ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

25 жовтня 2006 р.

№ 6/167-06-4534

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна”,                        м. Одеса

на постанову

від 06.07.2006 Одеського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду

№ 6/167-06-4534 Одеської області

за  позовом

Компанії “London Alliance LTD”

до	Державного підприємства “Одеський судноремонтний завод “Україна”,                    м. Одеса

про	зобов’язання не чинити перешкод в користуванні орендованим майном та про зобов'язання здійснювати умови договору оренди № 17/06 від 21.04.2006 р.

за участю представників сторін:

від позивача  -                                  не з’явилися

від відповідача -                               Мороз П.В.

ВСТАНОВИВ:

Компанією “London Alliance LTD” (Лондон Альянс ЛТД) заявлено позов до державного підприємства судноремонтний завод "Україна" про зобов’язання не чинити перешкод в користуванні орендованим майном   та про зобов’язання здійснювати умови договору за № 17/06 від 21.04.06.

На обґрунтування позову Компанія "Лондон Альянс ЛТД"  посилається на те, що відповідач 21.04.06 видав наказ за № 93, яким визнав договір недійсним  та припинив виконання зобов’язань за договором, позбавивши таким  чином позивача можливості експлуатувати орендоване майно, що призводить до фінансових збитків Компанії

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.06, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.06 позов задоволено.

Зобов’язано державне підприємство "Одеський судноремонтний завод "Україна" не перешкоджати Компанії "Лондон Альянс ЛТД" в користування орендованим майном за договором оренди № 17/06 від 10.04.06.

Зобов’язано державне підприємство "Одеський судноремонтний завод "Україна" виконувати умови договору оренди № 17/06 від 10.04.06, укладеного з Компанією "Лондон Альянс ЛТД".

Судові рішення вмотивовані  положеннями статей 525, 526 Цивільного Кодексу України, що стосуються недопустимості односторонньої відмови від зобов’язання та необхідності виконання зобов’язань належним чином.

Суд визнав, що відповідач своїм наказом за № 93 від 21.04.06, яким визнав недійсним договір оренди від 10.04.06 № 17/06, в односторонньому порядку припинив виконувати зобов’язання за цим договором, чим спричинив позивачу перешкоди в користуванні орендованим майном.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями державне підприємство "Одеський судноремонтний завод "Україна" у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України  просить скасувати судові акти та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 54, 57 , 64, 65 ГПК України, ст. ст.  245-246 ЦК України.

Скаржник вважає, що судами обох інстанцій неповно з’ясовані  обставини спору  і не надана правова оцінка тим фактам, що перешкодою позивачу у користуванні орендованим майном були не дії відповідача, а невиконання позивачем певних заходів, зокрема невиконання  вимог ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", діючого на виконання цього Закону Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна  скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що сторонами спору 10.04.06 укладено договір оренди за № 17/06, за яким державне підприємство "Одеський судноремонтний завод "Україна" передало Компанії "Лондон Альянс ЛТД" індивідуально визначене майно –плавучий ДОК № 4 з метою використання його при здійснення ремонтів, технічного та іншого обслуговування суден, інших плавучих засобів.

Термін дії договору встановлений сторонами у 10 років.

Орендоване майно передано орендодавцем орендатору за актом приймання-передачі від 10.04.06.

Пунктом 7 договору, що  передбачає обов’язки орендодавця, зобов’язано орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю  користуватися орендованим майном на умовах цього договору.

Всупереч цим зобов’язанням орендодавець своїм наказом за № 93 від 21.04.06 визнав договір оренди недійсним  і припинив виконання своїх  договірних зобов’язань підтвердивши відмову від виконання договору листом від 25.04.06.

Між тим, згідно п.10 договору, який передбачає строк чинності договору, умови зміни та припинення договору –зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємної згоди сторін при наявності  заборгованості по орендній платі понад 3-х місяців від встановленого строку її внесення, за рішенням господарського суду, у інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.5 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового  господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 188 Господарського кодексу України, якою передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання або одностороння зміна його умов встановлена і статтею 525 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги про те, що договір оренди не відповідає вимогам закону, а перешкодиу користуванні орендованим майном виникли у позивача внаслідок саме його порушень податкового законодавства є безпідставними, оскільки договір оренди не визнано в установленому законом порядку таким, що не відповідає  вимогам чинного законодавства, порушення позивачем податкового законодавства не підтверджені належними доказами.

Зазначені доводи, як і доводи щодо порушень судом норм процесуального права були предметом дослідження апеляційної інстанції і відхилені як необґрунтовані, а тому додаткова оцінка цих обставин, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції  відповідно до ч.2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.

В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймається з огляду на вимоги ч.2 ст.1115 та ст.1117 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає юридичну оцінку дану місцевим та апеляційним судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.07.06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.  

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

                                                                                                      Н.Дунаєвська