Справа №: 2-а-11657/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

30 січня 2012 року            м. Тульчин Вінницької області

Я, суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Карнаух А.П., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії протиправними та зобов’язання здійснити  перерахунок та виплату додаткової пенсії та підвищення до пенсії,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати додаткової пенсії та підвищення до пенсії протиправними та зобов’язання здійснити  перерахунок та виплату додаткової пенсії та підвищення до пенсії, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач є пенсіонером, пенсію отримує по віку, не працює. Вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4) і постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона має право на пільги встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року. Відповідно до ст. 51 даного Закону особам віднесеним до 4-ї категорії виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 39 цього ж Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату. В зв’язку з цим, позивач звернулася до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про здійснення їй перерахунку та виплати вищезазначених додаткової пенсії та підвищення до пенсії. Управління ПФУ у Тульчинському районі дало позивачу відповідь, що додаткова пенсія позивачу нараховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №530 від 28.05.2008 року та Закону України «Про Державний бюджет на 2008-2010 роки», і становить з 01.09.2010 року в розмірі 35,45 грн., з 01.10.2010 року –36,15 грн., з 01.12.2010 року –36,70 грн., з 01.01.2011 року –37,50 грн.. Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю становить з 01.09.2010 року 5,20 грн..

  Позивач вважає, що вищезазначені додаткова пенсія та підвищення до пенсії їй виплачується у розмірі, значно нижчому, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року.

  Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

   Просить суд визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, протиправними. Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю передбачену ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 11.09.2010 року, та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбачене ст.. 39 даного Закону, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 11.09.2010 року.

Відповідач у встановлений ст.. 183-2 КАС України строк заперечення проти позову не надав.

       Ознайомившись з позовною заявою, вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, вважаю, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Позивач, згідно паспорту серії НОМЕР_1, виданого 10.12.1999 року, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована і постійно проживає в АДРЕСА_1, що згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106, відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Пенсію отримує по віку, не працює. Вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), про що має посвідчення серії НОМЕР_2, видане Вінницькою облдержадміністрацією 24.01.2000 року.       

Відповідно до ч. 1 статті 46 Конституції України позивач має право на соціальний захист, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначений та закріплений в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року.

Згідно ст.. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ, пенсії особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 даного Закону особам віднесеним до 4-ї категорії виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ст. 39 цього ж Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

В зв”язку з цим, позивач звернулася до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про перерахунок та виплату їй додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, передбачену ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченого ст. 39 даного Закону. Проте, управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області відмовило позивачу у перерахунку вищевказаних додаткової пенсії та підвищення до пенсії.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, зокрема до ст.. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були визнані неконституційними і втратили чинність. Аналогічна позиція з даного питання була висловлена і у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ особам віднесеним до 4-ї категорії виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. У ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункт 30 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію абзаців 2, 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

        22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України у справі №10-рп/2008 було визнано неконституційними положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, якими з 01.01.2008 року були внесені зміни  до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року.

         Вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України, зокрема в п. 4.4. було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати  їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватися окремі закони.

        Крім того, відповідно до ст. 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, дія положень даного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

         Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.        

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 9  від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Верховний суд України вказав, що оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного суду України від 13.06.2007 р. № 8 «Про незалежність судової влади»не підлягають застосуванню закони та інші нормативно-правові акти, що скасовують конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

В своєму рішенні Конституційний Суд України №20-рп/2004 від 01.12.2004 року однозначно підтвердив свою правову позицію з цього питання в ч. 3 п.6, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії , право на які передбачено чинним законодавством, є додатковим до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.. 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч. 3 с. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п. 31 ч. 1. ст.. 85, п. 19 ч. 1 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану (ст.. 64 Конституції України»).

Раніше така ж правова позиція Конституційного Суду України визначена у рішенні №5-рп/2002 від 20.03.2002 року.

Такий висновок Конституційного Суду України підтверджує обґрунтування позивача про неможливість зменшення йому підвищення до пенсії.

Відповідно до ст..8 КАСУ суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А практика цього суду свідчить, що при розгляді судами справ щодо пенсійного забезпечення громадян України українські суди повинні вирішувати питання про конституційність законодавства при нарахуванні пенсії ( рішення від 07.10.2010 року у справі Багатова проти України та ін..).

За таких обставин, невиплата позивачу додаткової пенсії, передбаченої ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року та підвищення до пенсії, передбачене ст. 39 на підставі постанов Кабінету Міністрів України, що обмежували пенсійні виплати, суперечить вимогам ст. ст.. 39, 51 та ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».    

Такі виплати повинні бути здійснені до 23.07.2011 року, оскільки правове регулювання цих виплат в подальшому було змінено.

        25.01.2012 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №3-рп/2012. У даному рішенні Конституційним Судом України визначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб  у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного Бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов’язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними  громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги –принципам пропорційності і справедливості. Повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки  проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов’язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються принципом законності.  Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

         Пленум Вищого адміністративного Суду України в постанові №8 від 19.12.2011 року «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв’язку із застосуванням ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» роз’яснив судам, що, вирішуючи питання про те, яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для вирішення спорів зазначеної категорії, судам необхідно надавати перевагу тій із них, що прийнята пізніше. У цих правовідносинах така норма міститься в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

         На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року прийнято постанову №745 «Про встановлення деяких витрат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року.

        Судам необхідно врахувати, що до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23.07.2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Із 23.07.2011 року правомірність дій суб’єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ судам необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 року»та Постанови Кабінету Міністрів від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».

         Очевидно аналогічне тлумачення застосування діючого законодавства повинно застосовуватись при розгляді справ про правомірність відмови органів Пенсійного фонду України у виплаті підвищення до пенсії та додаткової пенсії громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.      

         Таким чином, суд при вирішенні справи керується Конституцією України, як Основним Законом, також Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»та враховує прийняту 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України Постанову №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розміри виплат особам,  які   постраждали   внаслідок Чорнобильської  катастрофи та прийняту 23.11.2011 року Кабінетом Міністрів України Постанову №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

  Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа  дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  

Позивач звернулася до суду 11.03.2011 року (дата отримання судом конверту, в якому було послано позовну заяву), таким чином позов підлягає задоволенню починаючи з 11.09.2010 року.

           На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 183-2 КАС України, суд, -

                                                                       ПОСТАНОВИВ:

           Позов задоволити повністю.

           Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо  відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до ст.. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, з 11.09.2010 року до 23.07.2011 року, протиправними.

            Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до ст.. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 11.09.2010 року по 23.07.2011 року, виплативши заборгованість за цей період, з урахуванням раніше виплачених сум.

            Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, починаючи з 11.09.2010 року по 23.07.2011 року, виплативши заборгованість за цей період, з урахуванням раніше виплачених сум.

             Подальшу виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, передбаченої ст.. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбачене ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, проводити на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»та враховувати Постанову Кабінету Міністрів України №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету»прийняту 06.07.2011 року, якою встановлено розміри виплат особам,  які   постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи та Постанову Кабінету Міністрів України №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»прийняту 23.11.2011 року, до втрати права на такі виплати.

            Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

            Постанова суду підлягає негайному виконанню.

            Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії.

            Постанова суду є остаточною крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

Суддя Тульчинського районного суду

Вінницької області                                                                                               А.П. Карнаух