Справа № 22-5410/2007 р. Головуючий у 1 -й інстанції - Коротких А.Ю.
Доповідач - Заришняк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Осипенка М.І., Шиманського В.Й.
При секретарі - Ліліцькому Р.В.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення "Чорнобильсервіс" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення "Чорнобильсервіс", Іванківського управління праці та соціального захисту населення Іванківської районної державної адміністрації Київської області, 3-тя особа - Державний Департамент - Адміністрації зони відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення про захист та поновлення порушеного права на заробітну плату, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до відповідачів про захист та поновлення порушеного права на заробітну плату. Після уточнень позовних вимог позивач просив стягнути з Іванківського управління праці та соціального захисту населення Іванківської РДА Київської області невиплачену доплату за час роботи з 1.01.2003 року по 31.12.2006 року в сумі 384085, 01 грн. та перерахувати вказану суму на рахунок ДП "Чорнобильсервіс", зобов'язавши останнє перерахувати йому (позивачу) вказану суму боргу. Зобов'язати в подальшому Державний Департамент-Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення здійснювати контроль з дотриманням вимог чинного законодавства за розпорядженням бюджетних коштів. Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 1986 року і по теперішній час він працює в Державному підприємстві по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення "Чорнобильсервіс" та на даний час обіймає посаду водія 3-го класу, але всупереч чинному законодавству відповідач ДП "Чорнобильсервіс" частково сплачує йому кошти в зв'язку з роботою в зоні відчуження і обов'язкового відселення. Відповідач ДП "Чорнобильсервіс" невірно тлумачить діюче законодавство, посилається на постанову КМУ, яка суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , заборгувавши йому таким чином за період з 01.01.2003 року по 31.12.2006 рік 384 085 грн. 01 коп., які він і просить стягнути на свою користь.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2007 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов"язкового) відселення "Чорнобильсервіс" на користь ОСОБА_1. 384085 грн. 01 коп. - невиплачену суму за час роботи з 01.01.2003 року по 31.12.2006 року на території зони відчуження.
В апеляційній скарзі відповідач Державне підприємство по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення "Чорнобильсервіс" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні всіх вимог позивача, посилаючись на те, що висновки суду суперечать фактичним обставинам справи та вимогам матеріального закону.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, наведених в ній.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення районного суду законним.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1. працює на Державному підприємстві по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов"язкового) відселення "Чорнобильсервіс" водієм 3-го класу.
Із наданих позивачем розрахунків заробітної плати вбачається, доплати йому за працю в зоні безумовного (обов'язкового) відселення розраховувались на підставі Постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні витрати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з 13 грн.20 коп. щомісяця. Згідно з вимогами ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата, зокрема, в зоні безумовного ( обов»язкового) відселення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Громадянам, які працюють в зоні відчуження, а також в зоні безумовного (обов»язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням адміністрації зони відчуження встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови КМУ від 29.01.2003 року №137 « Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів» особам, які постійно працюють у зоні відчуження, проводиться доплата у 9-кратному розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення. Особам, які постійно працюють у зоні відчуження, премія за основні результати господарської діяльності нараховується у розмірі до 50 відсотків тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням доплат і надбавок, передбачених законодавством і підпунктом 1 цього пункту.
В той же час, п.2 Постанови KM України від 26.07.1996 року №836 встановлено конкретну суму доплати в розмірі 13 грн.20 коп. ( за грошовою реформою 1996 року), що фактично суперечить вищевказаному Закону.
Разом з тим, встановлення даною Постановою конкретного розміру доплати за роботу в зоні відчуження, не може служити безумовною підставою для відмови в позові, оскільки з прийняттям цієї Постанови позивач не втратив права на доплату та премії за роботу в зоні відчуження в розмірах, визначених статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою КМУ від 29.01.2003 року №137 « Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного відселення після повного відселення жителів», яке гарантовано не лише зазначеними нормативними актами, а тому посилання в апеляційній скарзі на ці обставини необгрунтовані.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1, як особа, котра постійно працює в зоні відчуження і зоні безумовного (обов"язхковго) відселення, має право на отримання доплати і компенсації, а також премії у розмірі до 50 відсотків тарифної ставки (посадового окладу) з урахуванням доплат і надбавок.
Визначаючи розмір доплати позивачу за роботу в зоні відчуження суд вірно виходив із розміру мінімальної заробітної плати за спірний період, процентного співвідношення фактичної виплати до номінальної доплати за Постановою КМУ № 137 та розміру доплати, що належить до виплати пропорційно відпрацьованому часу.
Разом з тим, задовольняючи позов про стягнення на користь позивача невиплачених сум за період з 01.01.2003 року по 31.12.2006 року, районним судом помилково не враховано, що Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 р. дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної зарплати.
За таких обставин, на користь позивача підлягає виплаті недоплачена частина
заробітної плати лише за період з 01.01.2003 року по 31.12.2005 року, оскільки ОСОБА_1. не має права на одержання вказаних виплат за 2006 рік.
З огляду на викладене, розмір стягнутої з Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення "Чорнобильсервіс" на користь ОСОБА_1. невиплаченої суми заробітної плати слід зменшити з 384085грн. 01 коп. до 267246 грн.18 коп., змінивши рішення суду в цій частині.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення "Чорнобильсервіс" задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 березня 2007 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення "Чорнобильсервіс" на користь ОСОБА_1невиплаченої суми за час роботи з 384085 грн.01 коп. до 267246 грн. 18 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.