2/1912/4332/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2011 року Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі :      головуючого судді                                              Могачевської  В.Й.

                     при секретарі                                                       Реєнт Г.  М.

                     представника позивача                                       ОСОБА_1  

представника відповідачів  ОСОБА_2  та ОСОБА_3 –        ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Підволочиськ цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного  товариства  «Український інноваційний банк »до ОСОБА_2  і ОСОБА_3  про стягнення боргу  за договором кредиту та заявою  про уточнення позовних вимог  про  звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ПАТ «Український інноваційний банк »звернувся до суду із позовними заявами до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в якій просив постановити рішення суду про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором  № 134/06  - ф  від 30 жовтня  2006 року в сумі  28281.99 доларів США, що еквівалентно  225483.82 грн, з яких  : 19649.21 доларів США, що еквівалентно 156657.26 грн. –сума боргу по кредиту; 4607.58  долари США, що еквівалентно 36734.85 грн. –сума боргу по процентах; 391.47 долари США, що еквівалентно 36734.85 грн та 4381.57 грн. –комісія; 3633.73 долари США, що еквівалентно 28970.64 грн. та 393.66 гривень пені та судові витрати по справі. При цьому просив стягнути з ОСОБА_2  заборговані суми в грошовому еквіваленті, а з ОСОБА_3 стягнути вказану суму шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме –на житловий будинок з надвірними будівлями, що розміщений за адресою : АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі –продажу житлового будинку від 24. 03. 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 623; встановити початкову ціну предмету іпотеки передбачену п.2.1 Договору іпотеки в розмірі 161000 ( сто шістдесят одну тисяча ) гривень; реалізувати предмет іпотеки, на який звертається стягнення шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження », з дотриманням вимог цього Закону. А також з кожного відповідача просили стягнути судові витрати –по 1700 (одній тисячі сімсот ) гривень судового збору та по 120 ( сто двадцять )  гривень витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду цивільних справ.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 обидві справи були об”єднані в одне провадження.

В заяві про уточнення позовних вимог, позивач просив стягнути на його користь  солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором № 134/06-ф від 30. 10. 2006 року в сумі  28281.99 доларів США, що еквівалентно  225483.82 грн, з яких  : 19649.21 доларів США, що еквівалентно 156657.26 грн. –сума боргу по кредиту; 4607.58  долари США, що еквівалентно 36734.85 грн. –сума боргу по процентах; 391.47 долари США, що еквівалентно 36734.85 грн та 4381.57 грн. –комісія; 3633.73 долари США, що еквівалентно 28970.64 грн. та 393.66 гривень пені ; в рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на передане в іпотеку майно, а  саме –житловий будинок з надвірними будівлями, розміщений за адресою : АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі –продажу житлового будинку від 24 б3р3зня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу тернопільської області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 623 ; встановити початкову ціну предмету іпотеки передбачену п.2.1 Договору іпотеки, а саме –161000

( сто шістдесят одна  ) гривень; реалізувати предмет іпотеки, на який звертається стягнення шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження », з дотриманням вимог цього Закону; стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на їх користь 1700 ( одну тисячу сімсот ) гривень сплаченого державного мита та 120 ( сто двадцять  ) гривень витрат на інформаційно –технічне забезпечення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на те, що 30 жовтня  2006 року між АТ «Укрінбанк »та ОСОБА_2  був укладений Кредитний договір № 134/06 –ф, за умовами якого Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 39500 доларів США терміном на 36 місяців, з 30 жовтня  2006 року по 29 жовтня 2009 року із сплатою 12.5% річних на споживчі потреби.

Відповідно до умов Кредитного договору, передбачених п. п. 3.7 Кредитного договору, Позивач з Відповідачем домовилися, що у разі порушення строків сплати Кредиту та відсотків за Кредитом, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплаченого Кредиту та несплачених відсотків за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів прострочення платежу.

Згідно п. 11.2 Позичальник зобов”язаний сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту в розмірі 0.2 %, яка нараховується у валюті Кредиту.

Зі сторони Позивача всі умови Кредитного договору виконані в повному обсязі.

Факт отримання кредитних коштів Позичальником підтверджується заявою на видачу готівки № 001 від 31.10. 2006 року.

29 жовтня 2009 року закінчився граничний термін повернення Кредиту.

Відповідач неналежно виконував взяті згідно із Кредитним договором на себе зобов”язання , не повернувши отриманий кредит та не сплативши інші нарахування відповідно до Кредитного, у зв”язку з чим утворилася заборгованість на вказану в позовній заяві суму.  

В якості забезпечення виконання зобов”язань за Кредитним договором між АТ

«Укрінбанк »та ОСОБА_3 було укладено Іпотечний договір від 14 квітня 2008 року згідно якого в іпотеку передано житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_1

Вартість предмета іпотеки Сторонами договору оцінена у п. 2.1 та становить 161000.00

( сто шістдесят одна  тисяча ) гривень.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов”язанням є правовідносини, в якому одна сторона ( боржник )  зобов”язана вчинити на користь кредитора ( боржника ) ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо ) або утриматися від дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов”язананя має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв цивільного обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у  зобов”язананні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк ( термін ).

Відповідно до ст. ст. 626 та 629 ЦК України –договір є підставою виникнення цивільних прав та обов”язків. Договір є обов”язковим для виконання сторонами.   

Відповідно до ст.1054  ЦК України за Кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов”язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальнику у розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Хоч граничний термін повернення кредиту закінчився ще 29 жовтня  2009 року, однак у зв”язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов”язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом , станом на 01. 10. 2011 року виникла заборгованість на вказану в позовній заяві суму, яку в добровільному порядку , незважаючи на їх неодноразові звернення з вимогою погасити борг, останній не повернув.

Оскільки зобов”язання за Кредитним договором забезпечено іпотечним договором від  14 квітня  2008 року, укладеного з ОСОБА_3, згідно до якого в іпотеку передано житловий будинок з надвірними будівлями, що розміщений за адресою : АДРЕСА_1 однак,  незважаючи на їх неодноразові вимоги погасити заборговані суми ні Позичальник, ні Іпотекодавець не реагують, просять звернути стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним у позовних заявах та доповнила, що на їх неодноразові звернення до відповідачів з проханням погасити заборговані суми, ніхто з них не реагує, з часу звернення з позовом жодних надходжень не надійшло, а тому просить задовольнити їх вимоги в повному обсязі, звернувши стягнення на іпотечне майно.  

Представник відповідачів  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4  позов не визнав, просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що Кредитний договір, укладений між позивачем і ОСОБА_2 слід визнати недійсним, оскільки він був укладений з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів ». При цьому просили врахувати письмове пояснення, подане ними суду де вони обґрунтовують свої заперечення і посилаються на порушення прав відповідача під час укладення вказаного кредитного договору.

Зокрема на рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року в якому зазначено, що  Україна як соціальна, правова держава забезпечує захист прав всіх суб”єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб”єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів ( ст. 1, ч. 4 ст. 13, ч. 1, 4 ст. 42 Конституції ).

Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків ( пункт 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України ) має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень , комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов”язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник –повернути кредит та сплатити  відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і  послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт  і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Захист інтересів споживачів фінансових послуг є метою державного регулювання ринків фінансових послуг також відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг »від 12 липня 2001 року № 2664 -111.

Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону –споживачем вважається фізична  особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов”язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов”язків найманого працівника. Споживчий кредит –це кошти, що надаються кредитодавцем ( банком або іншою фінансовою установою ) споживачеві на придбання продукції.

За ч. 1 ст. 11 Закону між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту,  відповідно до якого кредитодавець надає кошти ( споживчий кредит ) або бере  зобов”язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов”язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Ч. 2 ст. 11 Закону та абзацом 16 ч. 1 ст. 6 Закону «Про фінансові послуги»врегульовується питання щодо відомостей, які кредитодавець має повідомляти споживачеві до укладення договору споживчого кредиту, а ст.. 56 Закону України « Про банки і банківську діяльність »від 07 грудня 2000 року № 2121 –111- щодо відомостей, які банк має надавати споживачеві як власному клієнту на його вимогу.

Положення ч. 4 –11 ст. 11 Закону передбачають такі права споживача, які за своїм змістом можливо реалізувати лише під час виконання договору споживчого кредиту. Зокрема, це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не може бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо.

Права споживачів на стадії виконання кредитного договору передбачаються також положеннями ст. 1056 -1 ЦК України ч.4 ст. 55 Закону «Про банки …»ч.2 ст. 6 Закону України «  Про фінансові послуги », згідно з якими банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, за винятком випадків встановлених законом.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення Закону, які є предметом офіційного тлумачення у справі, спрямовані  на захист прав та споживачів кредитних послуг та збалансування цих прав з іншими суспільними цінностями, що захищаються публічною владою. Тому в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону у взаємозв”язку  з положеннями частини 4 статті42 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником ( споживачем ) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Зміст спірного Договору суперечить також і частині 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів »- ні перед укладенням договору, ні протягом його дії, Позивач не повідомив Відповідача у письмовій формі про умови надання кредиту, та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування як того вимагає Закон.

Згідно Закону України «Про захист прав споживачів »визначено підстави для визнання Договору недійсним серед яких  в ч. 12 ст. 10 Закону вказано – якщо після укладення договору стане очевидним , що послуги, зважаючи на їх ціну ( вартість ) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов”язаний  негайно повідомити про це споживача.

Виконавець зобов”язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт

( послуг )  може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору.

Споживач має право відмовитися від договору про надання послуг без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому ч. 12. ст. 10 Закону.

Проте Банк не попередив Відповідача, що його послуги, зважаючи на їх ціну ( вартість ), явно не задовольнятимуть інтереси і вимоги Відповідача, також Банк не попередив і про те, що вартість кредиту може істотно зрости, ніж це очікувалося під час укладення договору.

Відповідно до ст.15 Закону «Про захист прав споживачів », у разі, коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної  інформації про продукцію та про виробника ( виконавця, продавця ) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право визнати договір недійсним і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Відповідачу з боку Банку не надано жодної інформації про можливість різкого і значного подорожчання кредиту через зміну курсу долара США до гривні, не надало інформацію про вірогідність і наслідки такого подорожчання, що спричинило придбання Відповідачем продукції ( кредиту ), яка не має потрібних властивостей, а саме –стійкої вартості оплати за кредит .

Відповідно   ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів » правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними, тобто, виходячи з вищевикладеного це є достатньою підставою для визнання Договору недійсним.

Так, в договорі містяться умови, які регулюють внесення змін ( доповнень ) та розірвання Договору,  лише в односторонньому порядку  і лише в інтересах та з боку Банку.

Фактично, ще в момент підписання Договору,  Відповідача поставлено в невигідне та таке, що порушує його права становище.

Тобто, Банк в односторонньому порядку даним Договором залишив за собою право в будь –який час підвищувати процентну ставку. А також передбачив своє право, в разі незгоди Позичальника чи взагалі без його згоди, вимагати повернення всієї суми Кредиту . Тобто, взявши кредит, Відповідач опинився в умовах, які просто неможливо виконувати.  

У відповідності до вимог ст. 203 ЦК України для чинності правочину необхідно додержання таких вимог : - зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства ; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; право чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Порушення вимог законодавства при укладенні Кредитного договору, а саме –порушення вимог ст. 525 ЦК України є підставою для визнання Кредитного договору недійсним.
Дана стаття містить вимоги про недопустимість односторонньої відмови від зобов”язання чи односторонньої його зміни. Тобто, прописавши в Договорі, що Банк в любий момент може підняти відсоткову ставку або розірвати Договір в односторонньому порядку і вимагати повернення Кредиту, тягне за собою послідуюче визнання данного Договору недійсним.

Крім того, просять звернути увагу на те, що даний Договір не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність з боку Банку за невиконання чи неналежне виконання умов Договору.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів »несправедливими є, зокрема,  умови Договору про встановлення вимоги щодо сплати непропорційно великої суми компенсації ( понад п”ятдесят відсотків вартості продукції ( послуг ) у разі невиконання ним зобов”язань за Договором. Якщо застосувати всі санкції передбачені Договором  одночасно, то Відповідач мав би сплатити більше 60 %

Проте, згідно п. 9 ч.1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг »договір повинен містити : права та обов”язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Спірний Договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність Банку: ні за невиконання, ні за неналежне виконання Банком умов Договору, це є суттєвою умовою ( ст. 628 ЦК України ), через що Договір в цілому, суперечить п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг », а тому в задоволенні позову слід відмовити, визнавши вказаний Договір недійсним.

Крім того, просить врахувати, що позивач просить провести стягнення в подвійному розмірі - і в грошовому еквіваленті і шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів ОСОБА_2  та ОСОБА_3. –ОСОБА_4, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку що уточнені позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, виходячи з таких міркувань.

30 жовтня  2006 року між Акціонерним товариством  «Український інноваційний банк », яке 25 січня 2011 року зареєстроване як Публічне акціонерне товариство  «Український інноваційний банк »і  відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 134/06 -  ф   з гідно якого банк видав відповідачу кредит на суму 39500   ( тридцять дев”ять тисяч п”ятсот ) гривень, з 30 жовтня 2006 року та кінцевим терміном повернення 29 жовтня  2009 року, із сплатою 12,5 відсотків річних ( ст. 11 –предмет договору п.2.1  договору ) .

Згідно ст.111 –умови надання та забезпечення кредиту ( п. 3.3 Договору ) –забезпечення виконання  зобов ”язань Позичальника по поверненню Кредиту  та відсотків, інших платежів за Договором є –іпотека домоволодіння, що належить ОСОБА_7 заставною вартістю 410000 ( чотириста десять тисяч ) гривень 00 копійок, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1   Виконання Позичальником зобов ”язань за Договором також забезпечується також усім належним йому майном та коштами, на які може бути звернето стягнення.

Позичальник зобов”язався погашати Кредит згідно графіку зменшення ліміту заборгованості, який є невід”ємною частиною цього Договору в строк до 29 жовтня 2009 року, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний в Договорі або шляхом внесення  коштів готівкою на цей рахунок. У разі порушення строків сплати Кредиту та відсотків за за користування Кредитом. Позичальник сплачує Креитору пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується на суму несвоєчасно сплаченого Кредиту та несплачених відсотків за Кредитом із розрахунку фактичної кількості днів прострочення платежу. ( п.п. 3.6, 3.7 Договору ).

У статті У11 Кредитного договору зазначено -  у разі виникнення простроченої заборгованості по Кредиту, або прострочення сплати відсотків по ньому, стягувати пеню згідно п. 3.7 цього Договору. Звернути стягнення на заставлене майно у випадку порушення Позичальником сплати Кредиту та відсотків, визначених цим Договором ( п. п. 7.1 та 7.3 ) .

Згідно графіка зменшення ліміту заборгованості по Кредитному договору № 134/06 –Ф від 30 жовтня 2006 року ( Додатку № 1 до Кредитного договору  ) Відповідач ( Позичальник) мав погашати Кредит  щоквартально, до 10 числа в сумі 3290.00 доларів США. Останній платіж в сумі 3310.00 долари США мав провести 29. 10. 2009 року.

Із договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 134/06-ф від 30 жовтня 2006 року від 14 квітня 2008 року укладеного між АТ «Український інноваційний банк»та Позичальником ОСОБА_2 та Іпотечного договорору від 14 квітня 2008 року укладеного між АТ «Український інноваційний банк »та  ОСОБА_3, який виступив Майновим поручителем ОСОБА_2 видно, що для забезпечення виконання зобов”язання за Кредитним договором ОСОБА_3 передав в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_1, який належить йому на праві особистої власності на підставі Договору купівлі –продажу  житлового будинку посвідченого приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу тернопільської області 24 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за реєстровим  № 623 та зареєстрованим Підволочиським бюро технічної інвентаризації 24 березня 2008 року в книгу 02 за № 81, реєстраційний № 8195620. Вартість предмета іпотеки сторонами визначено 161000 ( сто шістдесят одна тисяча ). Інвентаризаційна вартість 69160 ( шістдесят дев”ять тисяч сто шістдесят ) гривень.

Крім того, виконання  зобов”язання за Кредитним договором забезпечено також усім належним ОСОБА_2 майном та коштами на яке може бути звернуто стягнення .

В судовому засіданні встановлено, що у терміни, встановлені кредитним договором, взяті на себе зобов”язання відповідач ОСОБА_2  належним чином не виконав, внаслідок чого у нього станом на 01 жовтня 2011 року виникла заборгованість за даним договором у розмірі  28281 ( двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят один ) долар 99 центів, що еквівалентно 225483.82 ( двісті двадцять п”ять тисяч чотириста вісімдесят три ) гривні 82 копійки, куди ввійшла : заборгованість за кредитом; заборгованість по процентах за користування кредитом; комісія, пеня за несвоєчасність виконання зобов”язань за договором, та штрафи за порушення умов виконання договору більш як на 120 ( сто двадцять днів ),що стверджується розрахунком боргу по кредитному договору № 134/06 –ф від 30 жовтня  2006 року, долученим до матеріалів справи.  

12. 05. 2010 року відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відправлені повідомлення –вимоги про необхідність усунення порушення взятих на себе за Кредитним договором зобов”язань, однак по даний час заборговані суми не сплачені, а тому  його вимоги позивача підлягають до задоволення. Частково.

При вирішенні питання про порядок стягнення заборгованих сум суд приймає до уваги вимоги статті У11 Кредитного договору № 134/06 –ф від 30 жовтня 2006 року ( п. 7.1, 7.2, 7.3 ) –права кредитора де зазначено – кредитор має право : у разі виникнення простроченої заборгованості по Кредиту, або прострочення сплати відсотків по ньому, стягувати пеню, згідно п. 3.7 цього договору; у випадку погіршення фінансового стану Позичальника, викликаного змінами місця роботи, посади, зміни сімейного стану та іншими причинами, вимагати надання Позичальником протягом 15 банківських днів додаткового забезпечення погашення Кредиту. У випадку відмови Позичальника від надання додаткового забезпечення погашення Кредиту, а також порушення Позичальником інших умов цього договору, Кредитор має право вимагати дострокове повернення Кредиту та звернути у зв”язку з цим стягнення на заставлене майно; звернути стягнення на заставлене майно у випадку порушення Позичальником строків сплати Кредиту та відсотків, визначених цим Договором, та в інших випадках передбачених цим Договором.

Договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 14 квітня 2008 року в п. 3.3 ст. 111 Кредитного договору зазначено –забезпеченням виконання зобов”язань Позичальника ОСОБА_2 по поверненню Кредиту та відсотків, інших платежів за Договором є: іпотека домоволодіння, що належить ОСОБА_3, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 заставною вартістю 161000 ( сто шістдесят одна тисяча ) гривень, а також усе належне йому ( ОСОБА_2) майно та кошти, на які може бути звернено стягнення.   

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про необхідність стягнення заборгованих коштів в грошовому еквіваленті, а не шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вони звернулися із двома позовними заявами, вимагаючи стягнення всієї заборгованої суми і з Позичальника ОСОБА_2  і з  Іпотекодавця  - ОСОБА_3,  тобто подвійного стягнення.

При цьому суд враховує те, що відповідно до п. 3.2.17  Іпотечного договору –Іпотекодержатель  має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки , якщо протягом тридцяти днів вимога іпотекодержателя до Іпотекодавця ( Боржника ) про усунення порушень зобов”язань за Кредитною угодою та / або Договором залишається без задоволення.

Дані вимоги позивачем були порушені, оскільки повідомлення –вимога іпотекодавцю ОСОБА_3 була направлена ще 12 травня 2010 року, а позовна заява подана 14 жовтня 2011 року майже через півтора року. При цьому позивач не долучив жодного доказу про вжиті після цього заходи для повернення заборгованих банку сум.

Крім того, позивач, вимагаючи звернення стягнення на предмет іпотеки,  не подав суду доказів про неможливість звернення стягнення заборгованих ОСОБА_2 . сум на належне йому майно та кошти.

Суд приймає до уваги також те, що відповідачем ОСОБА_2 сплачена значна сума на погашення кредиту –більше десяти тисяч доларів, що свідчить про його бажання погасити заборговані суми.

Вимоги в частині стягнення судових витрат в  сумі 1700 грн судового збору та 120 грн. витрат  ІТЗ  підлягають  до задоволення повністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.57, 64, 88, 204, 212, 213, 224 -226  ЦПК  України, ст. 546, 5672, 575, 589, 590, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 39 Закону України «Про іпотеку », суд, -

ВИРІШИВ :

Позов публічного акціонерного  товариства  «Український інноваційний банк »до ОСОБА_2  і ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки задовільнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_2  та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрінбанк»28281.99

( двадцять вісім тисяч двісті вісімдесят один долар США дев”яносто дев”ять центів ), що еквівалентно  сумі 225483.82  ( двісті двадцять п”ять тисяч чотириста вісімдесят три гривні  вісімдесят дві копійки ) та 4775.23

( чотири тисячі сімсот сімдесят  п”ять гривень двадцять три копійки ) для погашення заборгованості за кредитним договором  № 134/ 06 –ф від 30 жовтня 2006 року , з яких 19649.21 ( дев”ятнадцять тисяч  шістсот сорок  дев”ять доларів США двадцять один цент ), що еквівалентно 156657.26 ( сто п”ятдесят шість тисяч шістсот п”ятдесят сім гривень двадцять шість копійок ) - сума боргу по кредиту; 4607.58  ( чотири тисячі шістсот сім  доларів США п”ятдесят  вісім центів ), що  еквіваленто 36734. 85 ( тридцять шість тисяч сімсот тридцять чотири тисячі вісімдесят п”ять гривень вісімдесят п”ять копійок )  –сума боргу по процентах ; 391.47  ( триста дев”яносто один долар США дев”яносто сорок сім  центів ) , що еквівалентно 3121.07  ( три тисячі сто двадцять одну гривню сім копійок ) і 4381.57  ( чотири тисячі триста вісімдесят одну гривню п”ятдесят сім копійок  )  –комісії  та 3633.73 ( три тисячі шістсот тридцять три долари   США сімдесят три центи) , що еквівалентно 28970.64 ( двадцять вісім тисяч дев”ятсот сімдесят гривень сімдесят три копійки )  та 393.66  ( триста дев”яносто три гривні шістдесят шість ) копійок  –пені та судові витрати –1700 ( одну тисячу сімсот  гривень судового  збору та 120 ( сто двадцять ) гривень витрат з інформайційно –технічного  забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти  днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд.

        Суддя :