Справа № 22-830/2007 рік               Головуючий суддя 1 інстанції: Шуляка А.С.

                                                           Суддя-доповідач : Гордійчук C.O.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 вересня 2007 року                                                                                      м.Рівне

Колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах  апеляційного  суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді : Василевича B.C. суддів : Гордійчук C.O., Шимківа С.С. при секретарі :Чалій Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду від 19 березня 2007 року та ухвалу Здолбунівського районного суду від 17 травня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Волинь-цемент" про зобов'язання виплатити винагороду за результатами роботи за рік, скасування наказу №84 від 07.04.2006 року, пп.. 5,7,8 Положення про виплату винагороди працівникам товариства за результатами роботи за рік та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

встановила :

Рішенням Здолбунівського районного суду від 19 березня 2007 року позов ОСОБА_1 до ВАТ „Волинь-цемент" про зобов'язання виплатити винагороду за результатами роботи за рік, скасування наказу №84 від 07.04.2006 року, пп.. 5,7,8 Положення про виплату винагороди працівникам товариства за результатами роботи за рік та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Виключено з п.2 наказу №84 від 07.04.2006 року посилання як на підставу позбавлення винагороди за результатами роботи за рік ОСОБА_1поширення ним недостовірної інформації про підприємство, що дискредитує його імідж і наносить шкоду діловій репутації.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Здолбунівського районного суду від 17 травня 2007 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд неповно з'ясував дійсні обставини справи, не витребував оригінали оскаржуваних документів та постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просить рішення скасувати, справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд.

В апеляційній скарзі на ухвалу суду від 17 травня 2007 року позивач вказує на її незаконність, оскільки вона постановлена з порушенням вимог ст.215 ЦПК України. Просить визнати її незаконною.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг апеляційний суд вважає, що скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд правильно виходив з того, що пп. 5,7,8 Положення про виплату винагороди працівникам товариства за результатами роботи за рік та п.2 наказу №84 від 07.04.2006 року про позбавлення винагороди позивача за 2005 рік у зв'язку з порушенням ним трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку не суперечать вимогам трудового законодавства.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

Разом з тим, суд підставно виключив із п.2 наказу №84 посилання як на підставу позбавлення винагороди за результатами роботи за рік ОСОБА_1поширення ним недостовірної інформації про підприємство, що дискредитує його імідж і наносить шкоду діловій репутації, оскільки звернення позивача до правоохоронних органів не може вважатися поширенням недостовірної інформації про підприємство.

Доводи апеляційної скарги проте, що суд не витребував оригінал Колективного договору за 2005 рік та не допитав в судовому засіданні в якості свідків усіх працівників, що були позбавленні винагороди не заслуговують на увагу, оскільки в судовому засіданні жодна із сторін такого клопотання не заявляла.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги проте, що представництво відповідача здійснювалось без належно оформлених повноважень, оскільки це спростовується довіреностями на а.с. 22,23. Будь-яких даних проте, що довіреності сфальсифіковані в матеріалах справи немає.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що наказом №265-К від 22.09.2005 року (а.с. 7) позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку та оголошено догану. Даний наказ позивач не оспорював, а тому доводи апеляційної скарги проте, що суд не дослідив факт порушення ним трудової дисципліни за 2005 рік безпідставні.

Підлягає відхиленню і апеляційна скарга на ухвалу Здолбунівського районного суду від 17 травня 2007 року про відмову ухвалити додаткове рішення, оскільки із матеріалів справи вбачається, що всі заявлені позивачем позовні вимоги з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення судом вирішено та ухвалено рішення.

Враховуючи, що рішення та ухвала суду ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, апеляційний суд відповідно до ст.303 ЦПК України виходить за межі доводів апеляційної скарги, оскільки судом невірно визначено розмір судового збору.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308,312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Здолбунівського районного суду від 17 травня 2007 року відхилити на рішення Здолбунівського районного суду від 19 березня 2007 року задовольнити частково.

Рішення в частині стягнення судового збору в сумі 358 грн. 50 коп. змінити, зменшивши суму стягнення з 358 грн. 50 коп. до 8 грн. 50 коп.

В решті рішення залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.