КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 року                                                                                   2а-2956/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді             Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом           Державної податкової інспекції у Макарівському районі Київської області

до          Державного підприємства Міністерства оборони України Макарівський завод залізобетонних виробів

про          стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Макарівському районі Київської області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України Макарівський завод залізобетонних виробів про стягнення податкового боргу у сумі 145276,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг з податку на податку на додану вартість, податку на прибуток  та збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 145276,14 грн. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення цього боргу у судовому порядку.   

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 03.08.2011.

У судове засідання 03.08.2011 з’явився представник позивача.

Представники відповідача у судове засідання 03.08.2011 не з’явились.

Відповідач був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать дані наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 011331130534.  

Керуючись пунктом третім частини першої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відклав розгляд справи на 22.09.2011

У судове засідання 22.09.2011 представники сторін не з’явились.

Сторони повідомлені судом належним чином про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи даними розписки від 03.08.2011 та даними повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0113312108029.

Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників податкового органу.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надсилав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Державне підприємство Міністерства оборони України Макарівський завод залізобетонних виробів є юридичною особою, що зареєстрована 06.08.1992 Макарівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку з 30.05.1996 за № 359.

Податкова заборгованість з податку на додану вартість виникла з таких підстав.

У період з вересня 2009 року по лютий 2010 року та з квітня 2010 року по січень 2011 року відповідачем до податкового органу подано податкові декларації з податку на додану вартість в яких відповідачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 166551,00 грн.

Так, відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року відповідач самостійно визначив суму податкового зобов’язання у розмірі 10566,00 грн., за жовтень 2009 року –21724,00 грн., за листопад 2009 року –14910,00 грн., за грудень 2009 року –9386,00 грн., за січень 2010 року –4180,00 грн., за лютий 2010 року –3838,00 грн., за квітень 2010 року –3638,00 грн., за травень 2010 року –26980,00 грн., за червень 2010 року –15154,00 грн., за липень 2010 року –30910,00 грн., за серпень 2010 року –7197,00 грн., за вересень 2010 року –7615,00 грн., за жовтень 2010 року –6853,00 грн., за листопад 2010 року –2358,00 грн., за грудень 2010 року –339,00 грн., за січень 2011 року –903,00 грн.

У зв’язку з наявною переплатою по особовому рахунку відповідача, частина податкового зобов’язання з податку на додану вартість була погашена, та станом на день  розгляду справи становить 144838,71 грн.

Податкова заборгованість зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища виникла з наступних підстав.

Відповідачем до податкового органу подано податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2010 року, за півріччя 2010 року та за 9 місяців 2010 року.

Так, згідно податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2010 року самостійно визначена відповідачем сума збору за забруднення навколишнього природного середовища становить             112,62 грн., за півріччя 2010 року –124,69 грн., за 9 місяців 2010 року –116,15 грн.

У зв’язку з наявною переплатою по особовому рахунку відповідача, частина податкового зобов’язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища була погашена, та станом на день  розгляду справи становить 247,29 грн.

Податкова заборгованість з податку на прибуток підприємств виникла з таких підстав.

У жовтні 2010 року посадовими особами ДПІ у Макарівському районі Київської області проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності ДП МОУ «Макарівський завод залізобетонних виробів», за результатами якої складено Акт від 26.10.2010 № 605.

Перевіркою виявлено порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

На підставі Акта перевірки від 26.06.2010 № 605 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2010 № 0005191500/0, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

У листопаді 2010 року посадовими особами ДПІ у Макарівському районі Київської області проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності ДП МОУ «Макарівський завод залізобетонних виробів», за результатами якої складено Акт від 24.11.2010 № 659.

Перевіркою виявлено порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

На підставі Акта перевірки від 24.11.2010 № 659 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2010 № 0005601500/0, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані уповноваженою особою відповідача під розписку.

Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень ані в адміністративному, ані в судовому порядку відповідачем суду не надано.

У зв’язку з наявною переплатою по особовому рахунку відповідача, частина податкового боргу з податку на прибуток підприємств була погашена, та станом на день  розгляду справи становить 189,45 грн.

Оскільки відповідач не сплатив податкові зобов’язання в установлені строки в повному обсязі, позивачем надіслано відповідачу першу та другу податкові вимоги від 05.10.2009 № 1/364 та від 17.11.2009 № 2/365. Вказані податкові вимоги отримані уповноваженою особою відповідача під розписку, що підтверджується даними корінців податкових вимог, які наявні в матеріалах справи, однак сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена.

З метою вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу, податковим органом прийнято рішення від 11.01.2010 № 1 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Станом на день судового розгляду загальна сума заборгованості відповідача сплачена не була і становить 145276,14 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із статтею 2 Закону України від 28.12.1997 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»платниками податку на прибуток є, зокрема, суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 16.4 пункту 16 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що виникли до 01.01.2011, був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі –Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ встановлено, що податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 6.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Як убачається з пункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III податкове зобов’язання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

Згідно з підпунктом 5.2.2. пункту 5.2 статті 5  Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов’язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі.

Підпунктом 5.2.5. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ визначено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 4 Закону від 21.12.2000 № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Отже, оскільки податкові повідомлення-рішення від 26.10.2010                                     № 0005191500/0 та від 24.11.2010 № 0005601500/0 відповідачем не оскаржувались в адміністративному або судовому порядку, визначена у них сума штрафних санкцій є узгодженим податковим боргом.

Крім того, визначені відповідачем суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у податкових деклараціях за вересень 2009 року - лютий 2010 року та квітень 2010 року - січень 2011 року від 19.01.2010 № 62052 та податкових розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал 2009, півріччя 2009 року та за 9 місяців 2009 року також є узгодженим податковим боргом.

Відповідно до пункту 6.2.1 статті 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пунктом 6.2 статтею 6 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 Закону України від 21.12.2000                       № 2181-ІІІ платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу, і станом на день розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено, податковий орган звернувся до суду із відповідним позовом.

Право органів державної податкової служби здійснює звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, враховуючи викладене, та з огляду на те, що відповідачем не надано суду  доказів, які б спростовували доводи позивача, позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 145276,14 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями  11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   

ПОСТАНОВИВ:

1.    Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Макарівський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ - 08476587) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 145276 (сто сорок п’ять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 14 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.  

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                     Панова Г. В.