ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2006 р. | № 17/682-05 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного інженерно-сервісного центру “Кварк” на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. та рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2006р.
у справі №17/682-05 господарського суду Сумської області
за позовом Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту “НДІпроектреконструкція” в особі Сумської філії
до відповідача Приватного інженерно-сервісного центру “Кварк”
про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном
за участю представників:
Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту “НДІпроектреконструкція” –Шелухін О.В.;
Приватного інженерно-сервісного центру “Кварк” –Масіч Ю.В.
в с т а н о в и л а :
Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут “НДІпроектреконструкція” в особі Сумської філії звернувся до господарського суду Сумської області з позовом та просив суд:
- постановити рішення щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а саме частиною будівлі, загальною площею 65,2м2, реєстраційний №1-7, 1-8,1-9,1-10, що розташована за адресою: м. Суми, пров. Пляжний, 3;
- стягнути з відповідача –Приватного інженерно-сервісного центру “Кварк” 974,13грн. заборгованості з орендної плати;
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що дія договору оренди від 12.12.2003р., укладеного з відповідачем, закінчилась. 12.12.2005р. Між тим, відповідач орендовані приміщення не звільнив та не погасив заборгованість з орендної плати (ат.1 .с.5).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач доповнив позов, а також збільшив заявлені ним вимоги в частині сплати орендної плати. Відповідно до поданої 17.03.2006р. заяви, позивач просить:
- стягнути з відповідача 4 700,09грн. заборгованості з орендної плати;
- стягнути з відповідача 2 195,68грн. неустойки за фактичне користування приміщеннями у період з 12.12.2005р. по 20.03.2006р.;
- постановити рішення щодо усунення перешкод у користуванні спірними приміщеннями (т.1 а.с.88).
Відповідач у справі – Приватний інженерно-сервісний центр “Кварк” у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на невизначеність права власності на об’єкт оренди (т.1 а.с.43).
Рішенням господарського суду Сумської області від 22.03.2006р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду:
- з відповідача на користь позивача стягнуто 4 700,09грн. заборгованості з орендної плати, 2 195,68грн. неустойки;
- зобов’язано відповідача в строк до 10.04.2006р. звільнити нежиле приміщення загальною площею 65,2м2, розташоване за адресою: м. Суми, пров. Пляжний, 3 (т.1 а.с.131-133).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. рішення господарського суду Сумської області від 22.03.2006р. залишено без змін (т.2 а.с.63-64).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Приватний інженерно-сервісний центр “Кварк” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовані порушенням норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду спору судом першої інстанції та, переглядаючи прийняте у справі рішення в апеляційному порядку, судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.12.2003р. між ДП “Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут “НДІпроектреконструкція” в особі Сумської філії та Приватним інженерно-сервісним центром “Кварк” укладено договір оренди державного майна, умови якого погоджені з РВ ФДМУ по Сумській області. Предметом даного договору є передача у строкове платне користування нежилого приміщення загальною площею 65,2м2,, яке розташоване за адресою: м. Суми, пров. Пляжний, 3.
Об’єкт оренди переданий відповідачу за актом прийому-передачі 12.12.2003р.
Строк дії договору визначений сторонами –з 12.12.2003р. по 12.12.2004р., що визначено п. 10.1 договору. При цьому, п.10.6 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом 1 місяця він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У відповідності з п.10.1 договору, дія договору була продовжена до 12.12.2005р.
Як встановлено судами, за місяць до закінчення строку дії договору, 11.11.2005р. позивач звернувся з заявою до відповідача, у якій повідомив про відсутність наміру продовжувати орендні відносини. Такі ж повідомлення надсилались відповідачу неодноразово протягом листопада-грудня 2005р.
В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином з 12.12.2005р. дія вищевказаного договору припинилась. Так, в силу ч.2 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення містить у собі і ч.2 ст.291 ГК України, що діяла в момент припинення дії договору.
В силу ч.1 ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у разі закінчення строку дії договору оренди, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до п.2.4 договору, у разі припинення дії договору, майно повертається орендодавцю у порядку, аналогічному порядку, встановленому при передачі майна. При цьому, складається акт прийому-передачі.
Враховуючи, що судом не встановлено та відповідачем не надано доказів повернення орендованого майна позивачу, суди, з урахуванням вищенаведених норм права, які визначають обов’язок відповідача повернути орендоване майно, дійшли правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині усунення перешкод та зобов’язання відповідача повернути об’єкт оренди.
Також, одним із предметів спору у даній справі є виконання відповідачем зобов’язання з оплати орендної плати.
За умовами договору, відповідач брав на себе зобов’язання сплачувати оренду плату до 12 числа місяця, наступного за звітним (п.3.3 договору).
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати у встановлений договором строк не виконав, допустивши заборгованість у розмірі 4700,09грн. за період січень-грудень 2005р.
В силу ст.161 ЦК УРСР (чинному на момент укладення договору), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Такий же обов’язок визначений і діючими на момент звернення до суду з позовом та порушення зобов’язання відповідачем нормами.
Так, відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, висновок судів щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати правильний.
Частиною 1 ст.219 ГК України визначено, що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За змістом до п.10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, його правила про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущенні після набрання чинності цим Кодексом, крім випадів, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.
Договір оренди державного майна від 12.12.2003р. не встановлює відповідальність за порушення умов договору щодо повернення орендодавцю орендованого майна.
Враховуючи те, що правовідносини між сторонами продовжували існувати і після 01.01.2004р., у тому числі продовжував існувати обов’язок відповідача повернути позивачу орендоване майно, то суди вірно дійшли висновку про застосування до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004р.
Відповідно до ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. При цьому, якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).
Відповідачем не спростований і не заперечувався під час розгляду спору по суті факт користування орендованими приміщеннями після 12.12.2005р.
Враховуючи зазначене, суди дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 2195,68грн., нарахованої у відповідності з ч.2 ст.785 ЦК України.
Таким чином, судові акти у цій справі прийняті з урахуванням вищенаведених норм матеріального права.
Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права необґрунтовані.
Зокрема, відповідач посилається на порушення його права брати участь у судових засіданнях, дослідженні доказів внаслідок відмови у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2006р. до суду надійшло клопотання Приватного інженерно-сервісного центру “Кварк” про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю участі представника в судовому засіданні, що призначено на 22.03.2006р.
Разом з тим, доказів наявності обставин, на які посилається відповідач в обґрунтування вимог клопотання, ним, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не надано.
З матеріалів справи вбачається, що відповідача було повідомлено про час і місце засідання суду, і у разі неможливості участі в судовому засіданні певного представника, Приватний інженерно-сервісний центр “Кварк” не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у суді.
Крім того, до прийняття рішення у даній справі, судом проведено декілька засідань, у яких відповідач не був позбавлений можливості надати додаткові докази чи дослідити докази, надані відповідачем.
Безпідставні і твердження відповідача щодо недослідженості судами наявності у позивача права на орендовані приміщення та порушення судами під час розгляду спору у справі №5/221-06 за позовом ДП “Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут “НДІпроектреконструкція” до КП “Сумське міське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності норм процесуального права.
Так, рішення господарського суду Сумської області від 20.04.2006р. у справі №5/221-06 не є предметом касаційного перегляду. Питання права на майно, що передано в оренду за умовами зазначеного договору, досліджено судами, якими встановлено, що воно є державною власністю і передано позивачу в особі філії у господарське відання.
Посилання скаржника на прийняття судом у даній справі рішення щодо прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі безпідставні, оскільки приймаючи рішення у даній справі, суди визначились щодо прав позивача та обов’язків відповідача, що вбачається із його змісту.
Також необґрунтовані і інші доводи скаржника, викладені ним у касаційній скарзі.
Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. у справі №17/682-05 господарського суду Сумської області залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного інженерно-сервісного центру “Кварк” –без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.