ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 р. | № 25/407пд |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “Вершина” |
на постанову | від 26.06.2006 Донецького апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 25.04.2006 |
у справі | №25/407пд |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | ТОВ “Вершина” |
до | 1. Маріупольської міської ради 2. Споживчого товариства “Привоз” |
третя особа | Маріупольське міське управління земельних ресурсів |
про | визнання договору купівлі-продажу частково недійсним; зобов’язання надати дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки; зобов’язання укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки |
за участю представників сторін |
від позивача: | Мамонов В.І. –директор, Тюрін А.В., дов. |
від відповідача 1: | у засідання не прибули |
від відповідача 2: | Никоненко В.В. –голова |
від третьої особи: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 25.04.06 господарського суду Донецької області (суддя Бойко І.А.) у задоволенні позову ТОВ “Вершина” до Маріупольської міської ради та Споживчого товариства “Привоз” за участю в якості третьої особи Маріупольського міського управління земельних ресурсів м. Маріуполь відмовлено в частині вимог про: визнання договору купівлі-продажу №62 від 14.03.05 недійсним в частині продажу земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості, за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76; спонукання Маріупольської міської ради дати дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки, на якій розташований вказаний об’єкт нерухомості.
В частині вимог щодо зобов’язання Маріупольської міської ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки під магазин, за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76, провадження у справі припинене на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою від 26.06.06 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Калантай М.В. –головуючий, Старовойтова Г.Я., Українська Р.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення та постанова мотивовані тим, що Споживче товариство “Привоз” на виконання вимог п. 5.3 рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №579/6 від 18.12.02 року уклало з позивачем (суборендар) договір №15 від 13.08.03 суборенди земельної ділянки площею 0,032623га, яка знаходиться на вул. Азовстальській м. Маріуполя, по узгодженню з Маріупольською міською радою.
Відповідно до п. 4 договору суборенди №15 від 13.08.03 однією із підстав припинення договору суборенди є придбання орендарем земельної ділянки у власність.
Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 20.10.04 прийнято рішення №436/1 про внесення змін до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 18.12.02 №579/6 та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності споживчому товариству “Привоз”. На підставі цього рішення 14.03.05 між відповідачами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №62 загальною площею 1,7994 га, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76.
У позивача було право власності на приміщення магазину по вул. Азовстальській, 76, у м. Маріуполі, та право суборенди на земельну ділянку площею 0,032623 га в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, яке було припинено у зв’язку з придбанням орендарем земельної ділянки у власність.
На підставі встановлених обставин та законодавства судові інстанції дійшли висновку, що укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки між відповідачами не суперечить вимогам чинного законодавства.
Також суди виходили з положення абз. 2 ч. 2 ст. 414 ЦК України згідно з яким перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг прав власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
Ухвалою від 19.09.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови як таких, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 12.03.96 №157, ринок –це підприємство сфери торгівлі, функціональними обов'язками якого є надання послуг по забезпеченню належних умов для здійснення продажу продовольчих та непродовольчих товарів за цінами, що складаються в залежності від попиту і пропозицій, створення необхідних зручностей для їх купівлі.
Обставини справи свідчать, що виконавчим комітетом Маріупольської міської ради прийнято рішення №436/1 від 20.10.04 про внесення змін до рішення виконкому Маріупольської міської ради №579/6 від 18.12.02 та продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності Споживчому товариству “Привоз” в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.
Позивач не довів обставини визнання цього рішення виконкому недійсним і дії виконкому не оспорив.
На підставі цього рішення 14.03.05 між відповідачами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №62 загальною площею 1,7994 га, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76.
Споживче товариство “Привоз” на виконання вимог п. 5.3 рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №579/6 від 18.12.02 уклало з позивачем договір суборенди земельної ділянки №15 від 13.08.03 року по узгодженню з Маріупольською міською радою.
Наведені акти також позивач не оспорив, враховуючи, що п. 5.3 рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №579/6 від 18.12.02 передбачає укладення договорів суборенди земельної ділянки з власниками будинків, розташованих на відведеній Споживчому товариству “Привоз” території.
Право власності позивача на будівлю магазину посвідчено 28.03.01, але з заявою про оформлення права власності на земельну ділянку позивач звернувся вперше у лютому 2005 року, тобто після укладеного ним договору суборенди земельної ділянки.
Таким чином, слід визнати, що позивач не скористався свої правом щодо оформлення права власності на земельну ділянку, на якій розташовано належний йому об’єкт нерухомості, побудований на території ринку. ТОВ “Привоз”, здійснюючи право власності на підприємство ринок, у 2005 році не було обмежено у праві оформити у власність земельну ділянку, на який також розташовані його об’єкти власності як цілісний комплекс організації торгівлі, оскільки спір чи обтяження у праві на цю ділянку на момент укладання не існували, а відносини з іншими власниками будівель, що знаходилися на ринку врегульовані договорами суборенди.
Виходячи з положень ст.ст. 97, 127-128 ЗК України та зважаючи на встановлені у справі обставини, зокрема щодо існування між позивачем і ТОВ “Привоз” договору суборенди земельної ділянки, чинного на момент прийняття рішення у справі, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.06 у справі № 25/407пд залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький