_____________________________________________________________________________

                                                       Справа№2-5422/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          10.02.2012 року,

                                      Київський районний суд м. Одеси у складі:

                                                                Головуючого –судді Куриленко О.М.,

                                                                при секретарі - Фірко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу „Приморський-16”  про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

                                                                        ВСТАНОВИВ:

          21.07.2011 року позивач звернулась до суду з названим позовом та просила постановити рішення, яким визнати дії житлово-будівельного кооперативу „Приморський-16” стосовно звільнення її з посади бухгалтера ЖБК „Приморський-16” з 31.05.2011 року на підставі наказу №14 від 31.05.2011 року протиправними, поновити ОСОБА_1 на роботі в якості бухгалтера ЖБК „Приморський-16”, стягнути на її користь невиплачену заробітну плату за травень 2011 року у розмірі 1045,66 грн., заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

          Свої вимоги мотивувала тим, що 01.10.2009 року вона була прийнята на посаду бухгалтера житлово-будівельного кооперативу „Приморський-16”, де і працювала. 21.06.2011 року на її адресу надійшов витяг з наказу №14 від 31.05.2012 року про її звільнення з займаної посади за п.3 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на те, що керуючий  ЖБК „Приморський-16” ОСОБА_2 не мав повноважень на її звільнення та на те, що до цього до неї жодних заходів дисциплінарного чи громадського стягнення не застосовувалось, просила визнати її звільнення незаконним та поновити її на посаді.

           Крім того вказувала, що в порушення вимог ст.47 КЗпП України належним чином оформлена трудова книжка в день звільнення їй видана не була, розрахунок, належних їй при звільненні сум не проводився, гроші не виплачувались.

          Також стверджувала, що діями відповідача були принижені її честь, гідність та ділова репутація, що виражалось в нікчемних та брутальних висловах на її адресу, у зв`язку з чим просила стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду, яку позивач оцінила у 5000 гривень.

          У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала у повному обсязі та просила стягнути на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі, який був нею обчислений на 27.01.2012 року,  - 10 619,22 гривні, іншого розрахунку не надала.

           Представник відповідача ЖБК „Приморський-16” –керуючий кооперативом ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав у повній мірі, просив у його задоволенні відмовити, вказуючи на неналежне виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків.

            Заслухавши позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

 Правовідносини між сторонами є трудовими  та врегульовані нормами  КЗпП України.    

             У судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу №50 від 01.11.2009 року бухгалтер житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_1 була переведена на основну роботу з 01.11.2009 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу 800 гривень (а.с.93), де і працювала. Дана обставина також підтверджується платіжною відомостю за листопад 2009 року (а.с.94).  

             31 травня 2011 року керуючим   ЖБК „Приморський-16” ОСОБА_2 був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 з 31.05.2011 року з посади бухгалтера за неналежне відношення до своїх обов`язків по п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.8).

Пункт 3 частини 1 ст.40 КЗпП України передбачає таку підставу розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця, як систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисціплінарного чи громадського стягнення.

На відміну від виявленої невідповідності працівника, що є об`єктивною нездатністю до виконання трудових обов`язків, систематичне невиконання працівником своїх обов`язків є суб`єктивною обставиною, що може бути поставлена йому за провину. Таким чином, суд вважає, що для звільнення працівника за порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб невиконання або неналежне виконання обов`язків було протиправним та винним, мало систематичний характер, за попереднє порушення трудової диципліни до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але це не дало позитивних наслідків, тому подальше залишення такого працівника на роботі суперечить інтересам виробництва.

Згідно вимог ч.4 ст.149 КЗпП України стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається з ч.1 вказаної статті, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Обгрунтовуючи підстави винесення вказаного наказу про звільнення представник відповідача посилався на накази №2 від 06.01.2011 року та №10 від 04.05.2011 року про винесення позивачеві доган (а.с. 49), однак, жодних доказів ознайомлення ОСОБА_1 з даними наказами суду надати не зміг.

Крім того, суд критично ставиться до наказу №2 від 06.01.2011 року, так як з нього не вбачається, у чому саме полягає невірність нарахування заробітної плати, за який період воно відбулось, тощо. Суд бере до уваги, що платіжна та розрахункова  відомості за грудень 2010р. підписані особисто керуючим ОСОБА_2, що підтверджує його погодження з нарахованою сумою заробітної плати на час її нарахування (а.с.90, 91).

Що стосується наказу  №10 від 04.05.2011 року, яким позивачу була винесена догана за невиконання наказу №8 від 01.04.2011 року (а.с.72), він містить вказівку на те, що позивач від пояснень та підпису відмовилась, однак, доказів наведеного (належним чином складеного акту, підписаного трьома особами) представником відповідача суду надано не було. Більш того, про які бухгалтерські документи, які треба надати для зберігання та ознайомлення, йде мова в наказі №8 від 01.04.2011 року, також залишилось не зрозумілим.

Також, в порушення вимог ч.1 ст.149 КЗпП України письмові пояснення від порушника трудової дисципліни керівництвом ЖБК „Приморський-16” витребувані не були.

Зважаючи на викладене, суд доходить до висновку про те, що наказ керуючого ЖБК „Приморський -16” ОСОБА_2 від 31.05.2011 року про звільнення позивача з займаної посади є незаконним, а дії відповідача стосовно звільнення ОСОБА_1 на підставі вказаного наказу є протиправними.

Крім того, при звільненні позивача були допущені і інші порушення трудового законодавства.

            Впорушення вимог ст.47 КЗпП України належним чином оформлена трудова книжка в день звільнення позивачу видана не була.

            Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Тобто, відповідач повинен був здійснити повний розрахунок із позивачем 31 травня 2011 року.

Однак, у встановлений законом строк така виплата позивачеві проведена не була. Матеріали справи містять квитанції про те, що сума заробітної плати позивача за травень 2011 року у розмірі 1045,00 грн. була задепонована на банківському рахунку 06.06.2011 року.

За твердженнями представника відповідача, грошові кошти –компенсація за невикористану відпустку у розмірі 710 грн. як вбачається з видаткового касового ордеру від 06.06.2011 р., були задепоновані у банку лише 09.06.2011 року (а.с.53), однак, згідно квитанції ПАТ „Укрсоцбанк” 09.06.2011 року задепоновано було 690грн., призначення платежу –заробітна плата, без вказівки її отримувача (а.с.54).   

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У судовому засіданні керуючий ЖБК „Приморський -16” заперечував проти того, що сума заробітної плати ОСОБА_1 на момент звільнення складала 1045,66грн., стверджуючи, що вона сама собі нараховувала заробітну плату у такому розмірі, однак, такі твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема розрахунковими відомостями за лютий-квітень 2011 року, підписаними ОСОБА_2 особисто (а.с. 38-40).

            Згідно вимог ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

          Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

        Заробітна плата позивача за останні два місяці роботи складала 1190,00грн.*2=2380,00грн.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, —на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1398 (1398-99-п) від 30.07.99)

Пунктами 5,8 даної Постанови передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. (Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1266 (1266-2001-п) від 26.09.2001). Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, —на число календарних днів за цей період. (Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1398 (1398-99-п) від 30.07.99).

Таким чином, середньоденна сума заробітку позивача складає 2380.:41робочих дні= 58,05грн. –розмір середньоденної заробітної плати.  Кількість днів вимушеного прогулу за період з 01.06.2011р. до 10.02.2012 року складає: червень-21, липень -21, серпень -22, вересень-22, жовтень-21, листопад -22, грудень-22, січень2012р. -20, лютий -10, що разом складає 181 день

Стягненню підлягає сума у розмірі 58,05грн.*181днів =10 507,05 грн. за вирахуванням податків, які необхідно сплатити в дохід держави.

          Разом з тим, суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що її звільнення не було погоджено керуючим з правлінням кооперативу, так як а.с.37 містить заяву ОСОБА_2 з проханням надати дозвіл на звільнення ОСОБА_1, яка підписана членами правління ЖБК „Приморський-16”, а п.3.5 Контракту керуючого дозволяє йому проводити звільнення працівників за погодженням з правлінням кооперативу.

          Також суд вважає доцільним відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заробітної плати за травень 2011 року, так як грошова сума у розмірі 1045,66 грн. знаходиться на депоненті у ПАТ „Укрсоцбанк” та може бути отримана позивачем у будь-який час (а.с. 56).

          Крім того, суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, так як позивачем не було надано підтвердження того, що відповідачем, дійсно, поширювались негативні та брутальні вислови у відношенні позивача та це принижувало честь та гідність позивача та спричинило моральну шкоду.  

          Керуючись ст.ст. 2,3,4, 40, 47, 116, 117, 149 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”,  ст.ст. 2,3.4,,6,8,10,11,209,212, 213,214,215,218 ЦПК України, суд

                                                        В И Р І Ш И В :

           Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу „Приморський-16”  про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди – задовольнити частково.

         Визнати дії житлово-будівельного кооперативу „Приморський-16” стосовно звільнення ОСОБА_1 з посади бухгалтера кооперативу з 31 травня 2011 року на підставі наказу №14 від 31.05.2011 року –протиправними.

          Поновити ОСОБА_1 на посаді бухгалтера житлово-будівельного кооперативу „Приморський-16”.

          Стягнути з житлово-будівельного кооперативу „Приморський-16” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 10 507,05 грн. за вирахуванням податків, які необхідно сплатити в дохід держави.

          У задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

            Рішення  може бути оскаржене  до апеляційного суду  Одеської області  шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення  через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя :                                           Куриленко О.  М.