Справа № 22-ц-2288/11  22.11.2011 22.11.2011   24.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц-2288/11                                                       Суддя суду 1-ї інстанції – Агєєва Л.І.

Категорія 27                                                                  Доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          22 листопада 2011 року                                                            м.Миколаїв

            Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області  у складі:

         головуючого – Лисенка П.П.,   

         суддів: Ямкової О.О., Локтіонової О.В.,

         із секретарем судового засідання – Колосовою О.М.,

         за участю:

         представника позивача – ОСОБА_3,

         представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу                                                      за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 16 травня 2011 року

за позовом

публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі – Банк) до ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

             28 листопада 2009 року Банк пред’явив до відповідачів позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно. В судовому засіданні позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і остаточно просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором станом на 20 грудня 2010 року. Свої позовні вимоги Банк обґрунтував наступним.

25 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №014/01-04/07-757, відповідно до якого він надав відповідачу кредит у сумі 252 500,00 доларів США строком на 84 місяці з оплатою 13% річних. Позичальник зобов’язався здійснювати погашення заборгованості щомісяця згідно з графіком погашення кредиту.

В цей же день для забезпечення виконання цього зобов’язання між позивачем та відповідачем ОСОБА_7 був укладений договір поруки, згідно якого він зобов’язався відповідати перед Банком як солідарний боржник.

З вересня 2008 року відповідач не дотримується строків погашення заборгованості за договором, внаслідок чого станом на 20 грудня 2010 року утворилася заборгованість у сумі 318 606,99 доларів США, що еквівалентно 2 537 226 грн.75 коп., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 234 379,24 доларів США, що еквівалентно 1 866 479 грн.08 коп., заборгованості за відсотками у сумі 64 823,36 доларів США, що еквівалентно 516 220 грн.83 коп. та пені у сумі 19 404,39 доларів США, що еквівалентно 154 526 грн.84 коп.  

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 16 травня 2011 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»  задоволений повністю.  

          Відповідач ОСОБА_5 подала на рішення апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення – про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами були порушені умови кредитного договору, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з них кредитної заборгованості у солідарному порядку.  

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.            

В разі порушення зобов’язання наступають наслідки, визначені ст.611 ЦК України та умовами договору. Зокрема, кредитор має право вимагати відшкодування збитків та сплати пені або штрафу відповідно до умов договору.

 Ст.ст.526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається (а.с.10-21, 108-135), що 25 грудня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (в подальшому перейменованому у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №014/01-04/07-757, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у сумі 252 500,00 доларів США строком на 84 місяці з оплатою 13% річних.

 За умовами цього договору відповідач мав щомісячно погашати кредит згідно з графіком погашення заборгованості.

 З метою забезпечення виконання зобов’язання в цей же день був укладений між Банком та  ОСОБА_7 договір поруки, згідно з умовами якого він зобов’язався відповідати за виконання ОСОБА_5 зобов’язань, які виникають з умов зазначеного кредитного договору.

Внаслідок невиконання позичальником зобов’язань за кредитним договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 20 грудня 2010 року складав 318 606,99 доларів США, що еквівалентно 2 537 226 грн.75 коп.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що встановивши факт тривалого невиконання боржником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту та процентів за користування ним, суд обґрунтовано  поклав на відповідачів обов’язок солідарно відшкодувати Банку завдані збитки та пеню.

  За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

 Доводи апелянта про те, що кредитний договір є недійсним, оскільки не було рівності сторін у договорі, присутня нечесна підприємницька діяльність Банку, предметом договору всупереч законодавству була іноземна валюта, а у Банку відсутня ліцензія на здійснення діяльності з іноземною валютою, апелянту не були надані умови кредитування та інформація щодо кредиту, на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач ОСОБА_5, маючи необхідний обсяг цивільної дієздатності, добровільно по своїй внутрішній волі уклала кредитний договір, про що свідчать її підписи на кожному аркуші договору, вважала його умови справедливими, оскільки протягом майже року сплачувала кредитні платежі. Банк має належну ліцензію та дозвіл, які дозволяють видачу кредитів в іноземній валюті.     

  Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 16 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу  може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                     

Судді: