22-к-1514/2007
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2007 року Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого Качана В.Я.
Суддів: Дербенцевої Т.П. Горелкіної Н.А.
Слободянюк С.В. Євтушенко О.І.
Розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзовського районного суду М.Маріуполя Донецької області від 04 червня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства « Головний спеціалізований конструкторсько- технологічний інститут», Відділення виконавчої дирекції в м.Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про стягнення недоплачених сум у відшкодування шкоди, завданої пошкодженням здоров »я та відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА
В травні 2001 року ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до ВАТ «Азовмаш» про відшкодування моральної шкоди у зв»язку з травмуванням на виробництві.
Уточнивши та доповнивши позовні вимоги, ОСОБА_1. заявила позовні вимоги до Відкритого акціонерного товариства «Головний спеціалізований конструкторсько-технологічний інститут» та до Маріупольського Донецької області Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України про стягнення недоплачених сум по відшкодуванню шкоди , завданої пошкодженням здоров»я, та про відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1. зазначала, що вона працювала на посаді конструктора 3-категорії в Головному спеціалізованому конструкторсько-технологічному інституті, де під час роботи 05 листопада 1985 року отримала травму, про що був складений акт про нещасний випадок.
За наслідками травмування в грудні 2000 р. вона була визнана інвалідом 3-ї групи та встановлена втрата професійної працездатності 40%, а в травні 2001 р. вона визнана інвалідом 2-групи з втратою професійної працездатності 70%.
Посилаючись на ці обставини, просила стягнути з інституту одноразову допомогу в сумі 9752 гр. за втрату 40% працездатності, оскільки сума, що виплачена відповідачем не являється одноразовою допомогою.
Крім того просила стягнути 7904 гр. 10 коп., які відповідач їй не виплатив після встановлення 70% працездатності, 487 гр.60 коп. одноразової допомоги, які інститут їй не виплатив на підставі колективного договору, а також 1691 гр. 25 коп., понесених витрат при оформленні інвалідності.
Зазначала, що у зв»язку з травмуванням вона вимушена була змінити роботу, отримати освіту за іншим фахом, у зв»язку з чим просила стягнути з відповідача 41000 гр., втраченого заробітку з 1985 р. до липня 2000р.та 4000гр.за перекваліфікацію в педагогічному інституті.
Крім того, просила стягнути з інституту понесені за медикаменти витрати в період з листопада 1985р. по липень 2000р. в сумі 23635 гр.68 коп., за період з липня 2000 р. по червень 2001 р. в сумі 3170 гр.53 коп., а також 1200гр. за санаторно-курортне лікування .
Позивачка також просила стягнути з інституту недоплачені суми регресу в червні 2001р. 48коп., в липні 2001р.3 гр.34 коп., в червні 2001р.- серпень 2001р. 27гр.54 коп., у вересні 2001р.-березні 2002 р. 275 гр.а також недоплачені суми за медикаменти в липні 2001р., в серпні 2001 p., а з Фонду просила стягнути недоплачені в жовтні 2001р.- січні 2002 р.суми за медикаменти
ОСОБА_1. також зазначала, що первісно був неправильно складений акт про нещасний випадок і просила внести в нього зміни та доповнення, оскільки в подальшому були встановлені нові обставини нещасного випадку і встановлена 100% вина підприємства у її травмуванні.
Крім того , позивачка ОСОБА_1. вказала, що їй неправильно встановлена заробітна плата , з якої нараховуються щомісячні платежі у відшкодування шкоди, а також підприємство та Фонд не перераховували щомісячні платежі при підвищенні заробітної плати в інституті, просила встановити правильний середній заробіток і зобов »язати відповідачів провести перерахунок щомісячних платежів , виходячи з правильного заробітку, стягнути одноразову допомогу також виходячи з правильного заробітку, а також провести індексацію недовиплачених платежів.
Посилаючись на те, що з вини підприємства вона отримала травму, на те, що інститут не провів усі належні їй за законом виплати, що завдало їй моральну шкоду, просила стягнути з інституту 107650 гр. у відшкодування моральної шкоди.
Чоловік позивачки - ОСОБА_2. та їх діти: ОСОБА_4., ОСОБА_3. звернулися з позовом до інституту і просили стягнути у відшкодування моральної шкоди на користьОСОБА_2. 127500гр., на користь ОСОБА_4. 50000 гр., на користь ОСОБА_3. 47500 гр., мотивуючи свій позов тим, що з вини цього відповідача була травмована ОСОБА_1., за якою вони вимушені доглядати, чим їм завдана моральна шкода.
ОСОБА_1.також просила стягнути з відповідача - Фонду моральну шкоду 36800 гр., мотивуючи цей позов тим, що Фонд неналежно проводить належні їй за законом платежі, чим завдає їй моральну шкоду.
Рішенням Орджонікідзовського районного суду М.Маріуполя Донецької області від 04 червня 2003 року постановлено стягнути з Відділення виконавчої дирекції в м.Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь ОСОБА_1. 91 гр.41 коп. -недоплачену суму за медикаменти.
В решті в позові ОСОБА_1. відмовлено. Відмовлено в позові і ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області рішення суду першої інстанції від 11 вересня 2003 року залишено без змін.
ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. подали касаційну скаргу на рішення Орджонікідзовського районного суду М.Маріуполя Донецької області від 04
червня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2003 року .
В обгрунтування касаційної скарги касатори посилаються на те, що, судами при постановленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, просять скасувати ухвалені судові рішення , постановити нове рішення по суті, задовольнивши їх позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду м.Києва, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції не уточнив і не розглянув позовні вимоги ОСОБА_1. про встановлення середнього заробітку, з якого нараховуються щомісячні платежі у . відшкодування шкоди , та правильності нарахування щомісячних платежів, а також щодо індексації платежів.
Суд відмовив в стягненні компенсації, не звернувши уваги, що позов заявлявся про індексацію, що не є тотожним з індексацією.
Не розглянуті також позовні вимоги про внесення змін та доповнень до акту про нещасний випадок.
Крім того, відмовляючи ОСОБА_1. в задоволенні позовних вимог про стягнення одноразової допомоги 7904 гр.10 коп., суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що стягнення одноразової допомоги в разі встановлення більшого проценту втрати професійної працездатності стягнення одноразової допомоги не передбачено.
При цьому суд не звернув уваги, що позивачці втрата працездатності 70% була встановлена вже під час дії Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на підприємстві...»
Згідно п.2 ст.34 зазначеного Закону у разі, коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлений інший, вищий ступінь стійкої втрати професійної працездатності, пов»язазної з виконанням трудових обов»язків, йому проводиться одноразова виплата , сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попереднього обстеження МСЕК. Платником цієї суми являється Фонд чи підприємство , в залежності від передачі підприємством документів Фонду після набуття чинності Законом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди , суд послався на те, що позов до інституту не грунтується на законі, оскільки позивачка була травмована в 1985 p., а Фонд позивачці не завдавав моральної шкоди.
При цьому суд не звернув уваги на те, що позивачці втрата професійної працездатності через травмування на підприємстві з вини підприємства була встановлена вперше в 2000 році, коли вже діяв Закону України «Про охорону праці» яким передбачалося відшкодування моральної шкоди при наявності підстав, зазначених в ст.12 цього закону . Судом наявність цих обставин не перевірялася.
Поверхньо розглянуті вимоги ОСОБА_1. до Фонду про відшкодування моральної шкоди , тим більше , що частина позовних вимог до Фонду та підпри ємства, від яких залежить і цей позов, взагалі не розглянуті.
Таким чином, судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, на що не звернув уваги Апеляційний суд, при залишенні в цій частині рішення суду без змін.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції в зазначеній частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог: про встановлення середнього заробітку для нарахування усіх належних позивачці платежів, про стягнення недоплачених сум щомісячних платежів, про відшкодування одноразової допомоги у зв»язку з підвищенням ступеня втрати працездатності, про індексацію платежів, про
внесення змін та доповнень до акту про нещасний випадок, про відшкодування м оральної шкоди з відповідачів.
В частині позовних вимог ОСОБА_1., а саме: в частині позовних вимог про стягнення суми за медикаменти, стягнення одноразової допомоги в сумі 9752 гр. та 487 гр.60 коп., а також в частині про стягнення 4000 гр. за перекваліфікацію та стягнення заробітної плати 41000 гр. та відшкодування 1200 гр. за санаторно-курортне лікування, 1691 гр. за оформлення інвалідності спір вирішений правильно, обгрунтовано відмовлено в позові і ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_3 В цій частині рішення судів є законними і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст.336,338 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ « від 22 лютого 2007 року № 697-V, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзовського районного суду М.Маріуполя Донецької області від 04 червня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2003 року скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства « Головний спеціалізований конструкторсько - технологічний інститут», Відділення виконавчої дирекції в М.Маріуполі Донецької області Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України : про встановлення середнього заробітку для нарахування усіх належних позивачці платежів, про стягнення недоплачених сум щомісячних платежів, про відшкодування одноразової допомоги у зв»язку з підвищенням ступеня втрати працездатності, про індексацію платежів, про внесення змін та доповнень до акту про нещасний випадок, про відшкодування м оральної шкоди з відповідачів.
В решті рішення Орджонікідзовського районного суду М.Маріуполя Донецької області від 04 червня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 11 вересня 2003 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.