Справа №22 ц-2025 /2007 р. Головуючий 1-ї інстанції -
Категорія: звільнення земельної Грищенко І.О.
ділянки Доповідач: Карімова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2007 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Карімової Л.В.,
суддів: КірсановоїЛ.І.,
Зазулинської Т.П., при секретарі: Зелінській І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 лютого 2007 року по цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки міської землі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про зобов'язання виділення у користування ділянки міської землі,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2005 року Харківська міська рада на підставі вимог ст. 212 Земельного Кодексу України звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої ним земельної ділянки міської землі площею орієнтовно 20 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Просила зобов'язати відповідача знести самовільно встановлений металевий гараж та привести зазначену земельну ділянку в придатний для подальшого використання стан за власний рахунок.
Позивач посилався на те, що за самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 було попереджено про необхідність усунення порушень земельного законодавства та встановлено для цього строк до 19.02.2005 p., який був продовжений до 20.03.2005 р. При обстеженні вказаної земельної ділянки у травні 2005 року та у лютому 2007 року встановлено, що ОСОБА_1 земельна ділянка не звільнена.
У жовтні 2005 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про зобов'язання виділення у користування вказаної ділянки міської землі, посилаючись на те, що на даний час ним зібрані всі технічні дозвільні документи для вирішення питання про надання цієї ділянки під гараж, але його звернення до голови Харківської міської ради необгрунтовано не розглядається. Вважав, що він як інвалід другої групи, що користується автомобілем, має право на підставі ст.121 ЗК України на безоплатне виділення йому земельної ділянки.
Сторони взаємних вимог не визнали.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 лютого 2007 року позовні вимоги Харківської міської ради задоволено: зобов'язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею орієнтовно 20 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також знести самовільно встановлений металевий гараж та привести ділянку в придатний для подальшого використання стан за власний рахунок. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення районного суду та постановити нове рішення по суті справи. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим сторонами доказам, недоведеністю тих обставин, які суд вважав встановленими.
Вказує, що судом не дана належна оцінка його доказам про те, що його гараж, який розташований на спірній земельній ділянці, є капітальною спорудою, тобто нерухомою річчю, тому не може бути переміщений без знецінення і втрати свого призначення. Тимчасове розміщення гаражу здійснено з урахуванням норм чинного законодавства, не порушує вимог міського будівництва та інших мешканців району.
Крім того вважає, що суд не звернув уваги на те, що підставою його позову було надання спірної земельної ділянки у власність відповідно до вимог ст.ст. 81, 116,118 ЗК України, а не в оренду, як зазначав представник Харківської міської ради.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 площею орієнтовно 20 кв.м відповідно до вимог ст. 83 ЗК України належить на праві власності Харківській міській раді, яка у встановленому законом порядку не надавала ОСОБА_1 у користування або у приватну власність зазначену земельну ділянку.
Між тим ОСОБА_1 було самочинно встановлено металевий розбірний гараж на цій земельній ділянці без виникнення у нього права власності або користування нею відповідно до вимог ст. 125 ЗК України.
У зв'язку з цим постановою №39 від 20.01.2005 р. інспекції держархбудконтролю виконкому Харківської міської ради ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 96 ч. 1 Куп АП у вигляді штрафу в дохід держави та попереджений управлінням земельних відносин Харківської міської ради про необхідність звільнення цієї земельної ділянки та приведення її в належний для використання стан, для чого відповідачу було надано відповідний строк (а.с.6-8).
Але у встановлений термін ОСОБА_1 вказана земельна ділянка не була звільнена, що підтверджується актами обстеження на місцевості управління земельних відносин (а.с.9,161) та не оспорюється апелянтом.
За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано зроблений висновок про те, що відповідно до вимог ст. 212 ЗК України спірна земельна ділянка підлягає поверненню її власнику, а ОСОБА_1 (як особа, що заволоділа ділянкою без дозволу відповідних органів, уповноважених виносити рішення про надання земельних ділянок у користування) повинен привести її у придатний для використання стан, включаючи знесення розташованого на ній гаражу.
При цьому посилання апелянта на те, що його металевий гараж, який розташований на спірній земельній ділянці, є капітальною спорудою, тому не може бути переміщений без знецінення і втрати свого призначення, є безпідставними.
Відповідно до технічного висновку про стан будівельних конструкцій гаражного боксу, НВФ ТОВ „Левел", на який посилається ОСОБА_1, предметом дослідження були технічний стан будівельних конструкцій гаражного боксу, щодо яких будь-яких ознак руйнування, корозії металу, прогибів чи вм'ятин не встановлено. Цим висновком також не визначена неможливість перенесення гаражного боксу у зв'язку з його цільовим призначенням (а.с.57-58).
При цьому наявність у цьому гаражному боксі цегляного фундаменту не робить його нерухомою річчю відповідно до вимог ст. 181 ЦК України, оскільки право на цей бокс як на нерухомість не зареєстровано ОСОБА_1 згідно ст. 182 цього Кодексу.
Судова колегія також вважає безпідставними й посилання ОСОБА_1 на те, що районним судом не звернуто уваги на те, що підставою його позову було надання йому спірної земельної ділянки у власність відповідно до вимог ст.ст. 81, 116,118 ЗК України, а не в оренду, як зазначав представник Харківської міської ради.
Як убачається із зустрічного позову ОСОБА_1 (а.с.45-47) він просив виділити йому у користування спірну земельну ділянку, щодо якої до постановления судового рішення не подавав відповідної заяви до Харківської міської ради. Зазначені обставини не оспорювалися апелянтом й у суді апеляційної інстанції. Тому районним судом вирішені заявлені вимоги відповідно до диспозитивності цивільного судочинства.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції, яке постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для відхилення скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.