124, сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8.

2. Визнати          грошові кошти на рахунках ПП «Саліан», одержані за період часу з 1996 року по 15 червня 2002 року на розрахунковому рахунку № НОМЕР_3 у Запорізькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк»підприємства «Саліан»по 05.03.2008 року сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_8.

3. Визнати          за ОСОБА_1, право власності на Ѕ частину грошових вкладів ПП «Саліан», одержаних за період з 1996 року по 15.06.2002 року.

4. Визнати          договір від 10 травня 2001 року купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2, складений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та ОСОБА_1, посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за №1124, у частині придбання ОСОБА_8 на праві власності Ѕ частину житлового будинку, частково недійсним.

5. Визнати          за ОСОБА_1, право власності на Ѕ частинуж итлового будинку АДРЕСА_2, що становить половину від Ѕ  частини житлового будинку, ринковою вартістю - 52 958,75 гр., яка зареєстрована на праві власності на ОСОБА_8 на підставі договору від 10 травня 2001 року купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №1124.

6. Припинити право власності у спільному майні за ОСОБА_8 на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, ринковою вартістю - 52958,75 гривень, яка зареєстрована на ним на Ѕ частину на підставі договору від 10 травня 2001 року купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за №1124.

7. Розділити          сумісне майно подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_8:

1/ автомобіль ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_4, зареєстрований у ВРЄР-1 УДАІ УМВС України в Запорізькій області на ім’я ОСОБА_8, вартістю 20 215.00 грн., визнавши за ОСОБА_1 право власності на Ѕ  частину автомобіля. Виділити автомобіль ОСОБА_8 та стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 вартість Ѕ частини автомобіля в сумі 10 107,50 грн.

2/ грошові кошти на розрахунковому рахунку № НОМЕР_3 у Запорізькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк» підприємства «Саліан»за період часу з 15 червня 2002 року по 05 березня 2008 року, визнати за мною право власності на Ѕ частину грошових коштів.

Визнати поважною причину пропущення ОСОБА_1 строку позовної давності в частині визнання Ѕ частини житлового будинку та грошових коштів сумісною власністю, визнання договору купівлі-продажу житлового будинку частково недійсним, визнання права власності на Ѕ частину будинку, розділ грошових коштів та поновити строк позовної давності.

10 вересня 2009 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя у зв’язку зі смертю ОСОБА_8, відповідача у справі, було зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника.

Ухвалою суду від 15.11.2011 року до участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, допущено ОСОБА_3.   

В ході розгляду справи судом позивачка ОСОБА_1 надала заяву про уточнення позовних вимог. З урахуванням обставин викладених у цій заяві просила суд визнати договір купівлі-продажу від 10.05.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі за № 1124 –частково недійсним; припинити право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, яка була зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу  від 10 травня 2001 року, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1124; визнати право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, яка була зареєстрована за ОСОБА_8, на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2001 року за ОСОБА_1; зобов’язати ОП ЗМБТІ анулювати право власності  на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, яка була зареєстрована за ОСОБА_8; зобов’язати ОП «ЗМБТІ»зареєструвати право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_1.

При цьому, первісний позов ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на Ѕ частину автомобілю ЗАЗ 110557, державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, та на Ѕ частину грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства «Саліан»за клопотанням позивача ухвалою суду залишено без розгляду.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення на позовну заяву, у яких зазначає, що згідно заповіту від 28.05.2009 року, зареєстрованого в реєстрі №493 ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_8 прийнято все майно, яке належало останньому на день його смерті, в тому числі Ѕ частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. На час смерті зазначена частина будинку знаходилась у власності ОСОБА_8 Право власності на вказану частину житлового будинку набуте ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.05.2001 року, який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстровано в ОП «ЗМБТІ»24.05.2001р., реєстровий запис № 165458 в реєстровій книзі № 110. На теперішній час заповіт є дійсним. Крім того, договір купівлі-продажу від 10.05.2001 року відповідає вимогам ст.ст.203, 215 ЦК України, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним. Додатково відповідачка зазначила, що для придбання спірного будинку ОСОБА_8 отримав грошові кошти у позику від ОСОБА_14 у розмірі 2000 доларів США, а також ОСОБА_15 у розмірі 3000 доларів США. До того ж, ОСОБА_8 з метою отримання грошових коштів для придбання спірного будинку продав інше майно, яке йому належало, а саме: два гаражі для автомобілів, один бокс на човновій станції, один моторний човен. Жодних правових підстав для визнання за позивачкою права власності на спірне нерухоме майно не має, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_1 на момент придбання спірного нерухомого майна не перебували у шлюбі, а отже вказане майно не є об’єктом права спільної сумісної власності.    

З огляду на викладені у запереченнях на позовну заяву обставинах відповідачка просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Крім того, в ході судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву. Вказана зустрічна позовна заява прийнята до розгляду, оскільки відповідає вимогам статей 119-121, 124 ЦПК України.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 зазначила, що вона, згідно заповіту від 28.05.2009 року, зареєстрованого в реєстрі № 493, після смерті ОСОБА_8, перша прийняла все майно, яке належало ОСОБА_8 на день його смерті, в тому числі Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 На час смерті зазначена частина будинку знаходилась у власності ОСОБА_8 Право власності на вказану частину житлового будинку набуте ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.05.2001р., який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстровано в ОП ЗМБТІ 24.05.2001р., реєстровий запис № 165458 в реєстровій книзі № 110. На теперішній час заповіт є дійсним. Відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) зазначила, що вона звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу за видачею свідоцтва про право на спадщину, проте на теперішній час свідоцтво про право  на спадщину приватним нотаріусом не видано, що в свою чергу не надає можливості їй здійснити оформлення права власності на спірне нерухоме майно. З посиланням на обставини викладені у зустрічній позовній заяві та приписи ст.ст.1216, 1218,1221,1223,1235,1268,1296,1297,1299 ЦК України просила суд визнати право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, яка зареєстрована за ОСОБА_8  на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2001р. за ОСОБА_3, зобов’язати ОП «ЗМБТІ»зареєструвати право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, яка зареєстрована за ОСОБА_8 на ім’я ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник уточнений позов підтримали з підстав, викладених у ньому, просили суд його задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечували у повному обсязі.  

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні проти первісного позову заперечували повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, зустрічний позов підтримали, просили суд його задовольнити.

Треті особи –ОСОБА_5, ОП «ЗМБТІ», приватні нотаріуси Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилися, повідомлялися судом належним чином про час і місце розгляду справи. До суду надійшли заяви про розгляд справи без участі представника ОП «ЗМБТІ»та приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7. Інші треті особи причини неявки суду не надали, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.   

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

10 травня 2001 року між ОСОБА_17, який діяв від імені ОСОБА_9 за дорученням, посвідченим Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 08.09.2000р. за реєстровим № 3-2099, з однієї сторони та ОСОБА_8, ОСОБА_1, з другої сторони укладено договір купівлі-продажу житлового будинку (а.с.210).

Пунктами 1, 3 цього Договору передбачено, що ОСОБА_9 продала належний їй на праві власності, а ОСОБА_8, ОСОБА_1 купили житловий будинок АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 510 кв.м. в рівних частинах кожен. На вказаній земельній ділянці розташовано: житловий будинок «А»шлакобетон, житловою площею 25,6 кв.м., «Б»- літня кухня, «Б-1»- сарай, «В»- гараж, «Г»- вбиральня, № 1 –паркан, № 2 – водопровід, І –замощення. Продаж відбувається за 13400,00 грн., які продавець одержав від покупців повністю до підписання цього договору.

Позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 10.05.2001р. є частково недійсним, оскільки спірний житловий будинок було придбано за грошові кошти, які належали особисто ОСОБА_1, що в свою чергу свідчить про те, що остання набула права власності за договором купівлі-продажу від 10.05.2001р. на спірний житловий будинок в цілому.   

Суд вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін приходить до висновку про часткову обґрунтованість первісних позовних вимог, з огляду на наступне.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_8 почали проживати однією сім’єю, вести спільне господарство з 09.10.1996 року.

Вказану вище обставину було встановлено на підставі пояснень представників сторін та не спростовано відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом).

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належала квартира, яка заходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право власності на житло № 18660 (а.с.22).

Як вже зазначалось раніше, 10.05.2001 року під час спільного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу був придбаний житловий будинок АДРЕСА_2.

Матеріалами справи підтверджується, що право власності на спірний житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_8 та ОСОБА_1 в рівних долях, зокрема, по Ѕ частині вказаного будинку кожному.

Обґрунтовуючи часткову недійсність спірного договору купівлі-продажу позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) зазначає, що право власності за ОСОБА_8 на Ѕ частину спірного будинку було зареєстровано лише тому, що останньому було необхідно зареєструвати за цією адресою приватне підприємство, при цьому позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) пояснила, що вказаний житловий будинок був придбаний на грошові кошти, які належали їй особисто.

В обґрунтування вказаного вище твердження позивачкою надано письмові докази, а саме: копії розписок про отримання грошових коштів у позику, договір купівлі-продажу квартири (а.с.25, 28-30).  

Суд приймає до уваги вказані вище твердження позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) про те, що грошові кошти, на які було придбано спірний житловий будинок, належали їй особисто, оскільки вказані твердження узгоджується з наявними в матеріалах справи письмовими доказами та підтверджені у повній мірі поясненнями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_11, які були допитані у судовому засіданні.

Так, з пункту 4 спірного договору купівлі-продажу вбачається, що продаж спірного житлового будинку відбувся за 13400,00 грн.

Судом встановлено, що позивачкою 07.05.2001 року було отримано у позику грошові кошти у розмірі 3500,00 доларів США.

Вказане вище підтверджується наявними в матеріалах справи розписками складеними власноруч ОСОБА_1 на ім’я ОСОБА_10 - 1500,00 доларів США, ОСОБА_11 - 1300,00 доларів США, ОСОБА_12 - 1000,00 доларів США (а.с.28-30).

Зі змісту вказаних розписок вбачається, що вони складені 07.05.2001р., тобто до укладення спірного договору купівлі-продажу.

Крім того, з вказаних розписок вбачається, що ОСОБА_1 отримувала у позику грошові кошти саме для того, щоб в подальшому розрахуватись за придбаний житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що грошової кошти отримані в позику ОСОБА_1 були поверненні ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 своєчасно та у повному обсязі.     

Позивачка ОСОБА_1 пояснила, що отримані у позику грошові кошти були повернуті нею особисто своєчасно та у повному обсязі після продажу квартири (АДРЕСА_1), яка належала їй та її доньці ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Вказане вище твердження позивачки (відповідачки за зустрічним позовом) також узгоджується з матеріалами справи та було підтверджено поясненнями допитаних у судовому засіданні вказаних вище свідків.

Статтею 224 ЦК УРСР передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Вказані вище обставини у їх сукупності дозволяють суду дійти висновку про те, що фактично під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, покупцем вказаного житлового будинку виступила ОСОБА_1, оскільки саме остання сплатила продавцю певну грошову суму (грошові кошти, що належали особисто позивачці (відповідачці за зустрічним позовом).

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші  правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під  час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Статтею 58 ЦК УРСР, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Судом встановлено, що спірний договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 є удаваним в частині особи покупця, оскільки, як вже зазначалось раніше, фактично покупцем за договором купівлі-продажу спірного житлового будинку є ОСОБА_1, що в свою чергу свідчить про те, що остання набула право власності у встановленому законом порядку на спірний житловий будинок у цілому. Таким чином, вказаний договір купівлі-продажу підлягає визнанню частково недійсним.

Твердження відповідачки (позивачки за зустрічним позовом) про те, що ОСОБА_8 придбав спірну частину житлового будинку за власні грошові кошти не заслуговують на увагу оскільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Так, відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом) в порушення вимог ст.60 ЦПК України  не надано жодних доказів отримання ОСОБА_8 грошових коштів у позику від ОСОБА_14 у розмірі 2000,00 доларів США, а також ОСОБА_15 у розмірі 3000,00 доларів США. Показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які є близькими  родичами відповідачки, в частині позичання померлому ОСОБА_8 грошових коштів саме на придбання спірного будинку не підтверджені жодним письмовим доказом.

Що стосується наданих відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом) розписок про продаж ОСОБА_8 двох гаражів для автомобілів, одного боксу на човновій станції, одного моторного човна, то суд ставиться критично до цих доказів, оскільки по-перше, відповідачкою не наданого жодного оригіналу з цих документів, по-друге, вказані документи складені у період з вересня по жовтень 2008 року, тобто після розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 та відповідно виникнення спору щодо належності права власності на житловий будинок.

Крім того, відповідачкою (позивачкою за зустрічним позовом) не надано суду жодних доказів того, що вказане вище майно, а саме: гаражі для автомобілів, бокс на човновій станції, моторний човен,  належали на праві власності ОСОБА_8

Що стосується позовних вимог за первісним позовом про зобов’язання ОП «ЗМБТІ»анулювати право власності  на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, яка була зареєстрована за ОСОБА_8; зобов’язання ОП «ЗМБТІ»зареєструвати право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_1, а також позовних вимог про припинення права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, яка була зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу  від 10 травня 2001 року, посвідченого ОСОБА_7, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1124, то вони не підлягають задоволенню з оскільки спосіб захисту  порушеного права, обраний позивачем (відповідачем за зустрічним), не узгоджується з можливими способами захисту, які визначені ст. 16 ЦК України.

Пунктом 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно (Додаток 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав) передбачено, що рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності, є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно

Відповідно до ч.2 ст.182 Цивільного кодексу України та ч.4 ст.3, ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 року державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.

Згідно з пп.10 п. б ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 року до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, делеговане повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Місцевими органами державної реєстрації, відповідно до ст.7 Закону, є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно визначено також п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, відповідно до якого державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі —БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Таким чином, підприємство бюро технічної інвентаризації на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці на основі законодавства здійснює делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням реєстрації прав власності на нерухоме майно, а отже, в розумінні п.7 ч.1 ст.3 КАС України воно є суб'єктом владних повноважень і справи, в яких відповідачем є БТІ, мають розглядатись у порядку, визначеному КАС.

Викладене вище свідчить про те, що позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) у випадку відмови ОП «ЗМБТІ»у здійсненні анулювання права власності  на спірну частину житлового будинку, або у випадку відмови ОП «ЗМБТІ»проводити реєстрацію права власності на спірне майно, не позбавлена в подальшому можливості звернутись  із позовом про зобов’язання ОП «ЗМБТІ»вчинити певні дії в порядку, передбаченому КАС України.    

Таким чином, первісний позов підлягає частковому задоволенню.

Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, позивачка за зустрічним позовом обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що вона, згідно заповіту від 28.05.2009 року, зареєстрованого в реєстрі №493, після смерті ОСОБА_8, перша прийняла все майно, яке належало останньому на день його смерті, в тому числі Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 На час смерті зазначена частина будинку знаходилась у власності ОСОБА_8

Право власності на вказану частину житлового будинку набуте ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.05.2001р., який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області та зареєстровано в ОП «ЗМБТІ»24.05.2001р., реєстровий запис № 165458 в реєстровій книзі № 110. На теперішній час заповіт є дійсним.

Із посиланням на викладені вище обставини позивачка зазначила, що вона набула право власності на вказану частину житлового будинку у встановленому законом порядку, проте на теперішній час вона не має можливості здійснити оформлення права власності на спірне нерухоме майно, оскільки приватним нотаріусом не видано свідоцтво про право на спадщину.

Проаналізувавши викладені у зустрічний позовній заяві обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог, оскільки позивачкою (відповідачкою за первісним позовом)  в порушення вимог ст.60 ЦПК України не доведено що позивачкою (відповідачкою за зустрічним позовом), були вчинені дії, які призвели до порушення прав позивача (відповідача за первісним позовом) та невизнання права власності на спірне нерухоме майно за останнім.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 своєчасно звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (а.с.132).

Таким чином, правовідносини з приводу прийняття та оформлення спадщини існують між ОСОБА_3 та нотаріусом, а відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не є учасником цих відносин.

Крім того, належної письмової відмови від нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину позивач за зустрічним позовом суду не надала.

Згідно роз’яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»свідоцтво про право на спадщину видається з письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, і тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тому суд вважає, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 у даній справі не може відповідати за позовними вимогами позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. Позивач за зустрічним позовом передчасно звернулася до суду із даною позовною вимогою, оскільки нею на час розгляду справи судом не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що їй нотаріусом відмовлено в оформленні права на спадщину.

Враховуючи викладене, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, так як первісний позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.58, 224 ЦК УРСР, ст.ст.182, 235 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 10, 11, 15, 57, 60, 88, 107, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на Ѕ частину будинку –задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу від 10.05.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі за № 1124 –частково недійсним.

Визнати право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2, яка була зареєстрована за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2001 року, за ОСОБА_1.

В іншій частині первісного позову –відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку –відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачені нею при подачі позову судові витрати в сумі 775 (сімсот сімдесят п’ять) гривен 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду  

м.Запоріжжя                                                         підпис                                                  Ю.В. Іваніна  

Копія вірна:

Суддя Комунарського районного суду  

м.Запоріжжя                                                                                                           Ю.В. Іваніна