Справа №22 ц-2078 /2007 р. Головуючий І -Ї інстанції -
Категорія: відшкодування шкоди Єлізаров І.Є.
Доповідач: Карімова Л.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого- Карімової Л.В.,
суддів: Кірсанової Л.І.,
Зазулинської Т.П., при секретарі: Зелінській І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (власника автомобіля КАМАЗ-511 за реєстраційним номеромНОМЕР_1) та водія цього автомобілю - ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної йому у зв'язку з дорожньо-транспортною подією (ДТП), що відбулася 20 серпня 2005 року з вини ОСОБА_1.
Вказував, що у результаті цієї ДТП був пошкоджений належний йому автомобіль ВАЗ-2115 реєстраційний номер НОМЕР_2, чим спричинена матеріальна шкода на суму 4983,51 грн., яку просив стягнути з відповідача ОСОБА_1. Крім того просив стягнути з цього відповідача: 240 грн. - вартість проведеної автотоварознавчої експертизи, 72,44 грн. - за послуги ДАЇ та БТІ, оплачений ним судовий збір у сумі 73 грн.
Посилаючись на те, що після ДТП він не міг тривалий час користуватися своїм автомобілем, відвідував органи дізнання та експертну установу, що створило додаткові труднощі у виконанні його роботи, позивач просив стягнути з ОСОБА_1. 2000 грн. моральної шкоди.
При розгляді справи ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, заявивши їх тільки до ОСОБА_1. як власника автомобілю на день споєння ДТП.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, посилаючись на відсутність своєї вини у спричиненні позивачу матеріальної та моральної шкоди, крім того заперечував проти стягнення з нього витрат, не передбачених ЦПК України.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2007 року з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 стягнуто матеріальну шкоду у сумі 5 055,95 грн. та моральну шкоду у сумі 2000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Вказує, що висновки суду про вартість матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням автомобіля, грунтуються на висновках експертизи, які не відповідають
вимогам ч.4 ст. 147 ЦПК України, що призвело до неправильного визначення розміру шкоди та вирішення справи.
Зазначає також, що судом неправильно зроблений висновок про наявність у позивача внаслідок ДТП моральної шкоди, оскільки не враховано, що ОСОБА_2 не втрачав права власності та користування автомобілем, тому порушення його прав відсутнє. Крім того, вважає, що судом всупереч вимогам закону визначена сума моральної шкоди, яка не підтверджується матеріалами справи, оскільки позивачу ніщо не заважало користуватися транспортним засобом й після ДПТ.
Вважає також, що судом безпідставно стягнуті з нього понесені позивачем витрати, що не передбачені ст. 79 ЦПК України.
Вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з наступних підстав.
Як правильно встановлено районним судом та підтверджується матеріалами справи 20 серпня 2005 року з вини ОСОБА_1 відбулася дорожньо-транспортна подія, у якій автомобілю позивача спричинені механічні пошкодження. У зв'язку з чим постановою Московського районного суду м. Харкова від 29.09.2005 р. ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративній відповідальності у вигляді штрафу, який й сплатив на користь держави. Вказана постанова суду не скасована та не змінена у встановленому законом порядку, що не оспорювалося відповідачем та його представником й у суді апеляційної інстанції, тому відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені в цій адміністративній справі, не підлягають доказуванню.
Вартість ремонтно-відновлюваного ремонту згідно висновку спеціаліста авто товарознавця від 22.09.2005 р. за № 405 складає 4983,51 грн. Виходячи з принципів змагальності процесу та вимог ст. 11 ЦПК України, районний суд обґрунтовано на підставі ч.1 ст.146 ЦПК України застосував при визначенні розміру стягнень зазначений висновок спеціаліста, оскільки відповідач, за заявою якого судом призначалася автотоварознавча експертиза та на якого була покладена попередня оплата, не оплатив її у встановлені строки ( а.с. 76-78).
Посилання апелянта на те, що цей висновок спеціаліста не відповідає ч.4 ст. 147 ЦПК України, є безпідставними, оскільки ця норма права регулює проведення судової експертизи.
Між тим при визначенні розміру відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд всупереч вимогам ст. 1166 ЦК України щодо стягнення прямих дійсних збитків, безпідставно стягнув з відповідача 20% ПДВ у розмірі 536,10 грн. при стягненні витрат на ремонт транспортного засобу (а.с. 63) та зазначену суму урахував при визначенні величини втрати товарної вартості (а.с. 59).
У зв'язку з цим судова колегія зменшує суму матеріальних збитків, завданих позивачу при пошкодженні його автомобілю, з 4983,51грн. до 4425,98 грн.
Судом першої інстанції відповідно до вимог п.3 ч.2 ст.23 та 1167 ЦК України правильно встановлено, що сам факт пошкодження ОСОБА_1 нового транспортного засобу, належного ОСОБА_2, спричинило останньому моральні страждання.
Між тим судова колегія вважає, що районним судом не враховано, що позивачем не надано до суду достовірних доказів порушення його укладу життя у зв'язку з вказаною ДТП.
За таких обставин судова колегія вважає за необхідне зменшити суму моральної шкоди, стягнуту з відповідача на користь позивача, до 1000 грн.
Посилання апелянта на безпідставність стягнення з нього понесених позивачем витрат, що не передбачені ст. 79 ЦПК України, не можуть бути прийняти судовою колегією до уваги, оскільки витрати, понесені ОСОБА_2 на довідки з БТІ та ДАЇ,
пов'язані з наслідками дорожньо-транспортної події та предметом розгляду справи, і рішення районного суду в цій частині слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303,304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Змінити рішення Московського районного суду міста Харкова від 15 лютого 2007 року, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди до 4425 грн. 98 коп., а в частині відшкодування моральної шкоди - до 1000 грн.
В іншій частині рішення районного суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.