Дата документу: 14.12.2011

Справа № 2-а-8468/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2011 року                                                                                       м. Запоріжжя

Орджонікідзевського  районного суду  м. Запоріжжя у складі головуючого судді  Геєць Ю.В., при секретарі Ровенській В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВОВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому зазначила, що 14.03.2011 року вона була звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради та Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, що підтверджується копією трудової книжки.

На момент звільнення вона мала стаж державної служби 14 років 02 місяці 19 днів, що підтверджується довідкою № 1813/01 наданою Ленінською районною адміністрацією Запорізької міської ради від 14.03.2011 року.

Після звільнення позивач звернулась до Управління пенсійного фонду в Ленінському районі м. Запоріжжя за призначенням пенсії за віком згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»та ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення», згідно чого з 16.03.2011 року їй була призначена пенсія у розмірі 2162,76 грн., відповідно до Довідки від 26.06.2011 року наданої Управлінням пенсійного фонду в Ленінському районі м. Запоріжжя, додасться.

Після призначення пенсії, у липні 2011 року та повторно у вересні 2011 року позивач звернулась до Запорізької міської ради з проханням виплатити їй одноразову матеріальну допомогу у розмірі 10 місячних окладів на підставі п. 1 ст. 21 Закону України «Про державну службу».

Однак, 10.10.2011 року листом № Ч-5397-Л їй було відмовлено в такому у зв'язку із тим, що для отримання 10 місячних окладів підстава звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування має бути сформульована згідно вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»у зв'язку із виходом на пенсію. Таким чином, звільнення з підстави визначеної в п. 1 ст. 40 КЗпП України не відповідає вимогам ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та не дає права на отримання 10 місячних окладів.

Однак з цим позивач не згодна та вважає, що в діях відповідача є порушення чинного законодавства, тому позивач просить визнати відмову Виконавчого комітету Запорізької міської ради № Ч-5397-Л від 10.10.2011 року про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів ОСОБА_1 протиправною та зобов’язати відповідача здійснити виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, наполягала на підставах та обставинах викладених у позові.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, причину неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку, письмові заперечення з приводу позову не надав.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.03.2011 року ОСОБА_1 була звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради та Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради, що підтверджується копією трудової книжки.

На момент звільнення ОСОБА_1 мала стаж державної служби 14 років 02 місяці 19 днів, що підтверджується довідкою № 1813/01 наданою Ленінською районною адміністрацією Запорізької міської ради від 14.03.2011 року.

Після звільнення позивач ОСОБА_1 звернулась до Управління пенсійного фонду в Ленінському районі м. Запоріжжя за призначенням пенсії за віком згідно Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»та ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення», згідно чого з 16.03.2011 року їй була призначена пенсія у розмірі 2162,76 грн., відповідно до Довідки від 26.06.2011 року наданої Управлінням пенсійного фонду в Ленінському районі м. Запоріжжя, додасться.

Після призначення пенсії, у липні 2011 року та повторно у вересні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого комітету Запорізької міської ради з проханням виплатити їй одноразову матеріальну допомогу у розмірі 10 місячних окладів на підставі п. 1 ст. 21 Закону України «Про державну службу».

Однак, 10.10.2011 року листом № Ч-5397-Л їй було відмовлено в такому у зв'язку із тим, що для отримання 10 місячних окладів підстава звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування має бути сформульована згідно вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»у зв'язку із виходом на пенсію. Таким чином, звільнення з підстави визначеної в п. 1 ст. 40 КЗпП України не відповідає вимогам ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та не дає права на отримання 10 місячних окладів.

Проте з таким висновком відповідача суд не погоджується з наступних підстав.

Преамбула Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», визначає, що цей Закон регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Згідно п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», дія Закону України «Про державну службу»поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу»встановлено, що Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Таким чином, статус державних службовців мають особи, які, здійснюючи професійну діяльність, займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Виходячи із змісту статті 30 Закону України «Про державну службу», підставами для припинення державної служби є, зокрема, загальні підстави, передбачені Кодексом законів про працю України. Відповідні положення закріплені в ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Згідно зі статтею 36 Кодексу законів про працю України, підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40. 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45). Разом з тим згідно зі статтею 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини ч. 11 ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а саме: у разі звільнення з роботи в органах місцевого самоврядування у зв'язку з виходом на пенсію посадовим особам місцевого самоврядування виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів за наявності не менше 10 років стажу на посадах в органах місцевого самоврядування чи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Також, це закріплено п. 13 статті 37 Закону України «Про державну службу», державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.  

Виходячи із змісту вказаної норми, умовами виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів є наявність у особи статусу державного службовця, факт виходу на пенсію та наявність стажу державної служби не менше 10 років.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як статтею 44 КЗпП, так і іншими нормами закону. Так, зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за статтею 44 КЗпП, а згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу».

На підставі частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу»на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Відповідно до підпункту «г»пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про зайнятість населення»працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб перед пенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах,- стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії. Цією нормою закону встановлена додаткова соціальна гарантія з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов. Використання особою такої додаткової гарантії не може бути підставою для позбавлення особи інших належних їй соціальних гарантій, встановлених іншими законами.

Тобто, право на встановлену п. 11 статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу такої особи на пенсію за наявності стажу державної служби 10 років, також і достроково. Звільнення у такому випадку відбувається за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, при цьому працівник має право на виплату і вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України. Зазначені виплати здійснюються за місцем роботи працівника.

Виплата 10 місячних посадових окладів у разі дострокового виходу на пенсію здійснюється після призначення органами Пенсійного фонду пенсії державного службовця.

Таким чином, відповідач не мав законних підстав для невиплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через звільнення за ч. 1 статті 40 КЗпП України на момент такого.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: 1) порушення посадовою особою самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; 2) порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); 3) неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін (стаття 13 цього Закону); 4) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); 5) досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

З аналізу норми статті 36 Кодексу законів про працю України, статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»можливо зробити висновок, що немає такої окремої підстави припинення трудового договору державної служби, як вихід на пенсію.

Тобто для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів визначальним є факт виходу державного службовця на пенсію та припинення ним трудових відносин.

Використання особою такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення соціальних гарантій, установлених іншими законами, зокрема, права на встановлену статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування»грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію. Що підтверджується листом № 478/13/155-11 від 16.06.2011 року Міністерства Соціальної політики України.

Позивач фактично припинила трудові відносини з відповідачем, потім звернулась до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Запоріжжя із документами, необхідними для оформлення пенсії державного службовця, а після призначення відповідної пенсії звернулась до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в якій зазначила про вихід на пенсію згідно із Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Підстава звільнення позивача зі служби в даному випадку, не має значення для вирішення питання щодо виплати грошової допомоги.

З огляду на викладене відмова Виконавчого комітету Запорізької міської ради № Ч-5397-Л від 10.10.2011 року про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів ОСОБА_1 є протиправною, а тому відповідач зобов’язаний здійснити виплату позивачу одноразової матеріальної допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 159-162 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії –задовольнити.

Визнати відмову Виконавчого комітету Запорізької міської ради № Ч-5397-Л від 10.10.2011 року про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів ОСОБА_1 протиправною.

Зобов’язати Виконавчий комітет Запорізької міської ради здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня винесення постанови апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                Ю.В.Геєць