Справа № 22-ц-2289/11 22.11.2011 22.11.2011 21.02.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2289/11 Суддя суду 1-ї інстанції – Алексєєв А.П.
Категорія 34 Доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2011 року м.Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Лисенка П.П.,
суддів: Ямкової О.О., Локтіонової О.В.,
із секретарем судового засідання – Колосовою О.М.,
за участю:
позивача – ОСОБА_3,
представника відповідача – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_5
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2011 року у справі
за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричинених внаслідок залиття квартири,
В С Т А Н О В И Л А:
19 серпня 2010 року ОСОБА_3 пред’явила зазначений позов, який обґрунтувала наступним.
Позивач разом із своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_6 є співвласницями квартири АДРЕСА_1, в якій вони мешкають.
07 березня 2010 року внаслідок течі води в квартирі АДРЕСА_2, яка належить відповідачці, сталося залиття водою її квартири, що пошкодило стіни та стелю кімнат, коридору, кухні, ванної кімнати, туалету та зіпсувало деякі речі.
Посилаючись на вину відповідача, яка добровільно не бажає відшкодувати шкоду та уточнивши позовні вимоги, позивач просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь вартість відновлювальних робіт за висновком експертизи та вартість зіпсованих килимків у сумі 3947 грн., 20000 грн. моральної шкоди, витрати на правову допомогу в сумі 3600 грн., витрати за проведення судової експертизи в сумі 1500 грн.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 червня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 3547 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн., 1500 грн. витрат за проведення експертизи, розподілені судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5 подали на рішення апеляційні скарги.
ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин справи, просила рішення суду змінити та задовольнити її позов в частині відшкодування моральної шкоди, витрат на правову допомогу, вартості пошкоджених килимків та судових витрат в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 червня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 – залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд І інстанції виходив з того, що залиття квартири позивача відбулось внаслідок несправності внутрішніх комунікацій квартири відповідача ОСОБА_5, яка неналежно їх утримувала, а тому вона повинна відшкодувати позивачу вартість ремонтно-відновлювальних робіт в квартирі на суму 3547 грн., моральну шкоду, достатнім розміром компенсації якої, є грошова сума 2000 грн., а також витрати за проведення експертизи, якою визначався розмір спричиненої шкоди, у розмірі 1500 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2000 грн. Іншого позивач не довела, а тому у решті вимог було відмовлено.
Між тим, повністю погодитись з таким висновком місцевого суду не можна.
Згідно з ст.41 Конституції України, ст.ст.16, 23, 321, 1166, 1167, 1192 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Особа, право якої порушено, має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відшкодування пошкодженої речі. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При ухваленні судового рішення воно повинно відповідати положенням ст.213 ЦПК України, тобто бути законним і обґрунтованим.
Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, згідно із статтею 60 ЦПК України, обов’язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтва про право власності на житло (а.с.12), технічного паспорту (а.с.72), довідки КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.с.35), актів обстеження квартири (а.с.8, 9), заяви відповідача до житлово-комунального підприємства «Бриз» (а.с.85), 07 березня та 12 липня 2010 р. трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, власником якої є позивач та її дочка ОСОБА_7, була залита холодною водою, яка протікала через стелю з квартири №77, розташованої поверхом вище, власником якої є відповідач.
Причиною порушення майнових прав позивача стало порушення експлуатації внутрішньої системи водозабезпечення в квартирі №77.
Внаслідок чого позивачу була завдана майнова шкода, яка складається з вартості ремонтних робіт в квартирі на суму 3547 грн., що підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи №120-139 від 04.02.2011 р. (а.с.48-71).
Суд першої інстанції дав належну правову оцінку доказам і дійшов правильного висновку, що відповідач, з вини якого сталося залиття квартири позивача, повинен відшкодувати їй шкоду у вищезазначеній сумі.
Правильними є і висновки суду щодо заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди. Так в матеріалах справи є достатньо доказів того, що вона морально страждала, вимушена була терпіти негаразди у зв’язку з пошкодженням квартири, докладала додаткові зусилля для захисту свого порушеного права.
Однак, враховуючи конкретні обставини справи, технічний стан квартири позивача, необережну форму вини відповідача, суд вважає достатньою компенсацією душевних страждань 1000 грн.
Таким чином, рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди має бути змінено з 2000 грн. до 1000 грн.
Правильними також є і висновки суду щодо стягнення на користь позивача ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_5 витрат за проведення експертизи у сумі 1500 грн., оскільки призначення цієї експертизи було необхідно для визначення реальної вартості ремонтно-відновлювальних робіт, і позивач зменшила свої матеріальні претензії до суми, визначеної експертизою.
Що стосується вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то і тут висновки суду про стягнення їх у сумі 2000 грн. є законними та обґрунтованими, виходячи з часу зайнятості адвоката у розгляді зазначеної справи.
За такого рішення суду в цій частині не підлягає зміні або скасуванню, оскільки ухвалене у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.
Оскільки позивачкою не було доведено факт пошкодження килимків та їх вартість, то висновок суду про відмову у задоволенні цієї вимоги через недоведеність також є цілком правильним.
Доводи апелянта ОСОБА_5 в скарзі про те, що суд необґрунтовано визнав її винною у спричинені позивачу матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що саме вона є власником квартири, в якій через неналежну експлуатацію водозабезпечення було здійснено протікання холодної води, яка затопила квартиру позивача. Саме на власника квартири покладено обов’язок утримувати в належному стані внутрішні мережі водозабезпечення.
Посилання апелянта ОСОБА_5 на те, що висновки судової будівельно-технічної експертизи є неправильними, а розмір заподіяного збитку є завищеним за рахунок загальновиробничих витрат, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки експерт, склавший зазначений висновок, має необхідний обсяг спеціальних знань у галузі будівельно-технічної експертизи, а апелянт нічим крім своїх заперечень своїх доводів не довів.
Що ж до тверджень апелянтів про неправильний розподіл судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то дійсно зазначені витрати були визначені та розподілені судом з порушенням цивільного процесуального законодавства, а тому рішення в цій частині відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
Оскільки позивачем були заявлені позовні вимоги як майнового, так і немайнового характеру, то ставка судового збору повинна рахуватися окремо, а саме за майнові вимоги судовий збір буде складати суму 70 грн., а за немайнові вимоги – відшкодування моральної шкоди - 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи складають суму 120 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України у випадку задоволення позову частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За результатами розгляду позову позивачеві ОСОБА_3 були задоволені позовні вимоги майнового характеру у розмірі 51%, а немайнового – у розмірі 5%, а тому, оскільки вона при подачі позову не сплачувала судові витрати, то повинна відшкодувати їх на користь держави, а саме 38 грн.46 коп. судового збору та 58 грн.80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В той же час з відповідача ОСОБА_5 також підлягають стягненню на користь держави 40 грн.04 коп. судового збору та 61 грн.20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 червня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди змінити, зменшивши розмір стягуваної з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди з 2000 грн. до 1000 грн.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 червня 2011 року в частині розподілу судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 40 грн.04 коп. судового збору та 61 грн.20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 38 грн.46 коп. судового збору та 58 грн.80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді