ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 р. | № 2-21/2725.1-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Уліцького А.М., Чернова Є.В. |
розглянувши касаційну скаргу | Миколаївської сільської ради |
на постанову | від 22.05.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 28.02.2006 |
у справі | №2-21/2725.1-2006 |
господарського суду | АР Крим |
за позовом | Миколаївської сільської ради |
до | Каси взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів та учасників ВВВ, ветеранів праці Залізничного району м. Сімферополя |
треті особи | 1.Кредитна спілка “Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Київського району м. Сімферополя” 2.Кредитна спілка “Каса взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів ВВВ та праці Центрального району м. Сімферополя” |
про | стягнення 4486,6 грн., розірвання договору оренди та звільнення земельної ділянки |
за участю представників сторін |
від позивача: | Губарєва В.І., дов. |
від відповідача: | Хаметова Є.М., Коструба А.В., дов. |
від третьої особи 1: | Коструба А.В., дов. |
від третьої особи 2: | Коструба А.В., дов. |
ВСТАНОВИВ:
Справа розглядалась судами неодноразово та постановою від 16.11.2005 Вищого господарського суду України судові рішення у справі було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням від 28.02.2006 господарського суду АР Крим (суддя Чонгова С.І.) відмовлено у задоволенні позову Миколаївської селищної ради до Каси взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів та учасників Великої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Залізничного району м. Сімфе рополя за участю в якості третіх осіб Каси взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів та учасників Вели кої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Київського району м. Сімферополя та Каси взаємодопомоги пенсіонерів, інвалідів та учасників Вели кої Вітчизняної Війни, ветеранів праці Центрального району м. Сімферополя про стягнення 4486,60 грн. та розірвання договору оренди земельної ділянки.
Суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи у суді відповідачем погашено заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, тому підстави для розірвання до говору оренди та звільнення земельної ділянки відсутні.
Постановою від 22.05.2006 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Латиніна О.А. –головуючого, Лисенко В.А., Котлярова О.Л.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою від 13.07.2006 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлені вимоги про скасування рішення і постанови та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
На думку касатора, висновки судових інстанцій не відповідають законодавству, що регулює діяльність юридичних осіб, відсутність юридичної особи, якій належить майно Спілки на спірній земельній ділянці, неврахування усіх обставин виникнення заборгованості відповідача та сплати боргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При новому розгляді справи, відмовляючи у задоволені позову, суди визначили, що платежі по орендній платі за період липень 2005р. - березень 2006р. сплачені своєчасно, у позивача не виникло право на стягнення неустойки і розірвання договору з підстав несплати орендної плати.
13.06.2000 на підставі рішення 12-ої сесії 23 скликання Микола ївської селищної Ради Сімферопольського району від 23.05.2000 позивач передав в оренду відповідачу земельну ділянку загальною площею 0,6238га земель, що розта шована у смт. Миколаївка м. Сімферополь.
Звертаючись з позовом 18.03.2005, позивач вимагав стягнути заборгованість по орендній платі за період жовтень-березень 2004-2005рр. у сумі 4362,76 грн.
Проте 12.04.2005 позивач виставив відповідачу рахунок за №99 з визначенням банківських реквізитів місцевого бюджету, який 28.04.2005 був повністю оплачений платіжним дорученням №1.
Відповідно до ст. 32 Закону України “Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
В силу ч. 5 ст. 17 Закону України “Про плату за землю” несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками –протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.
У п. 2.1 укладеного між сторонами у справі договору від 13.06.2000 міститься посилання на ст. 19 Закону України “Про плату за землю”, згідно з якою розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). Проте дію цієї норми було зупинено на 2004 рік.
Обставин систематичної несплати оренди землі відповідачем протягом півроку судом не встановлено, а здійснення оплати по рахунку позивача одним із співвласників не суперечить положенням ст. 360 ЦК України. Наявність обставин ненадходження орендної плати до місцевого бюджету позивачем не довів.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” органи державної виконавчої влади, місцеві органи державної виконавчої влади і самоврядування, Уряд Автономної Республіки Крим у межах своєї компетенції надають ветеранським організаціям фінансову підтримку, кредити з коштів відповідних бюджетів, а також безплатно надають будинки, приміщення, обладнання та інше майно, необхідне для здійснення їх статутних завдань.
Обставини, з яких виник спір, та матеріали справи свідчать про невідповідність вимог позивача положенням законодавства, що регулює статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.
Слід також врахувати, що згідно з п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, але матеріалами справи дотримання вимог законодавства, що регулює земельні відносини, зокрема припинення права користування спірною земельною ділянкою за рішенням сесії Миколаївської селищної ради, не доведено. Позивач не надав доказів звернення до суду за рішенням ради з питань припинення договору оренди.
З наведених підстав судова колегія дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції у справі без змін.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.05.2006 у справі №2-21/2725.1-2006 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
2. Дію п. 3 резолютивної частини ухвали Вищого господарського суду України від 13.07.2006 у даній справі припинити.
Головуючий Д.Кривда
Судді А.Уліцький
Є.Чернов