Справа № 22-ц-2779/11 20.12.2011 20.12.2011 21.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2779/11 Головуючий першої інстанції – Гречана С.І.
Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Лисенка П.П.,
суддів: Ямкової О.О., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання – Богуславською О.М.,
за участю:
представника позивача – Лєдєньової Н.В.,
представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 травня 2011 року, ухвалене за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес - Банк» (далі – Банк) до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – адміністрація Центрального району виконкому Миколаївської міської ради, про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, -
В С Т А Н О В И Л А:
04 лютого 2009 року Банк звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 липня 2007 р. звернуто стягнення на житловий АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований на земельній ділянці площею 720 кв.м., що належить ОСОБА_3 Вказаний житловий будинок був переданий в іпотеку згідно з договором іпотеки від 31.08.2005 р., укладеного між ОСОБА_3 та Банком в забезпечення зобов’язань за кредитним договором №23/05 від 31.08.2005 р., який в свою чергу був укладений між Банком та ТОВ «Українська експортна компанія».
Відповідачі були належними чином повідомлені про необхідність добровільного звільнення житлового приміщення, але цього не зробили. З урахуванням цього Банк просив виселити ОСОБА_3, ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6, який є сином ОСОБА_5 з вказаного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення, та зняти їх з реєстраційного обліку, а також розподілити судові витрати.
В подальшому Банк, уточнивши позовні вимоги, просив тільки виселити відповідачів.
Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 травня 2011 року позов задоволений. Вирішено виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення. Додатковим рішенням цього ж суду від 07.10.2011 р. розподілено судові витрати.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити Банку в задоволенні його позовних вимог.
Скаргу обґрунтовувала невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців.
Колегія суддів погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, однак його висновки вважає не в повній мірі вірними.
Так, відповідно до ст.ст.33,40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду. Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема кредитного договору (а.с.117-121), договору іпотеки (а.с.6-8), рішення суду (а.с.9-11), повідомлення (а.с.12,13), довідок (а.с.14-17, 23, 52, 78, 92, 212), паспортів (а.с.76, 94-95), свідоцтва про народження (а.с.83), 31 серпня 2005 року між Банком та ТОВ «Українська експортна компанія» був укладений кредитний договір №23/05, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 3 500 000 гривень під 18 % річних строком до 30 серпня 2007 року. В забезпечення виконання зобов’язання за цим договором в цей же день між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, розташований на земельній ділянці площею 720 кв.м.
Згідно з довідками Банку як станом на 26 лютого 2009 року, так і станом на 14 грудня 2011 року за ТОВ «Українська експортна компанія» обліковується заборгованість в сумі 5 994 746,84 грн.
Відповідно до довідок адресно-довідкового бюро УМВС України в Миколаївській області та адміністрації Центрального району виконкому Миколаївської міської ради в спірному будинку зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_6, 2002 р.н.
ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2, але проживає у цьому будинку.
Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 липня 2007 року було звернуто стягнення на вищезазначений будинок.
22 грудня 2008 року Банк направив відповідачу ОСОБА_3 письмову вимогу про добровільне звільнення будинку протягом одного місяця, яка була отримана відповідачем 27 грудня 2008 року.
Враховуючи, що Банком була дотримана процедура щодо виселення тільки стосовно ОСОБА_3, то рішення суду стосовно її виселення не підлягає скасуванню.
Однак, оскільки відповідно до вищенаведеної процедури, яка виписана у законі, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не були належним чином письмово повідомлені про необхідність звільнення спірного будинку, то, на думку колегії, рішення суду в частині вимоги про їх виселення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.88 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат, а саме з ОСОБА_3 на користь Банку підлягає стягненню 8 грн.50 коп. судового збору та 7 грн.50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 24 травня 2011 року та додаткове рішення цього суду від 07 жовтня 2011 року в частині вимоги про виселення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цих частинах нове рішення.
У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес–Банк» до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про виселення з житлового будинку без надання іншого жилого приміщення відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес - Банк» 16 грн. судових витрат.
В іншій частині рішення суду від 24 травня 2011 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді