Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2012 р. Справа № 2а/0570/23741/2011
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Зінченка О.В.,
суддів – Стойки В.В., Бойка М.І.,
при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.,
з участю:
позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – Вощенка В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
У грудні 2011 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Фонду державного майна України (далі – відповідач) про визнання дій протиправними щодо надання відповідей не по суті запитів на інформацію від 15.09.2011 року та від 15.11.2011 року, а також про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненаданні відповідей по суті запитів на інформацію від 15.09.2011 року та від 15.11.2011 року, визнання протиправними дії щодо надання відповіді на запит на інформацію від 15.09.2011 року з порушенням встановленого ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» п’ятиденного строку, зобов’язання надати письмово протягом п’яти робочих днів з дати набрання чинності судового рішення ґрунтовні відповіді по суті наступних питань: на якому речовому праві державне майно, що не увійшло до складу статутних капіталів господарських товариства під час їх приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі, знаходиться у таких товариств після завершення процедури приватизації (корпоратизації); чи зазнає змін речове право, на якому державне майно належало державному підприємству до моменту його приватизації (корпоратизації) після завершення процедури приватизації (корпоратизації) підприємства - в розрізі майна, яке і після приватизації (корпоратизації) є державною власністю (тобто, не увійшло до статутного капіталу господарського товариства під час приватизації (корпоратизації), але перебуває на його балансі) і якщо зазнає, то відповідно до норми якого закону чи іншого нормативного акту і яким чином; відповідно до якої норми закону чи іншого нормативного акту посадові особи Фонду державного майна України чи його структурних підрозділів мають право нараховувати та вимагати до сплати суми начебто недоотриманої орендної плати за відсутності будь-яких договірних відносин щодо оренди державного майна та невизначеності розміру річної (місячної) орендної плати відповідно до приписів чинного законодавства від суб'єктів господарювання, на балансі яких таке державне майно знаходиться у зв'язку з тим, що воно не увійшло до статутного капіталу товариства під час його приватизації (корпоратизації); відповідно до якої норми закону посадові особи контрольно-ревізійних відділів територіальних підрозділів Фонду державного майна України чи контрольно-ревізійного управління Фонду державного майна України мають право здійснювати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу товариств під час приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі, при тому, що такі товариства не є підприємствами (їх об'єднаннями, установами та організаціями), що належать до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади та не є іншими одержувачами бюджетних коштів, що не належать до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади, але одержують безпосередньо через нього бюджетні кошти, в межах повноважень, наданих головному розпорядникові бюджетних коштів відповідно до законодавства (тобто не є суб’єктами, щодо діяльності яких вищевказані особи здійснюють контрольні заходи відповідно до п. 5 Порядку проведення внутрішньої контрольно-ревізійної роботи в системі центрального органу виконавчої влади; якщо посадові особи контрольно-ревізійних відділів територіальних підрозділів Фонду державного майна України чи контрольно-ревізійного управління Фонду державного майна України все ж таки мають право здійснювати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу товариств (які не є суб'єктами, щодо діяльності яких здійснюються контрольні заходи відповідно до п. 5 Порядку) під час приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі - чи повинні вони дотримуватися приписів Порядку проведення державними органами приватизації перевірок стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, в тому числі, щодо: порядку повідомлення про початок перевірки; змісту акту перевірки; змісту наказу (розпорядження) про проведення згаданої перевірки вищевказаними посадовими особами; яким законом (якою його нормою) передбачено обов'язкове (в розумінні ч. З статті 179 ГК України) укладення договорів оренди державного майна між Фондом державного майна України (його територіальними органами) та суб'єктами господарювання, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до складу статутного капіталу таких суб'єктів господарювання під час приватизації (корпоратизації) - щодо такого майна та чи передбачено взагалі.
В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 15.09.2011 року він звернувся до Фонду державного майна України із запитом про надання йому публічної інформації. Проте, відповідач запитувану інформацію на його запит не надав. Також позивач зазначає, що листом від 21.10.2011 року № 10-24-14356 йому начебто було надано відповідь на запит від 15.09.2011 року, однак зі змісту згаданого листа відповідача вбачається, що по суті він не отримав відповіді майже на всі питання, які були наведені в його запиті. При цьому, відповідач, діючи всупереч приписам статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надав відповідь на запит від 15.09.2011 року з порушенням п’ятиденного строку для надання відповіді.
Зважаючи на вищенаведене, враховуючи той факт, що відповідачем не була надана запитувана позивачем інформація, він був змушений звернутися до відповідача з повторним запитом на інформацію від 15.11.2011 року в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації». На початку грудня 2011 року він отримав від відповідача лист від 25.11.2011 року №24-8, зі змісту якого вбачається, що відповідач не надав йому запитувану інформацію. Так, в отриманому листі відповідач зазначає, що «на нашу думку, порушені у листі від 15.11.2011 року б/н питання щодо застосування норм кодексів та законів України не є інформацією, що була отримана або створена Фондом у процесі виконання ним своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та не знаходиться в його володінні у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також в листі відповідача наведено, що офіційне тлумачення норм законів виходить за межі повноважень Фонду державного майна України.
Позивач вважає, що у даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні йому інформації за відповідним запитом відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», внаслідок чого порушене право позивача на збір інформації, яке гарантоване йому статтею 34 Конституції України. На думку позивача відповідачем також порушені приписи ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно якої право на доступ до публічної інформації, зокрема, але не виключно, гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Позивач також наголошує, що з відповідей, які надійшли на його адресу вбачається, що в даному випадку відсутні умови, які б виключали можливість надання відповідачем запитуваної ним інформації, а отже є всі підстави стверджувати, що відповідач, всупереч приписів чинного законодавства України, не виконав свого обов'язку, як розпорядника інформації, з надання інформації за запитами суб'єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації - запитувачів інформації.
Також в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 16 грудня 2009 року Фонд державного майна України своїм наказом № 1998 «Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій щодо державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилося у них на балансі» затвердив Порядок проведення державними органами приватизації перевірок стану ефективного використання та збереження державного майна. Відповідно до приписів цього наказу відповідача та змісту затвердженого Порядку - відповідач щоквартально має отримувати інформацію від регіональних відділень Фонду державного майна України, які здійснюють функції з управління державним майном про використання державного майна, яке знаходиться на балансі господарських товариств.
Крім того, позивач вважає, що відповідно до статті 287 Господарського кодексу України та статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відповідач та його регіональні відділення є орендодавцями майна, що є державною власністю, а отже інформація з приводу обов'язковості укладення договорів оренди державного майна, донарахування суб'єктам господарювання сум орендної плати за відсутності між відповідачем (його регіональними органами) та суб'єктом господарювання будь-яких договірних відносин щодо оренди державного майна та інше також має бути у володінні відповідача, оскільки саме відповідач, відповідно до приписів чинного законодавства України виступає орендодавцем певних об'єктів державної власності.
Згідно частини 2 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації». В даному випадку зі змісту отриманих від відповідача листів вбачається, що ним надано відповіді не по суті запитів, а отже має місце факт неправомірної відмови у наданні інформації.
З огляду на повідомлені обставин, позивач просив суд визнати протиправними дії щодо надання відповідей не по суті запитів на інформацію від 15.09.2011 року та від 15.11.2011 року, а також визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповідей по суті запитів на інформацію від 15.09.2011 року та від 15.11.2011 року, визнати протиправними дії щодо надання відповіді на запит на інформацію від 15.09.2011 року з порушенням встановленого ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» п’ятиденного строку, зобов’язати надати письмово протягом п’яти робочих днів з дати набрання чинності судовим рішенням ґрунтовні відповіді по суті вищезазначених питань.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні змісту позову, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості дій відповідача, з огляду на що просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду від відповідача надійшли заперечення проти позову (арк. справи 31-32), в яких відповідач зазначив що він не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідач в свої запереченнях зазначив, що характер питань (позовних вимог, викладених у п.4 позовної заяви) за своєю стилістикою та по суті потребує відповідачем консультацій та роз’яснень з правових питань, що в свою чергу підпадає під сферу дії Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Позиція Фонду державного майна України полягає в тому, що запити на інформацію від 15.09.2011 року та від 15.11.2011 року, а також позовні вимоги, викладені у п. 4 позову, є такими, що не підпадають під дію Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належать:
1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;
2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням;
3) управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план приватизації або план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України;
4) захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами;
5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління;
6) державне регулювання у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;
7) сприяння процесу демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників;
8) співробітництво з міжнародними організаціями у реалізації державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна у межах покладених на нього повноважень, управління корпоративними правами держави, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
15.09.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Фонду державного майна України із письмовим запитом про надання йому наступної інформації, зокрема: на якому речовому праві державне майно, що не увійшло до складу статутних капіталів господарських товариства під час їх приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі, знаходиться у таких товариств після завершення процедури приватизації (корпоратизації) і на підставі яких документів це можна визначити; чи зазнає змін речове право, на якому державне майно належало державному підприємству до моменту його приватизації (корпоратизації) після завершення процедури приватизації (корпоратизації) підприємства - в розрізі майна, яке і після приватизації (корпоратизації) є державною власністю (тобто, не увійшло до статутного капіталу господарського товариства під час приватизації (корпоратизації), але перебуває на його балансі) і якщо зазнає, то відповідно до норми якого закону чи іншого нормативного акту і яким чином; відповідно до якої норми закону чи іншого нормативного акту посадові особи Фонду державного майна України чи його структурних підрозділів мають право нараховувати та вимагати до сплати суми начебто недоотриманої орендної плати за відсутності будь-яких договірних відносин щодо оренди державного майна та не визначеності розміру річної (місячної) орендної плати відповідно до приписів чинного законодавства від суб'єктів господарювання, на балансі яких таке державне майно знаходиться у зв'язку з тим, що воно не увійшло до статутного капіталу товариства під час його приватизації (корпоратизації); відповідно до якої норми закону посадові особи контрольно-ревізійних відділів територіальних підрозділів Фонду державного майна України чи контрольно-ревізійного управління Фонду державного майна України мають право здійснювати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу товариств під час приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі, при тому, що такі товариства не є підприємствами (їх об'єднаннями, установами та організаціями), що належать до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади та не є іншими одержувачами бюджетних коштів, що не належать до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади, але одержують безпосередньо через нього бюджетні кошти, в межах повноважень, наданих головному розпорядникові бюджетних коштів відповідно до законодавства (тобто не є суб’єктами, щодо діяльності яких вищевказані особи здійснюють контрольні заходи відповідно до п. 5 Порядку проведення внутрішньої контрольно-ревізійної роботи в системі центрального органу виконавчої влади; якщо посадові особи контрольно-ревізійних відділів територіальних підрозділів Фонду державного майна України чи контрольно-ревізійного управління Фонду державного майна України все ж таки мають право здійснювати перевірки стану збереження та підстав використання державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу товариств (які не є суб'єктами, щодо діяльності яких здійснюються контрольні заходи відповідно до п. 5 Порядку) під час приватизації (корпоратизації), але перебуває на їх балансі - чи повинні вони дотримуватися приписів Порядку проведення державними органами приватизації перевірок стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, в тому числі, щодо: порядку повідомлення про початок перевірки; змісту акту перевірки; змісту наказу (розпорядження) про проведення згаданої перевірки вищевказаними посадовими особами; Яким законом (його нормою) передбачено обов'язкове (в розумінні ч. З статті 179 ГК України) укладення договорів оренди державного майна між Фондом державного майна України (його територіальними органами) та суб'єктами господарювання, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до складу статутного капіталу таких суб'єктів господарювання під час приватизації (корпоратизації) - щодо такого майна та чи передбачено взагалі (арк. справи 9-11).
Підставою для надання запитуваної інформації позивач зазначив норми Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Фондом державного майна України зазначений запит, згідно поштового повідомлення про вручення, отримано 21.09.2011 року (арк. справи 36).
Листом №24-7 від 26.09.2011 року Фонд державного майна України повідомив позивача, що ураховуючи характер зазначених позивачем питань в листі від 15.09.2011 року, йому буде надана відповідь у строки, визначені ч. 4 ст. 10 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (арк. справи 12).
Фондом державного майна України листом № 10-24-14356 від 21.10.2011 року позивачу надано відповідь на запит від 15.09.2011 року, за результатами розгляду якого, серед іншого, відповідачем позивачу надана правова інформація з питань діяльності Фонду державного майна України та управління державним майном ( арк. справи 13-14).
Після одержання відповіді, позивач звернувся до Фонду державного майна України з повторним запитом на інформацію від 15.11.2011 року, який отримано - 21.11.2011 року (арк. справи 15-18, 35). У цьому запиті позивач просив надати йому інформацію аналогічну попередньому запиту.
У відповідь на запит позивача від 15.11.2011 року відповідачем надана відповідь № 24-8 від 25.11.2011 року, в якій відповідач зазначає, що листом №10-24-14356 від 21.10.2011 року позивачу надіслана відповідь стосовно норм законодавства, якими керуються державні органи приватизації при здійсненні функцій з управління державним майном, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, а порушені у листі від 15.11.2011 року питання щодо застосування норм кодексів та законів України не є інформацією, що була отримана або створена Фондом у процесі виконання ним своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та знаходиться в його володінні у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також в листі відповідача наведено, що офіційне тлумачення норм законів виходить за межі повноважень Фонду державного майна України і належить до повноважень Конституційного суду України відповідно до Конституції України та Закону України «Про Конституційний суд України» (арк. справи 19-20).
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною 1 ст. 19 цього ж Закону містить визнання запиту на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Також слід зазначити, що згідно частини 2 ст. 7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз’яснень правових питань; 3) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у разі письмового звернення осіб про надання будь-якого з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, з питань, що віднесені до їх повноважень, зобов'язані надати такі послуги протягом 30 календарних днів з дня надходження звернення.
Як встановлено колегією суддів зі змісту запитів від 15.09.2011 року та 15.11.2011 року, що направлялись позивачем відповідачу, запитувана позивачем інформація не є інформацією, що була отримана або створена Фондом державного майна України у процесі виконання ним своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та вказана інформація не знаходиться в його володінні у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Колегія суддів зазначає, що згідно змісту запитів від 15.09.2011 року та 15.11.2011 року, запитувана позивачем інформація є правовою інформацією, зокрема, стосовно питань діяльності Фонду державного майна України та управління державним майном.
З наведеного виходить, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позивачу надані обґрунтовані відповіді на його запити від 15.09.2011 року та 15.11.2011 року, які містили необхідну інформацію в межах, що визначені законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання дій протиправними, визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, не підлягають задоволенню.
Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 26 січня 2012 року.
Постанова у повному обсязі складена 30 січня 2012 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Зінченко О.В.
Судді
Бойко М.І.
Стойка В. В.