Справа № 22-ц-2824/11 13.12.2011 13.12.2011 21.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2824/11 Суддя суду 1-ї інстанції - Циганок В.Г.
Категорія 45 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Ямкової О.О., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання - Бобуйок І.Ф.,
за участю відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2011 року
за позовом
прокурора міста Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради до ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,
В С Т А Н О В И Л А:
13 серпня 2010 року прокурор м.Миколаєва (далі - Прокурор) в інтересах Миколаївської міської ради звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував наступним.
Проведеною прокуратурою перевіркою було встановлено, що відповідач самовільно зайняла та використовує під город земельну ділянку площею 60 м2 , розташовану по АДРЕСА_1 У зв'язку з цим, відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Добровільно приписи Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Миколаївській області щодо усунення порушень земельного законодавства відповідач не виконує.
Посилаючись на викладене, Прокурор просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 60 м2 , розташовану по АДРЕСА_1, та стягнути з неї шкоду, заподіяну цими діями в розмірі 757,30 грн. та судові витрати.
В подальшому Прокурор відмовився від позову в частині стягнення шкоди, про що 01 липня 2011 року Корабельний районний суд м.Миколаєва виніс ухвалу.
Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 01 липня 2011 року позов задоволено.
Зобов'язано відповідача ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0060 га, розташовану по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу самочинно встановленого нею металевого паркану та повернути її за належністю Миколаївській міській раді, стягнуто з неї на користь держави судові витрати
ОСОБА_3 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на відсутність підстав для ухвалення такого рішення та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов Прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 самовільно зайняла під город земельну ділянку площею 0,0060 га, а тому повинна її звільнити.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи.
Так, відповідно до ст.22 Земельного Кодексу України (в ред. від 18.12.1990 р.), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Згідно з ст.ст.123, 124 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 р. передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, громадянам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється на підставі рішення органів місцевого самоврядування. Відповідний орган в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Стаття 212 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 р. передбачає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема витягу з протоколу №24 (а.с.35), рішення (а.с.33), довідки архівного відділу (а.с.37), державних актів (а.с.38, 40-42, 44-45), генерального плану (а.с.50), акту (а.с.47), довідки податкової інспекції (а.с.49), актів, приписів, протоколу та постанови (а.с.7-11, 13-17), умов відведення земельної ділянки (а.с.68), 25 січня 1992 року Жовтнева районна рада Миколаївської області своїм рішенням надала ОСОБА_3 земельну ділянку для індивідуального житлового будівництва у пожиттєве володіння. Розмір ділянки у рішенні не зазначений. 24 грудня 1993 року відповідач отримала спірну земельну ділянку у власність. У державному акті за 1992 рік розмір ділянки був зазначений 20,3х48 м, а потім цифра "48" була виправлена на "45". При цьому будь-яких застережень щодо цього вчинено не було. Площа земельної ділянки визначена, як 0,091 га. Не дивлячись на таке, відповідач використовувала земельну ділянку розміром 0,1 га та сплачувала податок на землю за такий її розмір. У державному акті про право на приватну власність на землю від 24.12.1993 р. розмір ділянки вже визначений 20,28х45 м., а площа зазначена така сама - 0,091 га. Тоді як з викопіювання з генерального плану розбивки ділянок по вулиці Рябіновій в місті Миколаєві та державних актів сусідів відповідача, які мешкають у будинках АДРЕСА_2 вбачається, що розмір цих ділянок повинен бути однаковим, в тому числі довжина їх складає 48 метрів, а не 45 метрів. При фактичному обмірі всієї ділянки, якою користується відповідач, 29 квітня 2009 року встановлено, що довжина її є 47,8 м., що відповідає довжині земельних ділянок сусідів.
У зв'язку з зазначеними обставинами в 2009 році відповідач ОСОБА_3 звернулася до Миколаївської міської ради з клопотанням про надання в оренду додаткової земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, яка знаходиться в її користуванні. Постійна комісія Миколаївської міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин 13 квітня 2009 року розглянула заяву ОСОБА_3 та погодила її. 06 вересня 2010 року рішенням Миколаївської міської ради №48/36 було надано дозвіл відповідачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування, площею 60 кв.м - з метою передачі її в оренду для обслуговування будинку. 14 грудня 2010 року управління Держкомзему у м.Миколаєві визначило умови відведення земельної ділянки.
02 квітня, 13 травня та 14 червня 2010 року інспектором управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Миколаївській області було складено акти перевірки дотримання ОСОБА_3 вимог земельного законодавства, винесені приписи, а також постанова про накладення адміністративного стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0060 га.
Відповідно до довідки державної податкової інспекції у Корабельному районі м.Миколаєва від 26 квітня 2010 р. відповідач сплачує податок за 1000 кв.м. і не має заборгованості по сплаті податку на землю.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на сьогоднішній день не доведено, що відповідач ОСОБА_3 безпідставно використовує земельну ділянку площею 60 кв.м., оскільки після виявлення нею розходжень площі її земельної ділянки у державному акті на право приватної власності на землю та фактичним її розміром, вона здійснила дії, спрямовані на оформлення за нею права на користування спірною земельною ділянкою і компетентні державні органи дали дозвіл відповідачу на виготовлення документації щодо відведення спірної земельної ділянки, але не з її вини, починаючи з 2009 року до теперішнього часу, не здійснено передачу їй земельної ділянки в оренду.
Крім того, отримуючи з 1992 року податок на землю за 0,1 га, а не за 0,091 га, Миколаївська міська рада визнавала право на користування цією земельною ділянкою за відповідачем та не заперечувала проти цього після звернення прокурора до суду, оскільки 06 вересня 2010 року надала дозвіл ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою щодо відведення їй спірної земельної ділянки.
Таким чином, хоча з постанови про накладення адміністративного стягнення від 02.04.2010 р. і вбачається, що відповідач самовільно зайняла спірну земельну ділянку, однак ця постанова складена, вже після звернення відповідача до міської ради для оформлення за нею права на користування земельної ділянки, а тому, на думку колегії, на час складання цієї постанови не можна вважати, що відповідач самовільно використовувала земельну ділянку, оскільки на цей день їй вже було погоджено питання про передачу їй земельної ділянки в оренду.
З огляду на викладене, на даний час недоцільно зобов'язувати відповідача звільняти спірну земельну ділянку шляхом демонтажу її металевого паркану навколо цієї земельної ділянки, оскільки після позитивного рішення міської ради про надання відповідачу земельної ділянки в оренду, це буде робити недоречно, а тому в задоволенні позову прокурора міста Миколаєва слід відмовити, як заявленого передчасно.
Оскільки районний суд був іншої думки, то це треба провести рішенням апеляційного суду, скасувавши рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 01 липня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити прокурору міста Миколаєва у задоволенні позову в інтересах Миколаївської міської ради до ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: