Справа № 22-6104                      головуючий по 1 інстанції - Саприкіна І.B.

                                                      Доповідач - Столбун В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеля­ційного суду м.Києва в складі:

головуючого- Столбун В.І,

суддів Волошиної В.М., Желепи О.В.

при секретарі Денисенко С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляцій­ною скаргою Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна» на рішення Шевчен­ківського районного суду м.Києва від 27 квітня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про визнання договору недійсним та стягнення моральної шкоди

Заслухавши доповідь судді Столбун В.І., пояснення позивача та його представ­ника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, коле­гія

встановила:

В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсною угоду №89448 від 13.04.2005 року, укладену з відповіда­чем про надання системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля «ЗАЗ Славута 13» через систему «Авто план», організовану відповідачем та застосувати двосторон­ню реституцію, стягнувши з відповідача сплачені 18240,38 грн. А також просив стяг­нути моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що вказана угода не відповідає вимогам закону, оскільки відповідач фактично надає фінансові послуги без відповідної ліцензії. За укладеною угодою зобов"язався надати йому послуги, спрямовані на придбання ав­томобіля, але при цьому умови договору є такими, що вводять покупця в оману, щодо дійсної природи договору, порядку і строків його виконання, не містять положень щодо права споживача таких послуг розірвати договір. Такі дії відповідача призвели до нер­вових стресів, душевних хвилювань, життєвих змін.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 27 квітня 2007 року по­зов задоволений частково. Визнано недійсною угоду № 89448 від 13 квітня 2005 року, укладену між ОСОБА_1. та ЗАТ «АІСЕ Україна», стягнуто з останнього на ко­ристь позивача внесені ним за угодою 18237,62 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, ЗАТ «АІСЕ Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позо­ву в повному обсязі.

При цьому зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд невірно прийшов до висновку, що діяльність ЗАТ є діяльністю з надання фінансових послуг. Що стосується умов укладеної з пози­вачем угоди, то він її підписав, а відповідно до ст..628 ЦК зміст договору визначаєть­ся на розсуд сторін. Безпідставним є і стягнення на користь позивача моральної шкоди, незрозуміло з чого суд виходив при визначенні її розміру.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши закон­ність і обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 13.04,2005 року між ЗАТ "АІСЕ Україна" та ОСОБА_1. була укладена угода № 89448, предметом якої є надання послуг, спрямованих на придбання автомобіля ЗАЗ «Славута ІЗ», Сто­ронами також були підписані додатки №1, №2. За умовами угоди позивач зобов'язався сплатити ціну автомобіля у вигляді чистих внесків, а також сплачувати послуги відпо­відача у вигляді адміністративних витрат, вступного внеску, плати за право на отри­мання автомобіля та страхові внески.

Відповідно до умов основної угоди відповідач зобов'язався надавати послуги в порядку та на умовах визначених Правилами здійснення діяльності Авто плану (дода­ток №2). Згідно зі ст.3 Правил ціна автомобіля - це роздрібна ціна, яка щомісячно встановлюється виробником або імпортером в останній робочий день кожного місяця. Ціна автомобіля зазначена в додатку №1 до Угоди - це ціна повідомлена виробником та дійсна на момент підписання Угоди. Розмір цілого чистого внеску, що піддягає сплаті у відповідному місяці, визначається щомісячно шляхом ділення ціни автомобіля, що діє у відповідному місяці на загальну кількість повних внесків, визначену графіком внесків.

З умов спірної угоди вбачається, що предметом її є не передача та придбання майна, а лише надання послуг спрямованих на його придбання. Тобто в даному випад­ку ЗАТ "АІСЕ Україна" не є продавцем. При цьому останній організувавши групи уча­сників системи «Авто план», отримував від її учасників грошові платежі, акумулював їх на своїх рахунках, придбавав автомобілі І отримував прибуток від цих акумульова­них коштів.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що діяльність ЗАТ «АІСЕ Україна» щодо надання послуг по придбанню автомобілів на підставі спірної угоди є діяльністю пов»язаною з наданням фінансових послуг і , не маючи відповідної ліцензії, підприємство не могло укладати спірну угоду.

Укладаючи спірну угоду, відповідач також не звернув увагу на норми ст. 162 ЦК щодо недопустимості зміни умов договору в односторонньому порядку, не прийняв до уваги те, що недобросовісна інформація сама по собі і є фактом обману.

Суд повно і об*єктивно з*ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і про­цесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313,315 ЦПК України, колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «АІСЕ Україна» відхили­ти.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 27 квітня 2007 року за­лишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.