Справа № 1-166/11

П О С Т А Н О В А  

іменем України

"07" лютого 2012 р.   Дарницький   районний  суд  м. Києва  в складі:

Головуючого -судді :                        Леонтюк Л.К.

                         судді :                        Щасної Т.В.

народних засідателів:                        Яворської Т.О., Гуменюк Т.М., Черненко А.В.

         при секретарях:                        Косинській О.М.,  Порхун  Н.П. , Захаровій О.О.

за участю прокурора:                       Москаленко С.І.

                 захисників:                       ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

                 потерпілої:                        ОСОБА_4

 представника потерпілої:                ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.3 ст.27, п.п. 6,12  ч.2 ст.115; ч.1 ст.263; ч.3 ст. 289 КК України; ОСОБА_7 за ч.3 ст.27, п.п. 6,12 ч.2 ст.115; ч.1 ст.263; ч.3 ст. 289 КК України; ОСОБА_8 ч.2 ст.27, п.12 ч.2 ст.115; ч.1 ст.263; ч.3 ст. 289 КК України , суд   

                                                          В С Т А Н О В И В:

            Кримінальна   справа  по обвинуваченню:

                                                                          ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1  

                                                                            народження,  уродженець м. Южно-

                                                                            Сахалінськ Російської  Федерації,  росіянин,

                                                                            громадянин  України,  одружений, освіта  

                                                                            вища,  засновник   ТОВ “Промисловий  союз

                                                                            України”,  зареєстрований  за  адресою: м.

                                                                            Запоріжжя, АДРЕСА_1,

                                                                            проживає  за  адресою: АДРЕСА_5,  раніше  не  

                                                                            судимого,  за ч.3 ст.27, п.п. 6,12  ч.2 ст.115;

                                                                            ч.1 ст.263; ч.3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2  

народження, уродженець м. Василівка,  Запорізької

області, українець, громадянин  України, одружений,

освіта вища,   працює  генеральним директором

ТОВ “Укрнафтогазпроектдобування”,

зареєстрований  за  адресою: Запорізька  область,

АДРЕСА_2, проживає за

адресою: АДРЕСА_6,   

раніше  не  судимого,  за ч.3 ст.27, п.п. 6,12 ч.2 ст.115;

ч.1 ст.263; ч.3 ст. 289 КК України;

-  2  -

                                                                             ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7  народження,  уродженець м.

                                                                             Виноградів, Закарпатської  області,  угорець,

                                                                             громадянин України, не одружений, освіта  

                                                                             середня,  тимчасово  не  працює, проживає  

                                                                             за  адресою: АДРЕСА_7,  зареєстрований  

                                                                             за  адресою: АДРЕСА_8, раніше  не  судимого,

                                                                             за  ч.2 ст.27, п.12 ч.2 ст.115; ч.1 ст.263; ч.3

                                                                             ст. 289 КК України   -

надійшла  до Дарницького  районного  суду  м.  Києва  11.10.2010 року ( т.12, а.с.1), підсудність  якої визначена  головою Апеляційного суду  м.  Києва,  відповідно  до  вимог ст. 38 КПК України ( т.12, а.с.2; 21) та  призначена до попереднього розгляду  справи  на 08.11.2010  року,  постановою  судді  Фрич Т.В. Дарницького  районного  суду  м.  Києва  від 08.11.2010  року призначено  до  розгляду  у  відкритому   судовому  засіданні  на 22.11.2010  року на 12-00 годину у  складі  двох  суддів  та  трьох  народних  засідателів ( т.12, а.с. 58-59).

            В зв’язку з призначенням судді Фрич Т.В.  суддею  Апеляційного  суду  м. Києва, вищезазначена  кримінальна  справа  28.03.2011  року передана  в  провадженні  судді  Леонтюк Л.К. ( т.13, а.с.110).

            Органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується  в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів, за  попередньою  змовою  групою  осіб, за ч.3 ст.27, п.п. 6,12  ч.2 ст.115 КК України (т.11, а.с.301); у  придбанні   вогнепальної  зброї  та  бойових припасів без  передбаченого законом  дозволу, за ч.1 ст. 263  КК України; у незаконному заволодінні  транспортним  засобом, вчиненому  за  попередньою  змовою  групою  осіб  поєднане  з  насильством, небезпечним  для  життя  потерпілого,  що  завдало  великої  матеріальної  шкоди, за ч.3 ст. 289 КК України;                 

ОСОБА_7 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів, за  попередньою  змовою  групою  осіб, за ч.3 ст.27, п.п. 6,12  ч.2 ст.115 КК України; у носінні, зберіганні,  придбанні   вогнепальної  зброї  та  бойових припасів без  передбаченого законом  дозволу, за ч.1 ст. 263  КК України; у незаконному заволодінні  транспортним  засобом, вчиненому  за  попередньою  змовою  групою  осіб  поєднане  з  насильством, небезпечним  для  життя  потерпілого,  що  завдало  великої  матеріальної  шкоди, за ч.3 ст. 289 КК України;          

ОСОБА_8, в умисному           протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів, за  попередньою  змовою  групою  осіб, за ч.2 ст.27, п.п. 6,12  ч.2 ст.115 КК України ;  у носінні, зберіганні,   придбанні   вогнепальної  зброї  та  бойових припасів без  передбаченого законом  дозволу, за ч.1 ст. 263  КК України; у незаконному заволодінні  транспортним  засобом, вчиненому  за  попередньою  змовою  групою  осіб  поєднане  з  насильством, небезпечним  для  життя  потерпілого,  що  завдало  великої  матеріальної  шкоди, за ч.3 ст. 289 КК України, при  наступних  обставинах.

Так, ОСОБА_6,  являючись засновником   та  директором  ТОВ “Компанія «Бізнес-Ліга”, в 2005 році, у невстановлений  досудовим  слідством  день, час та місці  познайомився  з ОСОБА_9,  який  являвся  засновником  та  директором ПП “Ковчег ХХ1” з яким  у  подальшому  став  підтримувати  дружні  стосунки. ОСОБА_6 з метою розвитку підприємницької  діяльності ТОВ “Компанія «Бізнес-Ліга” вирішив позичити грошові  кошти у  ОСОБА_9 на що останній  дав  згоду. В свою чергу ОСОБА_9  підтримуючи  дружні  відносини  з ОСОБА_6  та  відповідно до  

-  3  -

попередньої домовленості з останнім  щодо  позики  грошових  коштів, 24  вересня 2008 року здійснив  часткове  перерахування  з розрахункового  рахунку № 26000001620001 ПП “Ковчег ХХ1” грошових коштів в сумі 868 000 грн. на  розрахунковий  рахунок № 260073731  ТОВ “Компанія «Бізнес-Ліга”. Через деякий  час, а  саме  29 квітня  2009  року ОСОБА_9 знову здійснив перерахування з розрахункового  рахунку № 26000001620001 ПП “Ковчег ХХ1” грошових коштів в сумі  622 119 грн. 72  коп. на  розрахунковий  рахунок № 260073731  ТОВ  “Компанія “Бізнес-Ліга”.  В  подальшому,  не  отримавши  від  ОСОБА_6  повернення   боргу  в  сумі 1 490 119 грн. 72 коп.  став  наполягати  на  поверненні  йому   вказаної  суми  боргу.  В  свою  чергу ОСОБА_6  маючи  боргові  зобов’язання  перед ОСОБА_9 та з метою  погашення боргу,  30  квітня 2009  року   здійснив  частковий  перерахунок грошових коштів  з розрахункового  рахунку  № 260073731  ТОВ “Компанія “Бізнес-Ліга” на  розрахунковий  рахунок № 26000001620001 ПП “Ковчег ХХ1” в сумі  101 330 грн. з метою  запевнити ОСОБА_9  щодо  платоспроможності.

ОСОБА_9 відповідно  до  попередньої домовленості,  не  отримавши від  ОСОБА_6  повернення   боргу,  який  на  той час  складав  1 388 789 грн. 72  коп. став  наполягати на  негайному  поверненні   боргу  висловлюючи  погрози  на  адресу  ОСОБА_6

Так,  ОСОБА_6  не  маючи  фінансової спроможності  повернути ОСОБА_9 вказану  суму  грошового   боргу,  звернувся  до ОСОБА_7 з метою  повернення  встановленої суми боргу, який  останній мав  перед ОСОБА_6, з метою повернення  ОСОБА_9

В свою  чергу ОСОБА_7  маючи боргові  зобов’язання  перед  ОСОБА_6 та не  маючи  фінансової спроможності   сплатити  борг, запропонував   останньому  вчинити  умисне вбивство ОСОБА_9 з метою не  повернення  останньому  боргу, який складав  1 388 789 грн. 72  коп.

Так, ОСОБА_7  отримавши   згоду  від  ОСОБА_6  щодо  позбавлення  життя ОСОБА_9, з корисливих  мотивів, з метою  не повернення  та  привласнення боргових  коштів,  розробив  план  та  детальну  схему  вбивства останнього,  який полягав  у навмисному  позбавленні  життя ОСОБА_9 , шляхом  вбивства із  застосуванням  вогнепальної  зброї з подальшим   спаленням  тіла ОСОБА_9, з метою  недопущення в  подальшому,  виявлення  правоохоронними   органами  тіла  потерпілого.

Реалізуючи  спільний   злочинний  умисел,  ОСОБА_7,  залучив до  вчинення  вбивства, як  виконавця  злочину,  ОСОБА_8,  який  працював у нього   водієм  та  охоронцем,  при  цьому  довів  до   відома останнього  розроблений  план умисного  вбивства ОСОБА_9,  на що  ОСОБА_8 надав свою згоду, чим вступив в попередню змову  з ОСОБА_7 та  ОСОБА_6

В свою чергу  ОСОБА_7, являючись   організатором  вчинення  умисного вбивства ОСОБА_9 та  маючи  на  меті єдиний  умисел, дотримуючись  розробленого  ним  злочинного  плану, розподілив ролі  кожного учасника   під  час вчинення  умисного вбивства ОСОБА_9  Так, ОСОБА_7,  повинен  був   обрати  місце   вчинення   вбивства   ОСОБА_9 та  під  будь-яким приводом вмовити  останнього  поїхати   на  місце   вбивства.

Роль ОСОБА_6 зводилась до надання  грошових  коштів  для  придбання  знаряддя  вчинення   злочину, а ОСОБА_8 -  у  придбанні  знаряддя  вчинення   злочину та умисному вбивстві ОСОБА_9

Так, з метою  умисного  протиправного  заподіяння  смерті ОСОБА_9,  маючи  на  меті  єдиний умисел  та  діючи відповідно до  розробленого  плану,  ОСОБА_7  обрав місце вбивства  ОСОБА_9,  а  саме   лісопосадку  розташовану  на  відстані 3 кілометрів від  будинку АДРЕСА_9,  про  що  повідомив ОСОБА_6  та  ОСОБА_8

-   4  -

Продовжуючи  реалізацію розробленого ОСОБА_7  злочинного  плану, ОСОБА_6 в невстановленому  досудовим  слідством місці  та  в  невстановленій досудовим  слідством   час   згідно  попередньої  домовленості  передав   ОСОБА_7   грошові  кошти  в сумі  10 000 доларів  США ( згідно  офіційного  курсу  Національного  банку  України 76 100 грн.)  для  придбання  вогнепальної зброї  та  боєприпасів  для  вчинення   вбивства ОСОБА_9, а  також  для  придбання  засобів  мобільного  зв’язку  для  полегшення  вчинення  злочину  та  конспірації.  В невстановлений   досудовим  слідством  час  ОСОБА_7  передав ОСОБА_8  грошові  кошти  в сумі  3 000 доларів  США ( згідно  офіційного  курсу  Національного  банку  України 22 830 грн.),  щоб він  придбав знаряддя  вбивства  ОСОБА_9,  а  саме вогнепальну  зброю.

10.06.2009 року ОСОБА_8  діючи  відповідно  до   розробленого плану  та  відведеної  йому  ролі  у  невстановлений   слідством   час  прибув  в Тернопільську  область, де у невстановленому  досудовим  слідством місці  та  у  невстановленої досудовим  слідством  особи  незаконно  придбав  два  пістолети   марки “ТТ”  та  набої  до  них  у  кількості  16 шт., а  також  обріз короткоствольної гладкоствольної  зброї  та  два   набої  до  нього,  з  метою  використання  під  час  вчинення  умисного  вбивства  ОСОБА_9,  в  подальшому  став  зберігати  у  власному  автомобілі  марки  “Лексус RX 300”, без передбаченого  законом  дозволу. Приблизно  через  два  дні ОСОБА_8  прибувши  до  міста  Києва,  передав  придбані  ним   два  пістолети   марки “ТТ”  та  набої  в  кількості  16 шт., та  обріз короткоствольної гладкоствольної  зброї  та  два   набої  до  нього  для  подальшого зберігання ОСОБА_7,  який  у  свою  чергу  став   незаконно зберігати у невстановленому  досудовим  слідством  місці.  Крім  цього, ОСОБА_7  під  час готування до  вбивства  ОСОБА_9  з  метою  конспірації  та  створення  алібі  придбав  у  невстановленому   досудовим   слідством  місці  три  стартових  пакети  мобільного  оператора  “Український   мобільний   зв’язок” для  використання  їх   в  день вбивства.

Діючи  далі, відповідно  до   розробленого плану,   приблизно  наприкінці  червня  2009  року,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7  та  ОСОБА_8  у  невстановленому   досудовим  слідством супермаркеті,  розташованого  на  Харківському  масиві  м. Києва,  придбали  лопату,  каністру,  вугілля  та  плівку  з  метою   приховання   вбивства  ОСОБА_9  шляхом   знищення   слідів  злочину.

01.07. 2009  року ОСОБА_6, ОСОБА_7  та  ОСОБА_8  достовірно  знаючи  про  те,  що  ОСОБА_9  02.07.2009  року  відлітає  до  Вірменії,  з  метою  реалізації  свого  злочинного  умислу  направленого  на  вбивство ОСОБА_9,  вирішили  привести  злочинний   план  в  дію  02.07.2009  року.

Так, 02.07.2009 року приблизно  о 10 годині,  ОСОБА_7  знаходячись   біля  будинку № 16  по пр-ту Бажана  в  місті  Києві, зустрівся з ОСОБА_6  та  ОСОБА_8  яким  передав  заздалегідь  придбані  для  використання  в  день   вбивства  ОСОБА_9  мобільні  телефони  із  стартовими  пакетами,  а  також  передав  ОСОБА_8  один  пістолет “ТТ”  споряджений набоями,  заздалегідь   придбаний  для  вчинення  злочину,  та  повідомив,   що  другий пістолет “ТТ”  споряджений набоями,  знаходиться  під  водійським  сидінням  автомобіля  НОМЕР_1,  який  належить   ОСОБА_10

Цього  ж  дня об 11 год. 21 хв. ОСОБА_7 з  метою  реалізації  свого злочинного  умислу   спрямованого  на  вбивство  ОСОБА_9 зателефонував останньому  на  мобільний  телефон  та  призначив  зустріч  на  перехресті  вулиць  Шовковичної  та Грушевського  в  м.  Києві,  на  що  ОСОБА_9  погодився. ОСОБА_7 о 12 год. 17 хв. зустрівшись з ОСОБА_9  повідомив  останньому,  що ОСОБА_6 переховується в с.  Демівщина,  Кагарлицького  району,  Київської  області,  та  запропонував  ОСОБА_9  проїхати до с.  Демівщина, Кагарлицького  району, Київської  області,  з метою  повернути  борг,  на що  останній  погодився.  Після  цього,  ОСОБА_7  разом з

-  5  -

ОСОБА_9 на  автомобілі  НОМЕР_2,  який  належить  останньому,  поїхали у  вищезазначене  село,  при  цьому  ОСОБА_7 зателефонував  ОСОБА_6 і ОСОБА_8 та  повідомив щоб  вони  їхали  до  раніше  обраного  місця вчинення   вбивства  ОСОБА_9 Виконуючи вказівку, ОСОБА_6  та  ОСОБА_8  на  автомобілі   НОМЕР_1,  поїхали  до  обраного  місця  вчинення   злочину, а  саме с. Демівщина, Кагарлицького  району,  Київської  області.

У  подальшому,  за  вказівкою ОСОБА_7, ОСОБА_8  залишив  ОСОБА_6  біля  кафе “Оболонь”, яке розташоване  неподалік  посту  ДАІ  м. Кагарлик,  а  сам  на  автомобілі    НОМЕР_1 приїхав до  обумовленого  місця  вчинення   вбивства.  ОСОБА_8 дотримуючись   розробленого  плану  прибув   на раніше   обране  місце  вчинення   злочину,  де  став чекати  на  приїзд  ОСОБА_9  та  ОСОБА_7

Через  деякий  час на   зазначене  місце  на  автомобілі  НОМЕР_2  приїхав  ОСОБА_9 та  ОСОБА_7 і  ОСОБА_8  сів  до  них  в автомобіль на заднє сидіння за  водієм. Знаходячись   в автомобілі    “Toyota Camri 3.5” д.н.з. НОМЕР_2, під  час  конфлікту  між  ОСОБА_9  та  ОСОБА_7,  який   виник  на  грунті  неповернення   ОСОБА_6  боргу,  дотримуючись  розробленого плану, діючи  умисно,  з  корисливих  мотивів,  за  попередньою  змовою  групою  осіб,  ОСОБА_7  надав   умовний   сигнал  ОСОБА_8,  щоб той  вчинив  вбивство  ОСОБА_9

02.07.2009 року  перебуваючи  на  відстані  приблизно 3 кілометрів  від   будинку АДРЕСА_9,  ОСОБА_8  діючи   умисно  за  попередньою  змовою  групою   осіб,  реалізуючи спільний  умисел  направлений  на  вбивство  ОСОБА_9  та  бажаючи  настання його смерті,  із  пістолета  марки “ТТ” здійснив   постріли  у  ОСОБА_9 В  цей   час у  пістолеті  закінчились  набої, а ОСОБА_9  залишався  живим, ОСОБА_8  за  вказівкою ОСОБА_7 в автомобілі    НОМЕР_1  взяв  другий  пістолет “ТТ”,  повернувся   до  автомобіля  та  знову  здійснив  постріли  у  ОСОБА_9

ОСОБА_7  та  ОСОБА_8 впевнившись в  тому,  що  ОСОБА_9  мертвий,  з  метою   реалізації  свого   злочинного  плану  щодо  приховування   вбивства ОСОБА_9  та   слідів  злочину,  поклали   тіло  останнього  на  плівку в багажне відділення  автомобіля “Toyota Camri 3.5” д.н.з. НОМЕР_2  . Після  чого ОСОБА_7 зібрав  стріляні гільзи. Продовжуючи  свій  злочинний умисел  на  приховування  вбивства  ОСОБА_9,  ОСОБА_7  на  автомобілі “Mersedez ML- 320” д.н.з. НОМЕР_1  ,  а  ОСОБА_8 на автомобілі “Toyota Camri 3.5” д.н.з. НОМЕР_2  поїхали  до  кафе “Оболонь”  м. Кагарлик,  де  на  них  чекав  ОСОБА_6   По  прибуттю  на  вищевказане  місце, ОСОБА_7  повідомив   ОСОБА_6,  що  вони  вбили  ОСОБА_9

З метою  приховання  вчиненого  злочину,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7  та  ОСОБА_8 направляючись в м. Кривий Ріг Дніпропетровської  області, зупинились   біля  невстановленої  досудовим  слідством  річки  в  яку  викинули два  пістолети “ТТ” з яких   було  вбито ОСОБА_9,  гільзи  від  стріляних  набоїв    та   мобільні  телефони із СІМ-картками  мобільного   оператора  “Український мобільний зв’язок”, які  використовувались  лише  в  день  вбивства  ОСОБА_9

Після  чого ОСОБА_6,  ОСОБА_7  та  ОСОБА_8 заїхали   в  с.  Триліси,  Олександрійського  району,   Кіровоградської  області,  де  в  лісосмузі  неподалік  від  зазначеного  селища  з  метою  доведення  свого   злочинного  плану  до  кінця,  за   допомогою заздалегідь  придбаних  для  приховування  вбивства  ОСОБА_9,  лопати,   викопали   яму  в  яку  поклали   тіло ОСОБА_9  та  за  допомогою  заздалегідь  придбаного  для  знищення  тіла   вугілля  та  бензину  підпалили  тіло  потерпілого. Після  

-  6  -

того  як  труп   ОСОБА_9  згорів,  ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8  засипали  останки  обгорілого  трупа  землею.

Продовжуючи  свою  злочинну  діяльність,  направлену на  приховання  вбивства ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 і  ОСОБА_6  неподалік м. Кривий  Ріг Дніпропетровської  області,   на  відстані   приблизно 5 кілометрів  від  траси в напрямку м. Кіровоград, в невстановленому досудовим  слідством місці,  дістали з автомобіля НОМЕР_2  речі,  які   належали ОСОБА_9, з метою  їх  знищення облили  паливно- мастильною  рідиною  та  підпалили.

02.07.2009  року у невстановлений  слідством  час, прибувши  до  м.  Кривий  Ріг, Дніпропетровської  області, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8  з метою приховання  вчинення  злочину   залишили автомобіль НОМЕР_2 , в  гаражі АДРЕСА_10,  з  метою  подальшого  продажу. Після  чого на   автомобілі  НОМЕР_5,  який  належить  ОСОБА_7,   поїхали  до   м.  Києва. Направляючись  до  м.  Києва,  ОСОБА_6  та  ОСОБА_7,  знаходячись в м. Бориспіль, Київської  області, у невстановленому досудовим  слідством місці, доводячи свій  злочинний  план  на  приховування  вчинення  злочину  до  кінця,  викинули  два   мобільних  телефони: “Nokia –3110” та “Nokia 70”,  які   належали   ОСОБА_9

Згідно висновку  судово- медичної  експертизи № 158/2483  від  14.01.2010  року   труп  ОСОБА_9 знаходився  у  стані  гнилісних  змін,  з  наявністю  слідів  полум’я  на  його  одязі,  шкіряних  покровах,  м»яких  тканинах,  внутрішніх  органах  та   кістках,  при  цьому   полум’я  діяло  на  його   тіло  після настання  смерті. При  дослідження було  виявлено  ушкодження  серця ( розміром 3х2.5 см. з  ознаками   при  життєвості),  ушкодження  мочеподібного  відростка  грудини (  яке  за  своєю морфологією свідчить  про  її  утворення  внаслідок  кулі),  які відносяться  до  тяжких  тілесних  ушкоджень (  за критерієм  небезпеки  для  життя)   та  було  знайдено 4  кулі. Смерть ОСОБА_9  настала   внаслідок  численних вогнепальних  кульових  поранень  тулубу з ушкодженням  внутрішніх  органів,  тобто  між  спричиненням  ОСОБА_9  вогнепальних  поранень та  настанням  смерті  вбачається прямий  причинно –наслідковий зв’язок. Смерть  ОСОБА_9   настала в червні -  липні 2009  року.

Крім  цього,  ОСОБА_6 в невстановленому  досудовим  слідством місці  та  в  невстановлений досудовим  слідством   час   згідно  попередньої  домовленості  передав   ОСОБА_7   грошові  кошти  в сумі  10 000 доларів  США ( згідно  офіційного  курсу  Національного  банку  України 76 100 грн.)  для  придбання  вогнепальної зброї  та  боєприпасів  для  вчинення   вбивства ОСОБА_9   В   свою  чергу  в невстановлений   досудовим  слідством  час  ОСОБА_7  передав ОСОБА_8  грошові  кошти  в сумі  3 000 доларів  США ( згідно  офіційного  курсу  Національного  банку  України 22 830 грн.),  щоб він  придбав знаряддя  вбивства  ОСОБА_9,  а  саме вогнепальну  зброю.

Так, 10.06.2009 року у Тернопільській  області  ОСОБА_8  у  невстановленої досудовим  слідством  особи  придбав  два  пістолети   марки “ТТ”  та  набої  до  них  у  кількості  16 шт., а  також  обріз короткоствольної гладкоствольної  зброї  та  два   набої  до  нього,  які в  подальшому  став  зберігати  у  власному  автомобілі  марки  “Лексус RX 300”, без передбаченого  законом  дозволу. Приблизно  через  два  дні ОСОБА_8  прибувши  до  міста  Києва,  передав  придбані  ним   два  пістолети   марки “ТТ”  та  набої  в  кількості  16 шт., та    обріз короткоствольної гладкоствольної  зброї  та  два   набої  до  нього  для  подальшого зберігання ОСОБА_7,  який  став   зберігати їх без встановленого  законом  дозволу у невстановленому  досудовим  слідством  місці.  

02.07.2009  року,  згідно  розробленого злочинного  плану,  направленого  на  умисне протиправне заподіяння смерті  ОСОБА_9, за  попередньою  змовою  групою  осіб,  ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 використали  за  призначенням

-  7  -

вищевказані  два  пістолети  марки “ТТ”  та  набої  до  них,  внаслідок   чого   настала  смерть  ОСОБА_9

Після  вчинення  вбивства  ОСОБА_9, ОСОБА_7  без  передбаченого  законом  дозволу  почав   зберігати їх  в  салоні  автомобілю  НОМЕР_1.  В цей  же  день, 02.07. 2009  року, з метою приховання  вчинення  ними вбивства  ОСОБА_9,  по  дорозі до м. Кривий  Ріг, Дніпропетровської  області, зупинились   біля  невстановленої  досудовим  слідством  річки,  де викинули  вищевказані  два  пістолети марки  “ТТ”  та гільзи  від  стріляних   патронів.

Згідно  акту   судово-медичного  дослідження № 2483  від  18.09.2009  року  при  дослідженні  трупу  ОСОБА_9  було  знайдено 4 кулі. Згідно  балістичної  експертизи № 206  від  22.09. 2009  року, 2  кулі,  вилучені  з  трупу ОСОБА_9 є  частинами ( стріляними кулями зі  стальним  сердечником) 7,62 мм  патронів  до  пістолету вірогідно  зразка 1930-33 р.р. конструкції Токарева (ТТ),  що  має  канал ствола з чотирма  нарізами  правого  нахилу  середнім   кутом 5.8  та шириною 1.8 мм, із ступенем зносу вище  середнього,  а  інші  2  кулі,  вилучені з  трупу ОСОБА_9 є  частинами ( стріляними кулями зі  свинцевим   сердечником) 7,62 мм  патронів  до  пістолету вірогідно  зразка 1930-33 р.р. конструкції Токарева (ТТ),  що  має  канал ствола,  який  значно зношений ( в наслідок  чого  збільшився його  внутрішній  діаметр),  чи  саморобної  або переробленої зброї під  патрони  7.62 х 25 ТТ.

Крім  цього, 02.07.2009  року,  продовжуючи  свою  злочинну  діяльність  після  вчинення  вбивства ОСОБА_9,  з  метою  реалізації  свого  злочинного   умислу,  дотримуючись  розробленого  плану  за  попередньою  змовою  групою  осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7  і ОСОБА_8,  знаходячись  неподалік с. Демівщина, Кагарлицького  району,  Київської  області,  незаконно  заволоділи  транспортним   засобом  -  автомобілем  НОМЕР_2,  вартістю 160 000 гривень,  вартість   якого  у  двісті  п’ятьдесят  і  більше  разів  перевищує  неоподаткований   мінімум  доходів  громадян,  який   належав  ОСОБА_9,  після  чого з  метою  продажу  перегнали  його до м. Кривий Ріг, чим  спричинили   потерпілому  матеріальної  шкоди  на  суму  160 000 гривень.

02.07.2009  року, прибувши  до  м.  Кривий  Ріг, Дніпропетровської  області, ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_8  залишили автомобіль НОМЕР_3 , в  одному  з  гаражів кооперативу  “Центральний”,  який  розташований у 44-му  кварталі,  Жовтневого  району  м. Кривий  Ріг, Дніпропетровської  області,  з  метою  подальшого  продажу.

Підсудний ОСОБА_6 вину в інкримінованих  йому  злочинах не визнав, заперечивши свою причетність до  скоєння  злочинів,  посилаючись на  проведення незаконних методів дізнання оперативними працівниками міліції Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та іншими на чолі з начальником ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_12 де кожному була відведена своя роль, які виразилися  в застосуванні  до  нього фізичного насильства, побитті, шантажі, катуванні і незаконному проведенні досудового слідства заступником начальника слідчого відділу Шевченківському РУ ОСОБА_16 та слідчим ОСОБА_26., які виразилися в грубому порушенні норм кримінально-процесуального законодавства України та безпосередньо п. 4 ст. 45, 22 КПК України і ст. 62 Конституції України стосовно його права на захист і повній фальсифікації матеріалів кримінальної справи , з підтасовкою фактів.

Підсудний ОСОБА_7 вину в інкримінованих  йому  злочинах не визнав, заперечивши свою причетність до  скоєння  злочинів,  посилаючись на  психологічний  тиск, погрози  йому  та  його  сім’ї   з боку начальника ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_12.,  письмові  пояснення давав  під  його  диктовку,  оскільки їм був  потрібен  ОСОБА_6  та  його  гроші.

Підсудний  ОСОБА_8 вину в інкримінованих  йому  злочинах  також  не визнав, заперечивши свою причетність до  скоєння  злочинів, пояснивши, що  показання дані ним на досудовому слідстві не відповідають дійсності та були дані під тиском та зі страху, по запропонованому йому сценарію.

В судовому засіданні в стадії доповнень захисники ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_17  заявили  клопотання, підтримані підсудними ОСОБА_6, ОСОБА_7  та ОСОБА_8, про  направлення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, які неможливо усунути в судовому засіданні.

Заслухавши  потерпілу ОСОБА_4,  її представника ОСОБА_5, та думку прокурора Москаленко С.І., які  заперечували проти  направлення  справи на додаткове розслідування не вбачаючи істотних порушень та неповноти досудового слідства, суд вважає клопотання обґрунтованим, виходячи з наступного.

           Стаття 281 КПК України передбачає  направлення  справи на додаткове розслідування під час судового розгляду справи з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Як вбачається з роз’яснень Верховного Суду України, даних у Постанові Пленуму № 2 від 11.02.2005 р. “Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування”, неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону, і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді. Неповним досудове слідство визнається, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не  були  допитані  певні  особи;  не  витребувані  й  не  досліджені  документи,  речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин;   не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Дослідивши та перевіривши в повному обсязі докази у кримінальній справі, суд встановив як неправильність, так і неповноту досудового слідства, що виявилось у наступному.

У відповідності з вимогами статті 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи. Виявити як і ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого. Дані вимоги закону органами досудового слідства не виконані,  досудове слідство є неповним.

Виходячи з вказаної норми процесуального закону, під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмету доказування, тобто з’ясування  всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальній справі, системну оцінку всіх допустимих і належних доказів в сукупності, що є основою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.

Відповідно до ст. 64 КПК України доказуванню в кримінальній справі підлягають зокрема подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином.

Однак досудовим слідством у вказаній справі не виконані вимоги ст.ст. 22, 64 КПК України про всебічне, повне і об’єктивне з’ясування події злочинів та доведеність винності підсудних  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у їх вчиненні та  

- 9  -

неконкретно  пред’явлено  обвинувачення   підсудному  ОСОБА_6 за ч.1 ст.263 КК України, оскільки він безпосередньо не виконував об’єктивну сторону злочину, а саме незаконне придбання вогнепальної зброї.

Крім того ОСОБА_6 пред’явлено обвинувачення  за  ч.5 ст.27, п.6,12 ч.2 ст.115 КК України ( т. 10, а.с.211—215), а в обвинувальному висновку  за ч.3 ст.27, п.п. 6,12  ч.2 ст.115 КК України (т.11, а.с.301).

           Отже підсудному  ОСОБА_6 фактично не  було  пред’явлено  обвинувачення у  скоєнні злочину,  передбаченого ч.3 ст. 27, п.п. 6, 12, ч.2 ст. 115 КК України, що  являється  суттєвим  порушенням  кримінально- процесуального  закону.

          Крім того обвинувачення  ОСОБА_6 за ч.3 ст.27, п.п. 6,12  ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_7 за ч.3 ст.27, п.п. 6,12  ч.2 ст.115 КК України  та ОСОБА_8 за ч.2 ст.27, п.п. 6,12  ч.2 ст.115 КК України  є неконкретним, оскільки умисне вбивство  визнається вчиненим  за попередньою змовою  групою осіб п.12 ч.2 ст.115 КК України, якщо у позбавленні  життя потерпілого брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці  дві  і більше особи, які заздалегідь домовились про його спільне вчинення.

          В той же час орган досудового слідства  кваліфікував дії підсудних і  за певними частинами ст. 27 КК України  як співучасників  злочину.

          Таким чином неконкретність пред»явленого обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 порушує їх право на захист, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону та підставою для направлення кримінальної справи для додаткового розслідування.

Також , в ході судового слідства отримані дані, які дозволяють ставити під сумнів законність отримання від  ОСОБА_6 визнавальних показань.

            Отже, з матеріалів  кримінальної справи ( т.10, а.с. 143 –163) та з пояснень підсудного ОСОБА_6  в  судовому  засіданні,  вбачається, що 04.08.2009 р. ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України слідчим відділом Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України за фактом незаконного позбавлення волі ОСОБА_9 ( т.4, а.с. 161-163). В подальшому,  14.08. 2009  року (дата в постанові про  притягнення  як  обвинуваченого виправлена з “17” на “14”  і саме  виправлення в постанові  не  оговорено)  ( т.4, а.с.201) ОСОБА_6   було пред’явлене обвинувачення за ч. 3 ст. 146 КК України та обрано запобіжний захід –тримання під вартою.

Про те,  в інкримінованих йому злочинах він вину не визнав, так як їх не вчиняв, і в судовому засіданні дав детальні показання про те, що після затримання він  був  доставлений в кабінет начальника ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_12 де  останній став вимагати у нього кошти в сумі 3-х мільйонів доларів США для того, щоб його відпустити. Коли  він відповів, що такою сумою грошей не володіє і відмовився від його вимог у зв’язку з тим, що ніяких злочинів не вчиняв і не збирається платити кошти, ОСОБА_12 став погрожувати фізичною розправою над ним та членами його сім»ї і повною ізоляцією від захисту. Крім начальника ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_12 фізичною  розправою, на  вимогу, надати  йому  адвоката, погрожував оперуповноважений ОСОБА_13   

Оперуповноажений ВКР Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_15, почав  бити  його, наносячи руками багато чисельну кількість ударів в область живота, спини, плечей, голови при цьому   його руки були в наручниках сильно зажатих в кісті рук, які знаходилися за спиною. Потім ОСОБА_15 в присутності ОСОБА_13 став підбивати   його ноги в різні сторони, щоб розтягнути їх на «шпагат»при цьому підтримуючи  його  за наручники. В такому положенні  він знаходився біля півтори години та переносив нестерпну біль, від чого кричав, просив пощади плакав, а ОСОБА_15 час від часу підходив до  нього і кулаком наносив удари по животу і по бокам  в області нирок. Не витримавши болі від такого катування  він впав на підлогу і знепритомнів. Коли прийшов до тями, то ОСОБА_15  заставив його піднятися, після чого зірвав вниз штани

-  10  -

та труси і ножицями став защемляти статевий орган, при цьому вимагав признатися у вбивстві  ОСОБА_9  і  говорити все інше що їм потрібно.

На його прохання надати йому адвоката, ОСОБА_13  разом з ОСОБА_15 продовжили погрожувати  йому,  що через «кримінал» вони запустять  інформацію таким чином, що  його  дружину та доньку вивезуть в ліс і закопають. Цей відрізок часу катування продовжувався близько 4-х год. і за весь цей час  він переносив нестерпні болі, страждання та приниження людської гідності.

Всі ці катування  проходили  за  вказівкою  ОСОБА_12, оскільки  останній  періодично заходив  до  кабінетів  де  його  катували.

Крім  того, один з оперативників дістав велику скляну пляшку з аміачним розчином і змочив у ньому носову хустину, а потім поклав її на  його обличчя не даючи можливості дихати, а коли він задихався, то хустинку приймали буквально на 10-15 секунд, а потім знову прикладали на обличчя так само. Від такого катування він отримав опіки рота, язика та гортані так як через декілька днів злазило покриття ротової порожнини. Катування аміачним розчином продовжувалося близько двох годин на протязі яких  він кричав, кликав на допомогу, плакав і просив пощади.

Після цього біля другої години ночі 05.08.2009 р. ОСОБА_13  разом з іншим оперативником завели його до кабінету заступника начальника СВ Шевченківському РУ ОСОБА_19 де останній разом з ОСОБА_13 та ще одним оперативником заставили підписати протокол про відмову від послуг адвоката ( т.4, а.с.124), та був оформлений протокол допиту  в якості підозрюваного де  він нібито відмовився давати показання на підставі ст. 63 Конституції  України ( т.4, а.с.125). Після чого його  перевезли в ТВМ Шевченківському РУ по вул. Баумана.

Відповідно до Журналу реєстрації  затриманих осіб чергової частини Шевченківському РУ є відмітка про час реєстрації ОСОБА_6 2 години 44 хв. 05.08.2009 р., що підтверджується у відмовному матеріалі, який був вилучений судом із прокуратури Шевченківського району м. Києва ( т. 13, а.с. 25).

05.08.2011р. відповідно до показань ОСОБА_6 о другій половині дня його було допитано додатково в якості підозрюваного слідчим СВ Шевченківському РУ ОСОБА_20 якому він повідомив, що ніякого відношення до вчинення злочину стосовно ОСОБА_9 не має і що 2 липня 2009 р. приблизно об 11 год. 30 хв., після зустрічі біля страхової компанії по вул. Ш. Руставелі в м. Києві з ОСОБА_7, він повернувся до своєї співмешканки ОСОБА_21 АДРЕСА_3, де  святкували 7 місяців від дня народження їхньої спільної  доньки ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_3, оскільки  була заведена традиція  святкувати кожного місяця до одного року. Крім  того, підсудний  ОСОБА_6 повідомив, що 02.07.2009 р. та 03.07. 2009 р. він постійно знаходився у ОСОБА_21 за вище вказаною адресою. Також 02.07.2009 р. о другій половині дня на  його  прохання  за вказаною адресою приїздив його водій ОСОБА_23 з метою взяти гроші та список на закупку продуктів харчування, а на наступний день ОСОБА_23 привіз вказану покупку. Також ОСОБА_6 зазначив, що саме він надавав ОСОБА_23 гроші та список на продукти харчування і саме йому на наступний день ОСОБА_23 передавав пакети з покупками.

          Допитана  19.06. 2010  року  в якості свідка на досудовому  слідстві ( т.9, а.с.80-84) та  17.06.2011  року  в  судовому  засіданні ( т.14, а.с.39-41) ,  ОСОБА_21 підтвердила показання  ОСОБА_6  від 05.08.2009 року, що 02.07.2009 р. та 03.07. 2009 р. він постійно знаходився у ОСОБА_21 за  адресою у  АДРЕСА_11 .  Також повністю підтвердив показання  ОСОБА_6  від 05.08. 2009  року  свідок ОСОБА_24, на досудовому  слідстві ( т.9, а.с. 88-91) та  21.07. 2011  року в судовому  засіданні ( т.14, а.с.164-170).

          Разом з  тим, наведені  факти,  слідчим  не  перевірялись і належної  оцінки  надано  їм не було,  а для  з’ясування  цих  обставин  необхідно було провести   

-  11  -

оперативно- розшукові дії  для  встановлення  можливих свідків в  підтвердження  версії підсудного ОСОБА_6, допитати  мешканців  будинку  АДРЕСА_12.

          З пояснень підсудного  ОСОБА_6 вбачається, що після того , як  він  повідомив  про своє   алібі,  яке  слідчим  не перевірялося, та непричетність  до  вбивства ОСОБА_9,  його забрали від слідчого оперативні працівники Шевченківському РУ, завели до ОСОБА_12, який   йому став роз’ясняти, що він не правильно себе веде і що він тільки ускладнює собі проблеми якщо не буде визнавати своєї причетності до вбивства ОСОБА_9 то все те, що до   нього  застосовувалося напередодні  буде повторюватися регулярно.

06.08.2009 р. в другій половині дня, між ним та ОСОБА_7 була проведена очна ставка перед початком  якої   йому було роз’яснено ОСОБА_12, як правильно, на його думку,  він повинен себе поводити. Коли під час проведення очної ставки ( т.2, а.с. 171 –177), на  його здивування був допущений адвокат ОСОБА_25 якому він, всупереч вимогам ОСОБА_12 мовчати, щодо отримання побоїв від працівників міліції все таки встиг повідомити ОСОБА_25 та написати заяву на ім’я прокурора Шевченківського району м. Києва, щодо застосування до нього побиття та катування, і що він ніякого відношення до вбивства ОСОБА_9 не має (допитаний  в судовому  засіданні  17.06. 2011  року в  якості  свідка т.14, а.с. 39-44).

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка адвокат ОСОБА_25 пояснив, що в серпні 2009 року з ним була укладена угода про надання юридичної допомоги ОСОБА_6 ( т. 4, а.с. 224 -228).  Виконуючи свої обов’язки він  був присутній на очній ставці між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 06.08.2009 року(т.2 а.с.171-177), де побачив побитого і закровавленого ОСОБА_6 Як захисник,  він ставив запитання ОСОБА_6  про те, звідки у нього побої та хто його побив. Будучи присутнім на очній ставці заступник начальника СВ Шевченківському РУ ОСОБА_16 зняв це питання і дав вказівку слідчому ОСОБА_26.  записати в протокол зауваження адвокату ОСОБА_25, що ОСОБА_26  і зробив.

ОСОБА_25  зазначив також те, що ОСОБА_6 зумів написати заяву прокурору Шевченківського району м. Києва про те, що його побили працівники міліції Шевченківському РУ та передати йому. Вказану заяву зі своєю скаргою ОСОБА_25 відправив прокурору Шевченківського  району  м.  Києва.

В подальшому слідчий ОСОБА_26. , заступник  начальника СВ Шевченківському РУ ОСОБА_16 та начальник ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_12, грубо порушуючи право на захист ОСОБА_6 зробили все можливе щоб не допустити в подальшому до участі у справі   його  як адвоката та інших захисників, дотримуючись своїх погроз, що ОСОБА_6 буде ізольований повністю від захисту.

Як пояснив ОСОБА_25, що такого беззаконня, які дозволяв собі ОСОБА_16 по відношенню до нього як адвоката, йому ніколи не доводилося стикатися. ОСОБА_25  пояснив, що ОСОБА_16  йому реально погрожував посадити в «клітку», якщо він буде продовжувати добиватися справедливого захисту законних прав та інтересів  ОСОБА_6 Також ОСОБА_25   пояснив в судовому засіданні про те,що начальника ВКР ОСОБА_12, який керував слідчим процесом і тільки з його дозволу, як підтвердив в своїх показаннях в судовому засіданні підсудний ОСОБА_7, ОСОБА_25  лише один раз був допущений на очну ставку між ОСОБА_7 та ОСОБА_6

В ході  судового   засідання,  підсудний  ОСОБА_7,  постійно  наголошував про  застосування до ОСОБА_6  недозволених методів  дізнання   та  слідства, позбавлення  права  на  захист  ОСОБА_6, навіть 06.08. 2009 року    при  проведенні  очної  ставки побитого ОСОБА_6 сфотографував  його  на мобільний  телефон щоб показати  дружині ОСОБА_6  і  сказав  їй,  щоб  вона  щось  робила,  шукала  адвоката, бо її  чоловіка їй  повернуть  по  частинам, а  потім  свій  телефон  з фото ОСОБА_6,  як  доказ,   передав   для   дослідження спеціалісту ( т. 15, а.с.71- 78).

-  12  -

            Крім  того,  свідок ОСОБА_23 пояснив  в  судовому  засіданні, що він чув, як 04.08.2009 року в приміщені Шевченківському РУ били та катували ОСОБА_6, а потім в ніч з 4 на 5 серпня 2009 року будучи затриманим разом з ОСОБА_6 та знаходячись в приміщені Шевченківському РУ побачив ОСОБА_6, який був дуже побитий та обличчя було в крові. Через декілька днів ОСОБА_23 приїхав до зазначеного райвідділу міліції, щоб забрати свій автомобіль, то в одному з кабінетів побачив ОСОБА_6 в наручниках та побитому стані.

           Підсудний  ОСОБА_6, в судовому  засіданні також пояснив, що   повідомивши на самій очній ставці, що ніякого відношення до вбивства ОСОБА_9 не має,  після якої його знову забрав до себе в кабінет ОСОБА_12  та висловив своє незадоволення за таку його  поведінку і сказав, що в подальшому  він буде повністю ізольований від захисту і причетність до вбивства ОСОБА_9 вони заставлять визнати.

07.08.2009 р., його було доставлено до Шевченківського районного суду м. Києва, де обиралася йому міра запобіжного заходу та куди прибув його адвокат ОСОБА_25 Перед початком судового засідання в автозаку ОСОБА_13 і ОСОБА_14 погрозами заставили   його написати заяву на ім’я слідчого ОСОБА_26.  про відмову від послуг адвоката ОСОБА_25. Після цього вказана заява і була надана судді до початку слухання і адвокат ОСОБА_25 не був допущений до участі у справі. Окрім цього в подальшому при обранні міри запобіжного заходу 14.08.2009 р. ОСОБА_13  та ОСОБА_14  погрозами заставили   його просити у суду продовжити йому термін тримання під вартою (т. 4 а.с. 171).

Під час перебування  його під вартою в ІТТ ГУ МВС України в м. Києві його піднімали з камери для спілкування : 08.08.2009 р. в період часу з 11.10 год. до 12 год-ОСОБА_31 разом з ОСОБА_12 (відповідь В.О. начальника ІТТ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_27 заступникові прокурора Шевченківського району м. Києва. ОСОБА_28, що знаходиться у відмовному матеріалі № 284, а.с. 25, який був витребуваний судом з прокуратури Шевченківського району м. Києва), які повторили свої первинні  вимоги по сумі коштів, які   він повинен надати для того, щоб вийти на волю. Однак згоди від   нього вони не отримали, за відсутності вказаної суми.

Приблизно через 30 хвилин 08.08.2009 року його знову підняли з камери і завели до кабінету в якому знаходився раніше не відомий йому працівник міліції, який представився йому як працівник головного управління МВС України в м. Києві, що займає високу посаду, на вигляд приблизно 45 років, зріст близько 175 см, обличчя овальної форми приємної зовнішності, волосся темне середньої довжини із сивиною зачесані назад, рідкі. Був одягнений в дорогий костюм темно-сірого кольору  та на лівій руці знаходився великий, золотий та дуже дорогий годинник, як тепер вже встановлено цією особою виявився –ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_8., що мешкає в АДРЕСА_4 т.д. НОМЕР_4 т. моб. НОМЕР_5 на той період часу займав посаду начальника зовнішньої служби розвідки ГУ МВС України в м. Києві (допитаний  в судовому  засіданні  22.12. 2011  року в  якості  свідка т.16, а.с. 100-103).

ОСОБА_29 почав розмову з  ним запропонувавши йому добровільно надати його людям паролі від системи банк-клієнт банківських рахунків. На цю пропозицію він не погодився за відсутності таких рахунків, після чого ОСОБА_29 погрожуючи сказав  йому що він повинен гарно грати роль в подальшому на допиті у слідчого, а саме він надав  йому надрукований текст показань про його причетність до вбивства ОСОБА_9 і намальовану план-схему  на окремому аркуші, місця знаходження трупа ОСОБА_9 на 8-10

аркушах. При цьому вимагав вивчити написаний текст та запам’ятати план-схему і попередив в разі невиконання вимог буде залежати доля його сім ї. На завершенні своєї

розмови з  ним ОСОБА_29 забрав даний текст з план-схемою при цьому попередив, щоб  він нікому про його візит не говорив, навіть оперативним працівникам міліції і слідчим, а

-  13  -

якщо  він це зробить, то йому одразу стане відомо про це, і тоді   йому буде набагато гірше і  він  тоді зрозумів, що з ним не жартують, а у ОСОБА_30 все під контролем.

Наступного дня в неділю 09.08.2009 р.   його підняли з камери в 13.15 і завели до кабінету, де його чекав начальник ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_12, який розпочав

розмову з того, яке рішення прийняв  він щодо передачі банківських рахунків,  чи другий варіант, який був викладений в надрукованому тексті з план-схемою. У відповідь   він повідомив, що ніяких банківських рахунків не має і їх вимоги виконати не може.  До 14 год. 30 хв. ОСОБА_12 продовжував   його вмовляти по  доброму назвати банківські рахунки, а не отримуючи згоди на це, переходив до погроз та запевняв   його в тому, що рано чи пізно вони все рівно з нього “виб’ють” ці рахунки, а за вбивство ОСОБА_9 ,   він отримає на повну котушку “пожиттєво”, а він –ОСОБА_12 організує  його повну ізоляцію до суду.

В понеділок 10.08.2011 р. з 11 год. 35 хв. до 13 год. 50 хв.  його піднімали знову з камери на бесіду о/у ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_15 і ОСОБА_14, які на протязі цього часу продовжили психологічний тиск, вимагаючи зізнання у вбивстві ОСОБА_9 при цьому нагадували про попереднє спілкування з ним та   застосування до нього фізичного насильства і катування, яке відбувалося після його затримання 04.08.2009 р. в Шевченківському РУ РУГУ МВС України в м. Києві.

На протязі всього часу вся ця розмова з боку оперативних працівників міліції ОСОБА_15 і ОСОБА_14 відбувалася на блатному жаргоні поєднаною з брутальною лайкою.

Перебуваючи в камері він усвідомив все, що з ним трапилося і якщо він не буде виконувати вимоги, викладені в надрукованому тексті з план-схемою, то його замордують, тобто психологічно був зламаний.

За добу до додаткового допиту в якості підозрюваного  його забирають з ІТТ та доставляють до ТВМ Шевченківському РУ по вул. Баумана. Протягом доби оперативники  продовжили процедуру катування та вимагали визнати свою причетність до вбивства ОСОБА_9, а саме: протягом доби оперативні працівники його  періодично били пластиковими пляшками наповненими водою, при цьому руки були заковані в наручники, не давали їсти, пити та спати, а 12.08.2009 р. з ранку було доставлено до заступника начальника Шевченківському РУ ОСОБА_31, який попередив, щоб він надав слідчому ті показання, які йому надавалися в ІТТ для вивчення, а також при відтворенні обстановки та обставин події показувати та дотримуватись маршруту по план-схемі. Після цього 12.08.2009р. оперативні працівники замученого та виснаженого  його, для додаткового допиту в якості підозрюваного, завели до заступника начальника слідчого відділу ОСОБА_16, який роздрукував заготовлений текст протоколу додаткового його допиту в якості підозрюваного та надав йому для ознайомлення і підпису.

Прочитавши протокол  зрозумів, що текст протоколу співпадає з текстом, який він читав 08.08.2009 р. в ІТТ ГУ МВС України в м. Києві, наданий йому з план-схемою працівником ГУ МВС України в м. Києві (ОСОБА_29.),  відмовився його підписувати, після чого ОСОБА_16  вийшов з кабінету і туди зайшли оперативні працівники, які  йому нанесли по декілька ударів пластиковими пляшками з водою і попередили в разі не підписання протоколу вони повернуться і продовжать розмову, після чого вийшли. Коли до кабінету повернувся ОСОБА_16, то  він попросив його деякі слова з тексту виправити, на що ОСОБА_16  погодився та роздрукував виправлений текст і надав його знову. Ознайомившись з даним текстом,  він знову відмовився його підписувати, після чого ОСОБА_16 запитав у  нього : “так,  мені що знову вийти з кабінету?”.        

Зрозумівши, що виходу у нього не має і погодився підписати протокол з деякими виправленнями, які видно в тексті самого протоколу  (т.4 а.с. 189-186).

    В ході досудового та судового слідства ОСОБА_6 неодноразово скаржився на те, що з ним жорстоко поводились працівники міліції, проте розслідування цих

-  14  -

тверджень було неефективним. Відповідно до статті  3 Конвенції “Заборона катування”,   нікого не може бути  піддано  катуванню  або  нелюдському  чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

    Як вбачається  з відмовного матеріалу державні органи, а саме прокуратура Шевченківського  району  м.  Києва , поверхово провела розслідування, лише опитавши допустимого правопорушника –слідчого ОСОБА_26., та конвоїрів – ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 Проте будь-кого з працівників карного розшуку Шевченківському РУ ГУ МВС України в м.Києві, які згідно відповідей ОВС “працювали” з ОСОБА_6 опитано не було.  Прокуратура задовольнялась лише запереченням з боку співробітників міліції, прийняли версію подій, запропоновану міліцією та відмовились порушити кримінальну справу, не дивлячись на твердження заявника –ОСОБА_6 та наявні тілесні пошкодження,  що  підтверджуються актом судово-медичного дослідження ( обстеження) № 5064  від 17.08. 2009  року (  т.3, а.с. 154 -156);  висновком судово-медичної експертизи № 603/1  від 28.09. 2009 року ( т.3, а.с. 167 -168), висновку  спеціаліста № 29563  від 11.07.2011  року  щодо  дослідження   мобільного  телефону, а  саме  файлу  відеозапису  від 06.08. 2009  року та  роздруківкою  до  висновку ( т.14 , а.с. 144-  159).

          Європейський суд –справа «Лопатін і Медведський проти України»(рішення Страсбург, 20 травня 2010 року) зазначив, якщо особа висовує аргументовані претензії, що вона підверглась серйозному жорстокому поводженню з боку співробітників міліції в порушення ст.3 Конвенції, то це положення, в співвідношенні з загальним обов’язком держави по ст.1 гарантувати  кожному,  хто перебуває під її юрисдикцією,  права і свободи,  визначені в Конвенції, вимагає проведення ефективного та офіційного розслідування, здатного привести до встановлення та покаранню винних.

Європейський суд (справа«Лопатін і Медведський проти України») наголошує, якщо людина була затримана міліцією, була здоровою, але у неї з’явились травми, то держава зобов’язана забезпечити правдоподібні пояснення яким чином такі тілесні пошкодження були отримані. В противному випадку виникає питання у відповідності таких дій  зі ст.3 Конвенції “Заборона катування”.

Слід також зазначити, що перевірка заяви адвоката ОСОБА_36 щодо застосування незаконних методів слідства відносно ОСОБА_6 не виконана належним чином. В ході досудового слідства зазначені обставини не досліджувалися та  при  проведенні  додаткового  розслідування  потребують  додаткової  перевірки.

Підсудний  ОСОБА_6 в судовому  засіданні пояснив, що після підписання протоколу додаткового допиту в якості підозрюваного до кабінету ОСОБА_16 знову зайшли оперативні працівники міліції і погрожуючи насильством заставили  його написати заяву про відмову від послуг адвоката при проведенні слідчих дій: додаткового допиту підозрюваного та при відтворенні обстановки та обставин події. Вказана заява від нього була прийнята ОСОБА_16 (т.4 а.с. 187).

Разом з  тим, в матеріалах кримінальної справи (т.5 а.с.10-13) знаходяться клопотання адвоката ОСОБА_36 та адвоката ОСОБА_37 від 11.08.2009 року про допуск їх у  кримінальну справу для захисту законних прав та інтересів ОСОБА_6, однак, ні 11 ні 12 серпня 2009 року вказані захисники не мали можливості зустрітися з підзахисним  ОСОБА_6

Як вбачається зі скарги ОСОБА_36 на ім»я заступника прокурора Шевченківського району м. Києва ОСОБА_38 від 12.08.2009  року про вчинення  посадовими особами Шевченківському РУ ГУМВС України  в м. Києві злочину, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України, 11.08.2009 року, отримавши дозвіл  від слідчого СВ Шевченківському РУ ОСОБА_26    на побачення з ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_36  прибув  до ІТТ  ГУ МВС України в м. Києві, де черговий повідомив, що ОСОБА_6  забрали до Шевченківському РУ Повернувшись в Шевченківському РУ, адвокат ОСОБА_36. знову звернувся до слідчого ОСОБА_26.  з вимогою надати можливість зустрітися  з підзахисним ОСОБА_6. Однак слідчий  ОСОБА_26.  повідомив, що він з ОСОБА_6 слідчі дії не проводить і про місце знаходження ОСОБА_6  йому нічого не відомо.

Після цього ОСОБА_36  звернувся до начальника ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_12 з проханням надати йому можливість поспілкуватися з ОСОБА_6 ОСОБА_12  відповів ОСОБА_36, що не може надати йому для побачення ОСОБА_6 бо вони з ним працюють. Після надання ОСОБА_12 для огляду дозвіл слідчого ОСОБА_26.  на побачення адвоката  ОСОБА_36 з ОСОБА_6 , ОСОБА_12  відмовився виконати законні вимоги адвоката ОСОБА_36 та дав вказівку помічнику чергового по  Шевченківському РУ вивести адвоката ОСОБА_36  з приміщення Шевченківському РУ та не впускати без його дозволу. Все це відбувалося 11.08.2009 року.

12.08.2009 року адвокат ОСОБА_36 знову прибув до ІТТ ГУМВС України в м. Києві з метою побачення  з ОСОБА_6, однак, черговий повідомив йому що, ОСОБА_6 з Шевченківському РУ до ІТТ не повертали. О 12 годині 12.08.2009 року адвокат ОСОБА_36 прибув до Шевченківському РУ, де йому знову відмовили у зустрічі з ОСОБА_6, після чого ОСОБА_36  звернувся зі скаргою до прокуратури на незаконні дії начальника ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_12(відповідно до заяви адвоката ОСОБА_36, що міститься в матеріалах перевірки прокуратурою Шевченківському РУ районну м. Києва,  копія  наглядового  провадження № 1/399/2009 рік знаходиться в кримінальній справі  т. 18).

         В той же час  12.08-2009 р.-13.08.2009 р. за участю підозрюваного ОСОБА_6 було проведено слідчу дію –відтворення обстановки та обставин  події з застосуванням  технічних засобів. Участь адвоката не була забезпечена з мотивів відмови останнього від надання йому правової допомоги.

В судовому засіданні  підсудний ОСОБА_6, пояснив, що під час проведення даної слідчої дії до нього застосовувались недозволені методи слідства, зокрема ОСОБА_12 посадив його до свого  службового автомобіля “Шкода-Октавія”,  в якому також знаходився ОСОБА_14, водій ОСОБА_39 і ще один оперативник і вони направилися в сторону Кагарлика. Інші учасники слідчої дії: ОСОБА_16, двоє понятих- ОСОБА_43 та ОСОБА_40,  конвоїри та спеціаліст їхали в мікроавтобусі. По маршруту автомобілі зупинилися в м. Корсунь-Шевченківськ, попити каву. В цей час під’їхав автомобіль “Ауді” чорного кольору і автомобіль “Тайота кемрі” білого кольору. З автомобіля “Ауді” вийшов ОСОБА_29 який надав ОСОБА_6 текст показань і план-схему місця знаходження трупу. Проходячи повз ОСОБА_29, показав  йому жестом: «великим пальцем провів по горлу себе», а вказівним пальцем показав на нього , даючи таким чином зрозуміти реальність погрози розправи над членами сім’ї і над ним особисто, якщо  він не буде робити так, як він говорив.

У зв’язку з тим, що він  погано запам’ятав намальовану план-схему, а ОСОБА_29 на автомобілі “Ауді”, який супроводжував деякий час, зник з поля зору, вони доїхали аж до ОСОБА_41, де заночували в готелі. На другий день 13.08.2009 р. на зворотньому шляху оперативники завезли його на місце не далеко від ОСОБА_41, де нібито були спалені речі  ОСОБА_9.

ОСОБА_12 під час руху постійно був на телефонному зв’язку. Як зрозумів  він з розмов, що відбувалися по телефону, ОСОБА_12 не знав сам де місце знаходження трупа. Через деякий час на під’їзді до Кіровограда з переду з’явився автомобіль ОСОБА_29. “Ауді” чорного кольору, який замигав аварійними ліхтарями і ОСОБА_12 подав водію жестом руки, щоб їхати за даним автомобілем.

Проїхавши певний відрізок дороги за автомобілем “Ауді”,  він побачив, що автомобіль “Ауді”, подавши сигнал правого повороту, поїхав прямо, а ОСОБА_12  з  ним та іншими оперативними працівниками на автомобілі “Шкода-Октавія” поїхали на

-  16  -

право, а позаду за ними їхав мікроавтобус з іншими учасниками слідчої дії та продовжували пошуки трупа. Все це продовжувалося приблизно до 16 години, та не досягнувши позитивного результату, повернулися до Шевченківському РУ ГУМВС України в м. Києві, де  оформили протокол, після чого о 21 годині 55 хвилин 13.08.2009 року  його повернули до ІТТ ГУМВС України в м. Києві.

14.08.2009 року о 9 годині 35 хвилин конвой Шевченківському РУ забрав  його з ІТТ ГУМВС України в м. Києві та доставив його до заступника  начальника СВ Шевченківському РУ ОСОБА_16, який доручив слідчому ОСОБА_26. з поданням звернутися до Шевченківського районного суду м. Києва для обрання  йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як 10-денний термін тримання під вартою закінчувався саме 14.08.2009 року.

14.08.2009 року, у судовому  засіданні Шевченківського районного суду м. Києва при обранні міри запобіжного заходу ОСОБА_6 були присутні адвокати останнього ОСОБА_36 та ОСОБА_42,  ОСОБА_6 в присутності адвокатів, попросив суд продовжити йому термін тримання під вартою до 15 діб, що підтверджується в постанові Шевченківського районного суду м. Києва (т 4 а. с. 171).

Після отримання постанови суду 14.08.2009 року адвокати ОСОБА_36 та ОСОБА_42 прибули до Шевченківському РУ ГУМВС України в м. Києві і з дозволу заступника начальника СВ Шевченківському РУ ОСОБА_16 були присутні при пред’явленні обвинувачення ОСОБА_6  за ч 3 ст. 146 КК України, та при допиті його як обвинуваченого, де ОСОБА_6 вини у  скоєнні злочину не визнав ( т.4, а.с.204).

15.08.-16.08.2009року знову проводиться слідча дія - відтворення обстановки та обставин  події з застосуванням  технічних засобів в ході якої ОСОБА_6 «показував»місце де було спалено та закопано труп. Участь адвоката не була забезпечена  знову ж з мотивів відмови останнього (т 4 а. с. 206).

         З матеріалів  кримінальної  справи вбачається, що відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України було порушено 26.08.2009 року ( т.1, а.с.8), а відносно,  ОСОБА_6, якого затримали  04.08. 2009  року, порушена  кримінальна  справа за  ознаками  злочину, передбаченого п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України  - лише 19 лютого 2010 року ( т.1, а.с.13).  Весь період часу з 14 серпня 2009 року (коли справа відносно ОСОБА_6 була порушена за ч.3 ст.146 КК)  по 19 лютого 2010 року ОСОБА_6 формально  не підпадав під вимоги  п.4 ч.1 ст.45 КПК України, яка передбачає обов’язкову участь захисника з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення, коли санкція статті передбачає довічне ув’язнення.

   Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди використовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд наголошує, що у випадках, коли йдеться про позбавлення свободи, інтереси правосуддя вимагають забезпечення юридичного представництва (справу "Бенгем проти Сполученого Королівства" (Benham v. the United Kingdom), N 19380/92, п. 61, від 10 червня 1996 року).

Крім того, (справа Шабельник проти України, Страсбург, 19 лютого 2009 року) Європейський Суд зазначає, що українське законодавство передбачає обов'язкове представництво захисником інтересів осіб, яким у випадку засудження судом загрожує довічне ув'язнення.

Отже такі дії органу досудового слідства порушили право ОСОБА_6 на захист, оскільки саме при відтворенні обстановки та обставин події за його участю, інтереси правосуддя вимагали юридичного представництва  ОСОБА_6

-  17  -

Надаючи пояснення  в  судовому  засіданні підсудний  ОСОБА_6 зазначив, що 15.08.2009 р. о 6 годині 44 хвилини за участю тих самих учасників слідчої дії почався другий етап відтворення обстановки та обставин події .

Прибувши неподалік села Триліси Олександрівського району Кіровоградської області автомобілі з учасниками слідчої дії зупинилися і за вказівкою ОСОБА_12 мікроавтобус з учасниками слідчої дії: заступником начальника СВ Шевченківському РУ ОСОБА_16, два конвоїра, спеціаліст і два  понятих ОСОБА_43 та ОСОБА_40,  залишилися стояти на місці, а ОСОБА_12 з водієм ОСОБА_39  о/у ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_14  і ще з одним оперативним працівником забрали  його в автомобіль «Шкода октавія» і повезли   його до місця захоронення трупа. Вказане місце було швидко знайдене ОСОБА_12 на протязі приблизно 10-15 хвилин та показане йому. При цьому ОСОБА_12 попередив   його в разі, якщо  він відмовиться показувати місце захоронення трупа, або скаже під відеозапис, що вони вже були на місці захоронення трупа, то він   його закопає поруч з трупом. Після цього ОСОБА_12 зателефонував ОСОБА_16  і повідомив що місце захоронення трупу знайдено і вони на автомобілі “Шкода Октавія” повернулися до учасників слідчої дії.

         Свідок  ОСОБА_43 в судовому  засіданні   23.06. 2011  року ( т.14, а.с. 59 -62), який    15.08.2009 р.  був  присутнім  в  якості  понятого  при відтворенні обстановки та обставин події,  підтвердив  пояснення  підсудного ОСОБА_6  і  той  факт, що “ через   20-30 минут  когда они  уехали на  “Шкоде”  нам  позвонили  и  сказали,  что  нашли  труп”.

З пояснень  підсудного ОСОБА_6 слідує, що перед поновленням відеозапису слідчої дії ОСОБА_16 також попередив  його про те, щоб останній не сказав на відеокамеру те, що він там вже був.

Враховуючи те, що  він був вже психічно зламаний і в оточенні працівників міліції і “міліцейських” понятих, не маючи змоги чинити супротив, був змушений виконувати все що від нього вимагали ОСОБА_12  та ОСОБА_16 прибувши на місце захоронення трупа,  він  залишався  біля  автомобіля.  Працівники міліції з понятими розкопали місце до появи кісткових решток, після чого ОСОБА_12  зателефонував заступнику начальника Шевченківському РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_31, який біля другої години ночі разом з експертом ОСОБА_44 прибули для огляду трупа.

В подальшому знайдений труп був доставлений до Київського міського бюро СМЕ.

         Тому  в ході  додаткового  розслідування, для перевірки  пояснень підсудного  необхідно провести  очні ставки з особами на  яких  вказує  ОСОБА_6 в  підтвердження   своєї версії.  Проведення таких дій в ході  судового  слідства не можливо, так як вони  вимагають  проведення слідчих  дій, тобто  встановлення  вказаних осіб, надання  їм  належної  юридичної  оцінки .

В залежності від добутих доказів дати належну  юридичну  оцінку  діям підсудного у відповідності  до  чинного  законодавства,  оскільки суд же позбавлений в судовому засіданні виконати  вказані дії так як вони можуть бути виконані тільки  слідчим шляхом і крім того  їх проведення і належна  їх юридична  оцінка  вийде за межі  пред”явленого  обвинувачення і порушить право  підсудного на захист.

Будучи допитаним в якості свідка судово-медичний експерт ОСОБА_45 пояснив, що в серпні 2009 року до нього звернувся заступник начальника Шевченківському РУ ГУМВС України ОСОБА_31 та попросив виїхати разом з ним за межі м. Києва та оглянути труп людини,  оскільки  в ніч з 15 на 16 серпня 2009року він як судово-медичний експерт по місту Києву не чергував, а виїхав на огляд знайденого трупа  тільки за проханням ОСОБА_31 . На зазначене місце в лісовий масив біля с. Триліси Олександрівського району Кіровоградської області його привіз ОСОБА_31 Приїхавши на місце, як пояснив ОСОБА_45, він побачив викопаний та обгорілий труп людини. Йому  відомо,  що   правоохоронні органи Олександрівського району, Кіровоградської

-  18  -

області про знайдений труп  не  повідомлялися.  На місці огляд трупа він не проводив та протокол не складав, а за його вказівкою труп був упакований в поліетиленовий мішок і відправлений до Київського міського бюро СМЕ, де в подальшому був оглянутий  ним і там останній при огляді вперше побачив посвідчення на ім’я ОСОБА_9 разом з трупом ( т.15, а.с. 157 -160).

В матеріалах справи відсутні будь які покази підсудного ОСОБА_7, які підтверджували би причетність ОСОБА_6 до  інкримінованих йому злочинів.

Підсудний ОСОБА_7 в судовому  засіданні 12.09.2011  р.( т. 15, а.с. 71 -78)  пояснив суду, що ОСОБА_6 ніякого відношення до інкримінованих йому злочинів не має та  про те, що будучи на   волі він з ОСОБА_12. начальником  ВКР  Шевченківському РУ РУГУ МВС України в м.Києві зустрічався майже через день. Йому стало зрозуміло, що від ОСОБА_6 ОСОБА_12 вимагав кошти у великому розмірі. Між ним та ОСОБА_12  була домовленість згідно якої він повинен був виконати певні дії, а ОСОБА_12  залишити його свідком та повернути автомобіль. ОСОБА_7 частково виконав свої зобов’язання, а ОСОБА_12  не  виконав  свої  зобов»язання і не  повернув  автомобіль, і  сам його  використовує. ОСОБА_7 мав уговорити ОСОБА_6  сплатити ці кошти,  але  кошти були дуже  великі. Також підсудний ОСОБА_7 в судовому засіданні 12.09.2011 р.( т.15, а.с. 71-78) зробив офіційну заяву суду про те, що  до нього в СІЗО №13 двічі приходив ОСОБА_12 з погрозами. Останній запропонував йому укласти угоду за участю адвоката та прокурора в обмін на те, що він оговорить ОСОБА_6 та виступить у суді. Однак ОСОБА_7  на цю пропозицію не погодився.

    Крім того підсудний ОСОБА_7  12.09.2011 р. показав суду,  що  на  нього також чинився певний тиск,  що йому ще до його затримання від його знайомого в ГУ, було відомо, що в кримінальній  справі , крім показів ОСОБА_6 нічого немає, сказано про два пістолети ТТ, однак цих 2-х пістолетів немає. ОСОБА_12  йому  була сказана фраза про те,   що ці пістолети можуть опинитись у когось з його родичів.  Після  його  затримання 30 липня 2009  року,  де  його  протримали  четверо діб у Шевченківському РУ, допитували  на детекторі  брехні, потім  відпустили,  навіть  підписку  про  невиїзд  не  оформляли. Після   цього  вони  з ОСОБА_12 зустрічалися  майже  через  день і ні  від  кого він не  переховувався,  проживав дома.

           Крім  того,  він до затримання не  надавав  жодних показань  ні  від  свого  імені,  ні  від  імені  псевдоніма ( т.5, а.с.73 -77) на які  звертав  увагу  слідчого та  просив  провести   почеркознавчу  експертизу ( т.9, а.с. 205-206).

          Як вбачається  з матеріалів кримінальної  справи, виділені  матеріали  з  кримінальної  справи 16.06. 2010  року отримані в КНІІСЕ ( т.9, а.с. 204).

           На  виконання  вимог ст. 315-1 КПК України ( т.16, а.с. 126) слідчим  ОСОБА_49.  в  розпорядження  суду  передані  матеріали  з  кримінальної  справи  з КНІІСЕ,  отримані  в експертній  установі ст. дізнавачем ОСОБА_46 30.12.2011 року, про  неможливість  дачі  висновку ( т.16 а.с. 149 –184).

В ході досудового слідства зазначені обставини не досліджувалися, що має істотне значення для оцінки показань підсудного ОСОБА_7

          Тому  в ході  додаткового  розслідування для перевірки  пояснень підсудного   ОСОБА_7 необхідно провести  почеркознавчу  експертизу в  підтвердження     його версії.  Проведення таких дій в ході  судового  слідства не можливо, так як вони  вимагають  проведення слідчих  дій, тобто  встановлення   особи,  зазначеної в  протоколі допиту свідка   від 02.08. 2009 року ОСОБА_47 ( т.5, а.с. 73-77),  провести  очні ставки.

          Проведення таких дій в ході  судового  слідства не можливо, так як вони  вимагають  проведення слідчих  дій, тобто  встановлення  вказаних осіб  оперативно-

-  19  -

розшуковими    заходами.   В залежності від добутих доказів дати належну  юридичну  оцінку  діям підсудному ОСОБА_7    у відповідності  до  чинного  законодавства.

Суд же позбавлений в судовому засіданні виконати  вказані дії так як вони можуть бути виконані тільки  слідчим шляхом і крім того  їх проведення і належна  їх юридична  оцінка  вийде за межі пред’явленого обвинувачення і порушить право  підсудного на захист, так як в даному випадку виникає  необхідність в розмежуванні дій підсудного.     

            Разом з  тим, процесуальні  документи, на  які  наголошує  підсудний  ОСОБА_7,   в т. 5   декілька  разів  розшивалися, нумерувалися,  а  також порушена  їх  хронологія  та  послідовність   і  в  інших  томах  матеріалів  кримінальної  справи.

            Відповідно  до  вимог ч.3 ст. 68 КПК України,  не  можуть бути  доказами дані,  повідомлені  свідком,  джерело яких  невідоме.  Якщо  показання  свідка базуються на  повідомленнях  інших  осіб,  то  ці  особи  повинні  бути   також  допитані.

             Згідно  з  вимогами  ст. 224  КПК України,  до  обвинувального  висновку додаються:   список  осіб,  що  підлягають  виклику  в  судове   засідання,  з зазначенням їх   адреси  і  аркушів справи,  де  викладені їх показання  або  висновки.

У  списку  осіб,   які  підлягають виклику в  судове засідання,  з  метою  нерозголошення  відомостей  про  осіб,  щодо  яких  у  порядку,  передбаченому ст.ст. 52-1 та 52-3 цього Кодексу,  застосовані  заходи  безпеки,  замість їх  справжніх прізвища,  ім’я і  по батькові зазначається  псевдонім,  а  замість  адреси –назва  органу,  який  здійснює заходи  безпеки,  та  його  адреса.

             Проте,  до  обвинувального  висновку, доданий   список  осіб,  що  підлягають  виклику   в  судове  засідання, таке  прізвище під псевдонімом як ОСОБА_47 ,  в  список  осіб   слідчим  ОСОБА_49  не  включений.        

Непричетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому злочинів підтвердив і підсудний ОСОБА_8 ще на досудовому слідстві в протоколі допиту його як обвинуваченого від 18.08.2010 року (т. 11 а. с. 103-109), в якому ОСОБА_8  пояснив, що раніше в своїх показаннях він оговорював ОСОБА_6

Також ОСОБА_8  підтвердив не причетність ОСОБА_6  до інкримінованих йому злочинів в судовому засіданні та зазначив, що оговорювати ОСОБА_6 його змусили працівники міліції з моменту затримання в м.Дніпропетровську, та оперативним працівником ВКР Шевченківському РУ ОСОБА_13 і  іншими оперативниками. Як зазначив в судовому засідані ОСОБА_8 , що під час етапування його з м. Дніпропетровська до м. Києва ОСОБА_13  з іншими оперативними працівниками Шевченківському РУ, зупинившись на перекур, вийшли з автомобіля і під  час розмови між собою один з працівників міліції розповів що тут неподалік по “маячках” був знайдений труп людини.  

    В  ході судового  засідання ОСОБА_8 показав, що в день ймовірного вбивства ОСОБА_9, а саме 02.07.2009  р., він бачив останнього, однак, з ним не спілкувався.

02.07.2009 р. ОСОБА_9, поспілкувавшись з ОСОБА_7 та особою на ім’я ОСОБА_43,  поїхав від страхової компанії на своєму авто “Тойота Кемрі” разом з чоловіком на

ім’я ОСОБА_43. Слідом за ними  на  автомобілі  “Мерседес»-кубик” поїхало ще дві невстановлені особи.

   Як показав ОСОБА_8  невстановлена особа на ім’я ОСОБА_43 неодноразово знаходив його вимагав від нього інформації про діяльність ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а в останні зустрічі проявляв цікавість лише до особи  ОСОБА_9 та його діяльності.

   Дані обставини були з’ясовані лише  при судовому слідстві і потребують проведення оперативно-розшукових заходів та певних слідчих дій по встановленню даної особи та її причетності до скоєного злочину. Тому  в ході  додаткового  

-  20  -

розслідування для перевірки версії  підсудного  необхідно встановити та допитати  особу на яку посилається  підсудний  ОСОБА_8 в підтвердження   своєї версії.

   Як показав ОСОБА_8, покази дані ним на досудовому слідстві не відповідають дійсності та були дані під тиском та зі страху, по запропонованому йому сценарію.

В суді ОСОБА_8 пояснив, що  знаходячись в м. Дніпропетровськ, він зустрічався з ОСОБА_7, у якого на флешці були матеріали справи, зокрема, покази ОСОБА_6, в яких  він нібито  оговорював ОСОБА_8 в скоєному злочині. Це обурило ОСОБА_8 Факт наявності флешки  з матеріалами кримінальної справи підтвердив і сам ОСОБА_7, показавши суду , що дану флешку він отримав від слідчого ОСОБА_26.       

           Виникає питання –з якою метою ОСОБА_8 надавались протоколи допиту ОСОБА_6, які його відверто оговорювали в злочині, який він не скоював? Кому необхідно було повідомляти ОСОБА_8 про деталі справи, викликати в ньому обурення проти ОСОБА_6,   оскільки  відповідно  до  вимог   ст. 121  КПК України,  щодо  недопустимості  розголошення  даних  досудового   слідства,  дані   досудового   слідства  можна   оголосити   лише  з  дозволу слідчого  або  прокурора і  в  тому   обсягу,  в  якому   вони   визнають  можливим, однак  процесуальний  документ-  дозвіл  на  розголошення досудового  слідства відсутній. У необхідних  випадках слідчий  попереджає осіб,  які  присутні  при провадженні  слідчих  дій,  про  обов»язок  не  розголошувати  без  його  дозволу   даних  досудового  слідства. Винні  в  розголошенні  даних   досудового   слідства  несуть   кримінальну  відповідальність  за  ст. 387 КК України.

А  тому    під  час  додаткового  розслідування   необхідно  надати належну  юридичну  оцінку  діям слідчого  ОСОБА_26.

Як наслідок  в  матеріалах  кримінальної  справи  знаходяться  показання ОСОБА_8 на досудовому слідстві, явки з повинною, які отримані з порушенням законодавства та порушенням права на захист самого ОСОБА_8

Як видно з матеріалів справи , та , зокрема показань  свідків о/у Шевченківському РУ   ОСОБА_13 від 21.07.2011 р., який здійснював перевезення ОСОБА_8 з м.Дніпропетровська до Києва, ОСОБА_48 від 17.10.2011 р..,  ОСОБА_49 від 30.05.2011 р. , ОСОБА_12 від 30.06.2011 р.  ОСОБА_8 був затриманий в м. Дніпропетровську. Сам ОСОБА_8 показав суду, що він був затриманий в м.Дніпропетровську  20 травня 2010 року під час продажу автомобіля приблизно о 14-15 годині дня. Свідок ОСОБА_48 17.10.2011 р., показала суду, що працівники міліції, які в той же день прийшли в квартиру, в якій вона мешкала спільно з ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_5, повідомили, що ОСОБА_8  звинувачується  у  вбивстві.

            Складання протоколу явки з повинною ОСОБА_8 від 20.05.2010 р. було розпочато о 17.30 та закінчено  о 18.20. Як пояснив в судовому засіданні 10.03.2011 р.  та  17.10.2011 р. ОСОБА_8, при затриманні його в авто били, приковували наручниками, погрожували зґвалтувати дубинкою, тому в райвідділ він потрапив значно пізніше.

          Як  пояснив  в  судовому  засіданні  10.03. 2011 року ОСОБА_8 що писати в явках з повинною йому  диктували працівники міліції. В ІТТ явку з повинною він писав за допомогою адвоката ОСОБА_50, описував емоції, начебто у нього був стан афекту. Така

була лінія захисту  його  адвоката. В подальшому ОСОБА_8 відмовився від адвоката ОСОБА_50, оскільки останній вважав, що вина всіх доведена та останній чинив на нього

непереривний, систематичний психологічний тиск та неналежно виконував свої обов’язки по захисту його прав та інтересів (т.12, а.с.76,78,91,92).

      За даних обставин будь-якої добровільної явки ОСОБА_8 до органів внутрішніх справ не було.

     Відповідно до ст.96 КПК України явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення

-  21  -

проти нього кримінальної справи. Якщо кримінальну справу вже порушено за наявністю ознак злочину, таке повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого.

У ОСОБА_8 не було доказів поганого поводження з ним працівниками міліції в м.Дніпротепровську  з метою одержати зізнання, але обставини справи свідчать про те, що слідчі органи домоглися від нього показань усупереч його волі.

Аналізуючи зміст протоколу явки з повинною від 20 травня 2010 року ( т.9 а.с.25) та пояснень від 20 травня 2010 року  (т.9 а.с.26-27), які надавались  о/у УКР ГУМВС України в Дніпропетровській області  лейтенанту міліції ОСОБА_51, то можна говорити про повну плутанину обставин та фактів. Так, в протоколі явки з повинною зазначено, що безпосередньо  вбивство ОСОБА_9 здійснив ОСОБА_8 разом  з ОСОБА_6, а  в поясненнях – з ОСОБА_7.

Явка з повинною від 19 червня 2010 року, як і явка з повинною від 20.05.2010 р.,  написана вже після порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_8- 26.08.2009 р. (т.1 а.с. 8) та пред’явлення обвинувачення (т.11, а.с 1-2), що є порушенням вимог ст.96 КПК України.

Хоча  в матеріалах справи відсутні фактичні дані про здійснення  фізичного тиску на ОСОБА_8 з боку слідчих при написанні явки з повинною, але  той факт, що в рамках того самого провадження інша особа , а саме ОСОБА_6  зазнав знущань та катувань з боку працівників ОВС може породжувати обґрунтовані сумніви щодо методів роботи слідчих та оперативних співробітників  в цій справі.

Саме оформлення затримання здійснено 21 травня 2010 року Шевченківському РУ ГУ МВС України в м.Києві.

               Фактично з моменту затримання 20 травня 2010 року в м.Дніпропетровськ  і доправлення його до міста  Києва  ОСОБА_8 був позбавлений свободи з метою допровадження його до компетентного судового органу в зв’язку з підозрою у вчиненні вбивства. Саме 21 травня 2010 року ОСОБА_8 було пред’явлено обвинувачення ( т.11 а.с.29-30) та  Шевченківським районним судом м.Києва було обрано запобіжний захід –взяття під варту ( т.11 а.с.14-15).

З огляду на обставини справи, фактичне затримання ОСОБА_8 було здійснене  20 травня 2010 року, а не 21 травня 2010 року, і це не звільняло ОВС від обов’язку забезпечення процедурних гарантій, пов’язаних з його статусом підозрюваного у кримінальній справі.

Лише через добу після затримання, тобто 21 травня 2010 року,  йому були роз’яснені його права згідно ст.43-1 КПК України (т.11 а.с.7-13 протокол затримання), зокрема право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, відмовитися давати будь-які пояснення або свідчень до прибуття захисника.

Протокол затримання ОСОБА_8 був складений в м.Києві у Шевченківському РУ РУГУ  21.05.2010  р. з 14.00 до 14.25. ОСОБА_8 була повідомлена кваліфікація злочину в якому він підозрюється, а саме п.6,12 ч.2 ст.115 КК України (умисне вбивство) санкція статті якої передбачає довічне ув’язнення. Відповідно до ст.45 КПК України є обов’язковою участь захисника з моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення. Згідно протоколу роз’яснення до першого допиту обвинуваченому його права мати захисника  від 21.05.2010 р. слідчим СУ ГУ МВС України в м.Києві  ОСОБА_49 в приміщенні Шевченківському РУ ГУ МВС України в м.Києві  в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи №10-19074 про вбивство обвинуваченому

ОСОБА_52 було  оголошено його права, зокрема, мати захисника з моменту пред’явлення обвинувачення та побачення з ним віч-на- віч до першого допиту.

Ознайомившись зі своїми  правами ОСОБА_8 заявив, що бажає, щоб його права захищав адвокат ОСОБА_50 (т.11 а.с.25-26).

-  22  -

Постановою про участь захисника у справі від 21.05.2010 р. (т.11 а.с.28) на підставі відповідного ордеру та свідоцтва до захисту ОСОБА_8 був допущений адвокат ОСОБА_50.(т.11 а.с.27-28)

 21.05.2010 р. ОСОБА_8 було  пред’явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого п.6,12.ч.2.ст.115 КК України.(т.11 а.с.29-31)

          Однак, при допиті в якості обвинуваченого 21.05.2011 р., який відбувся з 15.40 до 15.50 адвокат був відсутній.(т.11 а.с.32) Слідчий в протоколі допиту обвинуваченого від 21.05.2010 р. навіть не зазначив у яких злочинах, передбачених КК України щиро кається ОСОБА_8 (т.11 а.с.32) Лише при додатковому допиті в якості обвинуваченого від 28.05.2010 р. був присутнім адвокат ОСОБА_50.(т.11 а.с.37-42).

Дана обставина є грубим  порушенням права на захист та істотним порушенням кримінально-процесуального закону України.      

Зазначені обставини є порушенням  як національного законодавства, так і пункту 1 "с" статті 5 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Аналогічну позицію висловлює і Європейський суд - справа  «Доронін проти України»(рішення , Страсбург, 19 лютого 2009року).

          Слід також зазначити, що, хоча під час розгляду справи в суді ОСОБА_8 відмовився від своїх показань, які він надав на досудовому слідстві, обвинувальний  висновок в  справі ґрунтується на   його показаннях  та  його явки з повинною,  які були отримані за непевних обставин, та з очевидним порушенням права ОСОБА_8 на захист.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 показав суду, що злочин був розкритий на початку серпня. Першим фігурував ОСОБА_7, потім ОСОБА_6.  (т.14 а.с.113-115)

У  суду  виникає питання, яким тоді чином, ще до затримання ОСОБА_6, ОСОБА_7,  дачі ними показань та проведення відтворення обстановки та обставин події, в інтеграційно-пошуковій системі ОВС були внесені дані на ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, як підозрюваного з посиланням на ЖРЗПЗ №18195 від 04.07.2009р. 03.00 Шевченківському РУ (вбивство), порушено кримінальну справу №09-1-10974-001 від 04.07.2009 р. ( т.11, а.с.117) .

          Оскільки кримінальна справа була порушена на підставі матеріалів дослідчої перевірки, зареєстрованих в ЖРЗПЗ №18195 від 03.07.2009 р. лише 09.07.2009 р. за фактом вчинення злочину передбаченого ч.3 ст.146 КК України «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини»(т.1. а.с.1) Будь-якої мови про вбивство та встановлених слідством чи перевіркою осіб підозрюваних у цьому злочині не йшло. Проте в базі ще 04.07.2009 р. офіційно підозрюваний був, і ним рахувався ОСОБА_8 Жодний із допитаних працівників міліції цього пояснити не змогли і всіляко ухилялись від  конкретної , чіткої відповіді.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 пункту 2.1 «Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, державного департаменту України з питань виконання покарань від 23 серпня 2002 року № 823/188  (далі –Наказ МВС № 823/188) об'єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку.

Відповідно до п.3.1. вищевказаної Інструкції  підставами для поставлення на облік осіб, які засуджені або притягаються до кримінальної відповідальності, оголошені в розшук, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом є:

-  23  -

а) постанова про притягнення як обвинувачуваного;

б) вирок суду;

в) санкціоновані прокурором протоколи, складені відповідно до статті 426 КПК України;

г) постанова про заведення оперативно-розшукової справи;

ґ)постанова про затримання особи, яка підозрюється в занятті бродяжництвом.

Таким чином, вносячи 04.07.2009 р. дані на ОСОБА_8, як підозрюваного у вчиненні злочину, ОВС повинні були мати на це законні підстави.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи слідчим відділом Шевченківському РУ ГУМВС України в м.Києві порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого п.12. ч.2 ст.115 КК України лише 26.08.2009 р. (т.1 а.с.8).

В рапорті  начальника сектору ВКР Шевченківському РУ ГУМВС України в м. Києві майора міліції ОСОБА_13 без  дати та  відповідної резолюції  начальника  Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві  ОСОБА_53, зазначено, що в нього в провадженні знаходиться ОРС (оперативно-розшукова справа) «Злочин»»№ 10-230 від 09.07.2009 р. заведеної по матеріалам кримінальної справи № 10-19074 від 09.07.2009 р. за фактом безвісного зникнення ОСОБА_9.( т. 4 а. с. 159-160) і що в ході проведення оперативно розшукових заходів було встановлено, що до зникнення ОСОБА_9 причетні громадяни: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9.; ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5  та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_10. які 02.07.2009 р. викрали ОСОБА_9 та біля м. Кагарлика Київської області скоїли його вбивство. Труп ОСОБА_9 перевезли в багажнику автомобіля “Тайота Кемрі” д.з. НОМЕР_2, що належить  потерпілому, до Олександрівського району Кіровоградської області,  де в лісовому масиві с. Триліси спалили та закопали труп ОСОБА_9  Автомобіль “Тойота Кемрі” д. з. НОМЕР_2 громадяном ОСОБА_8 (якого назвали на ім’я ОСОБА_8.) перевіз до м. Кривий Ріг та залишив в одному з гаражів.

Виходячи  із вищезазначеного  рапорту, для з’ясування механізму появи інформації у ОСОБА_13, яка викладена в його рапорті та з метою з’ясування всіх обставин по справі і встановлення об’єктивної істини виникла необхідність у витребуванні із Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві ОРС(оперативно-розшукову справу) «Злочин»№ 10-230 від 09.07.2009 р. заведеної по матеріалам кримінальної справи № 10-19074.

Метою витребування ОРС і ознайомлення з нею було перевірити підтвердження інформації, викладеної в рапорті ОСОБА_13  (т 4 а. с. 159-160), а також встановлення дати затвердження плану - розкриття даного злочину згідно інформації викладеної в рапорті ОСОБА_13 та перевірки  наявності такого рапорту в ОРС і дати його написання та наявності інших матеріалів, оскільки  допитаний  в  судовому  засіданні  21.07.2011  року  ( т.14, а.с.164-170) в  якості  свідка  ОСОБА_13 пояснив, що  можливо  вказаний  рапорт  був  написаний  ним   після   проведення слідчої  дії  “відтворення обстановки і обставин   події з підозрюваним   та  обвинуваченим  ОСОБА_6.”

Згідно довідки «Про ознайомлення з матеріалами ОРС “Злочин №10-230 від 09.07.2009р.”   від  02.12. 2011  року погоджену 02.12.11р. заступником начальника ГУ МВС України у м.Києві ОСОБА_55 ( т. 15, а.с. 252), в матеріалах ОРС не виявлено якими саме оперативно-розшуковими заходами була здобута інформація,  викладена в рапорті ОСОБА_13 , а також відсутній аналогічний рапорт і план розкриття даного злочину в ОРС. Крім того, в матеріалах ОРС відсутня будь-яка інформація, яка  підтверджувала  би причетність до злочину вказаних у рапорті фігурантів .

Отже, яким чином та на підставі яких даних працівникам ОВС  вже 04.07.2009 року було відомо ще до порушення кримінальної справи та фактичного проведення будь-яких

-  24 -

оперативно-розшукових заходів про те, що саме ОСОБА_6,  ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 вчинили вбивство?

         Тому  в ході  додаткового  розслідування  необхідно  надати  юридичну  оцінку вищезазначеному  рапорту ОСОБА_13, з цього  приводу  провести  слідчі дії,  щодо  встановлення  здобутої  інформації. Проведення таких дій в ході  судового  слідства не можливо, так як вони  вимагають  проведення слідчих  дій, тобто  встановлення  вказаних осіб  оперативним  шляхом.

Крім  того, в  ході  судового засідання встановлені  нові обставини  та певні протиріччя доказів.

Так, згідно акту судово-медичного дослідження №876 від 26.08.2009 р. проведеного судово-медичним лікарем, експертом імунологом ОСОБА_56 Київського міського бюро СМЕ (т.3 а.с.81)  в м’язовій тканині трупа виявлено антиген Н. Допитана в судовому засіданні 22.09.2011 р. ( т. 15, а.с. 123 -127),  експерт ОСОБА_56, показала суду, що даний антиген характеризує нульову чи  першу групу крові.

В тому  ж  судовому  засіданні  потерпіла  ОСОБА_4 ( т.15, а.с. 127) засвідчила, що у її чоловіка  четверта  група  крові.

Згідно обмінної карти вагітної ОСОБА_4, копія якої 02.02. 2012 р. була залучена до матеріалів справи, ОСОБА_9 мав IV групу крові ( т. 16, а.с.221).

Виникає питання, труп якої особи було виявлено в лісосмузі с.Триліси, Олександрійського району Кіровоградської області? І коли саме наступила смерть ОСОБА_9?

Слід також зазначити, що згідно акту судово-медичного дослідження №2483 розпочатого 18.08.2009 р.- закінчено 30.12.2009 р., проведеного  судово-медичним експертом ОСОБА_44 (т.3 а.а.77), на трупі були виявлені частини одежі зі слідами  дії вогню : “трусы в цветную полоску, рубашка в бело-синюю полоску, брюки серые з заправленням черням кожанным ремнем, майка бела.  При извлечении  данных частей  одежды обнаружено удостоверение на имя ОСОБА_9 и часы с браслетом желтого цвета”.

На досудовому  слідстві  кришку від наручного годинника та  фрагмент браслету від годинника надавались потерпілій ОСОБА_4 для впізнання, однак, остання не впізнала ці предмети, як такі, що належали її чоловіку ( т.2, а.с. 38), пояснивши, що їй вже  двічі надавали на  впізнання вказані речі.

Разом з тим, на досудовому слідстві одяг, який був виявлений на трупі та чорний шкіряний пасок  для впізнання не надавався  потерпілій. Більш того, зазначені речі слідчими не оглядались, та до матеріалів справи не залучались, речовими доказами не визнавались. Хоча принаймні за розміром паска (ременя) можливо було встановити об’єм  нижньої частини живота особи, що дало б можливість визначитись з його розмірами ( худа людина, повна і т.д.)

Допитана в судовому засіданні  представник потерпілої ОСОБА_57 21.07.2011р.( т. 14, а.с.167- 169) повідомила суду , що 02.07.2009 р. мала зустріч з ОСОБА_9, який був в темному одязі: темна теніска більш синього кольору, брюки  темного кольору, на тенісці був відрізок з малюнком.

Слід також зазначити, що згідно орієнтування  ОВС  (т.1.а.с.62) на підставві слів доньки ОСОБА_59 був даний опис одягу ОСОБА_9 , а саме: рубашка синього кольору (аж ніяк не в біло-синю полоску як на трупі),  штани голубого кольору (аж ніяк не сірого кольору як на трупі).

У суду виникає питання, чому не надали одяг та шкіряний пасок (ремінь) для впізнання близьким родичам загиблого - доньці чи дружині?

В ході судового слідства в судовому засіданні 28.07.2011 р. був допитаний свідок ОСОБА_60 ( т.14, а.с. 191-195), який стверджував про те, що родиною

-  25  -

потерпілого у справі був похований труп іншої особи, а не ОСОБА_9 Фактично труп отримували не близькі родичі потерпілого, а його двоюрідний брат ОСОБА_61, якому правоохоронні органи заборонили відкривати труну. В подальшому останній не дозволяв це робити і рідним,  із  пояснень  в  судовому  засіданні 25.08. 2011  року ( т.15, а.с. 26 –33), ОСОБА_61 пояснив, тіло він  відвіз  до Єревану  там і захоронили, однак  в  матеріалах  кримінальної  справи  відсутні  будь-які  докази, щодо  захоронення  ОСОБА_9

Окрім цього, як пояснила в судовому засіданні 09.08.2011 року ( т.14, а.с. 225 -228) потерпіла ОСОБА_4, будь - якого впізнання за її участю чи участю будь-кого з рідних трупу ОСОБА_9 на досудовому слідстві проведено не було.

Як вбачається з показань потерпілої, свідків та підсудних по справі, ОСОБА_9 мав вагу понад 100 кг., але при захороненні вага трупу в труні була значно меншою, ніж повинна була бути з огляду на вагу потерпілого, в зв’язку з чим родина потерпілого прийшла  до висновку, що в труні не труп ОСОБА_9

          В судовому засіданні було встановлено, що в ході досудового слідства за постановою слідчого від 21.08.2009 року (т.3 а.с.127) було призначено судово-медичну експертизу генетичної ідентифікації, проведення якої було доручено Київському міському бюро судово-медичної експертизи ( м.Київ, вул.Докучаєвська,4). На розгляд вищевказаної експертизи було поставлено питання – ”чи являється ОСОБА_62, ІНФОРМАЦІЯ_6, біологічною донькою невстановленої особи, труп якої виявлено 16.08.2009 року в лісосмузі, що неподалік від с.Триліси, Олександрійського району, Кіровоградської області?”.

      Згідно висновку експерта №220 від 12.10.2009 року (т.3 а.с.131-133) та  пояснень в  судовому  засіданні  експерта  ОСОБА_63 ( т.15, а.с. 27-28) встановити біологічне споріднення ОСОБА_62 та невстановленої особи, труп якої виявлено 16.08.2009 року в лісосмузі, що неподалік від с.Триліси, Олександрійського району, Кіровоградської області, не надалося можливим.

       Постановою слідчого від 07.12.2009 року (т.3 а.с. 139-140) була призначена судово молекулярно-генетична експертиза, проведення якої було доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ України ( м. Київ, вул. Богомольця, 10). На розгляд вищевказаної експертизи були поставлені питання –” чи можливо встановити ДНК –профіль кісткових решток трупу, виявленого 16.08.2009 року в лісосмузі, що неподалік від с.Триліси, Олександрійського району, Кіровоградської області? ”, - якщо так, то встановити - ” чи можуть надані кісткові  рештки належати ОСОБА_9, біологічною донькою якого є ОСОБА_62?”. Для дослідження експерту було надано, зокрема, кістковий матеріал, вилучений 07.12.2009 року в приміщенні моргу КМБ СМЄ по вул. Оранжерейній,9 в м.Києві з трупу, виявленого 16.08.2009 року в лісосмузі, що неподалік від  с.Триліси, Олександрійського району, Кіровоградської області.

        Відповідно до висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України від 20.01.2010 року № 20-774 (т.3 ст.ст.146-149) генетичних ознак кісткових решток людини (об”єкти № 1,3 дослідження) не встановлено. Генетичні ознаки кісткових решток людини встановлені у крові ОСОБА_62. На підставі цих даних експертом було зроблено висновок, що людина, кісткові рештки якої надані на дослідження, є біологічним батьком ОСОБА_62.

        Як встановлено в судовому засіданні з висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України від 20.01.2010 року № 20-774 ( т.3 а.с. 146-149) та показань, допитаної в судовому засіданні 25.08.2011 року експерта ОСОБА_64 ( т. 15, а.с.28-30) , яка складала вищевказаний висновок, не зрозуміло, яка саме кістка з наданих чотирьох була досліджена, оскільки згідно додатку до висновку –ілюстрована таблиця (зображення № 2)- кістки не пронумеровані (т.3 а.с.150), а також не зрозуміло з яких підстав не досліджувалось інші

-  26  -

три надані кістки. А також зважаючи на покази експертів в судовому засіданні 22.09. 2011 року  судово-медичного експерта -імунолога ОСОБА_65 ( т. 15, а.с. 127), що  досліджуючи м”язову тканину трупа ОСОБА_9, 1963 року народження, за  направленням СМЕ ОСОБА_44 було  виявлено групову належність антиген –Н, що  відповідає нульовій групі  крові та  першій групі крові, а не  четвертій групі, яка належить ОСОБА_9, зі  слів потерпілої ОСОБА_4

В  судовому  засіданні  10.10.2011  року  ( т. 15, а.с. 159-160)  лікар  судово-медичний  експерт  ОСОБА_45 пояснив,  що  тіло  було  обгорілим майже  на 100% , голова була окремо  від  тіла, і  встановити  коли  наступила  смерть  неможливо та судово-медичний експерт –гістолог ОСОБА_67.(т.15, а.с. 160-161) при дослідженні серця трупа ОСОБА_9, 1963 року народження, за  направленням СМЕ ОСОБА_44 було виявлено паравазальний, вогнищевий замісний кардіосклероз, вогнищевий ліпоматоз, зі  слів  потерпілої ОСОБА_4, її чоловік  жалівся на болі  у серці,  але  до  лікаря  не  звертався.

Відповідно до ч.6 ст.75 КПК України, у разі коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам.

        Згідно з п.п. 11,12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 30.05.1997 року ”Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” зазначено, що повторна експертиза призначається, коли є сумніви правильності висновку експерта, пов’язані з його недостовірністю, необґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, комісійна експертиза призначається у випадках, коли є потреба провести дослідження за участю декількох експертів –фахівців у одній галузі знань. Комісія експертів може бути створена судом чи за його рішенням керівником судово-експертної установи.

         У зв”язку з сумнівами у правильності висновку експерта, та неточностей у експертному висновку, які неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів під час судового засідання, суд прийшов  до висновку про необхідність призначення по справі повторної судово молекулярно-генетичної експертизи, виконання якої доручити незалежній державній експертній установі  в Дніпропетровській  області.

Після отримання експертного висновку  № 65  від 16.12. 2011  року ( т.16, а.с.131-144), з»явилися  нові  обставини  та  відповідні  протиріччя в об’єктах дослідження   кісткового   матеріалу у висновку експерта  ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_64№20-774 від 20.01.2010 р. та судово-медичного експерта ОСОБА_68 бюро судово-медичної експертизи  ГУОЗ Дніпропетровської ОДА №65 від 16.12.2011 р. Так, згідно протоколу виїмки від 07.12.2009 р. з Київського міського бюро СМЕ були вилучені  зразки кісткового матеріалу з трупу, який виявлений 16.08.2009 р. в лісосмузі, що неподалік с.Триліси, Олександрівського району Кіровоградскої області, а саме: крило підвздошної кістки зправа, верхня третина стегна, два ребра зліва (без зазначення будь-яких розмірів).

У своєму висновку експерт ОСОБА_64 (ДНДЕКЦ МВС України) вказала розміри :

фрагмент №1 –довж.-23 см, шир. - 4 см.;

фрагмент №2 –довж. 12 см., шир. -  7,5 см;

фрагмент №3 –довж. 17,5 см.. шир. -2 см.;

фрагмент №4 –довж.17, 5см., шир. –2 см.

У своєму висновку експерт ОСОБА_68.(бюро СМЕ ГУОЗ Дніпропетровської ОДА) вказала розміри :

ребро –довж.19,5 , шир.- 2 см.;

ребро –довж.18,5 см, шир.-1,7 см.;

        верхня третина стегнової кістки – довж.19,5 см. , шир -10 см. на одному кінці та    

-          27  -  

       діаметром 3 см. на другому кінці;

       крило підвздошної кістки –довж. -11,5 см, ш. -7,3 см.

       Така різниця в розмірах об’єктів дослідження викликає абсолютний сумнів в тому, що і в першому і в другому випадку досліджувались одні і тіж об’єкти кісткового матеріалу. На користь цього говорить також той факт, що експертом бюро СМЕ ГУОЗ Дніпропетровської ОДА  при проведенні повторної експертизи  з тим же кістковим матеріалом чіткого ствердження про те, що на об’єкті дослідження робились спили, а робились вони згідно опису експерта ОСОБА_64   (ДНДЕКЦ МВС України) в трьох місцях,  абсолютно відсутнє ( поріваняльний  опис біологічних  зразків,  які  досліджувалися експертами, т.16, а.с. 189 -192).

        Для з’ясування  цих обставин  необхідно  провести  оперативно-розшукові дії,  щодо можливого   факту підміни кісткових решток людини в камері схову речових доказів ГУ МВС України в м. Києві .

Та у зв’язку з тим, що експерти ОСОБА_64 та ОСОБА_68 надали ідентичні висновки молекулярно-генетичних експертиз, щодо встановлення однієї і тієї  ж особи, а описані у висновках кісткові рештки людини, які надавалися на дослідження, мають різні розміри, необхідно провести відповідно до ч. 2 ст. 192 КПК України- ексгумацію трупа, який похований  як ОСОБА_9 в м. Єреван, республіки Вірменія  та   при  необхідності  призначити і провести  всі   необхідні   судово-медичні, криміналістичні і  молекулярно-генетичні експертизи  з метою  встановлення особи.

         Разом  з  тим , відтворення обстановки та обставин події  із  застосуванням технічних  засобів за участю ОСОБА_8 відбувалось  30.06. 2010  року (т.11,а.с. 70 -74) в присутності адвоката  ОСОБА_50,  понятих ОСОБА_43 та  ОСОБА_69 ,  а  згідно протоколу  допиту, ст. дізнавачем СОГ СУ ГУ МВС України в  м. Києві ОСОБА_46,   ОСОБА_43 допитаний в якості  свідка 02.06. 2010 року (т.9, а.с. 45-49),  тобто майже за  місяць до  процесуальної дії слідства.

Свідок ОСОБА_43, стосовно відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_8 в судовому засіданні 23.06. 2011  року ( т.14, а.с.59-62) повідомив, що після того, як ОСОБА_8  вказав місце де закопана зброя  її шукали приблизно 30-40 хв., знайшли на глибині приблизно від 0,5 м - до 1 метра обріз замотаний в ганчір’я, (теніски чи сорочку чорного чи кольорового кольору).

Крім  того, слід зазначити,   що після перегляду  відеозапису  в  судовому  засіданні (том 11 а.с.70-74)  в 14.05. запис відео був зупинений, всі учасники слідчої дії за допомогою лопати будуть шукати місце де закопаний обріз та боєприпаси.  в 14.10 відеозапис слідчої дії відновлено, бо було  виявлено обріз мисливської зброї та два патрони до нього замотані в ганчірку білого кольору.

Зважаючи на показання свідка ОСОБА_43 викопати  ямку глибиною до 1 метр  за 5 хвилин практично неможливо. Проте свідок ОСОБА_43 показав суду, що сам ОСОБА_8 вказав розмір ділянки де захована зброя приблизно в розмірі 10 метрів, а не конкретне місце. Розбіжності в показаннях даних на досудовому слідстві та в судовому засіданні  свідок пояснив тим, що він добре не читав протокол, не звернув увагу і на те, що в протоколі зазначено, що він живе з громадянином ОСОБА_70. На кожну слідчу дію запрошувався працівниками міліції по телефону, а не проходив мимо райвідділу, як записано в протоколах його допиту. Раніше притягувався до адміністративної відповідальності.

          Згідно протоколу  допиту, ст. дізнавачем СОГ СУ ГУ МВС України в  м. Києві ОСОБА_46,  ОСОБА_69  допитаний в якості  свідка  05.06. 2010 року (т.9, а.с. 50-54),  тобто за 25 днів до  процесуальної дії слідства.

          Свідок ОСОБА_69 стосовно відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_8 в судовому засіданні  24.05. 2011  року ( т.13, а.с.240-245) повідомив, що

-  28  -

ОСОБА_8  показуючи  місце де закопана зброя, просто махнув рукою. Розмір ділянки 5-7-10 метрів.  Земля була  розворушена, м»яка поверхність, зброю швидко знайшли. Копав співробітник міліції.  Зброя була знайдена на глибині 20-30 см. Щоб були знайдені патрони не пам’ятає. Присутності адвоката ОСОБА_8 не пам’ятає.  Читаючи протокол дивився, щоб на нього нічого не «повісили». Із показань свідка ОСОБА_69 він неодноразово притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності.  Відеозьомку  він  не  переглядав, підписав, що друкували в той же день.

           Допитаний  в судовому  засіданні 30.06.2011 р. ( т. 14, а.с.111-113) як свідок ОСОБА_69.(дізнавач який проводив слідчу дію) показав суду, що шукали зброю на ділянці розміром 2х2, фактично було видно , що зброю закопано давно, але близько до поверхні, і виглядував із землі на поверхні шматок ганчірки розмір якої більше  носової хустини. Майже зверху знайшли.

Крім того,  ще в протоколі явки з повинною від 20.05.2010 року написаної працівником ОВС за підписом ОСОБА_8 , останній начебто придбав пістолети марки ТТ в кількості двух одиниць як знаряддя вбивства. Про обріз жодного слова. ( т.9 а.с. 25-26). Проте ніхто зброю не шукав та питань при допитах не задавав. Однак, вже  в явці з повинною  від 19.06.2010 р. , майже за 10 днів до проведення відтворення (т.9 а.с.28-42)  ОСОБА_8  вже зазначає і про обріз.

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи №188 від 06.07.2010 р., яку проводив судовий експерт НДЕКЦ при ГУ МВС України ОСОБА_71 предмет схожий на обріз рушниці, який було вилучено 30.06.2010 р. при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_8 є обрізом виготовленим саморобним способом з двоствольної мисливської рушниці моделі «ТОЗ-БМ»НОМЕР_8, 1958 року випуску, промислового виробництва ( т.9, а.с. 216 -219).

Проте  під  час  досудового  слідства обставини,  зазначені у висновку судово-балістичної експертизи №188 від 06.07.2010 р., не з»ясовувались, а саме не встановлений  власник за номером рушниці,  особу яка продала ОСОБА_8 зброю та боєприпаси до неї досудовим слідством також не встановлено, що має істотне значення для оцінки показань підсудного.

     Допитані в ході судового слідства підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_6  не підтвердили передачу ОСОБА_8 будь-яких грошових коштів для придбання вогнепальної  зброї та боєприпасів.

Крім  того, на досудовому слідстві допит свідка ОСОБА_72 (т.9 а.с.92-95).  відбувся з порушенням норм ст. 691 КПК України, а саме «Права свідка»відповідно до якої свідок, зокрема, має право давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача. В протоколі допиту свідка зазначено, що останній  вільно володіє українською мовою та бажає давати покази українською мовою. Проте, суду було надано для огляду оригінал атестату про неповну середню освіту свідка ОСОБА_72, згідно якого останній взагалі не вивчав української мови. 10.10.2011 р. до матеріалів справи було залучено копії  атестату  ОСОБА_72 (т.15 а.с.146,178 ). В своїх заявах від 03.06.2011 р. та від 23.06.2011 р., які свідок направив на адресу суду, де свідок ОСОБА_72 також зазначив, що володіє лише угорською та російською мовою. Останньою, тобто російською мовою володіє погано, українською мовою взагалі не володіє. Покази в Шевченківському РУ ГУ  давав без перекладача. Вищевказані заяви 12.09.2011 р. судом були долучені до матеріалів справи. Згідно наданих письмових пояснень суду свідок ОСОБА_72 повідомив, що по обставинам справи в м.Кривий Ріг він бачив автомобіль «Тойота Авалон»(т.15 а.с.52- 57), а не «Тойота Кемрі», як зазначено в його протоколі допиту на досудовому слідстві.

Вказане є також  істотним порушенням кримінально-процесуального закону і  підлягає  ретельній  перевірці.

-  29  -

Разом з тим, при перегляді в судовому засіданні допиту ОСОБА_8 від 28-29.05.2010 р., відтворення обстановки та обставин події із застосуванням технічних засобів від 01.06.2010 р. та 30.06.2010 р.за участю підсудного  ОСОБА_8 з’ясувалось, що останній давав показання і пояснення виключно на російській мові. Однак,  дізнавачем  ОСОБА_46 самі протоколи  відтворення обстановки та обставин події із застосуванням технічних засобів від 01.06.2010 р. та 30.06.2010 р., протокол допиту обвинуваченого від 28 та 29 травня 2010 р. складались на українській мові, фактично вільно інтерпретуючи їх переклад.

Зазначені обставини є  грубим  порушенням кримінально-процесуального закону.  

         Крім  того, згідно протоколу огляду місця події від 18 вересня 2009 року (т.1 а.с.209-211) огляд гаражного боксу в м.Кривий Ріг  відбувався з 18.25 до18.50 при денному освітленні. Згідно протоколу огляду гаражного боксу про будь-яке освітлення чи його наявність  в гаражі нічого не зазначено, будь-яких речей, що мають відношення до справи не виявлено, а  також  в  ході  досудового  слідства не  встановлено  місце  знаходження  автомобіля  НОМЕР_2 ,  яка належала потерпілому  ОСОБА_9

          В судовому засіданні 04.08.2011 р.( т.14 а.с.217) підсудний ОСОБА_7 пояснив  суду, що в м. Кривому Розі свідок ОСОБА_73 ( неявка  якого  судом  визнана  поважною, оголошені  його  пояснення  в судовому  засіданні) бачив авто “Тойота Авалон“ в розібраному вигляді. ОСОБА_8 цікавився у ОСОБА_73  чи можна з автомобіля  “Тойота Авалон “ забрати  деталі  для   автомобіля  “Тойота Кемрі “, тому можливо ОСОБА_73   і думав при допиті , що мова йде про «Тойота Кемрі». В судовому засіданні 12.05.2011 р. (т.13, а.с195) підсудний ОСОБА_7  пояснив суду, що гараж був без освітлення, там було темно і місця було на одну машину. В гаражі стояв   автомобіль «Тойота Авалон»чорного кольору. Його хрещений  ОСОБА_74  повідомив йому, що замок в гаражі був зрізаний.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_8  показав суду, що дійсно свідку ОСОБА_73  показували автомашину  “Тойота Кемрі “, але це було в м.Житомирі. В м.Кривий Ріг свідку ОСОБА_73  показували  автомобіль  “Тойота Авалон “  (т.14 а.с.216).

Допитана в судовому засіданні  свідок ОСОБА_75 17.02.2011 р. (т.13,а.с.44-45) та 02.06.2011 р. (т.14. а.с. 23 -28) показала суду, що у ОСОБА_7 був автомобіль  “Тойота Авалон “ на якому 05.07.2009  року він приїзжав в м.Кривий Ріг. Оскільки автомобілі  це її хобі , то вона відрізняє  “Тойоту Авалон “ від  “Тойота Кемрі “. Автомобіль   “Тойота Кемрі “ у ОСОБА_7  ніколи не бачила. “Тойоту Авалон “ йому подарувала теща, і вона чула, що він хотів її розібрати, так  як  документи робити дорого обходиться.

Допитаний в судовому засіданні 22.11.2010 р. (том 12 а.с. 112) підсудний ОСОБА_6 пояснив, що 5 чи 6 липня 2009 року він в м.Кривий Ріг, бачив ОСОБА_8 , який   говорив йому, що може продати  автомобіль  “Тойоту Авалон “. Вони вийшли на  вулицю, там стояв автомобіль  “Тойота Авалон“, але ОСОБА_6  не зацікавився цією пропозицією,  так  як автомобіль не був розмитнений.

Для з’ясування  цих обставин,  в ході додаткового  досудового  слідства    необхідно  провести  оперативно-розшукові дії  по  встановленню  місця  знаходження  автомобіля  НОМЕР_2 ,  яка належала потерпілому  ОСОБА_9  

Досудовим слідством  не була всебічно, повно та об’єктивно зібрана інформація про бізнес-діяльність ОСОБА_9

      -  30  -    

            Поза увагою органів досудового слідства залишилися обставини бізнес-діяльності самого ОСОБА_9, наявності у нього боргів перед бізнес-партнерами,  та наявності власних коштів для ведення «великого»бізнесу, зокрема,  фінансового влиття 6 000 000 доларів США в бізнес-  проект по Ужгороду .

             Свідок ОСОБА_76 в  судовому  засіданні  25.08. 2011  року (т.15 а.с.30-32),   пояснив, що угода з ОСОБА_9 була на умовах фінансування його виробництва. Мова йшла про 6 000 000 доларів США. Про кредит мова не йшла взагалі. Звідки у ОСОБА_9 такі кошти його не цікавило.

          З пояснень  свідка ОСОБА_77  в судовому  засіданні 28.02.2010 р.( т.13, а.с.64-67)  у ОСОБА_9 ніколи не було великих грошей;

           свідка  ОСОБА_78 (т.2 а.с.70-73) та  в  судовому  засіданні 17.06.2011 р.( т.14, а.с. 41-43), що власних коштів у ОСОБА_9 не було і тому він постійно підтримував ділові відносини з іншими підприємцями;

            свідок ОСОБА_79  в судовому засіданні 28.07.2011 р.( т. 14, а.с. 193- показав суду, що ОСОБА_9  з  ним ніколи  відвертим  не був, не бідував, але і не «шикував». Пам»ятає, після зникнення  ОСОБА_9,  в  розмові  з його  дружиною ОСОБА_76, остання  говорила  йому,  що  ОСОБА_9  мав  грошовий  борг.

Так, потерпілою ОСОБА_4 було надано суду договір грошової позики (т.15 а.с.14.-15) між  фізичною особою ОСОБА_9 та ТОВ «Джи Ем Сі Алляйенс ЛЛП»в особі ОСОБА_80  від 10 жовтня 2005 року. Із пояснень потерпілої дана фірма належить ОСОБА_81.

  Згідно умов договору  ТОВ «Джи Ем Сі Алляйенс ЛЛП»надало грошову позику ОСОБА_9 в розмірі 330 000 доларів США  для  укладення та виконання договору купівлі-продажу об’єкту приватизації, який знаходиться за адресою АДРЕСА_13.

 Відповідно до п.2.2. умов договору грошової позики позика надавалась у термін до 31.12.2005 року. Пунктом 3.1 встановлювався термін повернення позики, а саме  після закінчення терміну вказаного у п.2.2. на протязі одного місяця, тобто до 31 січня 2006 року.

Крім того, пунктом  1.5  передбачалось, що при наступній реалізації вказаної нерухомості, ОСОБА_9 зобов’язаний був передати  позикодавцю ТОВ «Джи Ем Сі Алляйенс ЛЛП»90% прибутку від продажу даного об’єкту.

В судовому засіданні 23.01.2012 р. ( т.16, а.с. 196)  потерпіла підтвердила факт отримання коштів на здійснення робіт по ремонту, переобладнанню вказаного приміщення, вчиненню ОСОБА_9 дій по приватизації. Також, потерпіла пояснила  суду, що борг (позика) за цим договором в розмірі 330 000 доларів США була повернута ОСОБА_81  лише в лютому 2009 року із сімейних коштів, в розмірі 220-250 тис. доларів США, які зберігались в банківській ячейці. Слід зазначити, що потерпіла в попередніх своїх показаннях, дала свідчення про те, що борг, який був у ОСОБА_9 перед ОСОБА_43 та ОСОБА_81 за бізнес по «Миколаєву»також був погашений в лютому 2009 року сімейними коштами в розмірі 220 тис. доларів США, які зберігались  в банківській ячейці. В будь-якому випадку розмір грошових збережень сім'ї ОСОБА_9 був значно меншим тих боргів, що він мав перед своїми партнерами ОСОБА_81 та ОСОБА_82.

На підтвердження проведення робіт згідно умов договору позики, потерпіла показала суду, що записи зроблені на зворотній стороні угоди, є записами її чоловіка і підтверджують витрати, які були по даному об’єкту. Згідно рукописних записів витрати із позичених коштів робились до вересня 2007 року включно. По цим витратам ОСОБА_9 звітувався ОСОБА_81.

          -  31  -

           Із  змісту договору грошової позики є зрозумілим, що сторони мали на меті здійснення приватизації майна по вул.Володимирській,34 в м.Києві шляхом його викупу, подальшого його продажу та розподілу прибутку від даної операції.

          Ще  20 серпня 2004 року ПП «Ковчег XXI»в особі директора ОСОБА_9 був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить державі і знаходиться на балансі НАК «Надра України»та не увійшло до її статутного фонду, з терміном дії до 20.08.2005 року.(т.16 а.с.3-5)

          07 жовтня 2004 року між ОСОБА_9 та регіональним відділенням Фонду державного майна України було укладено угоду про внесення змін до договору оренди, термін дії угоди вже був продовжений до 20.08.2009 р. Відповідно до умов договору та чинного законодавства угода була посвідчена нотаріально.(т.16, а.с.7-9)

          Слід зазначити, що всі поліпшення, реконструкція, технічне переобладнання необхідно було робити з дозволу Орендодавця (п.6.2 угоди) В противному випадку всі поліпшення, які не можна було відокремити без пошкодження майна компенсації не підлягали, і ставали власністю Держави (п.10.6 угоди). Будь-яких документів, які б підтверджували надання дозволу ОСОБА_9 на проведення поліпшення приміщення потерпілою ОСОБА_4 надано не було. Але з її показань слідує те, що ОСОБА_9 робив ремонт в даному приміщенні. Скажімо так, що роблячи суттєві капіталовкладення в даний об’єкт ОСОБА_9 дуже ризикував тим, що в разі неможливості викупу даного об’єкту, вкладені в нього кошти, які він позичив,  він просто не поверне.

          Відповідно до діючого на той час законодавства, а саме Закону України «Про приватизацію державного майна», ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ЗУ «Про управління об’єктами державної власності», наказу ФДМУ №1477 від 30.09.99, яким було затверджено «Положення про відчуження основних засобів, що є у державній власності», наказу ФДМУ №1976 від 22.09.2000, яким було затверджено Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, відчуження такого майна здійснювалось на підставі конкурсу чи аукціону. Відчуження державного майна, переданого в оренду мало певні особливості і здійснювалось за ініціативи орендаря з дозволу орендодавця та за умови наявності відповідних положень у договорі оренди. Строк прийняття рішення про надання (відмову) дозволу щодо відчуження майна, запропонованого орендарем, становив 30 робочих днів від часу надходження до орендодавця повного комплекту необхідних документів.

Проте із наданих  ОСОБА_4 документів не видно, що такі дії ОСОБА_9 вчинялись взагалі ( т.17 ).

Більш того, відповідно до розпорядження КМУ №521-р. від 11.07.2007р. «Про передачу майна до статутного капіталу НАК «Надра України»приміщення по вул.Володимирській 34 в м.Києві ввійшло до статутного капіталу НАКу, і його відчуження потребувало рішення Загальних зборів, або відповідних і уповноважених на те органів НАК «Надра України» . Фактично продовження терміну дії договору оренди до 31 грудня 2025 р. (дод. угода до договору оренди  ( т.16 а.с.26)  не давало ніяких підстав вважати та не гарантувало, що даний об’єкт буде проданий ОСОБА_9 Більш того, зазначене розпорядження КМУ про передачу об’єкту до статутного фонду НАКу було скасовано розпорядженням КМУ №1230-р. від 24 грудня 2007 р. Дані обставини, які знову

змінювали статус майна, лише ускладнювали  ситуацію з приватизацією та затягували її процес для ОСОБА_9

Слід зазначити, що відповідно до ст.118  Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»було встановлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до    01 січня 2007 року  у шестимісячний термін підлягали обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми. Тому укладення додаткової угоди від 07.09.2007 р. про продовження терміну дії

-  32  -

договору оренди майна до 31.12.2025 року в порушення вищезазначеної норми Закону також ставило під сумнів юридичну легітимність цієї угоди, до речі не посвідчену нотаріально, як того вимагає законодавство.

Отже, ОСОБА_9 фактично не міг виконати свої зобов’язання ні щодо приватизації об’єкту, ні щодо продажу даного об’єкту, повернення взятої позики та 90% прибутку від продажу об’єкта, який він мав приватизувати згідно умов  договору грошової позики на суму 330 000 доларів США.

З цього слідує, що ОСОБА_9 тривалий час мав великі борги та невиконані зобов’язання перед впливовими людьми.

          А тому доводи слідства про те, що мотивом умисного вбивства ОСОБА_9 є неповернення йому боргу є сумнівним з огляду на наведений вище  приклад діяльності ОСОБА_9 як один із  епізодів його бізнес-проектів.

Таким чином, органи досудового слiдства не виконали вимоги ст. 22 КПК України  про всебiчне, повне й об’єктивне дослiдження обставин справи i, вiдповiдно, вказану неповноту i необ’єктивнiсть досудового слiдства не можна усунути у судовому засiданнi.

          Потерпіла ОСОБА_4 05.05.2011 р. ( т.13, а.с. 170-  175) пояснила  суду, що вона знала ОСОБА_81 та ОСОБА_82 і розуміла, що їм треба віддати кошти, і віддати свої заощадження для закриття боргу перед кредиторами. Гроші –350 тис. доларів США були начебто її чоловіка, ОСОБА_81 та ОСОБА_82. Кошти (борг)  всі свої до копійки заплатили. Зняли кошти  в банку більше 200 тис. доларів США. Залишись винні лише 20 тис. доларів США.  Потерпіла також повідомила суду,  знає, що 25 тис. доларів США пізніше  віддали ОСОБА_82, але решту суми не віддали. Як видно є певні протиріччя в показах самої потерпілої.

Слід також зазначити, що допитаний в якості свідка ОСОБА_77 (ОСОБА_77)  28.02.2011 р. (т.13 а.с.64-66) повідомив суду, що між ним та ОСОБА_9 боргів та спільного бізнесу  не було. Ніяких коштів в розмірі 100 тис. доларів США ОСОБА_9 йому не передавав, він отримав лише 25 тис. доларів США за свою роботу. Після зникнення ОСОБА_9  він дізнався, що останній  винен комусь  під розписку 500 тис. доларів США,  свідок  підтвердив  той  факт, що у ОСОБА_9 ніколи не було великих грошей.

Потерпіла також показала, що їй не відомо звідки у ОСОБА_9 взялись 350 тис. доларів США, які він передав ОСОБА_83. ОСОБА_83 обіцяв повернути 50 тис. доларів, але не повернув.

Будь-яких коштів в борг у ОСОБА_81 ОСОБА_9 не брав, в них були загальні справи. Разом з тим, допитаний на досудовому слідстві як свідок ОСОБА_81 (т.2 а.с.80-82)  показав, що діловими партнерами з  ОСОБА_9 ні він, ні ОСОБА_77 не були. Але йому відомо зі слів ОСОБА_9 ,що в кінці весни - на початку літа 2009 року ОСОБА_51 повернув кошти ОСОБА_9, але оскільки у  ОСОБА_51 виникли якісь проблеми з бізнесом, то ОСОБА_9  знову дав йому в борг гроші. Дані показання повністю спростовують показання потерпілої в частині того, що ОСОБА_6  не віддав кошти ОСОБА_9 Згідно показів ОСОБА_81  кошти таки повертались. Але виникає питання чи правду сказав сам ОСОБА_9, що він знову їх дав  в борг ОСОБА_6 Можливо це і є ті кошти, які він передав в борг  ОСОБА_83 ?  Можливо, маючи певні бізнесові плани по Ужгородському проекту, ОСОБА_9 не захотів повідомляти про це своїх партнерів-кредиторів ОСОБА_81 та ОСОБА_77? До речі, свідок ОСОБА_77 повідомив суду про те, що про Ужгород йому нічого не відомо.

В протоколі допиту ОСОБА_81 показав, що він також нічого достеменно не знає про Ужгород.  На питання слідчого як він може охарактеризувати ОСОБА_9 останній відповів, що по-перше, на його погляд ОСОБА_9 постійно намагався  збільшити свою значимість при вирішенні будь-яких питань. По-друге, по натурі він був чоловіком жадібним., що  проявлялось в його діях, пов’язаних з приміщенням на

-  33  -

вул.Володимирській, а також в тому, що він постійно просив у нього невеликі суми грошей, мотивуючи якоюсь необхідністю, в якій він не міг йому відмовити, а пізніше ОСОБА_81 стало відомо, що ОСОБА_9  хоче придбати будинок в районі Русанівських садів за дуже велику суму грошей.

          Так виникає питання, чи було достеменно відомо самій потерпілій про здійснення ОСОБА_9 розрахунків з партнерами, чи посвячував він її у свої справи настільки, що їй було відомо про всі його фінансові операції?  З чого вона взагалі стверджує, про наявність боргу ОСОБА_6 перед ОСОБА_9, якщо плутається в тому скільки і яких коштів було у ОСОБА_9 , кому він віддав борг чи не віддав борг?

Отже в ході  додаткового  розслідування, шляхом оперативно-розшукових заходів необхідно встановити та допитати  в якості свідків  всіх бізнес –партнерів ОСОБА_9, відповідно  до їх бізнес-діяльності, яким відомо обставини досліджених  в судовому засіданні  подій, а в разі виникнення протирічь в їх показах - провести очні ставки .      

Виходячи із викладеного і беручи до уваги, що не з’ясовані обставини є суттєвими для справи, і для їх з’ясування необхідно провести значний обсяг слідчих і розшукових  дій, що позбавляє суд можливості прийняти законне та обгрунтоване рішення у справі .

В сукупності  всіх досліджених матеріалів  кримінальної  справи, слід також зазначити , що певний тиск чинився і на свідків.

Так,  свідок ОСОБА_84 в судовому засіданні 08.02.2011 року  ( т. 13, а.с. 9-14)  та 19.04.2011 року ( т.13, а.с. 139 -145) показав суду, що на  досудовому слідстві покази  ним були дані під тиском працівників ОВС. Здійснюючи на нього тиск працівники міліції погрожували, що виключать його сина з академії МВС, що проти нього також порушать кримінальну справу. Про те, що ОСОБА_8, ОСОБА_6  та ОСОБА_7  щось говорили, що треба прибрати ОСОБА_9 він не чув. Підтримує показання дані на судовому слідстві.

В судовому засіданні 02.02.2012 року ( т.16, а.с. 233(зворот) потерпіла ОСОБА_4 заявила, що  під час одного з її допитів на досудовому слідстві  до  слідчого ОСОБА_89. телефонував   генерал-лейтенант ОСОБА_85  та цікавився рухом слідства. На той час ОСОБА_85 був радник першого віце-премьер міністра України, голова Наглядової ради за дотриманням прав людини в України, президент Форуму Народів України, проте його повноваження не давали йому права в телефонному режимі отримувати будь-яку інформацію щодо дій по кримінальній справі. Вважаю, що дана обставина є ні що іншим, як тиском на досудове слідство.

З огляду на вище викладене, необхідність  проведення  додаткового розслідування  випливає з нових даних встановлених при розгляді в суді  і не може бути усунуте при судовому розгляді, адже для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, необхідно провести  цілий  ряд оперативно-розшукових заходів  та слідчих дій, які не входять до компетенції суду.

Дослідження цих обставин має значення для з’ясування наявності чи відсутності в діях підсудного ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ознак інкримінованих їм злочинів.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення

справ на додаткове розслідування" висновки суду не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих  із порушенням процесуального порядку збирання останніх.

Відповідно  до ст. 2 КПК України «Завданням кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного

-  34  -

застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний»/

В ході судового слідства отримані дані, які дозволяють ставити під сумнів законність отримання від  підсудних  ОСОБА_6, ОСОБА_7   та ОСОБА_8   визнавальних показань, а також законність  правильності  проведення експертних досліджень.

Враховуючи заперечення підсудних  вини у вчиненні злочинів, застосування до них незаконних методів дізнання, досудового слідства,  порушення вимог закону при складанні  процесуальних документів, порушення  прав  на  захист  підсудних  ОСОБА_6, ОСОБА_8 які потребують ретельної перевірки, суд позбавлений можливості дати належну оцінку суперечностям у наданих доказах, в тому числі і показанням підсудних  ОСОБА_7 та ОСОБА_54 з позиції їх достовірності, а деяким доказам, зокрема протоколам, явки з повинною також з позиції їх допустимості.

Оскільки для встановлення вказаних обставин необхідно провести значну кількість додаткових слідчих дій, що неможливо з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду, тобто допущені неповноту та неправильність досудового слідства не можна усунути в судовому засіданні, дана справа підлягає  направленню  на додаткове розслідування.

При проведенні додаткового розслідування необхідно всебічно, повно та об’єктивно з’ясувати  та  перевірити обставини справи, зокрема :

  -  встановити осіб, які 02.07.2009 року разом з ОСОБА_9 від’їхали від страхової компанії «Гута»в м.Києві на  автомобілі “Тойота Кемрі -3.5” д.н.з. НОМЕР_2 яким керував ОСОБА_9;

   - ретельно перевірити та дати належну оцінку рапорту начальника сектору  ВКР Шевченківському РУ ГУ МВС України в м.Києві ОСОБА_13 (т.4 а.с.159-160) та підстави внесення до пошуково-інтегрованої бази ОВС даних на ОСОБА_8 як підозрюваного у вчиненні вбивства 04.07.2009 р.;

   - провести з потерпілою ОСОБА_4 впізнання речей (одягу), які були на трупі виявленому 16.08.2009 р. в лісосмузі поблизу с. Триліси Олександрійського району Кіровоградської області ;

   - допитати працівників ВКР Шевченківському РУ ГУ МВС України щодо причин виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6  в серпні 2009 року;

   -  вжити всіх заходів щодо встановлення місця перебування зброї (пістолетів ТТ) ;

   -  вжити всіх заходів щодо встановлення місця перебування автомобіля марки «Тойота Кемрі 3.5». чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2.;

   - провести ексгумацію трупа, який був виданий для поховання ОСОБА_61,  для встановлення особи;

    - витребувати  у потерпілої ОСОБА_4 документи,  які  підтверджують поховання ОСОБА_9 та  витрати  пов’язані  з  похованням ( свідоцтво  про  смерть,  квитки   на  літак  та інше);

    -  перевірити  через каси авіаліній, чи купувалися білети на авіарейс Київ-  Єреван на 02.07.2009 р. на ім’я ОСОБА_9 та ОСОБА_59;

    -  належним чином перевірити показання свідків ОСОБА_86, ОСОБА_73, ОСОБА_72 з дотримання вимог чинного законодавства.

     -  з обвинуваченим ОСОБА_8 після затримання 21.05.2010 р. проводилась слідча дія –допит без участі захисника у той час коли він підозрювався у вчиненні вбивства, у зв’язку з чим під час додаткового розслідування усунути допущені порушення його прав, передопитавши його по вказаних фактах з участю захисника;

-  35  -

      -  належним чином перевірити показання потерпілої ОСОБА_4 про наявність у ОСОБА_9 коштів для проведення розрахунків по його боргам, які виникли у останнього в результаті його бізнес-діяльності;

     -    встановити додаткових свідків з метою з'ясування взаємовідносин  ОСОБА_9 з ОСОБА_81, ОСОБА_77, ОСОБА_85, ОСОБА_79, ОСОБА_83 і яким чином ОСОБА_9  впливав на їх фінансові інтереси, і яке відношення до цього мав;

     -  якою бізнес - діяльністю займалися в Миколаївській області ОСОБА_9 разом з ОСОБА_81 та ОСОБА_77 та чи були в них  загальні прибутки, і чи були у них між собою боргові забовязання;

      -  з’ясувати про законність дії договору оренди нерухомого майна №31039/908 від

20.08.2004 року ПП «Ковчег –ХХI»генеральним директором якого був ОСОБА_9.(нерухоме майно площею 394,3 кв. м., що розташовано по вул. Володимирівська 34 в м. Києві) на даний час, чи не закладав дане майно під заставу ОСОБА_9 у банках України;

      -  в судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_87 , який пояснив, що ОСОБА_88 являється  замовником, а більш детального пояснення з цього приводу не надав. У зв’язку з цим необхідно з’ясувати  замовником   якого  злочину являється ОСОБА_7

Оскільки перевірити факти застосування насильства до обвинуваченого ОСОБА_6 можливо лише при проведенні досудового слідства після порушення кримінальної справи:   

   -  порушити кримінальну справу за фактом  катування ОСОБА_6 (ст.127 КК України)  та надати юридичну оцінку діям працівників міліції з цього приводу стосовно:

    -  бувшого начальника розвідки  ГУ МВС України в м. Києві-ОСОБА_29.;

    - начальника Шевченківському РУ ГУМВС України в м. Києві-ОСОБА_31.;     

    - заступника начальника  Шевченківському РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_12

    - бувшого працівника  ВКР Шевченківському РУ  ГУ МВС України в м. Києві  ОСОБА_13;

     -  о/у ВКР Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві  -ОСОБА_15;

     -  о/у ВКР Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві –ОСОБА_14;

      - заступника начальника СВ Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві –ОСОБА_16;

       -  слідчого СВ Шевченківському РУ ГУ МВС України в м. Києві –ОСОБА_26;

В процесі додаткового розслідування викрити всіх винних осіб в скоєнні даних злочинів та притягнути їх до  відповідальності ,  надати  коному  із  них  юридичну  оцінку.  виконати інші слідчі та процесуальні дії по збиранню доказів у справі.

             Оскільки , суд позбавлений можливості  прийняти  яке- небуть  рішення по справі, так як в силу ст. 323   КПК України   суд обгрунтовує  вирок лише  на тих доказах , які розглянуті   в судовому засіданні , тобто коли по справі  версії які виникли  розслідувані, протиріччя які мали місце  вияснені та усунені.

Клопотання  адвоката  ОСОБА_1  про зміну запобіжного  заходу  підсудному ОСОБА_6 з утримання  під  вартою  під  заставу підлягає задоволенню, враховуючи його особу зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності вперше, наявність у нього постійного місця проживання, сімейних зв’язків, крім  того  відсутні  підстави у  суду  вважати,  що він буде ухилятися  від слідства,  перешкоджати  встановленню  істини  по  справі.

Клопотання  адвокатів  ОСОБА_3 та ОСОБА_17  про зміну  запобіжного  заходу  з утримання  під  вартою  на  підписку  про  невиїзд з  постійного  місця  проживання підсудним ОСОБА_7  та  ОСОБА_8 підстав для  задоволення  судом  не  вбачається, оскільки   під  час досудового  слідства  останні  перебували  у  розшуку,  тобто  ухилялися   від  слідства.

-  36  -

На підставі викладеного, керуючись ст. 281 КПК України,- суд

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.3 ст.27, п.п. 6,12  ч.2 ст.115; ч.1 ст.263; ч.3 ст. 289 КК України; ОСОБА_7 за ч.3 ст.27, п.п. 6,12 ч.2 ст.115; ч.1 ст.263; ч.3 ст. 289 КК України; ОСОБА_8 ч.2 ст.27, п.12 ч.2 ст.115; ч.1 ст.263; ч.3 ст. 289 КК України  направити прокурору м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід підсудним  ОСОБА_7  та  ОСОБА_8 залишити без  змін тримання  під  вартою  у  Київському   СІЗО № 13 Державної пенітенціарної служби  України.

Підсудному   ОСОБА_6, змінити з тримання під вартою  під  заставу  звільнивши його з-під варти в залі суду.

          На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом семи діб з дня її винесення.  

Головуючий -суддя:                                                      Леонтюк Л.К.

                         суддя :                                                    Щасної Т.В.

    народні засідателі:                                                   Яворська Т.О.

                                                                                          Гуменюк Т.М.

                                                                                          Черненко А.В.