Категорія №11.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 січня 2012 року Справа № 2а/1270/160/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Мирончук Н.В.
за участі секретаря – Саприкіної Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: - не з’явився,
відповідача: - не з’явився,
третьої особи - не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне підприємство” Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції, третя особа – Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 29951608 від 23.11.2011р., зобов’язання повернути рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про застосування фінансових санкцій № 000014 від 06.01.2011р.,
ВСТАНОВИВ:
03 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне підприємство” Рубіжанської міської ради, третя особа – Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 29951608 від 23.11.2011р., зобов’язання повернути рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про застосування фінансових санкцій № 000014 від 06.01.2011р..
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 23.11.2011р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області відкрито виконавче провадження № 29951608 з примусового виконання рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжному від 06.01.2011р. № 000014 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду. Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження позивач отримав лише 22.12.2011р. та вважає її незаконною, тому що рішення Пенсійного фонду не є виконавчим документом. Так, частиною 2 статті 17 Закону України “Про виконавче провадження” визначено перелік виконавчих документів, згідно якого виконавчими документами є рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 58 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Пенсійний фонд, на думку позивача, є виконавчим органом, а не органом державної влади, а тому рішення Пенсійного фонду та його територіальних органів, як вважає позивач, не є виконавчими документами.
На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 29951608 від 23.11.2011р., зобов’язати повернути рішення про застосування фінансових санкцій № 000014 від 06.01.2011р..
Представник позивача до судового засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, якою просив позовні вимоги задовольнити та розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав до суду пояснення на адміністративний позов в якому зазначив, що 21.11.2011р. до Відділу надійшло рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжному № 000014 від 06.01.2011р. про стягнення з КП “ШЕП” заборгованості у сумі 4839,78 грн. Вказане рішення за формою відповідало вимогам виконавчого документу, тому 23.11.2011р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №29951608.
У зв’язку з цим, на думку відповідача, позовні вимоги являються необґрунтованими та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заперечення на адміністративний позов. Просив суд у задоволенні позову відмовити (а.с.23-26).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до такого.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин були визначені Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Судом встановлено, що 06.01.2011р. Управлінням Пенсійного фонду України у м. Рубіжному винесено рішення № 000014 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Комунальному підприємству “Шляхово-експлуатаційне підприємство” Рубіжанської міської ради за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 01.09.2003р. по 13.07.2005р. у розмірі 4839,78 грн. (а.с. 9)
Зазначене рішення № 000014 від 06.01.2011р., Управлінням Пенсійного фонду України у м. Рубіжному направлено на адресу КП “Шляхово-експлуатаційне підприємство” Рубіжанської міської ради 28.01.2011р. та отримано останнім 31.01.2011р., що підтверджено реєстром відправлення поштової кореспонденції та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 32-37)
Зазначене рішення № 000014 від 06.01.2011р., підприємство не оскаржувало, а також не сплатило кошти, визначені вказаним рішенням.
Управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжному, 21.11.2011р. направило Рішення № 000014 від 06.01.2011р. до відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції для примусового виконання.
Постановою відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції ВП № 29951608 від 23.11.2011р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному № 000014 від 06.01.2011р. про нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків. (а.с.8)
Вказану постанову винесено на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України “Про виконавче провадження ”.
У судовому засіданні 26.01.2012р. представник відповідача пояснив суду, що постанова про відкриття виконавчого провадження № 29951608 від 23.11.2011р. фактично боржнику Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне підприємство” Рубіжанської міської ради не направлялась через відсутність належного фінансування та була вручена представнику підприємства лише 22.12.2011р..
Враховуючи зазначене, а також те, що позовну заяву Комунальне підприємство “Шляхово-експлуатаційне підприємство” Рубіжанської міської ради направило до суду поштою 26.12.2011р., суд приходить до висновку, що строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 181 КАС України позивачем не пропущено.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваної постанови ВП № 29951608 від 23.11.2011р. про відкриття виконавчого провадження, суд вважає за необхідне зазначити, що на час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження ” (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)”.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону № 606, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Такими виконавчими документами, серед іншого, можуть бути рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Тобто, вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець має право перевірити відповідність виконавчого документу за формою та змістом тим вимогам, які передбачені Законом № 606 та не має компетенції вирішувати питання щодо законності та відповідності виконавчого документу іншим нормативним актам.
Статтею 26 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Згідно п.8 ч.2 статті 17 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Підлягають виконанню державною виконавчою службою, крім інших виконавчих документів: рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 цього ж Закону, у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб),
індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб – платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
4) резолютивна частина рішення;
5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вбачається з Рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному № 000014 від 06.01.2011р., у ньому не зазначено повного найменування стягувача, а назва боржника - Комунального підприємства “Шляхово-експлуатаційне підприємство” Рубіжанської міської ради зазначена як ШЕП КП РМР, що не відповідає навіть скороченому найменуванню, яке відповідно до Статуту є КП “ШЕП” (а.с.6).
Адреса боржника у рішенні № 000014 від 06.01.2011р. зазначена як вул. Студентська, 1, у той час, як відповідно до Статуту КП “ШЕП” його місцезнаходженням з 2008 року є Луганська область, м. Рубіжне, вул. Миру, 46-а. (а.с.19-20-33).
Стаття 26 Закону України “Про виконавче провадження” зазначає підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження
Серед інших підстав, ч.1 п. 6 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” зазначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що Рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному № 000014 від 06.01.2011р. не відповідає вимогам, передбаченим ст. 18 Закону № 606 до виконавчого документу, у зв’язку з чим державний виконавець повинен був відмовити Управлінню Пенсійного фонду України в м. Рубіжному у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону.
З огляду на викладене, постанова Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 29951608 від 23.11.2011р. є незаконною та підлягає скасуванню.
Посилання позивача на те, що Рішення територіального органу Пенсійного фонду України не є виконавчим документом, суд вважає хибним.
З рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Рубіжному № 000014 від 06.01.2011р. вбачається, що його прийнято у зв’язку з несвоєчасною сплатою КП “ШЕП” страхових внесків, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058).
З 01.01.2011р. вступив у дію Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010р. № 2464-VI, підпунктом 12 пункту 11 розділу VIII якого встановлено, що частини першу – дев’яту статті 106 Закону № 1058 виключено. Тобто, інші частини статті 106 Закону № 1058 залишились чинними на час виникнення спірних правовідносин щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 14 ст. 106 Закону № 1058, рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.
Виходячи із зазначених норм, рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області № 000014 від 06.01.2011р. про нарахування пені, у відповідності до ч. 14 ст. 106 Закону № 1058, є виконавчим документом, а тому доводи позивача про те, що виконавчим документом може бути лише вимога органу Пенсійного фонду, суд вважає необґрунтованими.
Що стосується вимоги про зобов’язання повернути Рішення про застосування фінансових санкцій № 000014 від 06.01.2011р. Управлінню Пенсійного фонду України в м. Рубіжному, то вказану вимогу суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, під час розгляду даної справи, суд прийшов до висновку про те, що зазначене Рішення не відповідає вимогам виконавчого документу, а тому державний виконавець повинен відмовляти у відкритті виконавчого провадження, а не повертати виконавчий документ без виконання.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради до Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції, третя особа – Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області про скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції від 23.11.2011р. про відкриття виконавчого провадження № 29951608, зобов’язання повернути рішення про застосування фінансових санкцій № 000014 від 06.01.2011р., задовольнити частково.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції від 23.11.2011р. про відкриття виконавчого провадження № 29951608 про стягнення з Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради 4839,78 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області.
У задоволенні решти позовних вимог Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне підприємство" Рубіжанської міської ради відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства “Шляхово–експлуатаційне підприємство” Рубіжанської міської ради Луганської області (93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Миру, 46-а) витрати зі сплати судового збору у розмірі –14,11 грн. (чотирнадцять грн. 11 коп.)
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяН.В. Мирончук