КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2011 року № 2а-1779/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Петренка В.А.
за участю представників сторін:
від позивача –Оверчук М.В.,
від відповідача –не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Головного управління МВС України в Київській області
до ОСОБА_2
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління МВС України в Київській області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення надлишково сплачених коштів у сумі 715,22 грн.
У ході розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача надлишково сплачені кошти у сумі 443,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної Контрольно-ревізійним управлінням МВС України перевірки окремих питань згідно плану-завдання в Головному управлінні МВС України в Київської області встановлено переплату грошового забезпечення відповідачу за липень 2009 року. У ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, просив суд у його задоволенні відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що грошове забезпечення та заробітну плату за липень 2009 року він не отримував, підпис, який міститься на платіжній відомості вчинений не ним, а іншою особою.
Крім того, відповідач заявив клопотання про звернення до суду із зустрічним позовом, щодо скасування наказу Головного управління МВС України в Київської області про звільнення від 20.07.2009 № 339.
Судом було відмовлено у задоволенні даного клопотання, оскільки положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено право сторони на звернення із зустрічним позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 29.06.2011.
У судове засідання 29.06.2011 з’явились представник позивача та відповідач.
У зв’язку з необхідністю витребування у позивача необхідних документів, суд керуючись приписами частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України судом оголосив перерву в судовому засіданні до 08.07.2011.
У судове засідання 08.07.2011 з’явились представник позивача та відповідач.
Керуючись приписами частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України судом оголосив перерву в судовому засіданні до 22.07.2011.
У судове засідання 22.07.2011 з’явились представник позивача та відповідач.
Керуючись приписами частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.07.2011.
У судове засідання 27.07.2011 з’явився представник позивача, у свою чергу відповідач або його уповноважені представники у судове засідання не з’явились.
Відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи розписки від 22.07.2011. Причини неявки відповідача у судове засідання 22.07.2011 суду не відомі.
Керуючись приписами частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд продовжив перерву в судовому засіданні до 16.09.2011.
У судове засідання 16.09.2011 з’явився представник позивача.
Відповідач або його уповноважені представники у судове засідання 16.09.2011 повторно не з’явились.
Відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового засідання.
До суду повернуто конверт з довідкою поштового відділення ф.20 –«за зазначеною адресою не проживає».
Повістка про виклик надсилалась відповідачу за адресою, яка зазначена у позовній заяві, запереченнях відповідача на позовну заяву та згідно даних наявної в матеріалах справи копії паспорта відповідача, а саме: АДРЕСА_1.
Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Заслухавши представника позивача, представника відповідача та свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.
ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ та згідно наказу Головного управління МВС України в Київській області від 20.07.2009 № 339 о/с (а.с.-31) звільнений з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу протидії хабарництву Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю за власним бажанням.
У зв’язку із звільненням, згідно платіжної відомості № 579 на видачу грошового забезпечення та заробітної плати відповідачем отримано 11288,08 грн. Відповідно до видаткового касового ордеру за липень 2009 року відповідачем отримано кошти в сумі 4711,74 грн.
В ході розгляду справи представник позивача пояснив, що спір між позивачем та відповідачем виник з питань отримання заробітної плати за липень 2009 року. Так, у зв’язку з тим, що наказ про звільнення з займаної посади відповідача надійшов до Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Київській області лише 22.07.2009, працівникам даного відділу не було відомо про те, що відповідача звільнено 20.07.2009, а тому, нараховано заробітну плату за цілий місяць.
Як встановлено судом, посадовою особою Контрольно-ревізійного управління МВС України на підставі припису першого заступника Міністра внутрішніх справ України проведено перевірку окремих питань згідно плану-завдання в Головному управлінні МВС України в Київській області за результатами якої складено довідку від 14.12.2009.
Перевіркою встановлено переплату грошового забезпечення звільненим з органів внутрішніх справ внаслідок несвоєчасного надходження наказів про звільнення до Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку. Так, перевіряючим зокрема встановлено, що ОСОБА_2 здійснено переплату у сумі 715,22 грн.
Як було зазначено судом, уході судового розгляду справи, позивач зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 443,31 грн. На підтвердження даної обставини, позивач надав суду довідку від 06.07.2011 № 2/883 (а.с.-47).
Відділ фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Київській області листом від 02.03.2010 № 2/187 повідомив відповідача про необхідність внесення ним до каси переплати грошового забезпечення за липень 2009 року, проте, грошових коштів відповідач не вніс.
З метою стягнення надлишково сплачених коштів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Приписами Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (надалі –Положення) визначено, що відповідно до Конституції (Основного Закону) України та інших актів законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді.
Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Згідно з пунктом 2 Положення відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Як вже зазначалось судом, відповідно до платіжної відомості за липень 2009 № 579 (а.с.42-44) відповідачем одержано грошове забезпечення у сумі 11288,08 грн.
Крім того, згідно видаткового касового ордеру № 475, належним чином засвідчено копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.-39), відповідач одержав грошове забезпечення за травень та червень 2009 року у сумі 4711,74 грн.
Оскільки за результатами перевірки Контрольно-ревізійним управлінням МВС України встановлено переплату грошового забезпечення звільненим з органів внутрішніх справ, відповідач повинен повернути надлишково сплачені кошти.
Суд звертає увагу, що у ході судового розгляду справи відповідач заперечував позовні вимоги лише з підстав неодержання ним грошового забезпечення та заробітної плати за липень 2009 року згідно платіжної відомості № 579.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду належним чином засвідчену копію довіреності виданої ОСОБА_2 на ім’я ОСОБА_3 Згідно даної довіреності відповідач уповноважив ОСОБА_3 одержати за нього заробітну плату. Вказана довіреність засвідчена заступником начальника Управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУМВС України в Київській області.
Таким чином, відповідач особисто уповноважив іншу особу на одержання заробітної плати.
Відносно виплати грошового забезпечення за травень та червень 2009 року, суд звертає увагу, що згідно видаткового касового ордеру № 475 грошове забезпечення відповідач одержав особисто.
Крім того, в судовому засіданні судом було допитано свідка - бухгалтера Відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_4, яка підтвердила, що відповідачу було здійснено переплату грошового забезпечення у зв’язку з тим, що наказ про його звільнення надійшов пізніше. Також свідок підтвердила, що відповідач отримував заробітну плату за липень 2009 року у сумі 4711,74 грн. особисто, а грошове забезпечення у сумі 11288,08 грн. було виплачене уповноваженій особі згідно виданої ОСОБА_2 довіреності.
Таким чином, з огляду на викладене, відповідач одержав грошове забезпечення та заробітну плату за липень 2009 року, яку нараховано позивачем разом надлишково.
Доказів, які б спростовували факт виплати грошового забезпечення та заробітної плати за липень 2009 року ОСОБА_2, відповідачем суду не надано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже, позов є таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код –НОМЕР_1) на користь Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області надлишково сплачені кошти в сумі 443 (чотириста сорок три) грн. 31 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови 21 вересня 2011 року.