ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 05/3532 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційні скарги | 1. СТОВ “Прогрес” 2. СТОВ “Колос” |
на постанову | від 29.06.2006 Київського міжобласного апеляційного господарського суду |
у справі | №05/3532 |
господарського суду | Черкаської області |
за позовом | СТОВ “Прогрес” |
до | СТОВ “Колос” |
третя особа | Золотоніський районний відділ земельних ресурсів |
про | усунення перешкод в користуванні земельними ділянками та стягнення 250439 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Лазько С.В., дов. |
від відповідача: | у засідання не прибули |
від третьої особи: | Александров В.М., дов. |
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Прогрес” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Колос” за участю в якості третьої особи Золотоніського районного відділу земельних ресурсів про усунення перешкод в користуванні орендованими земельними ділянками та стягнення збитків у сумі 250439 грн. неотриманого доходу, 2038,68 грн. сплаченого фіксованого сільськогосподарського податку та 59801,94 грн. виплаченої орендної плати.
Позов мотивовано тим, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства чинить позивачеві перешкоди в користуванні земельними ділянками, отриманими в оренду від 87 фізичних осіб (далі –Орендодавці) на підставі договорів оренди земельних ділянок, зареєстрованих у відділі земельних ресурсів, у зв'язку з чим позивачу завдано збитків.
Відповідач проти позову заперечив з мотивів невідповідності позовних вимог ст. 125 ЗК України, зазначивши, що хоча відповідачем і була надана згода на розірвання договорів земельних часток (паїв), укладених з фізичними особами-орендодавцями, однак виділити ці земельні ділянки з загального масиву 540 земельних часток, що знаходяться у відповідача в оренді без виділення в натурі земельних ділянок не є можливим. Оскільки власники земельних ділянок, з якими договори оренди відповідачем розірвані, не звертались до останнього з проханням провести виділ земельних ділянок в натурі, останній вважав, що має право продовжувати користуватися їх земельними ділянками. Заперечення проти позовних вимог про стягнення збитків мотивовано відповідачем правомірністю користування ним земельними ділянками.
Третя особа зазначила, що відповідач дійсно безпідставно користується 87 земельними ділянками, оскільки Орендодавцям видані державні акти на землю, а відповідач надав згоду на розірвання 87 договорів оренди, в зв'язку з чим ці договори є припиненими та зняті з державної реєстрації третьою особою.
Рішенням від 06.02.06 господарського суду Черкаської області (суддя Швидкий В.А.) позов задоволено в частині стягнення 61840 грн. збитків та зобов'язання відповідача усунути перешкоди в реалізації права на оренду земельних ділянок шляхом передачі цих земельних ділянок позивачеві. В стягненні збитків в сумі 250439 грн. відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано доведеністю обставин використання відповідачем спірних земельних ділянок без правових підстав, зважаючи на розірвання договорів оренди землі з Орендодавцями, перешкоджання позивачу здійснювати користування спірними земельними ділянками та завдання збитків у вигляді сплати фіксованого сільськогосподарського податку та орендної плати.
Постановою від 29.06.06 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Фаловська І.М. –головуючий, Агрікова О.В., Мостова Г.І.) рішення суду першої інстанції змінено в частині суми стягнення збитків, виходячи з встановлення арифметичної помилки у розрахунку збитків, а в решті залишено без змін.
Ухвалою від 19.09.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційними скаргами позивача та відповідача, в яких заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали, що предметом спору у даній справі є усунення перешкод в користуванні 87 земельних ділянок, які на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених між 87 фізичними особами-орендодавцями та позивачем у період з листопада 2004 року до 12 квітня 2005 року, на підставі актів прийому-передачі та державної реєстрації у Золотоніському відділі Черкаської районної філії ДП “Центр ДЗК” при Держкомземі України перейшли у користування позивача. Також предметом спору в спору у даній справі є стягнення збитків, завданих неправомірними діями відповідача, який без належних правових підстав використовує земельні ділянки передані позивачеві.
Судовими інстанціями встановлено, що відповідач у 2001 році уклав 540 договорів оренди земельних часток (паїв) з фізичними особами власниками земельних сертифікатів в межах Скориківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області строком на 10 років.
Земельні ділянки використовувалися відповідачем єдиним масивом. Земельні частки (паї) були визначені у договорах в умовних кадастрових гектарах. Межі орендованих земельних часток на місцевості не були визначені.
Виходячи з матеріалів справи та пояснень позивача, відповідача і третьої особи, суди встановили, що відповідач на підставі п. 2.3 договору у березні 2005 року дав згоду 87 власникам земельних часток (паїв) на розірвання договорів оренди земельних часток (паїв).
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали, що відповідач внаслідок розірвання договорів оренди за згодою сторін втратив право на користування 87 земельними ділянками, але продовжував фактичне користування ними, чим перешкоджав позивачу приступити до користування цими земельними ділянками та завдав йому збитки.
Проте, задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги доводи відповідача, заявлені при розгляді у справі.
Відповідач доводив, що спірні земельні ділянки не мають виділення в натурі меж і перебувають в загальному масиві, яким відповідач продовжує користуватися на умовах оренди, тобто земельні ділянки не виділені згідно зі ст.ст. 79, п. 3 ст. 125 ЗК України.
Суди не встановили індивідуально визначені земельні ділянки щодо їх використання за призначенням і розмежуванням з іншими власниками землі, що межують на полі, де розташовані спірні земельні ділянки, на момент укладання позивачем договорів оренди з власниками 87 земельних ділянок.
Оскільки предметом спору є право позивача на користування земельними ділянками і відшкодування збитків, вчинених відповідачем, слід встановити відповідність законодавству обставини розірвання 87 власниками земельних ділянок договорів оренди з відповідачем.
Судами при розгляді справи встановлено узгодження Орендодавцями з відповідачем розірвання договорів оренди землі, проте певними доказами, наявними у матеріалах справи, не підтверджено звернення Орендодавців до відповідача та його відповідь у письмовій формі, як це передбачено ст. 654 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст.ст. 14, 31, ч. 4 ст. 32 Закону України “Про оренду землі”.
Саме ця обставина, за висновком судової колегії, є підставою для визначення права на користування спірними земельними ділянками як позивача, так і відповідача станом на березень –травень 2005 року відповідно до вимог законодавства.
Не встановлено також судами обставини витребування Орендодавцями у відповідача спірних земельних ділянок та їх фактичної передачі позивачу, враховуючи вимогу позивача усунути перешкоди у посіві сільськогосподарських культур, що свідчить про відсутність фактичної передачі ділянки орендодавцем позивачу.
Не встановивши фактичні обставини щодо розірвання договорів оренди і перешкоджання відповідачем виконати Орендодавцям зобов’язання по укладених з позивачем угодах, вимоги позивача щодо відшкодування збитків не можна розглянути по суті через недоведеність протиправних дій відповідача, як це передбачено ст.ст. 1166, 1212, 1214 ЦК України, на яких засновано вимоги позову в частині стягнення збитків та доходів отриманих від безпідставно набутого майна.
Оскільки відповідач, оспорюючи позов, посилався на відсутність вимог Орендодавців про поверненню спірних земельних ділянок, будь-яке рішення суду з цих обставин, за висновком судової колегії, стосується прав і обов’язків Орендодавців. А прийняття рішення або постанови, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України є безумовною підставою для скасування цих судових рішень.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення і постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин, зокрема щодо розірвання відповідачем договорів оренди з Орендодавцями у встановленому законодавством порядку та витребування земельних ділянок у відповідача після узгодження розірвання договору.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 06.02.06 і постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.06.06 у справі №05/3532 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Дію пункту 3 ухвали Вищого господарського суду України від 19.09.06 у справі № 05/3532 припинити.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький