УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року м. Хмельницький
Апеляційний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді - Харчука В.М.
суддів - Карпусь С А. та Кізюн О.Ю.
при секретарі - Хмельницькій Ю.А.
з участю: апелянта ОСОБА_1 та представників сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №22-1909 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайсуду від 7 квітня 2006 року та ухвалу Хмельницького міськрайсуду від 18 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про закріплення земельної ділянки і встановлення меж землекористування, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,
встановила:
ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що являється власником жилого будинку з надвірними будівлями в 1/2 частині, розташованого в місті АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 525кв. метрів. Цю 1/2 частину будинку їй продав його забудовник ОСОБА_4 17.04.1964 року.
З дозволу виконкому Хмельницької міської ради нею було здійснено добудову до своєї частини будинку, яка прийнята в експлуатацію.
В результаті прибудови було перерозподілено частки власності в будинку і їй стало належати 7/10 частин будинку. Інша частина будинку в розмірі 3/10 частин належала гр. ОСОБА_5, а після її смерті перейшла у власність її сина ОСОБА_6.
15 жовтня 1997 року ОСОБА_6 подарував свої 3/10 частин будинку ОСОБА_7.
23 червня 2005 року ОСОБА_7 подарувала свої 3/10 частин будинку ОСОБА_2.
В даний час прибудинкова земельна ділянка складає 512,33 кв. метрів.
Так як між ними як співвласниками будинку відсутня згода щодо розподілу земельної ділянки, ця земельна ділянка, починаючи з 1954 року ніким не розподілялась, то вона просить закріпити за ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 512,33 кв. метрів пропорційно до її права власності на будинок, тобто 7/10 частин від всієї земельної ділянки. Встановити межі суміжного землекористування.
Відповідачі та їх представник позову не визнали, посилаючись на те, що реальний розподіл земельної ділянки між співвласниками будинку був проведений ще в 1958 році і подальші зміни долей власності не будинок не тягнуть за собою зміни в землекористуванні. Вважають, що мають право на 1/2 частину земельної ділянки.
Головуючий у 1-й інстанції - Фанда В.П. Справа №22-1909
Доповідач - Харчук В.М. Справа № 33
Представник відповідача Хмельницького міськвиконкому у вирішенні спору посилається на розсуд суду, але пояснив, що за жодною із сторін земельна ділянка у встановленому Законом порядку компетентним органом не закріплялась, хоча право землекористування переходило внаслідок переходу права власності на будинок. Вважає, що виключною компетенцією виконкому Хмельницької міської ради є закріплення земельної ділянки за сторонами. Жодна сторона до виконкому із відповідними заявами не зверталась.
Рішенням Хмельницького міськрайсуду від 7 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково. Встановлено межу суміжного землекористування між ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в місті АДРЕСА_1в співвідношенні 710 до 3/10 частин відповідно до каталогу координат земельних ділянок, додаток №2 експертизи №448 від 23.01.2006 року, залишено в користуванні ОСОБА_3 - 374 кв. метрів (7/10), а ОСОБА_1, ОСОБА_2 - 160 кв. метрів (3/10) даної земельної ділянки.
Відмовлено ОСОБА_3 в задоволенні позову в частині закріплення за нею частини земельної ділянки.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати 10085 гривень (мито 8,50 гривень та за проведення експертизи 1000 гривень).
Ухвалою Хмельницького міськрайсуду від 18 квітня 2006 року виправлено допущену помилку в рішенні від 7 квітня 2006 року в частині стягнення судових витрат, зазначено, що стягненню з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає 8 гривень 50коп. сплаченого державного мита.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на ті ж обставини, що і в запереченні на позов, невідповідності рішення обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Апелянти посилаються на те, що з моменту забудови будинок був розділений на дві рівні частини по 1/2 між двома співвласниками. В такому ж розмірі була розділена і земельна ділянка. Подальші відчуження будинку та прибудови до нього не повинні впливати на розмір землекористування. Судом порушено ст.ст. 30, 42 ЗК УРСР 1871 року , ст.ст. 42 та 120 ЗК України 2002 року, вважають, що мають право на 1/2 частину земельної ділянки. Просять рішення суду першої інстанції від 7 квітня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким встановити межу землекористування з дотриманням їхніх прав.
В апеляційній скарзі на ухвалу від 18 квітня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на порушення судом вимог ст.ст. 85, 88, 219 ЦПК України, так як суд питання розподілу судових витрат вирішив без їх виклику в судове засідання та без врахування їхніх вимог щодо розподілу судових витрат між сторонами. Просять ухвалу скасувати.
Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянтів підлягає частковому задоволенню, а рішення Хмельницького міськрайсуду від 7 квітня 2006 року та ухвала Хмельницького міськрайсуду від 18 квітня 2006 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Хмельницької міської ради №395 від 17 квітня 1954 року виділено під забудову індивідуального жилого будинку за адресою місто АДРЕСА_1525 кв. метрів земельна ділянка.
ОСОБА_4 та його сестрою ОСОБА_5 на цій земельній ділянці побудовано жилий будинок глинобитний, критий черепицею, загальною площею 43, 94 кв. метрів, жилою площею 27, 68 кв. метрів. В грудні 1960 року даний будинок прийнятий в експлуатацію і зареєстрований за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 долі власності за кожним.
Це право власності у ОСОБА_5 на 1/2 частину жилого будинку виникло на підставі договору дарування 1/2 частини незакінченого будівництвом будинку від 2 липня 1958 року, та акту прийняття будинку в експлуатацію.
Будь - які рішення щодо розподілу земельної ділянки між співвласниками будинку не приймались.
17 квітня 1964 року ОСОБА_4 продав свою 1/2 частину жилого будинку з надвірними будівлями гр. ОСОБА_8, вона ж після одруження ОСОБА_3.
ОСОБА_3 добудувала до належної їй 1/2 частини будинку житлову цегляну прибудову розміром 11,15х 5,00 метрів і рішенням виконкому Хмельницької міської ради №222/6 від 20 вересня 1973 року змінено ідеальні частки права власності на будинок: ОСОБА_8 стало належати 7/10 частин будинку, а ОСОБА_5 - 3/10 частин будинку.
25 вересня 1995 року ОСОБА_5 померла і в порядку спадкування за законом 3/10 частки належного їй будинку перейшли до її сина ОСОБА_6.
15 жовтня 1997 року ОСОБА_6 через представника подарував належні йому 3/10 частин будинку з надвірними будівлями ОСОБА_7.
23 червня 2005 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_2 належні їй 3/10 частин будинку.
29 червня 2005 року ОСОБА_2 уклав договір довічного утримання з ОСОБА_1, за яким право власності на зазначені 3/10 частин будинку перейшло до ОСОБА_1
За всі зазначені роки з 1954 року будь - які рішення щодо закріплення земельної ділянки під будинком за співвласниками, розподіл земельної ділянки, передачу її в користування чи у власність не приймались.
Зазначені обставини повністю підтверджуються інвентарною справою, в якій наявні договір забудови будинку, акт приймання його в експлуатацію, договір дарування 1/2 будинку ОСОБА_5, договір купівлі - продажу 1/2 будинку ОСОБА_8, рішення виконкому по зміну долей власності будинку у зв'язку з його прибудовами, свідоцтва про право власності на будинок, свідоцтво про право на спадщину та договір дарування 3/10 частин будинку ОСОБА_7, договір дарування 3/10 частин будинку ОСОБА_2, договір довічного утримання, за яким право власності на 3/10 частин будинку перейшло до ОСОБА_1; матеріали цивільної справи.
Із зазначених доказів вбачається, що ОСОБА_3 набула право користування земельною ділянкою біля жилого будинку 17 квітня 1964 року в результаті переходу до неї права власності на 1/2 частину жилого будинку. Ця 1/2 частина земельної ділянки їй в натурі не виділялась і між співвласниками будинку земельна ділянка не розподілялась. Відповідно до ст. 90 ЗК УРСР 1970 року прибудинкова земельна ділянка перебувала в користуванні всіх співвласників будинку. Відповідно до ст. 91 цього ж ЗК УРСР співвласники будинку могли встановити порядок користування земельною ділянкою, але не зробили цього і користувались земельною ділянкою спільно і сумісно.
В той же час, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на 3/10 частин будинку вже під час дії Земельного кодексу України в редакції 25 жовтня 2001 року, що набрав чинності з 1 січня 2002 року.
Відповідно до ст. 120 зазначеного ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно - правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.
Відповідно до ст. 158 ЗК України, 2001 року виключно судом вирішуються спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах, вирішуються органами місцевого самоврядування.
І лише в разі власників землі або землекористувачів з рішенням органів самоврядування, спір вирішується судом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції підмінив орган самоврядування, втрутився у компетенцію Хмельницької міської ради. Суд порушив зазначені статті ЗК України 2001 року.
Встановлюючи межу землекористування між ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в співвідношенні 7/10 до 3/10 частин земельної ділянки - 374 кв. метри та 160 кв. метрів, суд фактично розділив земельну ділянку між сторонами і визначив розмір землекористування кожної із сторін, встановив межі земельних ділянок. Судом не враховано, що у встановленому порядку компетентним органом (Хмельницькою міською радою) не вирішувалось питання надання чи закріплення земельної ділянки на правах власності чи оренди ні за ОСОБА_3, яка має право користування цією ділянкою але без визначеного розміру, ні за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які за ЗК України 2001 року не набули права користування земельною ділянкою, розмір якої не визначений. З цього питання сторонами слід звертатись до міської ради.
Відповідно до ст. 205 ч.1 п. 1 суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Так як ст. 158 ЗКУ (Законом) встановлений спеціальний порядок вирішення спору між сторонами, який суд першої інстанції порушив, керуючись ст.ст. 205ч.1 п.1, 310, 313-315, 312, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайсуду від 7 квітня 2006 року та ухвалу Хмельницького міськрайсуду від 18 квітня 2006 року задоволити частково.
Рішення Хмельницького міськрайсуду від 7 квітня 2006 року та ухвалу Хмельницького міськрайсуду від 18 квітня 2006 року скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.