Справа № 22-ц-2244/11 11.10.2011 11.10.2011 24.01.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-ц-2244/11 Головуючий суду першої інстанції – Рак Л.М.
Категорія 27 Суддя - доповідач апеляційної інстанції – Локтіонова О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Лисенка П.П.,
суддів: Локтіонової О.В., Довжук Т.С.,
із секретарем судового засідання – Бобуйок І.Ф.,
за участю:
представника позивачів – ОСОБА_3,
представника відповідачів – ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_5 та ОСОБА_6
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2011 року
за позовом
ОСОБА_5, ОСОБА_6 до
публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - Банк), товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі – ТОВ «ОТП Факторинг Україна»)
про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки недійсними, визнання певних обставин та стягнення збитків, -
В С Т А Н О В И Л А:
12 січня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовною заявою до Банку, яку уточнили 19 квітня 2011 року про визнання недійсним кредитного договору №ML-400/033/2007, договору поруки №SR-400/033/2007 та договору іпотеки, укладених 19 лютого 2007 року, визнання коштів, отриманих Банком від ОСОБА_5 за період з 05 березня 2007 року по 25 серпня 2009 року в сумі 20111 гривень 52 копійки такими, що відшкодовували кредит за зазначеним кредитним договором, визнання за ОСОБА_5 боргу перед Банком в розмірі 50588 грн. 48 коп., виходячи при визначенні вказаної суми з курсу долара США до гривні, встановленому Національним банком України на день отримання кредиту, стягнення матеріальних збитків за сплату страхових сум за договором страхування предмету іпотеки в подвійному розмірі в сумі 916 грн. 52 коп.
Позивачі зазначали, що 19 лютого 2007 року між ОСОБА_5 та Банком було укладено кредитний договір №ML-400/033/2007 на суму 14000 доларів США зі сплатою 13,99 відсотків річних за користування кредитом.
З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання між Банком та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за яким остання взяла на себе зобов’язання солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за вказаним кредитним договором, а також договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що Банк не мав права видавати кредит у іноземній валюті, а тому укладений договір суперечить нормам закону, позивачі просили визнати кредитний договір недійсним. Крім того вони просили визнати недійсними договір іпотеки, а також договір поруки, вважаючи, що недійсність цих правочинів спричинена недійсністю кредитного договору, а також перерахувати здійснені виплати та наявну заборгованість за цим договором в гривневий еквівалент. Крім того, відшкодувати ОСОБА_5 збитки за сплату ним страхових сум за договором страхування предмету іпотеки.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 лютого 2011 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ТОВ «ОТП Факторинг Україна», оскільки 10 грудня 2010 року між Банком та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого Банк продав всі права кредитора за оскаржуваним кредитним договором.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам у справі та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Так, із системного аналізу положень ст.192 ЦК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі – Декрет) вбачається, що іноземна валюта може використовуватись банками при видачі кредитів за наявності у них генеральної ліцензії Національного банку України (далі – НБУ).
Судом встановлено, що ПАТ «ОТП Банк» має банківську ліцензію №191 та дозвіл №191-1, які видані НБУ 08 листопада 2006 року на здійснення операцій, визначених ч.1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», в тому числі операцій з валютними цінностями.
19 лютого 2007 року позивач ОСОБА_5 уклав з Банком кредитний договір №ML-400/033/2007, за яким Банк зобов’язався надати позивачу грошові кошти в сумі 14 000 доларів США строком до 19 лютого 2017 року зі сплатою за користування грошима 13,99 % річних (а.с.12-17).
З метою забезпечення виконання цього кредитного договору між Банком та ОСОБА_6 в цей же день було укладено договір поруки, за яким остання взяла на себе зобов’язання солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання боржником зобов’язань за вказаним кредитним договором, а також договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.18-21).
На підставі договору купівлі продажу кредитного портфелю від 10 грудня 2010 року ПАТ «ОТП Банк» продав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право на оспорюваний кредитний договір (а.с.69-76).
Із спірного кредитного договору та анкети-заяви №043 фізичної особи на отримання іпотечного кредиту від 07 лютого 2007 року вбачається, що на момент укладання договору ОСОБА_5 вважав, що його умови є справедливими по відношенню до нього як позичальника, оскільки підписав всі сторінки договору, просив надати кредит саме в доларах США, й перед його укладанням отримав від Банку в письмовій формі та в повному об’ємі інформацію, передбачену п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с.12-17, 39-41).
Знаючи, що діючим законодавством України передбачено порядок визначення курсу іноземних валют щоденно, і незмінність курсу іноземних валют законодавчо не закріплена, позивачі при укладенні договорів свідомо брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договорів не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. У зв’язку з такими обставинами не має підстав вважати, що Банк діяв несправедливо, укладаючи договір. Тим більше, що останній також фактично взяв на себе певні ризики, пов’язані з коливанням валют.
Щодо повернення кредиту в іноземній валюті, то використання фізичними особами валюти (в даному випадку позивачем ОСОБА_5) при погашенні заборгованості за кредитним договором не заборонено законом.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зміст спірного кредитного договору не суперечить чинному законодавству, а тому підстави зазначені позивачем для визнання недійсним цього договору, а також іпотечного договору та договору поруки відсутні. В зв’язку з цим правильно відмовив в задоволенні позову.
Доводи апелянтів про те, що іноземна валюта взагалі не може бути предметом кредитних договорів в Україні, є необґрунтованими з наведених вище підстав.
Також не заслуговують на увагу посилання позивачів на необхідність отримання банком індивідуальної ліцензії для надання кредиту в іноземній валюті, оскільки така вимога передбачена Декретом лише для кредитів, терміни і суми яких перевищують встановлені межі.
Разом з тим, чинним законодавством не визначено меж термінів і сум надання кредитів в іноземній валюті (лист НБУ від 07 грудня 2009 року №13-210/7871-22612).
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: