Справа № 22-ц-2668/11 06.12.2011 06.12.2011 21.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2668/11 Головуючий суду першої інстанції Гажа О.П.
Категорія 23 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Ямкової О.О., Локтіонової О.В.
із секретарем судового засідання: Голубкіною О.О.,
за участю:
позивача – ОСОБА_3,
представника відповідача – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2011 року
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати , -
В С Т А Н О В И Л А:
28 березня 2011 року ОСОБА_3 пред’явила зазначений позов, який обґрунтувала наступним.
04 травня 2006 року за письмовим договором вона передала земельну ділянку, яка є її власністю, розміром 13,8 гектарів на 49 років в оренду відповідачу, а той, натомість, зобов’язався сплачувати орендну плату в розмірі 945 грн. на рік.
Посилаючись на порушення відповідачем чинного законодавства про оренду землі, виплату орендної плати в розмірі меншому, ніж передбачено законодавством, в період з 2006-2011 роки, на порушення ним зобов’язання по сплаті податку за орендовану земельну ділянку та умов договору щодо передачі вказаної земельної ділянки в суборенду, позивач просила розірвати вказаний договір оренди земельної ділянки, стягнути з відповідача на її користь орендну плату в розмірі 8455,4 грн., 52,58 гривень збитків від несплати податку на землю, 568,80 гривень пені за затримку виплати орендної плати та судові витрати.
Відповідач позов не визнав, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, наполягав на повному виконанні ним всіх умов договору.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
ОСОБА_3 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Скаргу обґрунтувала тим, що суд дав неналежну оцінку встановленим фактам, внаслідок чого не зміг дійти вірних висновків щодо дійсних обставин спору та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення районного суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені заявлені нею позовні вимоги, а тому не має підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду І інстанції, оскільки він є законним та обґрунтованим.
Згідно з ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, та умовами договору.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, закон пов'язує можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду у зв’язку з невиконанням сторонами обов'язків, передбачених укладеним між ними договором.
З п.20 ст.12 Закону України «Про плату за землю», в редакції яка діяла на час виникнення правовідносин, вбачається, що на період дії Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку, звільняються від сплати земельного податку. У разі надання такими громадянами земельних ділянок (паїв) в оренду іншим особам, земельний податок сплачується ними на загальних підставах.
При ухваленні судового рішення воно повинно відповідати положенням ст.213 ЦПК України, тобто бути законним і обґрунтованим.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов’язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.9-10), договору оренди землі (а.с.4-7), довідки відділу Держкомзему у Новоодеському районі Миколаївської області (а.с.12), розписки (а.с.25), довідки Вознесенської об’єднаної ДПІ Миколаївської області (а.с.11), 04 травня 2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 13,8 га строком на 49 років, який 11 серпня 2006 року був зареєстрований у державному реєстрі земель. За умовами договору ОСОБА_3, будучи власником земельної ділянки, передала її в оренду, а ОСОБА_5 зобов’язався сплачувати їй орендну плату у розмірі 945 грн. на рік. Згідно наданої відповідачем розписки позивачці ОСОБА_3 13 жовтня 2006 року була виплачена орендна плата наперед за всі 49 років у сумі 46 305 грн. Відповідно до довідки податкової інспекції позивач сплатила у 2009 році земельний податок в сумі 52,58 грн., що відповідає умовам договору, який передбачає, що у разі надання власником земельної ділянки в оренду не платнику фіксованого сільськогосподарського податку, а іншим особам, земельний податок сплачується ним на загальних підставах. З договору оренди землі вбачається, що орендар ОСОБА_5 не є платником фіксованого сільськогосподарського податку
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі, оскільки нею не було доведено порушення відповідачем умов договору.
Вірними є і висновки районного суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення недоплаченої орендної плати, оскільки позивачу наперед за весь строк дії договору, а саме за 49 років, була виплачена орендна плата у сумі 46 305 грн. Зазначена сума на даний час перевищує суму орендної плати, яка повинна була бути виплачена позивачу на сьогоднішній день, а тому не має підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в цій частині.
Правильним є також висновок суду щодо відмови у стягненні з відповідача пені за невнесення орендної плати у строки визначені договором, оскільки орендна плата на теперішній час виплачена позивачу правильно, а тому немає підстав для стягнення неустойки.
Що стосується стягнення з відповідача 52,58 гривень збитків від несплати податку на землю, то і дана вимога, як правильно визначив районний суд, задоволенню не підлягає, оскільки позивач повинна була сама сплачувати податок на землю, як це визначено Законом України «Про плату за землю» та укладеним між сторонами договором оренди землі.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді