Справа № 22-ц-2592/11  18.10.2011 18.10.2011   24.01.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-ц-2592/11                      Головуючий у 1-й інстанції – Гапоненко Н.О.

Категорія 41                                   Доповідач апеляційного суду – Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

              18 жовтня 2011 року                                                                     м. Миколаїв

            Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючого -  Лисенка П.П.,

            суддів:  Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

            із секретарем судового засідання – Величковською В.С.,

            за участю представника позивача – ОСОБА_2,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  цивільну  справу

за   апеляційною   скаргою

ОСОБА_3

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2011 року

за   позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5, третя особа – Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області про усунення перешкод у здійсненні права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И Л А:  

25 березня 2010 року ОСОБА_4 пред’явила до суду позов про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Під час розгляду справи в суді позивач уточнила позовні вимоги і просила суд усунути перешкоди у здійсненні нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги вона обґрунтувала наступним.

На підставі договору дарування від 23 березня 2007 року вона є власницею зазначеного будинку. Договір дарування був оспорений ОСОБА_6, який вважав, що між ним та попереднім власником будинку – ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу будинку, і він є його власником.

Проте, рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2009 р., яке набрало чинності 26 березня 2009 року, у позові ОСОБА_6 було відмовлено та зобов’язано ОСОБА_8, яка є його тещею, звільнити цей будинок.

Однак, на теперішній час вона все одно не може в повній мірі здійснювати право власності на цей будинок, оскільки, без її згоди, як власника будинку, в ньому в 2008 році була зареєстрована дочка ОСОБА_6 – відповідач по справі.

Реєстрація відповідача в належному їй на праві власності будинку є перешкодою у здійсненні нею права власності на цей будинок, тому позивач просила її вимогу про зняття з реєстрації ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалами Березанського районного суду Миколаївської області від 29 листопада та 08 грудня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача була залучена Березанська районна державна адміністрація Миколаївської області та в якості співвідповідача – ОСОБА_5.

Рішенням  Березанського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2011 року  позов ОСОБА_4 задоволений.

Відповідач ОСОБА_3 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалите нове рішення – про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.55,124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктами 1,3 ч.1 ст.15 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З п.1, пп.5 п.3 Постанови Кабінету Міністрів України N844 від 14.06.2002 р. «Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб» та Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом  Міністерства внутрішніх справ України N96 від 03.02.2006 р., в редакції яка діяла на час звернення позивача до суду, вбачається, що відповідно до основних завдань Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України його територіальні органи і підрозділи проводять реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні на території їх обслуговування.

Відповідно до п.1, п.п.10 п.3 постанови Кабінет Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» N1383 від 04.10.2006 р. на теперішній час забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та імміграційної роботи також є завданням підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

      Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовними вимогами про зняття з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_5

З викладеного вище вбачається, що зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні відповідно до покладених на них повноважень здійснюють територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, які є органами державної влади.

Оскільки позивачем заявлені вимоги у сфері публічно-правових відносин, а саме здійснення суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а дана категорія справ відповідно до вищезазначеного належить до компетенції адміністративних судів, то з огляду на вищенаведені мотиви рішення суду, яке було ухвалене за правилами цивільного судочинства в силу ст.310 ЦПК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 303, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л  И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2011 року  скасувати, а провадження по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про зняття з реєстраційного обліку за адресою вул.Гагаріна, 59 в с.Новофедорівка Березанського району Миколаївської області -  закрити.

Роз’яснити позивачу, що вона може звернутися з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: