РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1607/11

07.02.2012             року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи -  Відділу по справах громадянства, іміграції та реєстрації фізічних осіб Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час шлюбу з відповідачкою вони придбали квартиру АДРЕСА_1 АРК. У зв’язку з тим, що квартира є сумісною власністю подружжя, і частки подружжя є рівними, просить розділити в натурі квартиру АДРЕСА_1 АРК на дві рівні частки.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 в належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 АРК не мешкає з 17.12.2009р., речей його в квартирі не має, комунальні послуги не сплачує, в добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку не бажає, тому просить визнати його такою особою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 Сімферопольського району АРК.

Ухвалою суду від 07.02.2012 року було закрито провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільної власності подружжя у зв’язку з набранням законної сили рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 27.12.2010р. по справі №2-832/2010, яке постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав

У  судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник  позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, пояснивши, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 АРК на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2003р. З грудня 2009р. відповідач в зазначеній квартирі не мешкає, речі його в ній не знаходяться, комунальні послуги він не сплачує, шлюб з відповідачем розірвано. Реєстрація відповідача в належній ОСОБА_1 на праві власності квартирі перешкоджає їй в повній мірі володіти та користуватись своєю власністю, а в добровільному порядку знятися з реєстраційного обліку ОСОБА_2 не бажає, тому просили визнати ОСОБА_2 такою особою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, пояснивши, що ОСОБА_1 погрожувала ОСОБА_2 кримінальною відповідальністю, тому він вимушений був зібрати свої речі і залишити квартиру АДРЕСА_1 Сімферопольського району АРК. Спочатку він мешкав на дачі, а в 2011р. знову одружився і зараз мешкає в квартирі його теперішньої дружини. Крім того, представник відповідача зазначив, що квартира АДРЕСА_1 Сімферопольського району АРК є сумісною власністю сторін по справі, оскільки жодним судовим рішенням не визнано право власності на нерухоме майно за ОСОБА_1, у зв’язку з чим  просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням /а.с.86/.

Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач є власницею квартири АДРЕСА_1 АРК на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2003р. (реєстровий №1194). /а.с.6-7,20-21,92-93/.

 Згідно будинкової книги для прописки громадян, які мешкають в домоволодінн АДРЕСА_1 Сімферопольського району та довідки адресного бюро в зазначеній квартирі зареєстрований відповідач  -  ОСОБА_2 /а.с.11, 73-77/.

 Заслухавши позивача, її представника, відповідача, його представника, свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджаться своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У ст.60 ЦПК України закріплено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статею 61 ЦПК.

У відповідності з рішенням Сімферопольського районного суду АРК від 27.12.2010р. по справі №2-832/10, яке набрало чинності, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_1 Сімферопольського району з надвірними прибудовами спільною власністю подружжя, поділ спільної власності подружжя, визначення порядку користування земельною ділянкою залишений без задоволення.  

Зазначене рішення відповідно до ч.4.ст.61 ЦПК України є преюдиціальним по даній справі.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачка – ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 Сімферопольського району АРК, ОСОБА_2 в зазначеній квартирі не мешкає з 2009р., комунальні послуги  не оплачує, речей його в квартирі не має.

Зазначене не заперечувалось беспосередньо сторонами по справі, а також підтверджене письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах справи і поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків.

Так, актом  від 24.07.2011р. встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3, також за вищезазначеною адресою зареєстрований ОСОБА_2, який не проживає там з грудня 2009р.  /а.с.80/.

Свідок ОСОБА_4, яка мешкає в сусідньому будинку, підтвердила, що останній раз бачила ОСОБА_2 в с. Чистеньке біля 2,5 років тому. Періодично вона заходила в квартиру до ОСОБА_1 і знає, що ОСОБА_2 там не мешкає. Крім того, біля 2 років тому вона спілкувалсь з ОСОБА_2 по телефону, і він їй повідомив, що більше в квартирі АДРЕСА_1 Сімферопольського району не мешкає.

Свідок ОСОБА_5, яка є подругою ОСОБА_6, пояснила, що часто буває у позивачки вдома, ОСОБА_2 біля 2 років там не бачила, речей його в квартирі не має, їй відомо, що комунальні послуги сплачує ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що є другом сина ОСОБА_1 і один-два рази на тиждень приходить до ОСОБА_3 в гості вже протягом двох років. ОСОБА_2 жодного разу в квартирі не бачив.  

У ст.405 ЦК України закріплено, що члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 03.02.2010р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського РУЮ АРК шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, після реєстрації розірвання шлюбу жінці присвоєне прізвище ОСОБА_1 /а.с.71/. Тобто, на час розгляду справи в суді ОСОБА_2 є колишнім членом сім’ї ОСОБА_1

Крім того, як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_2, на даний час він знаходиться в зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, з якою проживає в належній їй квартирі.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Частиною 3 цієї ж статті також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Частиною 1 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_2 втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 Сімферопольського району АРК, а позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не сприймає доводи відповідача, що ОСОБА_1 вигнала його з квартири, оскільки зазначені обставини  не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 Сімферопольського району АРК є договір купівлі-продажу майна від 30.05.2003р., який не оскаржений і не визнаний недійсним у встановленому законом порядку.  

Тому, суд ставиться критично до доводів представника відповідача про те, що в жодному рішенні суду не зазначено про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 Сімферопольського району АРК за ОСОБА_1 і зазначене нерухоме майно не є її приватною власністю, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями  10, 11, 60, 61, 209, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2.          Визнати ОСОБА_2 такою особою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 Сімферопольського району АРК.  

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя