УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року серпня 28 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Ященка В.А.
суддів Голуба М.В. Матуса В.В.
з участю прокурора Ярощук Ю.А.
засуджених ОСОБА_1.ОСОБА_2 ОСОБА_3.
захисників ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті суми кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_4 засудженого ОСОБА_1. захисника ОСОБА_6 та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Недригайлівського районного суду від 10 травня 2007 року, яким,
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,
засуджений за ст.119 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі, за ст.122 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ст. 187 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,
Справа №11-561 Головуючий у першій інстанції: Захарченко О.П.
Категорія: ст. 187 ч.2 ККУ Доповідач: Ященко В.А.
засуджений за ст. 187 ч.2 КК України на 7 років позбавлення з конфіскацією майна, за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимий 16 березня 2005 року за ст.ст.15,185 ч.3, 70 ч.4 ККУ на 2 роки позбавлення волі і на підставі ст.75 ККУ звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
засуджений за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком у виді 1 року позбавлення волі і остаточно за сукупністю вироків призначено 4 роки позбавлення волі.
Судом прийнято рішення про стягнення:
· з ОСОБА_2 2 046 грн.16 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7, а також 2 046 грн. 16коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_8;
· з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 солідарно 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_9
· з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 солідарно 1 860 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_10
Як зазначено у вироку ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів при слідуючих обставинах:
30 серпня 2004 року, після 20 години, ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння знаходився у селі Перекопівка, Роменського району де почав сваритись з мешканцем цього села ОСОБА_8, а коли вони зайшли до будинку, ОСОБА_2 умисно почав бити ОСОБА_8, заподіявши тому середньої тяжкості тілесні ушкодження, а потім штовхнув руками ОСОБА_8 від чого той впав і вдарився головою об одвірок та підлогу отримавши тяжкі тілесні ушкодження в результаті чого 2 вересня не приходячи до свідомості помер у лікарні.
15 грудня 2005 року близько 22 години ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, попередньо домовившись між собою, біля приміщення бару „Гамбрінус" у місті Ромни, Сумської області, з метою заволодіння майном, напали на ОСОБА_9, побили його руками і ногами, заподіявши ОСОБА_9 легкі
тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розгляд здоров'я та заволоділи майном та грошима ОСОБА_9 на загальну суму 782 грн.
З квітня 2006 року близько 21 години ОСОБА_3 і ОСОБА_1 попередньо домовившись між собою та розподіливши ролі, проникли до квартири АДРЕСА_1, де проживають ОСОБА_10, звідки вкрали майно та гроші на загальну суму 1 860 грн.
в поданих апеляціях:
Захисник ОСОБА_4 вказує, що вирок суду є незаконним, тому що, ні досудовим слідством ні судом не встановлено фактичне місце вчинення злочину передбаченогост.187 ч.2 КК України і в порушення вимог закону у вироку не зазначено час та місце вчинення цього злочину. Автор апеляції також вказує, що проведені по справі впізнання проведені з порушенням вимог закону, тому що статистами при цій слідчій дії виступали працівники Роменського відділу міліції. Не встановлено також, хто заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження. Належним чином не перевірені доводи засудженого ОСОБА_1 стосовно того, що при заволодінні майном ОСОБА_9 з ним не було ОСОБА_2. Судом не встановлено при яких обставинах потерпілий отримав тілесні ушкодження, а тому суд необгрунтовано послався на висновки судово-медичної експертизи. По справі відсутні докази стосовно причетності до крадіжки майна у ОСОБА_10, окрім пояснень одного свідка. Не доведено наявності попередньої змови між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Все це свідчить про неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення кримінально-процесуального закону, а тому автор апеляції просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Захисник ОСОБА_6 у своїй апеляції посилається на те, що як в ході досудового так і судового слідства не було добуто жодних доказів, які вказували б на причетність ОСОБА_2 до вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_9, адже сам потерпілий не пам'ятає обставин здійснення на нього нападу, а свідків цієї події немає. Захисник вважає, що впізнання було проведено з порушенням вимог процесуального законодавства, що дає йому підстави зробити висновок, що ОСОБА_2 за ст. 187 ч.2 КК України засуджений необгрунтовано, а тому він просить вирок суду в цій частині скасувати та виправдати ОСОБА_2. Окрім цього, захисник просить звільнити ОСОБА_2 від покарання призначеного за ст.119 ч.1 КК України на підставі ЗУ „Про амністію".
Засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що свої первісні покази він давав перебуваючи у. стані алкогольного сп'яніння, а тому вони не повинні були прийматись судом до уваги. Засуджений також вказує, що на досудовому слідстві він давав пояснення тому що до нього працівники міліції застосовували фізичне та психічне насильство. ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_2 до нападу на ОСОБА_9 не причетний, а він пограбував потерпілого сам і просить перекваліфікувати його дії на ст.186 КК України та призначити справедливе покарання. У своїх доповненнях до апеляції, ОСОБА_1 ще раз наголошує, що під час досудового слідства на нього чинився
моральний та фізичний тиск з боку працівників міліції, а також вказує на те , що він фактично був затриманий не 8 а 7 квітня 2006 року.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає, що вчинені злочини засудженим призначено занадто м'яке покарання, а тому він просить скасувати вирок відносно всіх засуджених та постановити новий вирок, яким за сукупністю злочинів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначити по 10 років позбавлення волі, а засудженому ОСОБА_3 6 років позбавлення волі.
Вислухавши доповідь судді, думку засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2., а також захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які не погоджувались з апеляцією прокурора та просили задовольнити апеляції подані в інтересах засуджених, засудженого ОСОБА_3, який не погоджувався з апеляцією прокурора і просив вирок суду відносно нього залишити без змін, прокурора, який просив задовольнити апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та скасувати вирок суду відносно всіх засуджених, постановити новий вирок, яким засудженим призначити більш суворе покарання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені у апеляціях, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинів при обставинах викладених у вироку підтверджується сукупністю зібраних по справі та проаналізованих судом доказів, які наведені у вироку.
Так, ОСОБА_1, як під час досудового так і на початку судового слідства повністю визнаючи себе винним у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.187 ч.2 та 185 ч.3 КК України, пояснив, що він дійсно попередньо домовившись з ОСОБА_2 15 грудня 2005 року, у вечірній час біля кафе „Гамбрінус" в місті Ромни, напали на потерпілого побили його та забрали у нього куртку та речі, що були у кишенях. ОСОБА_1 також не заперечував того, що він разом з ОСОБА_3 вчинили крадіжку майна та грошей з будинку ОСОБА_10.
Незважаючи на те, що ОСОБА_2 заявив суду про свою непричетність до розбійного нападу на потерпілого, суд цілком обґрунтовано визнав, що його вина у вчиненні цього злочину доведена пославшись не лише на пояснення його співучасника ОСОБА_1, а і на пояснення потерпілого ОСОБА_9, який як під час досудового слідства так і в судовому засіданні пояснював, що біля кафе у місті Ромни, його побили ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яких він впізнав під час проведення такої слідчої дії, як впізнання, та забрали у нього куртку та речі, що були у кишенях куртки.
За висновком судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_9 дійсно були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В процесі судового розгляду справи ОСОБА_2 заявив, що крадіжку майна та грошей у ОСОБА_10 він вчинив сам, але колегія суддів вважає, що суд
обґрунтовано не погодився з такими поясненнями виходячи з того, що вони суперечать сукупності доказів, які були досліджені судом. Так, ОСОБА_1, як під час досудового так і судового слідства не заперечував того факту, що він знаходився у дворі будинку ОСОБА_10 в той час, як ОСОБА_3 заліз через вікно до будинку та вчинив крадіжку. Свідок ОСОБА_11 суду підтвердив, що ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_1 пропонував йому вчинити крадіжку грошей та виробів із золота з квартири ОСОБА_10 посилаючись на те, що він знає де вони зберігаються, але він відмовився, після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від нього пішли, а коли повернулись то показували йому золоті вироби та гроші.
Що стосується засудження ОСОБА_2 за ст.ст.122 ч.1 та 119 ч.1 КК України то в цій частині ОСОБА_2 погоджуючись з кваліфікацією його дій, винним себе визнав повністю і вирок суду у цій частині не оскаржується.
З урахуванням викладеного, колегія приходить до висновку, що рішення суду про доведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є правильним і дії цих засуджених судом вірно кваліфіковані за ст.ст.187 ч.2 та 185 ч.3 КК України.
Доводи засудженого ОСОБА_1 та його захисника стосовно того, що покази про причетність ОСОБА_2 до розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_9 під час досудового слідства, а також про вчинення ним крадіжки разом з ОСОБА_3. Він давав під примусом з боку працівників міліції є необгрунтованими, адже ці обставини, ще до ухвалення вироку перевірялись прокурором і за результатами перевірки ці факти не підтвердились, а тому у порушенні кримінальної справи було відмовлено. ОСОБА_1 був ознайомлений з цим рішенням та погодився з ним, адже у передбачені законом строки не оскаржив його.
Колегія не може погодитись з доводами апеляції стосовно того, що досудовим слідством та судом не встановлено місце вчинення злочину передбаченого ст.187 ч.2 КК України, адже у при розслідуванні справи і у вироку суду зазначено, що цей злочин було вчинено близько 22 години біля приміщення бару „Гамбрінус" у місті Ромни, Сумської області.
Необгрунтованими є доводи апеляцій відносно того, що проведені по справі впізнання були проведені з порушенням вимог процесуального закону. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ця обставина була предметом дослідження у судовому засіданні і судом було встановлено, що потерпілий ОСОБА_9статистів які приймали участь у впізнанні не знав і не знає, а тому ставити під сумнів законність проведеної слідчої дії немає ніяких підстав. Окрім цього, колегія звертає увагу і на те, що сам ОСОБА_1 в процесі досудового і судового слідства не заперечував того, що від він біля вказаного кафе у місті Ромни вчинив протиправні дії саме відносно потерпілого.
Зазначені обставини свідчать про те, що всі доводи апеляцій де оспорюється доведеність вини засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.187 ч.2 та 185 ч.3 КК України є необгрунтованими, адже вони всі перевірялись
при розгляді справи судом першої інстанції, і судом наведені переконливі мотиви, чому суд вважає їх неприйнятними.
Що стосується призначеного покарання засудженим, то на думку колегії суддів всім засудженим покарання призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України, при цьому судом у повному обсязі враховані, як обтяжуючі так і пом'якшуючі покарання засуджених обставини, а тому передбачених законом підстав для задоволення апеляції прокурора, скасування вироку суду, ухвалення нового вироку та призначення більш суворого покарання засудженим, немає.
Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду відносно ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є законним і обгрунтованим і покарання яке призначено їм судом є справедливим, а тому передбачених законом підстав для задоволення поданих по справі апеляцій, немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362,365,366,377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Недригайлівського районного суду від 10 травня 2007 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляції захисників ОСОБА_4 і ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_1. та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.