ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2012 р.                                                            Справа № 5023/10114/11

вх. № 10114/11

Суддя господарського суду Рильова В.В. 

при секретарі судового засідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №62 від 30.05.2011р.;

 відповідача - ОСОБА_2 за  довіреністю №64 від 01.12.2011р.;

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків;  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС", м. Харків;  

про стягнення коштів та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС" про стягнення 290780,34грн., де: 221735,83грн. - заборгованість з орендної плати за період з червня 2011 року по жовтень 2011 року, 69044,51грн. - пеня за період з 08.06.2010р. по 29.11.2011р.; розірвання Договору оренди №1830-Н від 22.09.2005р., укладеного між РВ ФДМУ по Харківській області та ТОВ "СКС" та про зобов"язання відповідача  повернути за актом приймання-передачі окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі 4-ох поверхового учбового корпусу будівлі пам"ятника архітектури, загальною площею 1149,2кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 20, передані в оренду з метою розміщення кафе - 308,0кв.м., квіткового магазину - 89,5кв.м., складського приміщення - 31,1кв.м., більярдного клубу - 357,9кв.м., квіткового магазину - 86,7кв.м. та літнього майданчика кафе - 276,0кв.м. Позивач просить суд витрати зі сплати судового збору в сумі 6756,61грн. покласти на відповідача.

01.02.2012р. позивач надав до канцелярії суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вих.№03-497 від 30.01.2012р.), в якій зменшує розмір пені заявленої до стягнення на суму 24966,49грн. та просить суд стягнути з відповідача 265813,85грн., де 221735,83грн. - заборгованість з орендної плати за період з червня 2011 року по жовтень 2011 року, 44078,02грн. - пеня за період з 12.11.2010р. по 29.11.2011р.

07.02.2012р. відповідач надав супровідним листом (вх.№2694) документи для долучення до матеріалів справи та пояснення (вх.№1299), в яких визнає суму заборгованості з орендної плати в розмірі 221735,83грн. та суму пені у розмірі 44078,02грн., за період з 12.11.2010р. по 29.11.2011р., в частині позовних вимог щодо розірвання оспорюваного договору відповідач заперечує.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі  до  прийняття  рішення  по  справі збільшити розмір  позовних  вимог  за умови дотримання встановленого порядку досудового  врегулювання  спору у випадках, передбачених статтею 5 цього  Кодексу  в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних  вимог.  До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушують чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідають вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та підлягає прийняттю до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2012р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.02.2012р. визнав суму заборгованості з орендної плати в сумі 221735,83грн. та суму пені у розмірі 44078,02грн., за період з 12.11.2010р. по 29.11.2011р., в частині позовних вимог щодо розірвання оспорюваного договору відповідач заперечував.  

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви,  заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

22.09.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС" (орендар) було укладено Договір оренди № 1830-Н, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі 4-ох поверхового учбового корпусу будівлі пам"ятника архітектури (літ."А-4"), загальною площею 428,6кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 20, що знаходиться на балансі Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Вартість майна визначена згідно з експертною оцінкою станом на 01.04.2005р. та становить 964400,00грн. Майно було передано в оренду з метою розміщення підприємства громадського харчування.

Факт передачі майна підтверджується Актом приймання-передачі орендованого майна від 22.09.2005р., підписаний сторонами (арк.спр. 18).

Відповідно до п. 3.3. Договору оренди, з урахуванням положень додаткової угоди №4 від 12.11.2010р. (арк.спр.24), орендна плата перераховується Орендарем щомісячно, до 12 числа місяця наступного за звітним, відповідно до вимог діючої методики, у наступному порядку:

- безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%;

- на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Згідно умов Додаткової угоди № 1 від 04.04.2006р. (арк. спр. 19), п.1.1. викладено у наступній редакції, замість "з метою розміщення підприємства громадського харчування" читати "з метою розміщення кафе - 308,0кв.м., розміщення квіткового магазину - 89,5кв.м. та під складські приміщення - 31,1кв.м.", та змінено розмір орендної плати - за перший місяць перерахунку з січня 2006 року становить 9497,03грн.

Вподальшому, згідно умов Додаткової угоди № 2 від 18.05.2007р. (арк. спр. 20), орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди, грудень 2006 року, склала 14612,53грн. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року.

Крім того, згідно Додаткової угоди №3  від 18.07.2007р., п.1.1. викладено у наступній редакції: "з метою розміщення кафе - 308,0кв.м., квіткового магазину - 89,5кв.м., складського приміщення - 31,1кв.м., більярдного клубу - 357,9кв.м., квіткового магазину - 86,7кв.м. та літнього майданчика кафе - 276,0кв.м.", сьомий рядок доповнено реченням: "та станом на 28.03.2007р. становить 2836150,00грн. Також, додатковою угодою №3 від 18.07.2007р. сторонами узгоджено, що п.3.1. договору оренди №1830-Н від 22.09.2005р. слід читати у наступній редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць перерахунку, квітень 2007 року, - 51637,19грн.

Відповідно п.10.1. Договору оренди, цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 21.08.2006р. включно.

Зважаючи на відсутність заяви однієї із сторін зазначеного Договору оренди про припинення або зміну після закінчення строку його чинності, Договір був продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у тому числі Додатковою угодою №3 від 18.07.2007р. строк дії договору продовжено на 2 роки 11 місяців, тобто до 20.07.2009р., ч. 2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 764 Цивільного кодексу України, що, зокрема, було встановлено рішенням господарського суду Харківської області у справі №29/389-09 від 12.10.2009р., відповідно до якого було визнано продовженим договір оренди №1830-Н від 22.09.2005р. до 19.06.2012р.

За умовами п. 5.2. укладеного Договору оренди, відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України.

Крім вказаних договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі відповідно до ч. З ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання ТОВ "СКС" умов Договору оренди № 1830-Н від 22.09.2005р., а саме щодо повного та своєчасного внесення орендної плати, Заступником прокурора м. Харкова, в інтересах держави, в особі РВ ФДМУ по Харківській області, був поданий позов до господарського суду Харківської області до ТОВ "СКС" про стягнення заборгованості з орендної плати та пені за несвоєчасний розрахунок, за результатами розгляду якого господарським судом Харківської області було прийнято рішення від 17.08.2009р. у справі № 54/113-09 (арк. спр. 25-26) про стягнення 197943,52грн. заборгованості з орендної плати та 111013,98 грн. пені за період з листопада 2008 року по березень 2009 року.

Крім того, рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2010р. у справі № 57/314-09 (арк. спр. 27-29) за позовом РВ ФДМУ по Харківській області до ТОВ "СКС" було вирішено стягнути з відповідача 42815,53грн. заборгованості з орендної плати та 2965,51грн. пені за період з квітня 2009 року по жовтень 2009 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.09.2010р. у справі №40/171-10, за позовом РВ ФДМУ по Харківській області до ТОВ "СКС" було вирішено стягнути з відповідача 131768,39грн. заборгованості з орендної плати за період з листопада 2009 року  по жовтень 2010 року.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням  третейського  суду,  під  час розгляду однієї справи, не доводяться  знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи присуджені до стягнення суми заборгованості, відповідно до вказаних вище рішень господарського суду Харківської області, та згідно розрахунку заборгованості з орендної плати по Договору оренди № 1830-Н від 22.09.2005р., за період з червня 2011р. по жовтень 2011р. заборгованість ТОВ "СКС" перед Державним бюджетом України становить 221735,83 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального  майна"

Слід зазначити, що платіжні доручення (арк. спр. 92-112), надані відповідачем в обгрунтування того, що орендні платежі сплачувались відповідачем, були враховані позивачем під час здіснення розрахунку суми заборгованості з орендної плати, у зв"язку з чим вказані платіжні доручення не приймаються судом як доказ відсутності боргу відповідача за договором у оспорюваний період (з липня 2011 року по жовтень 2011 року).

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, та визнав позовні вимоги в частині заявленої позивачем суми заборгованості, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 221735,83грн. заборгованості з орендної плати, за період з червня 2011року по жовтень 2011року, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання  за  кожен   день  прострочення виконання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми  несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день  прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 12.11.10р., арк. спр. 24) сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Відповідно до  п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 12.11.2010р. по 29.11.2011р., у розмірі 44078,02грн. Як вже зазначалось вище, сума пені, заявлена до стягнення у розмірі 44078,02грн., була визнана відповідачем у письмових поясненях від 07.02.2012р., та це було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні 07.02.2012р.   

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 44078,02грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно позовних вимог позивача про розірвання Договору оренди  №1830-Н від 22.09.2005р. та зобов’язання відповідача повернути орендоване майно, суд зазначає наступне.

Цивільне законодавство базується на принципі обов’язкового виконання сторонами зобов’язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідач, в обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог в частині розірвання договору оренди №1830-Н від 22.09.2005р., вказує на те, що умови договору та чинне законодавство не містять такої підстави для розірвання договору оренди, як несплата орендної плати.

Суд не може погодитись з такими твердженнями відповідача, оскільки частиною 3 стаття 26  Закону України "Про оренду державного і комунального  майна"  передбачено, що  на вимогу  однієї із  сторін, договір  оренди  може  бути  достроково  розірвано  за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та  з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем орендні платежі не вносились більш ніж три місяці, отже нормами діючого законодавства прямо встановлюється, що таке порушення умов договору оренди є підставою для розірвання договору.  

Твердження відповідача стосовно того, що ним не порушувались умови договору спростовуються обставинами справи. Зокрема, в процесі судового розгляду справ №54/113-09, № 57/314-09 та  №40/171-10 судом було встановлено, що ТОВ "СКС" неналежним чином виконує свої зобов"язання за Договором оренди №1830-Н від 22.09.2005р. в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів.

Виходячи з вищевикладеного, беручи до уваги те, що відповідачем тривалий час неналежним чином виконуються зобов"язання за договором, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив умови Договору оренди №1830-Н від 22.09.2005р.

Пункт 10.7. Договору оренди  №1830-Н від 22.09.2005р. містить положення, відповідно до якого, за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбаченних чинним законодавством.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, у тому числі і розірвання договору.

Таким чином,  враховуючи порушення відповідачем умов договору, суд знаходить позовні вимоги позивача в частині розірвання Договору оренди  №1830-Н від 22.09.2005р., обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу позивача щодо зобов’язання відповідача повернути за актом  приймання-передачі орендоване за договором майно обґрунтованою та такою,  що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір  покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 6257,28грн. (941,00грн. за немайнові вимоги +5316,28грн. за майнові вимоги).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена  сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних  вимог  або  внесення  судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 Закону України "Про судовий збір", у  випадках,  установлених  пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми;  в інших  випадках,  установлених  частиною  першою  цієї  статті,  - повністю.

Враховуючи те, що судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 265813,85грн., сума судового збору для майнових вимог становитиме 5316,28грн., та те, що під час звернення із позовом у даній справі позивачем за майнову вимогу було сплачено судовий збір у розмірі 5815,61грн. (квитанція №140КП31 від 05.12.2011р.), 499,33грн. судового збору підлягають поверненню позивачу.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального  майна", ст.ст. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", суд -    

ВИРІШИВ:

Прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог (вих.№03-497 від 30.01.2012р.) до розгляду.

Позов задовольнити повністю.

Розірвати Договір оренди №1830-Н від 22.09.2005р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та   Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС" (61166, м.Харків, пр-т Леніна, 20, код ЄДРПОУ 30882569, рахунок №26006158233 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) на користь Державного бюджету (стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області - 61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18), на р/р УДК у Дзержинському районі № 31111093700003, код ЄДРПОУ 24134567, МФО 851011, код бюджетної класифікації - 22080200, символ звітності в ГУДКУ у Харківській області - 093, заборгованість з орендної плати  у розмірі 221735,83 грн., за період з червня по жовтень 2011 року, 44078,02 грн. пені, за період з 12.11.2010р. по 29.11.2011р., та 6257,28 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС" (61166, м.Харків, пр-т Леніна, 20, код ЄДРПОУ 30882569, рахунок №26006158233 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) за актом приймання-передачі окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, які розташовані на першому поверсі 4-ох поверхового учбового корпусу будівлі пам"ятника архітектури, загальною площею 1149,2кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 20, передані в оренду з метою розміщення кафе - 308,0кв.м., квіткового магазину - 89,5кв.м., складського приміщення - 31,1кв.м., більярдного клубу - 357,9кв.м., квіткового магазину - 86,7кв.м. та літнього майданчика кафе - 276,0кв.м.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337) 499,33грн. судового збору, сплаченого до державного бюджету України квитанцією №140КП31 від 05.12.2011р., про що видати відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Рильова В.В.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2012р.

Справа №5023/10114/11