Головуючий у 1 інстанції - Чорнобривко Л.Б.                                                                                                                           Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

                                                     Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

     Іменем України

20 травня 2008 року                                                                  справа № 22-а-4828/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

В С Т А Н О В И  Л  А :

18 лютого 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій незаконними, зобов'язання до перерахунку, стягнення компенсації на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня.

            Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19.03.2008 року позов було задоволено в повному обсязі.

            Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС (надалі  ЧАЕС), і є інвалідом 2 групи (категорія 1), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2007 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення інваліду 2 групи ЧАЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, яка на час виплати такої допомоги позивачу дорівнювала - 420 грн. та у відповідності до ч.5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, тобто стягнуто 1980 гривень на оздоровлення та допомогу до 5 травня у сумі 2920 гривень 48 копійок.

                               Не погодившись з таким рішенням, управління праці та соціального захисту Управління праці та соціального захисту Лисичанської міської ради Луганської області подало апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позову.

            Особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне останню залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

                               Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 2 групи.

                               Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

                               15.06.2007 року Управління виплатилоОСОБА_1. допомогу у розмірі 120 грн., установлену постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова №562).

                               Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

                               Зазначеною постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи - 120 гривень.

                               Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, а не постанова № 562.

               Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати -абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

                               Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 120 гривень в 2007 році суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.

            На цей час статтею 76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 квітня 2007 року було встановлено в сумі 420 грн.

Таким чином, недоплата позивачеві належної щорічної допомоги на оздоровлення склала 420 х 5 - 120 = 1980 гривень, які й підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

            ОСОБА_1. також є інвалідом війни 2 групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч.5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Фактично позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради в 2007 році - 360 грн. При цьому відповідач керувався положеннями Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

           Що стосується задоволення позовних вимог за 2007 рік, то колегія суддів зазначає, що, положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а також статті 29 цього ж закону, за якою у 2007 році виплата щорічної грошової допомоги відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” здійснюється у конкретних розмірах визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України  у справі  № 6-рп від 09.07.2007 р.

             Крім того, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність. Станом на 05.05.2007 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність (Закон від 19.12.2006 р. № 489-У зі змінами, внесеними Законом від 15.03.2007 р. № 749-У) становив 406 грн., а для визначення мінімального розміру пенсії він повинен збільшуватися на один відсоток. 

Таким чином, неправомірність дій відповідача про нарахуванняОСОБА_1. щорічної грошової допомоги до 9 травня протягом 2007 року в розмірі 360 гривень, встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, а не в розмірі 3280,48 грн. (410,06 х 8) згідно абз.5 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 р. із змінами та доповненнями є очевидною. Відповідача належить зобов'язати нарахуватиОСОБА_1. недоплачену суму щорічної грошової допомоги як учаснику війни в розмірі 2920, 48 гривень (410,06 х 8 - 360).

            Відповідно до ст. 3 Конституції України «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

             Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 19 березня 2008 року у справі № 2-а-22/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа - Головне управління Державного казначейства в Луганській області, «про визнання дій незаконними, зобов'язання до перерахунку, стягнення компенсації на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили.

            Головуючий:

            Судді: