ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2006 р. | № 31/71 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Карабаня В.Я.
суддів: Ковтонюк Л.В.
Чабан В.В.
за участю представників:
позивача не з’явився
відповідача Дубовик А.В. дов. № 7/02-06 від 20.02.2006
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дніпропетровського училища культури
|
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 |
у справі господарського суду | № 31/71 Дніпропетровської області |
за позовом | Дніпропетровського училища культури |
до |
Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої комерційної фінансової компанії “Лівий берег” ЛТД |
про | визнання недійсним договору оренди |
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2006 року Дніпропетровське училище культури звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фінансова компанія “Лівий берег” ЛТД (далі –ТОВ ВКФК “Лівий берег” ЛТД) про визнання недійсним договору оренди № 5 від 03.03.2002 року з 30.10.2005 та зобов’язання відповідача звільнити орендовані за цим договором приміщення. Позивач вказав, що строк оренди за вказаним вище договором закінчився 30.10.2005, 05.11.2005 він направив відповідачу лист від 04.11.2005 про припинення договору оренди з 30.10.2005, тому відповідач повинен повернути позивачу об’єкт оренди.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 (суддя Мороз В.Ф.) зобов’язано ТОВ ВКФК “Лівий берег” ЛТД звільнити нежитлові приміщення загальною площею 47 кв.м, розташовані по вул. С. Ковалевської, 10, у м. Дніпропетровську. В іншій частині у позові відмовлено. Зважаючи на заяву позивача від 04.11.2005 про припинення дії договору оренди, яка була зроблена ним у строк, обумовлений ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, суд дійшов висновку щодо припинення договору оренди, у разі припинення договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві орендовані ним нежитлові приміщення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 (колегія у складі суддів: Герасименко І.М., Пруднікова В.В., Білецької Л.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 скасовано в частині зобов’язання ТОВ ВКФК “Лівий берег” ЛТД звільнити нежитлові приміщення загальною площею 47 кв.м, розташовані по вул. С. Ковалевської, 10, у м. Дніпропетровську. В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції послався на помилковість висновків суду першої інстанції в частині задоволення вимог про зобов’язання відповідача звільнити нежитлові приміщення щодо припинення дії договору оренди, оскільки лист про припинення дії договору, який було направлено позивачем 05.11.2005, не можна вважати заявою про припинення дії договору, так як згідно з п. 7.6 договору оренди така заява повинна направлятись до останнього дня строку, тобто в строк до 30.10.2005 включно.
Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2006, Дніпропетровське училище культури звернулось з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як прийняту з порушенням законодавства України, яке регламентує орендні відносини (ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”), та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ ВКФК “Лівий берег” ЛТД зазначило прохання касаційну скаргу Дніпропетровського училища культури залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 залишити без змін.
В судове засідання 23.10.2006 представник Дніпропетровського училища культури не з’явився. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи Дніпропетровське училище культури повідомлено належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03 березня 2002 року між Дніпропетровським училищем культури і ТОВ ВКФК "Лівий Берег", ЛТД був укладений договір оренди № 5, згідно з яким відповідачеві були надані в строкову оренду приміщення, які перебувають на балансі позивача, площею 47 кв.м. на першому поверсі службових приміщень, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. С. Ковалевської, 10. Згідно зі ст. 7.1. договору оренди строк дії договору був встановлений до 31 грудня 2003 року. Відповідно до п. 7.6 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміни Договору по закінченні терміну дії Договору, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені договором. Зважаючи на те, що станом на 31.12.2003 року заява однієї із сторін про припинення або зміну договору не надійшла, він був продовжений ще на 669 днів –до 30.10.2005 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання ТОВ ВКФК “Лівий берег” ЛТД звільнити нежитлові приміщення та приймаючи рішення щодо відмови в позові в цій частині вимог, суд апеляційної інстанції послався на положення ч. 2 ст. 763 ЦК України.
Проте з цим погодитись не можна.
Згідно пунктів 1.1, 7.1 Статуту Дніпропетровського училища культури даний Статут розроблений відповідно до законодавства України і є документом, який регламентує діяльність Дніпропетровського училища культури, заснованого на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області і є правонаступником обласного комунального закладу “Дніпропетровське училище культури”. Училище засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області і знаходиться в управлінні Дніпропетровської обласної ради. За училищем з метою забезпечення діяльності, передбаченої цим Статутом, обласною радою закріплюються на правах оперативного управління споруди, обладнання, а також інше необхідне майно. Тому висновок суду першої інстанції про застосування до спірних відносин Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є правильним. Відповідно до ст. 3 цього Закону відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно із ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Суд першої інстанції встановив, що строк договору оренди закінчився 30.10.2005, а листом від 04.11.2005 позивач повідомив про закінчення строку дії договору оренди.
Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та чинному законодавству. Відтак постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як прийнята з порушенням норм матеріального права, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дніпропетровського училища культури задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 у справі № 31/71 залишити в силі.
Головуючий суддя В.Карабань
судді: Л.Ковтонюк
В.Чабан