Справа № 22-ц-2774/11 06.12.2011 06.12.2011 21.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2774/11 Головуючий суду першої інстанції – Димитров В.І.
Категорія 6 Доповідач суду апеляційної інстанції – Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Лисенка П.П.,
суддів: Ямкової О.О., Локтіонової О.В.
із секретарем судового засідання: Голубкіною О.О.,
за участю прокурора – Волкожі С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою в.о.прокурора Ленінського району м.Миколаєва
в інтересах адміністрації Ленінського району м.Миколаєва
на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 02 квітня 2008 року
за позовом
ОСОБА_3 до адміністрації Ленінського району м.Миколаєва про визнання права власності на самочинне будівництво, -
В С Т А Н О В И Л А:
11 березня 2008 року ОСОБА_3 пред’явив зазначений позов, який обґрунтовував наступним.
На підставі договору дарування квартири від 15 березня 2004 року він є власником квартири АДРЕСА_1.
Для покращення житлових та побутових умов він самовільно добудував до квартири житлову прибудову, розміром (3,40х8,80) м., загальною площею 23,00 кв.м., житловою площею 14,70 кв.м.
Зазначене самочинне будівництво він узгодив з Головним управлінням містобудування та архітектури м.Миколаєва, санітарно-епідеміологічною станцію Ленінського району м. Миколаєва, відділенням державного пожежного нагляду Ленінського району м. Миколаєва.
В подальшому він звернувся до відповідача із заявою щодо визнання за ним права власності на вказане нерухоме майно та здійснення його правового оформлення, в задоволенні якої йому було відмовлено.
Пославшись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності на вказану житлову прибудову.
Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 02 квітня 2008 року позов задоволено в повному обсязі.
Виконуючий обов’язки прокурора Ленінського району м.Миколаєва в інтересах адміністрації Ленінського району м.Миколаєва подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказане самочинне будівництво відповідає встановленим будівельним, технічним, санітарним нормам і правилам, а також не порушує права інших осіб. У зв’язку з чим суд вважав можливим визнати за позивачем в судовому порядку право власності на прибудову, як складову квартири.
Проте з висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст.376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК України).
В обох випадках таке будівництво повинно відповідати архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, а також при умові використання забудовником земельної ділянки за її цільовим призначенням.
До того ж, відповідно до вимог ч.1 ст.15 ЦК України, ст.3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.
Ухвалюючи рішення, суд на ці вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, тоді як вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Так, з матеріалів справи, зокрема договору дарування від 15.03.2004 р. (а.с.12), довідки бюро технічної інвентаризації (а.с.4), довідки інспекції ДАБК Миколаївської області (а.с.99), вбачається, що позивачу належить квартира АДРЕСА_1, до якої він самовільно добудував житлову прибудову літ. «А-1» розміром 3,40х8,80 м., загальною площею 23,00 кв.м., житловою площею 14,70 кв.м., яка до теперішнього часу не зареєстрована в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Питання, яке ставиться позивачем в суді, не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підставу вважати про на явність спору про право.
Разом з тим, положеннями ст.31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.18 Закону України "Про основи містобудування", ст.30-1 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", п.6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 7 лютого 2002 року та п.6 Додатку №1 до нього, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ №1243 від 22 вересня 2004 року, передбачено порядок оформлення самочинно побудованих будівель та споруд при їх спорудженні на відведеній земельній ділянці за умови звернень осіб, які їх звели, у встановленому законом порядку до відповідного органу місцевого самоврядування та органу, який наділений повноваженнями щодо перевірки технічних характеристик цих об'єктів.
Також відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 18 жовтня 2006 року, ця інспекція здійснювала державний нагляд і контроль у сфері архітектури та будівництва. Однак, до цієї інспекції за висновком щодо можливості оформлення спірного будівництва позивач теж не звертався і відповідного дозволу не отримав.
Отже суд не врахував необхідність та можливість вирішення досудового порядку вирішення спору.
Не перевірив суд і відповідність житлової прибудови вимогам архітектурних та санітарних норм та правил. Крім цього, позивач суду не надав, а суд не витребував при розгляді справи висновку спеціалізованої ліцензійної організації щодо перевірки технічної характеристики самочинної споруди.
Щодо листів відділення державного пожежного нагляду Ленінського району м.Миколаєва, санітарно епідеміологічної станції, управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради, то вони не можуть бути віднесені до належних висновків, оскільки фактично їх не містять.
Оскільки місцевим судом суттєво порушені указані норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, то воно відповідно до пункту 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу виконуючого обов’язки прокурора Ленінського району міста Миколаєва задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 02 квітня 2008 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до адміністрації Ленінського району м.Миколаєва про визнання за ним права власності на самовільну житлову прибудову до квартири АДРЕСА_1 розміром 3,40х8,80 м., загальною площею 23,00 кв.м., житловою площею 14,70 кв.м. - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді