РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1139/11

08.02.2012             року                                                                                м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим в складі:

розглянувши у  відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб – Трудовської сільської ради, Управління земельних ресурсів Сімферопольської РДА  про  усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов’язання поновити межу земельної ділянки та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

           Позивачі  звернулися до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка №139, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_3 Оскільки відповідно до акту поновлення меж від 09.12.2010р. та експертного висновку існує накладення земельної ділянки ОСОБА_3 на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, просить зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належної позивачці земельної ділянки по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу забору з сітки-рабиці, поновити межі земельних ділянок в натурі у відповідності з актом від 09.12.2010р. та стягнути моральну шкоду в розмірі 10000грн.  

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1  на  задоволенні позовних вимог наполягав, пояснивши, що порушені межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачці, оскільки є накладення на земельну ділянку №139 земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_3, що підтверджується актом поновлення меж від 09.12.2010р. та експертним висновком №16/11 від 11.08.2011р. У зв’язку з чим просив зобов’язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належної позивачці земельної ділянки по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу забору з сітки-рабиці, поновити межі земельних ділянок в натурі у відповідності з актом від 09.12.2010р. та стягнути моральну шкоду в розмірі 10000грн.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, зі слов представника ОСОБА_1 про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про проведення судових засідань без  його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснивши, що ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку №138 по АДРЕСА_2 Сімферопольського району в 2008р., а ОСОБА_1 – в 2010р., тому накладення не може існувати взагалі. Забор з сітки-рабиці знаходиться на межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 біля 10 років, зокрема, він існував на час видачі сторонам державних актів. Акт від 09.12.2010р. складений без присутності ОСОБА_3 і не підписаний відповідною посадовою особою. А до експертного висновку №16/11 треба ставитись критично, оскільки експертизу проведено без необхідної документації.

Представники третьої особи – Трудовської сільської ради проти задоволення позовних вимог заперечували та зазначили, що земельна ділянка надавалась ОСОБА_3 в установленому законом порядку, вся документація була належним чином оформлена, тому накладення його ділянки на ділянку позивача не існує.

Представник Управління земельних ресурсів Сімферопольської РДА проти задоволення позовних вимог заперечував та пояснив, що державний акт виданий ОСОБА_3 відповідно до вимог закону у 2008р., він не визнаний недійсним, тому накладення земельної ділянки відповідача на ділянку ОСОБА_1 не може бути.

 Матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки №11 площею 0,1277 га по АДРЕСА_3 Сімферопольського району АРК, що підтверджується державним актом серії ЯІ №713891, виданим 09.02.2010 року/а.с.38/.

 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки №13 площею 0,1166 га по АДРЕСА_3 Сімферопольського району АРК, що підтверджується державним актом серії ЯЕ №806978 виданим 22.08.2008 року/а.с.37/.

12.03.2007 року інженером – землевпорядником ЧП «Террикон» в присутності Голови Трудвської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, інженера – землевпорядника Трудівської сільської ради, землевласника ОСОБА_3 та суміжних  власників землі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 проведено встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 Претензій при узгодженні меж земельної ділянки не заявлено, про що було складено відповідний акт /а.с135/.

30.09.2008 року геодезистом ЧП «Вега» в присутності Голови Трудівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, землевпорядника Трудівської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, землевласника ОСОБА_1 та суміжних землевласників ОСОБА_6, ОСОБА_3 проведене встановлення та узгодження меж земельної ділянки встановлені в натурі, межі земельної ділянки відповідають фактичному стану, про що складено відповідний акт/а.с.124/.

 Згідно акту обстеження земельної ділянки №13 по АДРЕСА_3 Сімферопольського району АР Крим  від 13.10.2009р., встановлено, що забор із сітки-рабіца, опорами якого були виноградні стовпи, зруйновано чоловіком ОСОБА_1 /а.с.30/

 Відповідно до акту обстеження земельних ділянок від 21.10.2010 року вбачається, що при обстежені земельної ділянки ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 Сімферопольського району АР Крим, межі ділянки встановлені за державним актом серії ЯЕ №806972. Також в акті зазначено, що встановлені знаки в натурі відповідають межовим знакам та межам /а.с.31/.

 У відповідності з висновком експертизи №16/11 від 11.08.2011р. є накладення земельної ділянки № 13 на земельну ділянку № 11 по АДРЕСА_3 Сімферопольського району АР Крим /а.с.114-142/.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожний має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

 Відповідно до  частини 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України  особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися  до  суду  за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

 Зміст та направленість названої норми процесуального закону вказує на те, що  судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане або оспорюване право особи, яка звернулася до суду.

 Статтею 10 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених кодексом.

 Згідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК Україну, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами, які беруть участь у справі і інших осіб, доказів. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Статтею 106 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках коли вони зникли. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначається центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

   Положення ст. 158 Земельного Кодеку України зазначають, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

 Статею 185 Земельного Кодексу України передбачено, що землеустрій здійснюється державними та іншими землевпорядними організаціями за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

 Розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку – проекти відведення земельних ділянок із земель комунальної власності затверджуються органами місцевого самоврядування, які надають земельні ділянки.  Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти (стаття 186).

 Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України: технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) – у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками; технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об’єднанні земельних ділянок (частини перша та друга статті 56 Закону України «Про землеустрій») або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина третя статті 56 Закону України «Про землеустрій») – при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об’єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (пункт 2.1).

 Згідно з Законом України «Про землеустрій», межування земель –  комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка. До повноважень селищних рад у сфері землеустрою на території селищ належать: організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою;  координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків (право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення), визначених частиною другою цієї статті. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

  Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Заслухавши представників сторін та третіх осіб, експерта, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню  з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що державний акт на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_3 був отриманий їм 22.08.2008 року, на даний час є дійсним, не оскаржувався в установленому законному порядку  та не визнаний недійсним.

ОСОБА_1 отримала свій державний акт 16.03.2010 року. Як встановлено у судовому засіданні, забір, що поділяє земельні ділянки, був поставлений до отримання позивачкою державного акту на земельну ділянку, про що є відповідний акт /а.с.30/.

При виготовлені технічної документації спеціалізованими організаціями, проводиться кадастрова зйомка, яка включає в себе обов’язкове узгодження меж земельної ділянки зі суміжними власниками і землекористувачами.

Таким чином, при виготовленні технічної документації, проводиться узгодження меж земельних ділянок, а у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 державний акт був отриманий пізніше чим ОСОБА_3, то встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 проводилось згідно існуючих та встановлених державним актом меж.

           Крім того, як вбачається з матеріалів справи встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 проводилось у присутності ОСОБА_1, про що свідчать відповідні акти /а.с.135, 124/.

           Таким чином, вимоги позивачки, щодо усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом демонтажу забіру не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні не доведено факту завдання їй перешкод в користуванні земельною ділянкою саме ОСОБА_3, тобто порушення її прав судом не вбачається.

  Позовні вимоги про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки не підлягають задоволенню, оскільки чинним законодавством, зокрема: Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, встановлено особливий порядок проведення робіт по землеустрою, в тому числі встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок.

  Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними (стаття 106).

 Так, згідно з таким порядком, суд не є компетентним органом тому, що не здійснює функцій по землеустрою та не є суб’єктом, що має право на здійснення цих функцій, оскільки  землеустрій здійснюється відповідно закону – державними та іншими землевпорядними організаціями.

  З урахуванням наведеного, відповідач ОСОБА_3 також не є суб’єктом, що має право на здійснення землевпорядних функцій та не наділений повноваженнями щодо поновлення меж земельної ділянки.

  Положеннями статті  58, 59 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку встановленого законом.

Посилання представника позивача на висновок експертного дослідження №20/11 від 09.03.2011 року не може бути прийнятий судом, так як дана експертиза не призначалась судом, експерт, який  проводив дослідження не попереджався про кримінальну відповідальність.

Суд не сприймає в якості доказу акт від 09.12.2010 року, оскільки він складений з порушенням вимог законодавства, оскільки при проведені встановлення та узгодження меж земельної ділянки не була присутня відповідна особа та суміжний власник ОСОБА_3

Крім того, як зазначено в акті від 30.08.2008 року межі земельної ділянки закріплені на місцевості, межові знаки у кількості 4 одиниць передані ОСОБА_1 на зберігання /а.с.124/.

Відповідно до ст.147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами встановленими ст. 212 Кодексу, а саме суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» передбачено, що судова експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об’активному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень. Зокрема, при дослідженні висновку експерта  не має наперед встановленої сили та переваги над іншими  джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

           Отже, суд ставиться критично до висновку експертизи №16/11 від 11.08.2011р., оскільки як пояснив, в судовому засіданні безпосередньо експерт ОСОБА_7 експертиза зроблена на підставі даних про координати  і дирекційні кути земельної ділянки ОСОБА_1, запитані експертом в земельному кадастрі, координати земельної ділянки ОСОБА_3 експертом не запитувались. Крім того, в матеріалах справи на час призначення й проведення експертизи будь-яка технічна документація на обидві земельні ділянки  була відсутня. Судом вона була отримана пізніше, вже після проведення експертизи.             

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України – власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Таким чином, за захистом свого порушеного права на землю, відповідно до зазначеної норми, може звернутись тільки власник або землекористувач земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до державного акту серії ЯИ №713891 виданого 09.02.2010 року, земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_1, тому порушення права ОСОБА_2 судом не вбачається і він є неналежним позивачем по даній справі.

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, поновлення меж земельної ділянки, вони також задоволенню не підлягають.

   У зв’язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.

   Керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

  У задоволенні позову  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб – Трудовської сільської ради, Управління земельних ресурсів Сімферопольської РДА  про  усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов’язання поновити межу земельної ділянки та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим  шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Суддя