ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

23 жовтня 2006 р.

№ 53/229-05

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                   Карабаня В.Я.

суддів:                                               Ковтонюк Л.В.

                                                          Чабана В.В.

за участю представників:

позивача                                           не з’явився

відповідача                                      не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу”

на  постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2006

у справі господарського суду

№ 53/229-05 Харківської області

за  позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу”

до	Комунального закладу охорони здоров’я обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення

про	стягнення 18 953,97 грн.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю  “Котельні лікарняного комплексу” (далі –ТОВ  “Котельні лікарняного комплексу”) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального закладу охорони здоров’я обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення  про стягнення
18 953,97 грн., з яких 14 653,04 грн. сума основного боргу, 49,38 грн. 3% річних, 4097,80 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 153,76 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач не розрахувався за поставлену теплову енергію на підставі договору про постачання теплової енергії № 17 від 01.10.2001.

         Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2006 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Комунального закладу охорони здоров’я "Обласного спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення" на користь ТОВ "Котельні лікарняного комплексу"  14653,04 грн. основного боргу, 153,76 грн. пені, 4097,80 грн. суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, 49,38 грн. 3% річних, 190,00 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1569,60 грн. витрат на проведення судової експертизи. Суд виходив із доведеності суми боргу позивачем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 (колегія у складі суддів: Карбань І.С., Бабакової Л.М., Шутенко І.А.) рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2006   скасовано. В позові відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент подання позову відсутня заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період, що є предметом даного спору.

Не погоджуючись із прийнятою у справі судом апеляційної інстанції постановою,  ТОВ  “Котельні лікарняного комплексу”  звернулось з касаційною, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2006 залишити в силі. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення судом норм матеріального права: ст.ст. 175, 193, п.7 ст. 276 ГК України, п. 6 ст. 3, ст.ст. 7, 509, 525, 526 ЦК України, та неправильне застосування судом норм процесуального права: ст. 105 ГПК України.

  В судове засідання 23.10.2006 представники сторін не з’явилися. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи останні повідомлені належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Колегія  суддів, приймаючи  до уваги межі  перегляду  справи  в касаційній  інстанції, проаналізувавши  на підставі  встановлених фактичних обставин  справи застосування  норм матеріального і процесуального  права при винесенні  оспорюваного  судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами був укладений договір № 17 від 01.10.2001 року про постачання теплової енергії.

Відповідно до умов п. 1 договору позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов’язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Розрахунки за відпущену теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п.6.1 договору). Розрахунковий період є календарний місяць (п.6.2 договору). Згідно п.6.3 договору відповідач як споживач за десять днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. При перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця. Обсяги постачання теплової енергії споживачу узгоджені сторонами за договором № 17 від 01.10.2001 в додатку № 1.

         Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач за умовами договору № 17 від 01.10.2001 року про постачання теплової енергії за період з серпня 2004 року по липень 2005 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 476 434,19 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями актів виконаних робіт, які підписані керівниками підприємств та скріплені печатками. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач свої обов’язки за умовами вказаного договору за спірний період виконав в повному обсязі, перерахувавши 477 100 грн. за спожиту у цей період теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про  відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано  виходив з того, що на момент подачі позову не існувало заборгованості відповідача перед позивачем за умовами договору № 17 від 01.10.2001 щодо оплати вартості отриманої ним теплової енергії за спірний період, що є предметом даного спору, а саме з серпня 2004 по липень 2005.

Відтак постанова суду апеляційної інстанції є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Вищий господарський суд України підстав для її скасування не вбачає.

      Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В  И В:

       Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу”  залишити без задоволення.

     

     Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 у справі № 53/229-05 залишити  без змін.

Головуючий суддя                                                                             В.Карабань

                     

судді:                                                                                                     Л.Ковтонюк       

                                                                                                               В.Чабан