ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 р. | № 7/291 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: |
головуючого, судді | Дерепи В.І., |
суддів | Подоляк О.А., Стратієнко Л.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії регулювання електроенергетики України |
на | рішення господарського суду м. Києва від 22 червня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року |
у справі | № 7/291 |
за позовом | товариства з обмеженою відповідальністю “Українська енергетична академія” |
до | Національної комісії регулювання електроенергетики України |
про | стягнення 6 266,96 грн., |
за участю представників сторін:
від позивача –Бойко С.В.
відповідача – Вороніна О.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 22 червня 2006 року (суддя М.Якименко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року (судді О.Григорович, Л.Гольцова, В.Рябуха) позов задоволено, стягнуто з відповідача 5 799,06 грн. заборгованості та 467,90 грн. пені за невиконання зобов’язань по договору від 03.06.2000 року.
В касаційній скарзі Національна комісія регулювання електроенергетики України, не погоджуючись з прийнятими по справі судовими актами, просить їх скасувати та в позові відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва та Київським апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено господарськими судами, сторони уклали угоду від 3 червня 2000 року б/н, за умовами пункту 1.1 якої сторони зобов’язалися спільно діяти з метою інформування населення, працівників підприємств, організацій та установ України про регулюючу діяльність НКРЕ на оптовому ринку електроенергії, ринку газу, нафти та нафтопродуктів, надають роз’яснення населенню, щодо нормативних матеріалів та правил, які діють на цих ринках, а також у проведенні семінарів, презентацій та прес-конференцій.
В подальшому додатком від 26 жовтня 2000 року сторони доповнили пункт 2.17 угоди від 03.06.2000 року, встановивши, що відповідач проводить оплату своїх замовлень на підставі актів виконаних робіт, які підписуються сторонами після виконання робіт позивачем за місяць, або квартал.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що позивач належним чином виконував свої зобов’язання за угодою протягом 2000-2003 років на загальну суму 112 981,97 грн., які відповідачем були оплачені частково в сумі 107 182,91 грн., і на момент звернення до суду з позовом на суму 5 799,06 грн. з позивачем не розрахувався.
Проте, погодитись з такими висновками суду неможливо, виходячи з такого.
Відповідно до ст.3 угоди від 03.06.2000 р. вона укладена строком до 31.12.2001 р. і якщо жодна з сторін не повідомила у письмовій формі про своє бажання припинити дію угоди, то вона автоматично продовжується ще на рік, тобто до 31.12.2002 р. Подальше її автоматичне продовження не передбачено.
За таких обставин суд, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, мав дати належну правову оцінку акту виконаних робіт за І квартал 2003 р. відповідно до угоди від 03.06.2000 р. №25/3 від 23.09.2003 р. та з’ясувати у зв’язку з чим зазначені в ньому роботи виконувались на підставі угоди, строк дії якої закінчився, визначити чи є правовідносини сторін, які виникли на підставі вказаного акту договірними, та чи може бути застосована до відповідача відповідальність за порушення зобов’язання у вигляді пені.
Враховуючи викладене, постановлені у справі рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з’ясувати характер і суть спірних правовідносин ( чи є вони договірними) і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: |
касаційну скаргу Національної комісії регулювання електроенергетики України задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 22 червня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2006 року у справі № 7/291 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Головуючий, суддя |
В.І.Дерепа |
Суддя | О.А.Подоляк |
Суддя | Л.В.Стратієнко |